Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №638/9692/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Київ

справа № 638/9692/24

провадження № 51-4810км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Харківськогоапеляційного суду від 10 вересня 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої в АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 190 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року визнано винуватою та призначено покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку 3 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Вироком Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 рокувирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. Виключено з мотивувальної частини вироку місцевого суду щире каяття, як обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 .

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона в період часу з 28 грудня 2022 року по 17 червня 2023 року шляхом обману та зловживання довірою незаконно заволоділа грошовими коштами потерпілих, чим заподіяла їм матеріальну шкоду, зокрема, ОСОБА_8 на загальну суму 143 100 грн, ОСОБА_9 у розмірі 40 000 грн, ОСОБА_10 на загальну суму 563 075 грн, ОСОБА_11 у розмірі 37 000 грн, ОСОБА_12 у розмірі 164 565 грн та ОСОБА_13 у розмірі 5000 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК.

На обґрунтування касаційних вимог захисник зазначає, що апеляційний суд безпідставно виключив щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання, оскільки засуджена частково відшкодувала заподіяну потерпілим шкоду і вони не просили позбавляти волі ОСОБА_7 . Зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги відомості про засуджену, яка раніше не судима та не перебуває на обліку у лікарів. Стверджує про порушення права на захист, оскільки захисник ОСОБА_14 не роз`яснила засудженій наслідки розгляду кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК та не прибула в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;

- прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У поданій касаційній скарзі сторона захисту ставить питання про порушення права на захист у цьому провадженні, оскільки захисник ОСОБА_14 не роз`яснила засудженій положення ч. 3 ст. 349 КПК та не була присутня під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

Колегія суддів не погоджується з наведеними аргументами.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. Суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У цьому провадженні судом засудженій було належним чином роз`яснено вказані правила КПК.

З аудіо- та відеозаписів судового засідання місцевого суду від 12 грудня 2024 року вбачається, що судом було визначено скорочений порядок розгляду справи з врахуванням позиції ОСОБА_7 , яка визнала свою винуватість в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях за встановлених в обвинувальному акті фактичних обставин справи, а також погодилася на розгляд кримінального провадження за спрощеною процедурою.

Також було роз`яснено наслідки такого порядку дослідження доказів, зокрема, те, що у разі спрощеного розгляду провадження учасники судового розгляду будуть позбавлені можливості оскаржити в апеляційному порядку встановлені в обвинувальному акті фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень.

Суд переконався, що в ході допиту ОСОБА_7 в суді першої інстанції з`ясовувалося її дійсне ставлення до пред`явленого обвинувачення та його розуміння, а також розуміння наслідків розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння учасниками судового розгляду тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, підставно визнав недоцільним дослідження доказів в повному обсязі й обмежився лише допитом обвинуваченої та дослідженням відомостей, що характеризують її особу.

За наслідками судового розгляду місцевим судом було ухвалено обвинувальний вирок, який сторона захисту в апеляційному порядку не оскаржувала, а оскаржуваний вирок апеляційним судом було ухвалено в результаті задоволення апеляційної скарги прокурора.

У судовому засіданні апеляційного суду 30 квітня 2025 року було з`ясовано питання про представництво інтересів засудженої захисником, на що ОСОБА_7 відповіла, що буде самостійно здійснювати свій захист.

КПК не вимагає обов`язкової участі захисника у цьому провадженні, а засуджена такого клопотання, як слідує з журналів та звуко-, відеозаписів судових засідань апеляційного суду від 30 квітня та 10 вересня 2025 року, не заявляла.

З огляду на викладене доводи сторони захисту про порушення права на захист у цьому провадженні колегія суддів вважає необґрунтованими.

З доводів сторони захисту не слідує, що захист не погоджується з правильним встановленням судами фактичних обставин у цьому провадженні. Сторона захисту не погоджується з тим, що покарання у цьому провадженні засуджена має відбувати реально.

Так, захисник вважає суворим призначене засудженій покарання, яке потрібно відбувати реально, та зазначає про неврахування апеляційним судом всього обсягу інформації про ОСОБА_7 , що давало підстави призначити останній покарання без його реального відбування.

На переконання колегії суддів, наведені аргументи є невмотивованими.

Під час призначення покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, фактичні обставини їх вчинення, ставлення до вчиненого, відомості про неї, зокрема, її, вік, стан здоров`я, соціальне становище, те, що вона раніше не судима, має на утриманні малолітнього сина, а також відсутність даних про перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

За наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого переконання про відсутність з боку засудженої щирого каяття, яке було визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційний суд також не погодився з місцевим судом про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК та вмотивовано зазначив, що цей суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених засудженою кримінальних правопорушень, кількість потерпілих та спричинену їм майнову шкоду, загальна сума якої становить понад 900 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що засуджена протягом невеликого проміжку часу послідовно заволоділа коштами, належними шести потерпілим, а надалі лише частину цих коштів відшкодувала одній потерпілій.

З інформації, яка міститься в матеріалах справи, на що звертає увагу сторона захисту, слідує, що потерпілій ОСОБА_10 засуджена відшкодувала 35 500 грн (телефонограма на а. с. 240, Т. 1), а згодом потерпіла у заяві повідомила, що сума відшкодованої шкоди станом на 01 грудня 2025 року становить 45 500 грн (заява на а. с. 23, Т. 2).

Під час касаційного розгляду захисник вказував про те, що засуджена періодично відшкодовує заподіяну майнову шкоду іншим потерпілим, однак документів на підтвердження повідомленої інформації не надав.

Відтак Суд погоджується з рішенням апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до засудженої положень ст. 75 КК.

Окрім цього, думка потерпілих щодо виду та розміру покарання та способу його відбування не має вирішального значення під час вирішення означених питань, а є виключними дискреційними повноваженнями суду.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, а тому оскаржуване судове рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника- без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3