Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №757/57259/19-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 757/57259/19-ц

провадження № 61-12424св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

за позовом ОСОБА_1

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляна Василівна,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за позовом ОСОБА_2

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляна Василівна,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Галина Євгенівна, на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - ПАТ «Банк Камбіо», Банк), державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» (далі - КП «Реєстрація плюс») Товкайло У. В., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому, враховуючи заяву про зміну предмета позову від 10 червня 2020 року, остаточно просила суд:

- визнати повністю припиненим правовідношення між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840;

- визнати повністю припиненими правовідношення між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840;

- визнати протиправними і скасувати рішення про скасування від 14 лютого 2019 року № 45525513, № 45528645, № 45527126, № 45529550, прийняті державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В.;

- визнати протиправними і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45526579, від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45529141, від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45528280, від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45530228, прийняті державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В.;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0059, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019;

- визнати ОСОБА_1 іпотекодержателем земельних ділянок, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0059, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019.

Позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що уклавши 10 грудня 2014 року з Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт» (далі - ПОВ «Інланд Транзіт») договори відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, вона набула прав кредитора та іпотекодержателя за кредитними й іпотечними договорами, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (далі - ТОВ «УКБ «Камбіо»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо», і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

У жовтні 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» за актом прийому-передачі передало ПОВ «Інланд Транзіт» всі оригінали документів, які стосуються кредитних договорів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які були передані позивачці у грудні 2014 року.

Вважала, що таким чином вона є єдиним кредитором за кредитними договорами від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 і від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 та іпотекодержателем земельних ділянок, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0059, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019.

Вказувала на те, що під час перевірки інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про реєстрацію державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. права власності за банком та звернення стягнення у позасудовому порядку на всі предмети іпотеки, якими забезпечені кредитні договори від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 і від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 шляхом визнання за банком права власності на земельні ділянки. Державний реєстратор Товкайло У. В. скасувала реєстраційний запис про іпотеку ОСОБА_1 і прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким зареєструвала право іпотеки, обтяження та право власності за ПАТ «Банк Камбіо».

Наголошувала на тому, що договори, на підставі яких було внесено записи, є чинними, недійсними у судовому порядку не визнані. Тому дії банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (земельні ділянки), і відповідні дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації є протиправними.

Банк повідомив її про те, що він виявив ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і на підставі цього застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. Право власності на зазначені ділянки банк набув у процесі здійснення претензійної роботи щодо погашення заборгованості.

Зазначала про те що доводи банку щодо нікчемності правочинів є безпідставними з огляду на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16; від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/19; від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16; від 07 липня 2018 року у справі № 826/1476/15; постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/6909/15, а тому переконувала, що її права підлягають захисту в обраний нею спосіб.

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із самостійним позовом до ПАТ «Банк Камбіо», державного реєстратора КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В., треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просила суд:

- визнати припиненим з 12 вересня 2014 року кредитний договір від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, укладений між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_2 , на підставі повного виконання основного зобов`язання, проведеного належним чином;

- визнати припиненим з 12 вересня 2014 року іпотечний договір від 25 вересня 2009 року, укладений між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О. і зареєстрований за № 104, на підставі припинення шляхом належного виконання основного зобов`язання, яке він забезпечував, та відновити становище ОСОБА_2 , яке існувало до порушення її прав, для чого:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, номер запису про право власності 30292906 від 14 лютого 2019 року, 13:20:17; номер запису про іпотеку 30292675 від 25 вересня 2009 року, 18:11:28, номер запису про іпотеку 8023235 від 25 вересня 2009 року, 18:11:28; номер запису про обтяження 30292790 від 25 вересня 2009 року, 17:00:21; рішення державного реєстратора № 45526579 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;

- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі іпотек записи щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, номер запису про іпотеку 9093538 від 25 вересня 2009 року, 18:11:28; скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо державної реєстрації заборони на нерухоме майно за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, - номер запису про обтяження 9093124 від 25 вересня 2009 року, 17:00:21;

- визнати припиненим з 12 вересня 2014 року іпотечний договір від 26 грудня 2007 року № 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616, укладений між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., на підставі припинення належним виконанням основного зобов`язання, яке він забезпечував, та відновити становище ОСОБА_2 , яке існувало до порушення її права, для чого:

