Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №910/3838/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 910/3838/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Авсюкевич Н.В.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 02.07.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024

у справі №910/3838/22 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"

про стягнення 2 017 947,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 (повний текст складено 06.02.2025) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про стягнення 2 017 947,92 грн відмовлено повністю. Понесені позивачем судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У апеляційній скарзі заявник клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження та просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задовольнити повністю. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" суму відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 2017947,92 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі № 910/3838/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 задоволено заяву суддів Євсікова О.О., Алданової С.О. та Корсака В.А. про самовідвід від розгляду справи №910/3838/22, справу було передано для повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Доманської М.Л., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи на 21.07.2025.

У судовому засіданні 21.07.2025 було заслухано пояснення представників сторін та ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до 29.09.2025.

24.07.2025 від розпорядника майна ТОВ "ТЛК "Арктика" - арбітражного керуючого Баранова Т.О. через систему "Електронний суд" надійшла заява про відвід судді Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 визнано необґрунтованим відвід, заявлений представником ТОВ "ТЛК "Арктика" судді Козир Т.П. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою з метою розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (головуючий суддя Хрипун О.О., судді Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про відвід судді Козир Т.П. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі № 910/3838/22.

29.09.2029 у зв`язку із відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду відповідно до акту Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 в період з 14 год. 00 хв. до 15 год. 30 хв., судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 10.11.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 910/3838/22 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про відвід головуючому судді Козир Т.П.; задоволено заяву суддів Козир Т.П. та Сотнікова С.В. про самовідвід від розгляду справи № 910/3838/22; матеріали справи передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/754/25 від 11.12.2025 у зв`язку із задоволенням заяви суддів Козир Т.П. та Сотнікова С.В. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3838/22.

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.12.2025 справу № 910/3838/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі № 910/3838/22 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Мальченко А.О., Остапенко О.М.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі № 910/3838/22 призначено на 11.02.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 910/3838/22 оголошено перерву у справі № 910/3838/22 до 25.03.2026.

20.03.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", адвоката Дороженко Марії Олександрівни, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 910/3838/22 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", адвоката Дороженко Марії Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 910/3838/22 оголошено перерву у справі № 910/3838/22 до 15.04.2026.

13.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява про відвід складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду (головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Мальченко А.О., Остапенка О.М.) від розгляду даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 910/3838/22 заяву АТ "Державний ощадний банк України" про відвід складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду (головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Мальченко А.О., Остапенка О.М.) від розгляду справи № 910/3838/22 визнано необґрунтованою; відмовлено у задоволенні заяви АТ "Державний ощадний банк України" про відвід складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду (головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Мальченко А.О., Остапенка О.М.) від розгляду справи № 910/3838/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В. про самовідвід від розгляду справи №910/3838/22 задоволено; відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В. від розгляду справи № 910/3838/22; справу №910/3838/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 зазначену апеляційну скаргу у справі №910/3838/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя - Доманська М.Л., судді: Станік С.Р., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 оголошено перерву на 24.06.2026

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 оголошено перерву на 01.07.2026 о 12 год. 55 хв.

01.07.2026 у судове засідання з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", всі інші учасники не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні ставилось на обговорення клопотання скаржника від 26.03.2026 про долучення до матеріалів справи доказів, подане до Північного апеляційного господарського суду 26.03.2026.

У судовому засіданні колегія суддів ухвалила не брати до уваги докази - рішення Антимонопольного комітету України (Тимчасової адміністративної колегії) від 30.10.2020 № 36-р/тк та заяву Національного Банку України від 10.02.2023, мотиви чого викладено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 оголошено перерву на 02.07.2026 о 11 год. 45 хв.

У судове засідання 02.07.2026 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що за час розгляду справи №910/3838/22 Господарським судом Київської області відносно ТОВ "ТЛК "Арктика" ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 було відкрито провадження у справі про банкрутство №910/11071/23 та введено процедуру розпорядження майном, яка триває по сьогодні, а тому суд першої інстанції зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, передати матеріали справи №910/3838/22 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для її розгляду в межах справи про банкрутство, адже, з 02.08.2023 спір у справі №910/3838/22 згідно з приписами ст.ст. 20, 30 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства належить до виключної підсудності суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ "ТЛК "Арктика". Скаржник зазначає, що судовими рішеннями у справі №911/2129/17, які набрали законної сили та статусу остаточних, було встановлено незаконність володіння та розпорядження Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" належним ТОВ "ТЛК "Арктика" майном (в т.ч. холодильними камерами) протягом періоду з 19.06.2017 по 13.02.2019, що в свою чергу підтверджує існування визначених ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України правових підстав для стягнення з відповідача доходів, які останній одержав та міг одержати за час безпідставного володіння майном ТОВ "ТЛК "Арктика", яке знаходилося за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а (після зміни реєстраційних даних та адреси - Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46; 46-А; 46-Б; 46-Г).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" слід задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення відшкодування доходів за час збереження відповідачем у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна.

