Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №911/2591/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа №911/2591/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з

обмеженою відповідальністю «Платон.003»

на ухвалу Господарського суду Київської області про зміну способу виконання рішення від 18.02.2026 у справі №911/2591/23 (суддя - Суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003»

про визнання права власності та зобов`язання повернути майно

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське»

про визнання права власності на посів та врожай пшениці та стягнення 466 100,00 грн. збитків,

представники у судове засідання не з`явились,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2591/23 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» про визнання права власності та зобов`язання повернути майно, а саме врожай озимої пшениці, зібраний з належних позивачу земельних ділянок, який перебуває на складі відповідача, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про визнання права власності на посів та врожай пшениці в обсязі 93,220 тон та стягнення 466 100,00 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2024 року у справі № 911/2591/23 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 26.03.2025 рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2024 у справі № 911/2591/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким первісний позов СТОВ «Войтовське» задоволено частково. Визнано за СТОВ «Войтовське» право власності на посіви та врожай озимої пшениці на загальну масу 109,711 тонн, що були зібрані на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, 3221281200:07:018:0019, 3221255200:07:016:0017, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0025, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281602:03:001:0029, які розташовані на території Броварського району Київської області. Зобов`язано ТОВ «Платон.003» повернути СТОВ «Войтовське» зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тон. В решті вимог за первісним позовом СТОВ «Войтовське» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Платон.003» до СТОВ «Войтовське» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.07.2025 касаційну скаргу ТОВ «Платон.003» залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 911/2591/23 залишено без змін.

На виконання рішення суду, викладеного у постанові Північного апеляційного Господарського суду від 26.03.2025 у справі № 911/2591/23 господарським судом видано відповідні накази від 17.04.2025.

23.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» надійшла заява від 17.12.2025 про заміну способу виконання рішення у справі № 911/2591/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2591/23 від 18.02.2026 задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про зміну способу виконання рішення у справі № 911/2591/23 (повний текст ухвали складений 16.03.2026).

Змінено спосіб і порядок виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 911/2591/23 у частині вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Войтовське» зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 6, оф. 211, код ЄДРПОУ 43475129) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (07452, Київська область, Броварський р-н, с. Зоря, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 30839560) 977 059,00 грн. вартості зерна пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення у справі № 911/2591/23.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Як зазначає скаржник, зміна способу та порядку виконання судового рішення, яким боржника зобов`язано передати майно, за наявності такого майна у боржника, на стягнення грошових коштів фактично призводить до зміни змісту самого судового рішення, оскільки у такий спосіб відбувається підміна обраного позивачем при зверненні до суду способу захисту, що є неприпустимим у межах процедури виконання судового рішення.

На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у визначений спосіб, поклавши в основу такого висновку, зокрема, акти державного виконавця, які складені виключно за юридичною адресою боржника, що саме по собі не може свідчити про відсутність у останнього присудженого майна в натурі, оскільки специфіка спірного майна (зерна) об`єктивно передбачає його зберігання не за місцезнаходженням юридичної особи в офісному приміщенні, а на спеціалізованих об`єктах (елеваторах, зерносховищах, складах тощо).

Також апелянт звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вчинення виконавцем виконавчих дій за місцями фактичного зберігання спірного майна, зокрема: відсутні акти огляду складських приміщень; не здійснювались виїзди до зерносховищ чи елеваторів.

Скаржник вказує на те, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 26 Місця зберігання; Партії, ТМЦ: Пшениця за 01.01.2022-31.12.2025 ТОВ «Платон. ООЗ», у володінні ТОВ «Платон. ООЗ» знаходиться 118,82 тон пшениці, що підтверджується довідкою від 25.03.2026 № 25/03/26. Однак, за твердженням скаржника, ані СТОВ «Войтовське», ані виконавець не повідомляли ТОВ «Платон. ООЗ» щодо місця та часу передачі відповідного майна, яке останній готовий передати Стягувачу відповідно до ухваленого рішення. Таким чином, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність у боржника майна зроблений без повного та всебічного вчинення виконавчих дій.

Крім того, як наголошує скаржник, суд залишив поза увагою відсутність доказів застосування виконавцем передбачених законом й заходів примусового виконання рішення, зокрема щодо накладення арешту на майно боржника відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», вжиття заходів щодо розшуку майна боржника та організації передачі майна стягувачу. Отже, за доводами апелянта, за відсутності доказів вичерпності вжитих виконавцем заходів, висновок суду про неможливість виконання рішення в натурі є необґрунтованим та передчасним, а тому не може слугувати належною підставою для зміни способу його виконання.

Щодо оцінки вартості майна скаржник стверджує, що суд першої інстанції, визнаючи доведеною вартість спірного майна та покладаючи в основу ухвали звіт про оцінку від 07.11.2025, складений оцінювачем ФОП Манойленко Б.Г., фактично обмежився формальним посиланням на наявність такого звіту, не перевіривши його належність, допустимість та достовірність як доказу у справі.