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, номер запису про право власності 30294337 від 14 лютого 2019 року, 14:07:28; номер запису про іпотеку 30294242 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15, номер запису про іпотеку 8023333 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15; номер запису про обтяження 30294308 від 14 липня 2009 року, 18:54:30; рішення державного реєстратора номер 45528280 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;

- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі Іпотек записи щодо державної реєстрації за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, - номер запису про право власності 30295153 від 14 лютого 2019 року, 14:46:07; номер запису про іпотеку 30295040 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15, номер запису про іпотеку 8023374 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15; номер запису про обтяження 30295097 від 14 липня 2009 року, 19:01:37; рішення державного реєстратора номер 45529141 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;

- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі Іпотек записи щодо державної реєстрації за ПАТ «Банк Камбіо» права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, номер запису про іпотеку 6333068 від 15 липня 2009 року, 16:15:46, та земельну ділянку, кадастровий номер 122755100:01:001:0058, номер запису про іпотеку 6333068 від 15 липня 2009 року, 16:15:46;

- скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо державної реєстрації заборон на нерухоме майно за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 222755100:01:001:0057, номер запису про обтяження 8881336 від 14 липня 2009 року, 18:54:30, та на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, номер запису про обтяження 8881349 від 14 липня 2009 року, 19:01:37;

- визнати припиненим з 12 вересня 2014 року іпотечний договір від 14 липня 2009 року № 2, реєстраційний номер 619, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., на підставі припинення належним виконанням основного зобов`язання, яке він забезпечував, та відновити становище ОСОБА_2 , яке існувало до порушення її права, для чого:

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, номер запису про право власності 30296216 від 14 лютого 2019 року, 15:12:48; номер запису про іпотеку 30296054 від 14 лютого 2009 року, 19:11:44, номер запису про іпотеку 8023493 від 14 липня 2009 року, 19:11:44; номер запису про обтяження 30296168 від 15 липня 2009 року, 15:19:54; рішення державного реєстратора № 45530228 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;

- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі Іпотек записи щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, номер запису про іпотеку 8881346 від 14 липня 2009 року, 19:11:44;

- скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо державної реєстрації заборони на нерухоме майно за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, номер запису про обтяження 8884062 від 15 липня 2009 року, 15:19:54.

Позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що дія іпотечних договорів припинилася 12 вересня 2014 року, оскільки основні зобов`язання були виконані. Доказами належного виконання нею основного зобов`язання за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 є довідка від 15 березня 2016 року № 22/777 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І., надана в Макарівський районний суд Київської області у справі № 370/1673/15-ц, у якій банк свідчить про повне погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, здійснене за рахунок застави від заставодавця ПОВ «Інланд Транзіт»; виписки з її особових рахунків за період з 11 вересня 2014 року до 03 жовтня 2014 року, надані в Макарівський районний суд Київської області у справі № 370/1673/15-ц, які підтверджують відсутність у неї будь-якої заборгованості за кредитом і відсоткам за кредитом; лист від 13 лютого 2018 року № 22/187 за підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про відсутність у неї заборгованості перед банком за фактом припинення виконання основного зобов`язання заставодавцем ПОВ «Інланд Транзіт».

Вказувала на те, що через наявність заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 ПАТ «Банк Камбіо» 12 вересня 2009 року звернув стягнення на частину прав застави та здійснив повне погашення основного зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором за рахунок цих застав (грошові кошти на рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» і грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 , яких достатньо для повного погашення боргу). Доказами належного виконання основного зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором є ті самі надані банком документи у справі № 370/1673/15-ц, які перебувають у Макарівському районному суді Київської області, якими підтверджується і повне виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840.

З огляду на зазначене ОСОБА_2 просила задовольнити її позовні вимоги.