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11.10.2011 №317 та Свідотцва про право власності на нерухоме майно від 14.10.2011 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" 22.05.2013 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме: "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", складовими частинами якого визначено: адміністративний корпус "А" площею 1237,2 кв.м; рибний ярмарок "Б" площею 2983,0 кв.м; комплекс по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16522,2 кв.м; насосна підстанція "Г" площею 37,5 кв.м; механічна майстерня "Д" площею 128,7 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А на земельних ділянках площею 2,500 га кожна з кадастровими номерами, відповідно, 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002.

Згідно з укладеним 04.11.2014 між позивачем та відповідачем іпотечним договором №876/31/1-3, вказане нерухоме майно та земельні ділянки, як предмет іпотеки, передано в забезпечення виконання грошових зобов`язань позивача за кредитним договором від 04.11.2014 №876/31/1.

Як зауважив позивач, в межах зведеного виконавчого провадження №53999200 з примусового виконання вчинених на іпотечному та кредитному договорах виконавчих написів, відповідно: №704 та №705; №779 та №780, відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором та на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.05.2017 за №53999200/24 і, відповідно, виданих 24.05.2017 приватним нотаріусом свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки за реєстровими №№2172, 2175, 2178 отримав (придбав) у власність нерухоме майно та земельні ділянки.

Посилаючись на вказане вище та, відповідно, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зауважив на обставинах незаконності набуття відповідачем у власність нерухомого майна та земельних ділянок, встановлених рішеннями судів у справах №826/7243/17, №910/10374/17, №910/15190/20.

Так, у розрізі наведеного, позивач вказав, що:

- постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №826/7243/17 визнано незаконними дії державного виконавця та скасовано винесені ним постанови, що передували передачі майна позивача у власність відповідача;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі №910/10374/17 визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи нотаріуса від 22.05.2017 за реєстровими №№779, 780, тоді як виконавчий напис №705 визнано таким, що не підлягає виконанню, в межах справи №910/570/21;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/15190/20 встановлено незаконність документів, на підставі яких було передано у власність та зареєстровано за відповідачем право власності на майно позивача, зокрема визнано недійсними акт державного виконавця та видане приватним виконавцем свідоцтво №2178.

Позивач стверджував, що з огляду на визнання незаконним в судовому порядку правових підстав набуття АТ "Ощадбанк" у власність належного позивачу майна, починаючи з 24.05.2017, відсутні правові підстави володіння відповідачем таким майном.

Водночас, за доводами позивача, з набуттям у власність означеного вище майна відповідач реалізував відповідні права шляхом здачі його в оренду, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальнісю "Укрлогістика", на підтвердження чого до матеріалів цієї справи долучено копію поданого третьою особою, як відповідачем, у межах справи №910/15092/20 відзиву на позов ТОВ "ТЛК "Арктика", а також копію укладеного між АТ "Ощадбанк", як орендодавцем, та ТОВ "Укрлогістика", як орендарем, договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017.

Також позивач зазначив, що з доданих до цієї справи ТОВ "Укрлогістика" копій договору оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017 та договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017 вбачаються обставини передачі відповідачем в оренду третій особі не лише нерухомого майна, а й іншого майна, зокрема, холодильних камер та електрообладнання, якими оснащено логістичний комплекс, а саме:

- згідно з договором оренди від 19.07.2017, який було розірвано 10.08.2017, в оренду передано оснащені холодильними камерами приміщення загальною площею 7744 кв.м. та приміщення експедиції загальною площею 2 500 кв.м.;

- згідно з договором оренди від 10.08.2017, окрім будівель, в оренду передано таке обладання: внутрішня мережа 3ТП/РП-4х1000кВт (трансформатор); кабельна лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); світлофорний об`єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина, холодильне обладнання на базі компресорних станцій.