Апелянт зазначає, що суд не дослідив, за якими саме вихідними даними здійснювалась оцінка, не встановив, чи враховано індивідуальні характеристики зерна (якість, клас, ринкову кон`юнктуру на момент прийняття рішення тощо), не перевірив, чи не є визначена вартість умовною або розрахунковою.

Окрім того, як вказує скаржник, звіт про оцінку складено станом на 07.11.2025, тобто значно пізніше як моменту ухвалення рішення суду, так і відкриття виконавчого провадження, що саме по собі виключає можливість вважати визначену у ньому вартість такою, що відповідає вартості майна на момент виникнення обов`язку з його повернення.

Водночас, на переконання апелянта, з оскаржуваної ухвали неможливо встановити, яким саме чином суд дійшов висновку про вартість спірного майна у розмірі 977 059,00 грн., оскільки в її мотивувальній частині відсутні: посилання на конкретні розрахунки, застосовані методики та вихідні показники, на підставі яких визначено таку вартість. Суд обмежився формальним посиланням на наявність звіту про оцінку, однак не навів жодного аналізу його змісту, не зазначив, які саме дані були покладені в основу оцінки, які коефіцієнти, ринкові показники чи характеристики майна враховувались при її проведенні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, серед іншого, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного Українсько-Британського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед» на ухвалу Господарського суду Київської області про зміну способу виконання рішення від 18.03.2026 у справі №911/2591/23 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

02.07.2026 до початку судового засідання через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла письмова промова у судових дебатах, відповідно до якої позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Платон.003» без задоволення, обґрунтовуючи свою позицію наступним:

- позивач зазначає, що обов`язок боржника виконати судове рішення виник ще 26.03.2025, а касаційне оскарження не зупинило цей обов`язок. Станом на день подання заяви рішення залишається невиконаним у частині зобов`язання повернути зерно пшениці озимої;

- стягувач наголошує, що боржник був обізнаний про ініціювання зміни способу виконання рішення ще під час розгляду відповідних заяв у вересні та грудні 2025 року, однак жодних дій чи пропозицій щодо бажання виконати рішення добровільно не вчинив, і не повідомляв про це ані стягувачу, ані приватному виконавцю;

- позивач просить не брати до уваги додану до апеляційної скарги довідку про наявність пшениці на балансі ТОВ «Платон.003», оскільки боржник не подав приватному виконавцю декларацію про майно та доходи, порушивши вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, за даними Державного реєстру речових прав, боржник не має складських приміщень ані на праві власності, ані на праві оренди, а жодних письмових пропозицій повернути зерно добровільно від нього не надходило;

- абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачає, що невиконання боржником рішення про зобов`язання передати майно протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження є самостійною підставою для зміни способу його виконання. Зазначена норма не вимагає від приватного виконавця обов`язкового вчинення інших виконавчих дій для застосування цього механізму, а двомісячний строк після відкриття провадження сплинув 26.06.2025;

- стягувач звертає увагу, що представник скаржника усно підтвердив відсутність товарного вигляду у наявного в них зерна через тривале зберігання без відповідної обробки (сушки, очистки), через що воно фактично підлягає утилізації. Водночас позивач має право на отримання зерна з показниками не гіршими за ті, що були на момент передачі майна на зберігання;

- розрахунок вартості зерна правомірно здійснений на дату виконання, оскільки для відновлення свого майнового стану стягувач повинен закупити пшеницю за актуальною ринковою ціною. Якщо боржник не погоджувався з наявною оцінкою, він мав достатньо часу для проведення власної;

- позивач також вказує, що ТОВ «Платон.003» продав право оренди земельних ділянок іншому підприємству, а наразі існують судові справи про стягнення з боржника понад 2,7 млн грн на користь банку. На думку стягувача, апеляційне оскарження має на меті лише затягування виконання рішення до настання неплатоспроможності боржника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2591/23 від 18.02.2026 задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про зміну способу виконання рішення у справі № 911/2591/23.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.

25.04.2025 було відкрито виконавче провадження ВП № 77911017 з метою примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2591/23, виданого 17.04.2025, щодо зобов`язання ТОВ «Платон.003» повернути СТОВ «Войтовське» зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

Відповідний наказ суду не виконаний боржником у добровільному порядку. В ході здійснення виконавчого провадження встановлено відсутність керівництва боржника за адресою реєстрації; відсутність у боржника зерна, яке зберігається на зернових складах, підключених до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання; відсутність у боржника виробничих потужностей, достатніх для повернення стягувачу зерна пшениці озимої у кількості 109,711 тонн в натурі.

В обґрунтування вартості 109,711 тонн зерна пшениці озимої у сумі 977 059,00 грн. стягувач надав Звіт про оцінку майна від 07.11.2025, складений оцінювачем ФОП Манойленко Б.Г. (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 16.02.2023 № 85/2023, Кваліфікаційне свідомо оцінювача від 29.10.2022 МФ № 66-2, МФ 66-4), згідно з яким ринкова вартість 109,711 тонн зерна пшениці озимої складає 977 059,00 грн.