Суди розглядали справу неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року у складі судді Вовка С. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим з 12 вересня 2014 року правовідносини між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 на підставі повного виконання зобов`язань. Визнано припиненими з 12 вересня 2014 року правовідносини між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840. Визнано протиправними і скасовано рішення про скасування від 14 лютого 2019 року № 45525513, від 14 лютого 2019 року № 45528645, від 14 лютого 2019 року № 45527126, від 14 лютого 2019 року № 45529550, прийняті державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. Визнано протиправними і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45526579, від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45529141, від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45528280, від 04 лютого 2019 року, індексний номер 45530228, прийняті державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. Визнано ОСОБА_1 іпотекодержателем земельних ділянок, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0059, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0059Ю 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019. Стягнуто з ПАТ «Банк Камбіо» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. Позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вони є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд зазначив, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання правовідношень за кредитними договорами припиненими, оскільки ОСОБА_1 є єдиними кредитором за кредитними договорами від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 та від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 та іпотекодержателем земельних ділянок, кадастрові номери 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059, у якої є всі оригінали документів. Банк визнав нікчемними правочини безпідставно, виконання основних зобов`язань за кредитними договорами відбулося 12 вересня 2014 року належним чином, що підтверджено відповідними банківськими виписками з особових рахунків. Ці обставини підтверджені банком у відповідях від 15 березня 2016 року за № 22/776 та № 22/777 за підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І. Макарівському районному суду Київської області та в листах від 12 червня 2017 року за № 22/900 в. о. уповноваженої особи Фонду Северина Ю. П. з майновим поручителем ПОВ «Інланд Транзіт» і боржником ОСОБА_2 від 13 лютого 2018 року за № 22/187.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими і відхилив твердження банку про те, що реально кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність.

Також суд виходив із того, що погашення заборгованості за кредитними договорами відбулось 12 вересня 2014 року, до прийняття постанови правління Національного банку України (далі - НБУ) від 04 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» і запровадження тимчасової адміністрації, тому твердження відповідача про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, гроші обліковувались як запис і відбулось корегування структури банківського балансу, не можуть свідчити про нікчемність правочину. Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання припиненими правовідношень є обґрунтованими, суд першої інстанції також вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора Товкайло У. В., які були прийняті 14 лютого 2019 року щодо об`єктів іпотеки - земельних ділянок, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки, оскільки право звернення до суду має суб`єктивний характер і залежить від волевиявлення особи, яка вважає, що її особисті немайнові або майнові права порушено, проте з такою вимогою до суду вона не зверталася, а позивач не є уповноваженою особою на звернення до суду з вимогами в інтересах ОСОБА_2 ..

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог третьої особи - ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання припиненим правовідношення з 12 вересня 2014 року за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 на підставі повного виконання основного зобов`язання та про скасування рішень державного реєстратора в частині аналогічні вимогам, заявленим позивачкою, а іпотека в силу норми закону є дійсною до припинення основного зобов`язання. Вимоги про скасування записів про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягають задоволенню, оскільки правочини, укладені з метою забезпечення основного зобов`язання, на підставі яких були прийняті рішення про державну реєстрацію іпотеки і внесені записи, не визнані судом недійсними і не є нікчемними на підставі закону.

Постаново Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Апеляційну скаргу ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Камбіо» про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем залишено без змін. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Камбіо», державного реєстратора КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. про визнання правовідносин припиненими та скасування рішень і записів скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до державного реєстратора КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. про визнання правовідносин припиненими, скасування рішень і записів залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Камбіо» про визнання правовідносин припиненими та скасування рішень і записів задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року № 45526579 щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, прийняте на підставі іпотечного договору, укладеного 25 вересня 2009 року між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О. за реєстровим номером 104. Скасовано рішення державного реєстратора Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року № 45528280 щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, прийняте на підставі іпотечного договору, укладеного 26 грудня 2007 року між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. за реєстровим номером 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616. Скасовано рішення державного реєстратора Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року № 45529141 щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, прийняте на підставі іпотечного договору, укладеного 26 грудня 2007 року між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. за реєстровим номером 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616. Скасовано рішення державного реєстратора Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року № 45530228 щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, прийняте на підставі іпотечного договору № 1, укладеного 14 липня 2009 року між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. за реєстровим № 619. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Банк Камбіо» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7 684,00 грн.