Посилаючись на вказане, позивач зауважив, що зазначене обладнання не було предметом іпотеки, як наслідок, не могло перейти у володіння відповідача за наслідками проведення ним незаконної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані обставини, за доводами позивача, також підтверджуються рішеннями судів у справі №911/2129/17, в межах якої встановлено незаконність вибуття такого майна з володіння ТОВ "ТЛК "Арктика" та витребувано на його користь це майно із подальшою зміною первісного боржника ТОВ "Крупенія", на нового боржника - ДП "БЦТ", якому таке обладнання відчужило АТ "Ощадбанк".

Позивач стверджує, що АТ "Ощадбанк" у період збереження у себе майна (нерухомість та встановлене у ній обладнання) без достатньої правової підстави, зокрема з 01.09.2017 по 30.09.2017, отримало доходи, які підлягають поверненню на користь ТОВ "ТЛК "Арктика".

Обґрунтувуючи розрахунок суми доходів відповідача, які він міг отримати від здачі в оренду майна, зокрема, холодильного обладнання, позивачем зауважено на такому:

- орендарем належного позивачу майна з 2015 було ТОВ "Укрлогістика" та залишилось таким користувачем як після рейдерського захоплення логістичного комплексу у липні 2016, так і після заволодіння ним відповідачем 24.05.2017;

- станом на останній місяць володіння позивачем таким майном червень 2016, ТОВ "Укрлогістика" сплачено за користування холодильними камерами 1 747 820,80 грн, надалі приблизно така ж сума місячного платежу збереглась протягом періоду незаконного володіння цим майном з липня 2016 по травень 2017 рейдерською компанією ТОВ "Крупенія";

- заволодівши майном та унормовуючи відносини з незмінним орендарем - ТОВ "Укрлогістика", відповідач знизив ставку орендної плати, зокрема, згідно з договором оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017 за користування холодильними камерами встановлено орендну ставку за добу 33 918,72 грн, що за червень 2017 складало 1 017 561,60 грн, відтак, згідно з договором оренди від 10.08.2017 №55/1-02 весь логістичний комплекс (нерухомість та обладнання), передано у користування третій особі за ціною 1 300 000,00 грн.

На підтвердження обставин сплати ТОВ "Укрлогістика" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" орендної плати за користування холодильними камерами 1 747 820,80 грн позивачем надано копію банківської виписки по власному рахунку за період з 27.04.2012 по 25.08.2016, а на підтвердження обставин перерахування на рахунок ТОВ "Крупенія" коштів позивачем надано копію адресованого Господарському суду міста Києва, в межах судового провадження у справі №910/1548/17, листа ПАТ "Діві Банк" від 30.03.2017 вих. №2017/03/30-1/1-БТ щодо надання суду виписок по рахунку ТОВ "Крупенія" за період з 01.01.2016 по 30.03.2017.

Стосовно ж обставин заволодіння та розпорядження майном ТОВ "ТЛК "Арктика" у липні 2016, позивач зауважив на їх встановленні судами в межах розгляду справ №911/2129/17 та №910/1548/17.

Посилаючись на все зазначене вище, та те, що згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України на незаконного володільця майна покладається обов`язок відшкодувати усі доходи, які він отримав або міг отримати, незалежно від визначеної ним ставки орендної плати, ТОВ "ТЛК "Арктика" обрахувало дійсний розмір відшкодування за час користування відповідачем холодильним обладнанням - з 01.09.2017 по 30.09.2017, виходячи із базової орендної ставки, яка була останньою сплачена незмінним орендарем ТОВ "Укрлогістика", на користь ТОВ "ТЛК "Арктика", як законного власника, а саме: сума орендної плати за червень 2016 року у розмірі 1 747 820,80 грн.

Відкоригувавши таку суму на індекс інфляції (згідно з доданим до заяви розрахунком визначено як 1 747 820,80 грн боргу з урахуванням інфляційного збільшення за період з червня 2016 року по серпень 2017 року), позивач вважає, що дохід, який міг би отримати відповідач за період безпідставного володіння майном, у тому числі холодильними камерами, з 01.09.2017 по 30.09.2017, складає 2 017 947,92 грн.