Згідно з п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Частиною 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, заявником (стягувачем) надано належні докази в підтвердження вартості майна, присудженого на його користь за рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», судове рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, присудженого на користь стягувача, не виконується боржником більше двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, з огляду на ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанцій дійшов висновку, що заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» від 17.12.2025 про заміну способу виконання рішення у справі № 911/2591/23 доведена, обґрунтована і підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та письмової промови у дебатах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України, невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Як встановлено судом першої інстанції, виконавче провадження №77911017 з примусового виконання наказу суду про зобов`язання ТОВ «Платон.003» повернути зерно відкрито 25.04.2025. Боржник у встановлений законодавством строк та понад два місяці з моменту відкриття виконавчого провадження добровільно рішення суду не виконав.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що зміна способу виконання рішення на стягнення грошових коштів нібито призводить до зміни самого судового рішення по суті та підміняє первісно обраний спосіб захисту. Застосування механізму, передбаченого ст. 331 ГПК України, не змінює суті зобов`язання (відновлення майнового стану позивача), а є законодавчо визначеним наслідком недобросовісної поведінки боржника щодо невиконання судового рішення про передачу майна в натурі.

Щодо доводів апелянта про те, що висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки державний виконавець обмежився виходом лише за юридичною адресою, де об`єктивно неможливо зберігати зерно, а також не вчинив усіх заходів розшуку майна (не виїжджав на елеватори тощо), колегія суддів зазначає таке. Дійсно, специфіка такого майна як зерно передбачає його зберігання у спеціалізованих приміщеннях. Однак, виконавче провадження ґрунтується, зокрема, на засадах обов`язковості виконання рішень та добросовісності. Саме боржник, достеменно знаючи про наявність відкритого виконавчого провадження та власного обов`язку, зобов`язаний був повідомити виконавця або стягувача про фактичне місцезнаходження майна, забезпечити до нього доступ та виявити готовність його передати. Жодних доказів вчинення боржником активних дій, спрямованих на добровільне виконання рішення або пропозицій щодо передачі зерна стягувачу, матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 та довідку від 25.03.2026 № 25/03/26 як на доказ наявності у нього 118,82 тон пшениці, оцінюються судом критично. Наявність майна у бухгалтерському обліку (на балансі) підприємства сама по собі не підтверджує фактичну наявність цього майна в натурі у необхідній кількості та належній якості, придатній для передачі стягувачу на виконання судового рішення.

Більше того, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта, хоча і зазначив про готовність повернути зерно, проте констатував, що через тривале зберігання без відповідної обробки не може гарантувати, що майно збереглось у тій же якості, яка була на момент передачі його на зберігання та виникнення спірних правовідносин. Стягувач, у свою чергу, має право на отримання майна саме належної якості, не гіршої за первісні показники.

З огляду на те, що відповідач не довів фактичної наявності присудженого майна належної якості та не забезпечив його схоронність (зокрема, не здійснював сушку, очистку тощо), зміна способу виконання рішення є співмірною та абсолютно адекватною мірою, що гарантує ефективність судового захисту. При цьому колегія суддів зауважує, що у разі належного виконання свого обов`язку щодо зберігання майна та забезпечення його якісних характеристик, відповідач, діючи добросовісно, не був би позбавлений права в подальшому заявити до стягувача вимоги про відшкодування понесених витрат на таке зберігання, надавши відповідні докази. Оскільки таких дій вчинено не було, відповідальність за неможливість виконання рішення в натурі покладається на боржника.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості Звіту про оцінку майна від 07.11.2025, складеного ФОП Манойленко Б.Г., колегія суддів також вважає необґрунтованими. Зазначений звіт складено суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат та кваліфікаційні свідоцтва, у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Оцінка правомірно здійснена на дату, наближену до моменту звернення стягувача із заявою про зміну способу виконання, оскільки для реального відновлення свого майнового стану стягувач має право розраховувати на компенсацію вартості майна за актуальними ринковими цінами на момент виконання, а не за цінами, визначеними при поданні первісного позову. Апелянт, не погоджуючись з визначеною вартістю, не був позбавлений процесуального права надати суду власний звіт про оцінку майна або заявити клопотання про проведення відповідної експертизи, чого ним зроблено не було.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно прийняв вказаний Звіт про оцінку майна як належний та достатній доказ вартості майна (977 059,00 грн), що підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Київської області від 18.02.2026 у справі № 911/2591/23, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального чи матеріального права, які б могли бути підставою для її скасування чи зміни, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Платон.003» підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» на ухвалу Господарського суду Київської області про зміну способу виконання рішення від 18.02.2026 у справі №911/2591/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2026 у справі №911/2591/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

4. Матеріали справи №911/2591/23 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді А.О. Мальченко

П.В. Горбасенко