Ухвалюючи вказану постанову, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Камбіо» є обґрунтованими та відповідають встановленим у справі обставинам і наявним у матеріалах справи доказам. При цьому апеляційний суд зазначив, що тимчасова адміністрація діяла у ПАТ «Банк Камбіо» у період з 04 грудня 2014 року до прийняття правлінням НБУ постанови від 27 лютого 2015 року № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо». Протягом цього часу не було виявлено ознак нікчемності в будь-яких правочинах, що пов`язані з кредитними договорами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та погашенням заборгованості за ними, і не було прийнято з цього приводу жодних рішень.

Наказ про створення комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності було видано уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северин Ю. П. 16 липня 2018 року, а наказом від 18 липня 2018 року № 109 затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності, тобто більш ніж через три роки після початку процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та лише після того, як ухвалами Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року і від 11 червня 2018 року стягувач у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Камбіо» був замінений на правонаступника ОСОБА_1 . При цьому банк не довів, що транзакція з перерахування грошових коштів на повернення кредиту передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, і того, що ця операція за своєю правовою природою є правочином, у зв`язку з чим немає правових підстав для кваліфікування її як нікчемного правочину.

Також апеляційний суд зазначив, що дії ПАТ «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду, яка у період 2015-2018 років неодноразово видавала довідки про повне погашення заборгованості боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за рахунок коштів заставодавців ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_1 на підставі укладених договорів від 12 вересня 2014 року, а у вересні 2018 року надіслала учасникам зазначених правовідносин повідомлення про нікчемність вказаних договорів, свідчать про недобросовісність та створення правової невизначеності у правовідносинах, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора Товкайло У. В. про державну реєстрацію іпотеки, державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо», суд першої інстанції залишив поза увагою, що, зареєструвавши за собою право власності на предмети іпотеки, ПАТ «Банк Камбіо» порушило також права ОСОБА_2 , яка згідно з ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року є боржником перед ОСОБА_1 , до якої від ПАТ «Банк Камбіо» перейшло право вимоги за кредитним договором, а ОСОБА_1 у свою чергу є стягувачем за виконавчими провадженнями, в яких боржниками є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Станом на день прийняття оспорюваних рішень державним реєстратором 14 лютого 2019 року відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року, яка набула законної сили, саме ОСОБА_1 стала стягувачем у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року № 2-556/11 про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості на суму 96 849,70 дол. США. Також ОСОБА_1 стала стягувачем у виконавчому провадженні № 58221900, відкритому 28 січня 2019 року, щодо примусового виконання виконавчого листа від 31 жовтня 2011 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва на виконання рішення суду у справі № 2-3088/1, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в сумі 700 000,00 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 157 072,25 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 070 294,40 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130 278,52 грн.

Апеляційний суд вказував на те, що оскільки ОСОБА_1 є єдиним кредитором за кредитними договорами від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 та від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 та іпотекодержателем земельних ділянок, кадастрові номери 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059 на підставі договорів про відступлення прав за договорами іпотеки від 10 грудня 2014 року, реєстрація права власності за ПАТ «Банк Камбіо» на вказані земельні ділянки була проведена державним реєстратором протиправно, то суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .

Із аналогічних підстав апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора підлягають задоволенню, адже ПАТ «Банк Камбіо» не є ні іпотекодержателем, ні кредитором стосовно до ОСОБА_2 . Банк як стягувач у виконавчому провадженні був замінений на правонаступника ОСОБА_1 , яка також є іпотекодержателем земельних ділянок, відповідно реєстрація права власності на земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо» є безпідставною, порушує права як нового кредитора та іпотекодержателя ОСОБА_1 , так і іпотекодавця ОСОБА_2 .

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року: № 45526579 щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059; № 45528280 щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057; № 45529141 щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0058; № 45530228 щодо державної реєстрації права власності, державної реєстрації іпотеки, державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019.

Разом з тим апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування в Державному реєстрі іпотек записів щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо», скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо» задоволенню не підлягають, оскільки і на час пред`явлення ОСОБА_2 вказаних позовних вимог, і на цей час такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає.

Водночас апеляцій суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили позови до неналежного співвідповідача - державного реєстратора Товкайло У. В., тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову до державного реєстратора є помилковими.

Постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року касаційну скаргу ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в частині задоволених вимог позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, справу в частині вирішення цих вимог направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-6946св23).