З огляду на вказане, вважаючи АТ "Ощадбанк" особою, яка набула майно ТОВ "ТЛК "Арктика" (в тому числі холодильне обладнання) та зберегла його у себе без достатньої правової підстави (у тому числі у вересні 2017 року), позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2 017 947,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 справу №910/3838/22 за позовом ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до АТ "Державний ощадний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Укрлогістика", передав за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 справу призначено до розгляду на 31.10.2022.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив про відсутність в матеріалах справи №910/3838/22 доказів на підтвердження того, що передане за вказаними позивачем договорами оренди майно, є тим самим майном, яке витребувано у ТОВ "Крупенія" та, наразі, витребовується у ДП "БЦТ", а тому відповідач вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення доходів від оренди такого майна . На думку відповідача, обставини, про які стверджує позивач стосовно отримання від ТОВ "Укрлогістика" у червні 2016 - 1 747 820,80 грн орендної плати за холодильне обладнання на базі компресорних станцій в логістичному комплексі в силу передбачених ГПК України принципів доказування скоріше не мали місця, аніж мали місце бути. Відповідач зауважив, що надана позивачем виписки з рахунку ТОВ "ТЛК "Арктика" від 25.08.2016 не є банківською випискою у розумінні чинних на момент видачі такої виписки законодавчих приписів, оскільки не містить такий документ прізвища та ініціалів і підпису особи, яка його склала. Також за доводами відповідача, не відповідають зазначеним вимогам і надані позивачем банківські виписки з рахунку ТОВ "Крупенія", виготовлені не з оригіналів, а з інших копій, відтак, відповідач вважає, що означені документи не є належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами на підтвердження позовних вимог, зокрема, в частині обставин отримання позивачем від ТОВ "Укрлогістика" орендної плати у червні 2016.

Відповідач заявив про сплив строку позовної давності 30.09.2020 та, відповідно, наявність підстав для відмови у задоволенні позову у цій справі, у разі якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про стягнення 2 017 947,92 грн відмовлено повністю. Понесені позивачем судові витрати покладено на позивача.

Судове рішення обгрунтовано тим, що позивачем не надано документів, які можливо було б оцінити як належні та достовірні докази на підтвердження обставин набуття та збереження АТ "Державний ощадний банк України" з 01.09.2017 по 30.09.2017 майна, зокрема, холодильного обладнання, без достатньої правової підстави та за рахунок ТОВ "ТЛК "Арктика" у результаті речово-правових відносин з таким товариством. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених ст.ст. 1212, 1214 ЦК України підстав для стягнення з АТ "Державний ощадний банк України" сум відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2017947,92 грн.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом вирішення спору по суті є стягнення з АТ "Ощадбанк" суми відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2 017 947,92 грн саме за час володіння рухомим майном - холодильним обладнанням, адже, обґрунтування та розрахунків відповідних доходів за користування іншим майном (в т.ч. нерухомістю) позов не містить.

Тому суд апеляційної інстанції не здійснює дослідження обставин перебігу відносин між сторонами з приводу нерухомого майна, адже, заявлені позовні вимоги по суті не містять вимоги щодо відшкодування коштів за час володіння ним.

Досліджуючи обставини перебігу правовідносин щодо володіння рухомим майном, судом першої інстанції було враховано судові рішення у справі №911/2129/17, які були ухвалені виключно в межах розгляду справи по суті, залишивши поза увагою постановлені судові рішення у такій справі в рамках вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, в той час як позивачем вказувалось на необхідність врахування саме постанов Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №911/2129/17 при досліджені обставин володіння АТ "Ощадбанк" спірним майном.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі №911/2129/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019, було задоволено позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" та: визнано недійсним укладений між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш" договір купівлі-продажу обладнання від 23.05.2016 №23/05-КП1; визнано недійсним укладений між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Крупенія" договір купівлі-продажу обладнання від 01.06.2016 №1/06-1КП-ОБ; витребувано від ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" відповідне майно (в т.ч. холодильні камери).

Таким чином, в судовому порядку було підтверджено протиправність вибуття спірного майна (в т.ч. холодильних камер) із власності ТОВ "ТЛК "Арктика" та присуджено його до повернення дійсному власнику шляхом витребування у ТОВ "Крупенія".

Разом з тим, на стадії його примусового виконання в межах виконавчого провадження №644013577 стало відомо, що фактичним володільцем відповідного майна (зокрема, холодильних камер) стало ДП "БЦТ", яке придбало його у АТ "Ощадбанк" на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 13.02.2019 №55/1-01, що містив посилання на те, що майно (в т.ч. холодильні камери) належали АТ "Ощадбанк" на підставі договору від 19.06.2017 №55/3-1 про припинення зобов`язання переданням відступного, укладеного між ПАТ "Ощадбанк" та ТОВ "Крупенія".

Такі обставини були встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №911/2129/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.04.2023, під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (боржника), за наслідками якого було задоволено відповідну заяву ТОВ "ТЛК "Арктика" та замінено боржника - ТОВ "Крупенія" у виконавчому провадженні №64013577 з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі № 911/2129/17 на ДП "БЦТ".

Тобто за час відновлення дійсним власником свого права власності на майно (в т.ч. холодильні камери) протиправний володілець такого майна здійснив його відчуження, чим було ініційовано подальшу ланку зміни фактичних володільців, яка, в свою чергу, унеможливила виконання судового рішення про витребування на користь законного власника з огляду на відмінність особи боржника за рішенням суду та фактичного володільця таким майном, у зв`язку з чим і було ініційовано вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження.

Наведеними обставинами, встановленими судами під час вирішення питання заміни (постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.04.2023), і підтверджується, що у володінні АТ "Ощадбанк" відповідне майно (в т.ч. холодильні камери) перебувало з 19.06.2017 по 13.02.2019.

Зокрема, як вбачається з постанови Верховного Суду від 11.04.2023, не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 про задоволення заяви ТОВ "ТЛК "Арктика" та заміну боржника ТОВ "Крупенія" у виконавчому провадженні №64013577 з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі № 911/2129/17 на ДП "БЦТ", АТ "Ощадбанк" та ДП "БЦТ" вказували, що в матеріалах справи відсутні допустимі у розумінні частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження того факту, що витребуване за виконавчим документом майно відсутнє у боржника ТОВ "Крупенія", а також те, що позивачем не доведено ідентичності майна, яке підлягає витребуванню за рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2017 та майна, яке за висновком суду перебуває у володінні ДП "БЦТ".

Відхиляючи такі доводи Верховний Суд в своїй постанові від 11.04.2023 зазначив, зокрема, наступне:

"37. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ДП "БЦТ" не заперечувало обставини укладення договору від 19.06.2017, який укладено між ТОВ "Крупенія" та AT "Ощадбанк", а також не заперечувало укладення в подальшому між AT "Ощадбанк" та ДП "БЦТ" договору від 13.02.2019 (в запереченнях (том 6, а. с. 11-16) та додаткових поясненнях (том 9, а. с. 188 - 196)).

38. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи AT "Ощадбанк" щодо необхідності повторно ідентифікувати витребуване в межах справи № 911/2129/17 майно з майном, придбаним ДП "БЦТ" у скаржника, з огляду на таке.

39. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі №911/2129/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019, окрім іншого, витребувано від ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" майно, яке забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.

39.1. При цьому колегія суддів у цій справі, з огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК України, враховує такі обставини, встановлені судами і зазначені у судових рішеннях при розгляді цієї справи:

- 23.05.2016 ТОВ "ТЛК "Арктика" як продавець і ТОВ "Нагваль-Фіш" як покупець, уклали договір купівлі-продажу від 23.05.2016 № 23/05-КП1 (далі - договір № 23/05-КП1), відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на 1-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009) та II секції шини 10 кВ (К13 № 05014948); кабельну лінію від комірки № 1 - Л-ТП-2323-І (ЗхАПвЭгп 1x120 1,6 км); кабельну лінію від комірки № 13 - Л-ТП-2323-ІІ (ЗхАПвЭгп 1x120 1,6 км); світлофорний об`єкт на заїзді- виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч);

- за договором № 1/06-1КП-ОБ, укладеним між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Kрупенія" (далі - договір №1/06-1КП-ОБ) та за договором від 21.07.2016 №28/07-16-03, укладеним між ТОВ "Нагваль-Фіш" та ТОВ "Крупенія" (далі - договір №28/07/16-03) відчужено на користь відповідачів обладнання, а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009) та II секції шини 10 КВ (К13 № 05014948); кабельна лінія від комірки №1-Л-ТП-2323-І (ЗхАПвЭгп 1x120 1,6 км); кабельна лінія від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (ЗхАПвЭгп 1x120 1,6 км); світлофорний об`єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), холодильне обладнання на базі компресорних станцій та внутрішньо майданчикової мережі ЗТП/РП-4ч 1000 кВа трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А.