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд:

- не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які викладені, зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18), від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11-775ас18));

- всупереч вимогам процесуального закону, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині того, що зазначені правочини застави майнових прав та відступлення прав вимоги відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемними, а тому дійшов передчасного висновку про часткове задоволення вимог позовів;

- необґрунтовано послався на те, що протягом дії тимчасової адміністрації з 04 грудня 2014 року до прийняття правлінням НБУ постанови від 27 лютого 2015 року № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» не було виявлено ознак нікчемності в будь-яких правочинах, що пов`язані з кредитними договорами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та погашенням заборгованості за ними, та не було прийнято з цього приводу жодних рішень, адже відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону;

- дійшов помилкового висновку про те, що акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності, тобто більш ніж через три роки після початку процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та лише після того, як ухвалами Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року і від 11 червня 2018 року стягувач у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Камбіо» був замінений на правонаступника ОСОБА_1 , оскільки згідно зі статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Тобто перевірка правочинів на предмет нікчемності зроблена Фондом в період здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо»;

- розглядаючи позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по суті, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та не врахував, що у спірних правовідносинах правочини кваліфікуються нікчемними не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Останньою постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Камбіо» судовий збір у розмірі 5 736,00 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_2 - без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що:

- укладені 12 вересня 2014 року договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги, а також пов`язані з ними операції щодо погашення кредитної заборгованості були вчинені банком протягом року до запровадження тимчасової адміністрації та підлягали перевірці на предмет наявності ознак нікчемності відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- наслідком укладення зазначених правочинів стало фактичне задоволення вимог окремих кредиторів банку та надання їм переваг перед іншими кредиторами, що є ознакою нікчемності правочину, передбаченою пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- нікчемний правочин є недійсним у силу закону незалежно від часу його виявлення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду, а тому посилання позивача на чинність договорів відступлення права вимоги саме по собі не свідчить про набуття нею прав кредитора та іпотекодержателя;

- ОСОБА_1 не набула належним чином прав кредитора за кредитними договорами та прав іпотекодержателя за іпотечними договорами, оскільки підставою такого переходу були правочини, щодо яких банк обґрунтовано застосував наслідки нікчемності;

- правові підстави для визнання за ОСОБА_1 статусу іпотекодержателя спірних земельних ділянок відсутні, а також для скасування рішень державного реєстратора, прийнятих на користь банку;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення правовідносин за кредитними договорами та про наявність у ОСОБА_1 прав, що випливають із договорів відступлення права вимоги, без належної оцінки доводів банку щодо нікчемності відповідних правочинів.

Крім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та виходив із того, що заявлені ОСОБА_2 вимоги є похідними від доводів про належне припинення кредитних та іпотечних правовідносин унаслідок здійснених у вересні 2014 року операцій, однак такі операції не можуть вважатися належною підставою для припинення зобов`язань, оскільки були вчинені на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемності відповідно до спеціального банківського законодавства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Г. Є., із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постановуКиївського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16477/18, від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16152/18, від 18 травня 2021 року у справі № 911/2711/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 911/3880/15, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- безпідставно залишив поза увагою та не дослідив умови договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт», яким забезпечуються вимоги заставодержателя (банку), що випливають з кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , та який є предметом розгляду у цій справі;

- не врахував, що у разі виконання основного зобов`язання забезпеченого заставою у повному обсязі, заставодавець не набуває переваг щодо інших кредиторів, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про нікчемність спірних договорів на підставі пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- проігнорував, що укладення 12 вересня 2014 року договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги і погашення заборгованості за кредитними договорами № 039/2-2009/840, № 108ф-2007/840 не суперечить постанові Правління НБУ від 19 серпня 2014 року № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначання куратора»;

- не врахував, що постанова Правління НБУ від 25 вересня 2014 року № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних» застосовуватись до спірних правовідносин не може, оскільки була прийнята пізніше, а виконання правочинів і погашення заборгованості за кредитними договорами відбувалось 12 вересня 2014 року;

- не звернув увагу, що до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, щодо до якого введено тимчасову адміністрацію;

- не врахував, що постанова Правління НБУ від 25 вересня 2014 року № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних» є актом індивідуальної дії та не є актом цивільного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі такої постанови;