- суди встановили, що спірне обладнання було налагоджено і запущено для забезпечення електропостачання комплексу споруд "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв. м; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522, 2 кв. м; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв. м. та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв. м, та розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, з розробленою потужністю для можливості безперервного забезпечення електропостачання холодильних камер і логістичного центру, здача в оренду яких є основним видом діяльності ТОВ "ТЛК "Арктика".

42. Колегія суддів, з урахуванням положень статей 74, 76-77 ГПК України, звертає увагу, що саме по собі твердження про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження знаходження майна у фізичному володінні ДП "БЦТ" жодним чином не спростовує факт вибуття такого майна з володіння позивача та його перебування у володінні ДП "БЦТ", оскільки скаржниками в ході розгляду справи підтверджено обставини набуття спірного майна AT "Ощадбанк" від ТОВ "Крупенія", а також подальше відчуження цього спірного майна від AT "Ощадбанк" на користь ДП "БЦТ".

42.1. Також колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять та скаржниками не доведено в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України обставини зміни чи знищення майна, а також вибуття спірного майна з володіння ДП "БЦТ".

42.3. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає доводи скаржників щодо необхідності повторного документального доведення ТОВ "ТЛК "Арктика" ідентичності майна необґрунтованими, оскільки в цьому випадку доводи скаржників не спростовують вже встановлені у цій справі обставини.".

Тобто в межах справи №911/2129/17 судами вже надано оцінку встановленим обставинам (незаконності володіння та розпорядження АТ "Ощадбанк" майном (в т.ч. холодильними камерами) протягом періоду з 19.06.2017 по 13.02.2019, що суд першої інстанції залишив поза увагою.

Приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 1291 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №911/2129/17, залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.04.2023, набрали законної сили та статусу остаточних, а відтак, встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та постановою Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №911/2129/17 факти незаконного заволодіння АТ "Ощадбанк" майном ТОВ "ТЛК "Арктика" (зокрема, холодильними камерами) та розпорядження ним у період з 19.06.2017 по 13.02.2019, носять преюдиційний характер та не можуть бути поставлені під сумнів, зокрема, під час вирішення спору між тим ж сторонами з приводу того ж майна, адже, в іншому випадку такі дії свідчитимуть про поставлення під сумнів остаточного судового рішення, що спотворюватиме такий основоположний аспект верховенства права як принцип юридичної визначеності.

Вищевказаного суд першої інстанції при розгляді даної справи та постановленні оскаржуваного рішення не врахував, у зв`язку з чим покладені в основу оскаржуваного рішення висновки, зокрема, щодо не доведення обставин набуття та збереження АТ "Ощадбанк" з 01.09.2017 по 30.09.2017 майна ТОВ "ТЛК "Арктика", зокрема, холодильного обладнання без достатньої правової підстави, не відповідають дійсним обставинам перебігу спірних правовідносин, які встановлені остаточними судовими рішеннями, що є порушенням положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 129, 1291 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та практики Європейського суду з прав людини щодо дотримання гарантій, закріплених в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950.

Встановлені судовими рішеннями у справі №911/2129/17 обставини, в т.ч. в рамках дослідження та відхилення доводів/заперечень її учасників (зокрема, АТ "Ощадбанк") свідчать про те, що АТ "Ощадбанк", набуваючи у володіння та розпоряджаючись спірним майном, не могло не знати про незаконність вибуття із власності ТОВ "ТЛК "Арктика" такого майна та відсутність правових підстав, зокрема, у ТОВ "Крупенія" для розпорядження ним, адже, АТ "Ощадбанк", як особа, яка набула 24.05.2017 у власність логістичний комплекс (нерухоме майно), та яка була учасником справи №911/2129/17, а також справи №910/1548/17, що стосувалися відновлення порушених прав власності ТОВ "ТЛК "Арктика" на майно (нерухомість та рухоме майно), в повній мірі була обізнана із обставинами вибуття спірного обладнання (холодильного обладнання) із власності ТОВ "ТЛК "Арктика".

Законне правовідношення щодо повернення майна законному власнику слідує за відповідним майном не в залежності від підстав та обставин його подальшого переходу від одного володіючого невласника до іншого невласника.

Тобто будь-яка особа, яка в певний момент часу стає володіючим невласником майна має відносно такого майна лише один обов`язок - повернути його неволодіючому власнику і такий обов`язок слідує за незаконним володінням цим майном.

Зміна володіючого невласника призводить до переходу такого обов`язку до цієї особи.

Отже, АТ "Ощадбанк" є недобросовісним володільцем спірного рухомого майна у заявлений до відшкодування період з 01.09.2017 по 30.09.2017, адже, маючи обов`язок з його повернення законному власнику здійснив подальше його відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 390 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Матеріали справи свідчать, що не в залежності від вибуття спірного рухомого майна із власності законного власника - ТОВ "ТЛК "Арктика" його фактичний користувач - ТОВ "Укрлогістика", залишився незмінним, в т.ч. у спірний період: 01.09.2017 - 30.09.2017, що підтверджується наявними примірниками договору оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017 та договору оренди від 10.08.2017 №55/1-02, укладеними між АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Укрлогістика".

Тобто, щонайменше з 19.07.2017 АТ "Ощадбанк" здійснював розпорядження належним ТОВ "ТЛК "Арктика" спірним рухомим майном (зокрема, холодильним обладнанням) шляхом здачі його в оренду та, відповідно, отримував кошти за це.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Отже, в силу відсутності у АТ "Ощадбанк" законних підстав володіння та розпорядження спірним рухомим майном у спірний період: 01.09.2017 - 30.09.2017, обізнаність про що є очевидною з огляду на встановлені обставини поведінки останнього, то у нього в силу приписів ст. 390, 1214 Цивільного кодексу України виник обов`язок з відшкодування всіх доходів, які він одержав або міг одержати від цього майна за визначений час.

Визначаючи відповідну суму відшкодування, позивач зазначає про те, що станом на останній місяць володіння таким майном його законним власником (ТОВ "ТЛК "Арктика") - червень 2016 , ТОВ "Укрлогістика" за користування холодильними камерами було сплачено 1 747 820,80 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку ТОВ "Крупенія " в ПАТ "Діві Банк" за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 вбачається, що наведена сума наближена до щомісячних сум, отримуваних такою особою від ТОВ "Укрлогістика" за користування цим же холодильним обладнанням.

Ці обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи інформацією з рахунків ТОВ "ТЛК "Арктика" і ТОВ "Крупенія" та не спростовувалися платником коштів - ТОВ "Укрлогістика".

Разом з тим, унормовуючи відносини з ТОВ "Укрлогістика" щодо користування спірним майном АТ "Ощадбанк" було знижено ставку орендної плати, зокрема, лише за користування холодильними камерами згідно з договором оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017 було встановлено добовий розмір орендної плати за ставкою 33 918,72 грн. за добу користування холодильними камерами, що становило 1 017 561,60 грн. за червень 2017 року.

Такий договір врегульовував відносини оренди холодильних камер між АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Укрлогістика" з 01.06.2017 по 10.08.2017, а в послідуючому між такими особами було укладено договір оренди від 10.08.2017 №55/1-02, згідно з яким вже було визначено передання в оренду ТОВ "Укрлогістика" всього логістичного комплексу (нерухомості та обладнання) з визначеною загальною орендною ставкою у розмірі 1 300 000,00 грн.

Будь-яких обґрунтувань такого зниження плати за користування спірним майном його безперервним користувачем у спірний період відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, з метою визначення дійсного розміру відшкодування в порядку ст. 1214 Цивільного кодексу України за час безпідставного розпорядження АТ "Ощадбанк" майном ТОВ "ТЛК "Арктика" в частині холодильного обладнання є правомірним брати за базову орендну ставку суму, яка була останньою сплачена орендарем на користь законного власника до вибуття такого майна із його володіння (1 747 820,80 грн. за червень 2016), адже, як підтверджується матеріалами справи, такий орендар після незаконного заволодіння таким майном спочатку ТОВ "Крупенія", а в послідуючому - АТ "Ощадбанк" залишився незмінним. Тобто за відсутності відповідних незаконних дій продовжував би орендувати відповідне майно (зокрема, холодильне обладнання) і сплачувати за нього погоджену із законним власником плату, оскільки жодних обґрунтувань підстав зменшення відповідної ставки наведено не було.

При цьому колегія суддів також вважає вірним коригування позивачем орендної плати на індекс інфляції з метою визначення доходу, який міг би бути отриманий за вересень 2017 року від здачі в оренду спірного рухомого майна (холодильного обладнання), адже, є сталим звичаєм ділового обороту в рамках орендних правовідносин коригування місячної орендної ставки користування майном з урахуванням індексів інфляції за попередні місяці до базової ставки.