- не звернув увагу на те, що ПАТ «Банк Камбіо» провів на підставі договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги договірне списання з депозитного рахунку заставодавців, відкритих в цьому банку на визначений в кредитному договорі рахунок, що також відкритий цьому банку, шляхом проведення внутрішньобанківської транзакції, а тому погашення кредиту за кредитним договором було проведено в межах одного і того самого банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку;

- не врахував, що перевірка правочинів на предмет нікчемності відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на дату запровадження тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо») повинна бути здійснена виключно уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію банку та виключно протягом дії тимчасової адміністрації банку;

- не надав належної оцінки тому, що внутрішній наказ банку про нікчемність правочинів не створює жодних обов`язків чи правових наслідків для третіх осіб та контрагентів, а за наявності спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний звертатися до суду з відповідним позовом, чого зроблено не було;

- не звернув увагу на те, що договори застави майнових прав та відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року; договір про відступлення права вимоги від 10 грудня 2014 року, договори відступлення прав за договорами іпотеки від 10 грудня 2014 року, відповідно до яких ОСОБА_1 набула права кредитора за кредитними договорами № 039/2-2009/840, № 108ф-2007/840 та іпотекодержателя спірних земельних ділянок - були і є чинними, недійсними судом не визнавались;

- не врахував, що у ПАТ «Банк Камбіо» відсутні права кредитора в зобов`язаннях за кредитними договорами № 039/2-2009/840, № 108ф-2007/840, та права іпотеки щодо спірних земельних ділянок, а тому цей банк не міг їх жодним чином реалізувати та реєструвати право власності на ці земельні ділянки;

- дійшов помилкових висновків щодо відсутності реального надходження грошових коштів на погашення кредиту та нібито безпідставного коригування структури банківського балансу, оскільки кошти заставодавців були реально внесені в касу банку, а чинне законодавство визначає заставу майнових прав на депозит високоліквідним і пріоритетним видом забезпечення;

- не надав належної оцінки всім аргументам заявниці тощо.

24 жовтня 2025 року ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів такої касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

30 жовтня 2025 року ПАТ «Банк Камбіо» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду клопотання, в якому просило суд долучити до матеріалів справи цієї № 757/57259/19-ц докази направлення відзиву іншим учасникам справи.

14 листопада 2025 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому підтримала доводи такої касаційної скарги та просила задовольнити її вимоги.

Разом із відзивом ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про продовження строку на його подання. Заяву обґрунтувала тим, що копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі від 08 жовтня 2025 року вона отримала 25 жовтня 2025 року, тому останнім днем визначеного судом 10-денного строку для підготовки відзиву було 04 листопада 2025 року. Проте ввечері 03 листопада внаслідок аварійного відключення електроенергії та перепаду напруги у неї вийшла з ладу комп`ютерна техніка, що призвело до втрати підготовленого тексту відзиву та програмного забезпечення. Ці обставини змусили її витратити час на придбання та налаштування нової техніки, а також повне формування змісту нового відзиву. З огляду на непередбачуваність цих обставин та незначний період затримки подачі відзиву, заявниця просить визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними та продовжити його.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Дослідивши наведені у заяві ОСОБА_2 підстави та додані документи, Верховний Суд вважає, що строк на подання відзиву для цієї заявниці підлягає продовженню до моменту його подання, а відзив врахуванню.

Межі касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року в частині залишення без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Камбіо», державного реєстратора КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В., треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання правовідносин припиненими та скасування записів, то оскаржувана постанова апеляційного суду в цій частині Верховним Судом не переглядається.

Отже, постанова Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року переглядається Верховним Судом лише в частині скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Г. Є., на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Г. Є., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Печерського районного суду міста Києва матеріали справи № 757/57259/19-ц; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2025 року матеріали справи № 757/57259/19-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року справу № 757/57259/19-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Правочини, укладені з ОСОБА_3

26 грудня 2007 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 108ф-2007/840, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 700 000,00 дол. США на споживчі потреби зі сплатою 13 % річних і строком повернення до 25 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору зобов`язання за договором забезпечуються іпотекою двох земельних ділянок, загальною площею 6,5028 га і 6,0066 га, що розташовані на території Макарівської селищної ради у Київській області; та квартири АДРЕСА_1 ; фінансовою порукою ОСОБА_4 .