Отже, перевіривши наведений позивачем розрахунок, колегія суддів визнає арифметично вірним визначений ТОВ "ТЛК "Арктика" розмір доходів, які міг би отримати АТ "Ощадбанк" від здачі в оренду спірного рухомого майна (холодильного обладнання) у період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2 017 947,92 грн., що у відповідності до приписів ст. 1214 Цивільного кодексу України за встановлених обставин перебігу спірних правовідносин підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про існування обов`язку у АТ "Ощадбанк" з відшкодування доходів, які він міг би одержати від спірного рухомого майна (за рахунок здачі його в оренду ТОВ "Укрлогістика") у вересні 2017, розмір яких за вказаний період міг би становити 2 017 974,92 грн., є правомірними та відповідають нормам чинного матеріального права.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

В свою чергу, законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 02.04.2020) "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України були доповнені п.12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22) та від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину строк позовної давності був продовжений з 02.04.2020 по 30.06.2023.

В даному випадку початок відліку строку позовної давності щодо вимоги про відшкодування доходів, які відповідач би міг отримати за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 щонайменше слід відраховувати з 01.10.2017, а в цілому з моменту, коли ТОВ "ТЛК "Арктика" дізналось про особу, яка у відповідний період незаконно володіла спірним майном.

Разом з тим, позов у даній справі було подано до Господарського суду міста Києва у травні 2022.

За наведених обставин, з урахуванням продовження законодавцем строків позовної давності під час дії карантину (з 02.04.2020 по 30.06.2023) правові підстави для висновку про пропуск ТОВ "ТЛК "Арктика" загальних строків звернення з даним позовом до суду відсутні, у зв`язку з чим колегією суддів відхиляють посилання відповідача на зворотне.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у зв`язку з порушенням місцевим господарським судом правил територіальної юрисдикції (підсудності), зумовленим відкриттям провадження у справі № 910/11071/23 про банкрутство ТОВ «ТЛК «Арктика», з огляду на наступне.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 910/10877/17. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з скаржником, що судові рішення були ухвалені з порушенням правил територіальної, зокрема виключної підсудності. Разом із тим, Суд зазначив, що таке порушення саме по собі не є безумовною підставою для скасування судових рішень, оскільки матеріали справи не містили доказів звернення заявника із клопотанням про непідсудність справи під час її розгляду судом першої інстанції, а причин неподання такого клопотання заявником не наведено.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 926/1275/21, в якій відхилено доводи касаційної скарги щодо необхідності розгляду майнового спору виключно в межах справи про банкрутство відповідача. Верховний Суд дійшов висновку, що направлення спору на новий розгляд лише з підстав порушення правил підсудності не усуває істотної судової помилки, а призводить до порушення принципу процесуальної економії, який передбачає оперативний розгляд справ та економне використання процесуальних засобів.

У даному випадку провадження у справі № 910/11071/23 про банкрутство ТОВ «ТЛК «Арктика» було відкрито після відкриття провадження у справі № 910/3838/22. Матеріали справи не містять доказів того, що учасники справи, повідомили суд про відкриття провадження у справі про банкрутство. В суді апеляційної інстанції поважних причин вищевказаного сторони у даній справі не зазначили. За таких обставин, відсутні підстави для застосування частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України.

У цій справі апеляційний суд встановив допущені судом першої інстанції помилки та усунув їх у межах своїх повноважень під час апеляційного перегляду.

За таких обставин, направлення справи на новий розгляд у межах справи про банкрутство не сприятиме відновленню порушених прав сторін, а призведе лише до необґрунтованого затягування судового розгляду та порушення гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сам по собі факт відкриття після порушення цього провадження справи про банкрутство ТОВ «ТЛК «Арктика» не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Відсутність заяв про непідсудність під час розгляду справи судом першої інстанції, усунення апеляційним судом виявлених недоліків виключають необхідність передачі спору для розгляду в межах справи про банкрутство. Такий підхід відповідає принципам процесуальної економії, правової визначеності та забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку.

Відповідні доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваного судового рішення в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" слід задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, поклавши витрати зі сплати судового збору на відповідача.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" слід задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №910/3838/22.

Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ 37075024) 2 017 947,92 грн боргу та 30 269,22 грн судового збору за подання позову.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129, адреса:) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ 37075024) 45 403,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

Матеріали справи № 910/3838/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 13.07.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

С.Р. Станік