Згідно з пунктом 3.3.4 кредитного договору від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 ОСОБА_3 зобов`язався забезпечити надання та оформлення іпотеки від майнового поручителя ОСОБА_2 - двох земельних ділянок, що розташовані на території Макарівської селищної ради у Київській області, кадастрові номери 3222755100:00:001:0015 і 3222755100:00:001:0016, забезпечити оформлення фінансової поруки від ОСОБА_4

26 грудня 2007 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 (а також будь-якими додатковими угодами (договорами) до нього), із забороною відчуження зазначеного в договорі майна і земельних ділянок, посвідченою і зареєстрованою за № 3264 , № 3265 . Предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 6,0066 га, що розташована на території Макарівської селищної ради Київської області, кадастровий номер 3222755100:00:001:0015, і земельна ділянка площею 6,5028 га, що розташована на території Макарівської селищної ради Київської області, кадастровий номер 3222755100:00:001:0016, які належать майновому поручителю ОСОБА_2 (пункт 1.2 договору іпотеки).

26 грудня 2007 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, яким пункт 1.2 статті 1 іпотечного договору викладено в новій редакції, згідно з якою предметом іпотеки за цим договором є земельні ділянки, які розташовані на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, та площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, які належать майновому поручителю ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрований за № 616, із забороною відчуження зазначеного в договорі майна і земельних ділянок, посвідченою і зареєстрованою за № 617, № 618 .

Додатковою угодою від 25 грудня 2008 року № 1 до кредитного договору від 26 грудня 2008 року № 108ф-2007/840, укладеною між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_3 , внесено зміни до кредитного договору в частині розміру відсотків за користування кредитом - 14 % та строку повернення кредиту - 24 грудня 2010 року.

10 червня 2009 року додатковою угодою № 2 до кредитного договору від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, укладеною між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_3 , внесено зміни до кредитного договору, пункт 1.3 розділу 1 якого викладено у такій редакції: «Зобов`язання за договором забезпечуються іпотеками трьох земельних ділянок, загальними площами 6,5025 га, 6,0066 га та 6,0 га, що розташовані на території Макарівської селищної ради у Київській області, фінансовою порукою ОСОБА_4 ».

Згідно з додатковою угодою від 10 червня 2009 року № 2 до кредитного договору від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 пункт 3.3.3 розділу 3 викладено у такій редакції: «Позичальник зобов`язується забезпечити надання та оформлення іпотеки від майнового поручителя ОСОБА_2 - трьох земельних ділянок, що розташовані на території Макарівської селищної ради у Київській області, з кадастровими номерами 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019».

14 липня 2009 року ТОВ «УКБ «Камбіо» і майновий поручитель ОСОБА_3 - ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін до іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, яким змінили предмет іпотеки за цим договором на дві земельні ділянки, що розташовані на території Макарівської селищної ради у Київській області, кадастрові номери 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057.

Також 14 липня 2009 року ТОВ «УКБ «Камбіо» і майновий поручитель ОСОБА_3 - ОСОБА_2 уклали іпотечний договір № 2, згідно з пунктом 1.1 якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 (а також будь-якими додатковими угодами (договорами) до нього), укладеним між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрованим за № 619, із забороною відчуження зазначеної у договорі земельної ділянки, посвідченою і зареєстрованою за № 620 . Відповідно до пункту 1.2 предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 6,0000 га, яка знаходиться за адресою: Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, яка належить майновому поручителю ОСОБА_3 - ОСОБА_2

12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо», як правонаступником ТОВ «УКБ «Камбіо», і ПОВ «Інланд Транзіт» укладений договір застави майнових прав і відступлення прав вимоги, за умовами якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 26 грудня 2008 року № 108ф-2008/840, який укладений між заставодержателем і ОСОБА_3 , за умовами якого боржник зобов`язався перед заставодержателем за умовами кредитного договору повернути не пізніше 05 березня 2015 року надані йому кошти в розмірі 700 000,00 дол. США, сплачувати проценти в розмірі 13 % річних, сплатити пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави. Відповідно до пункту 1.2 договору застави на забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 380 863,30 євро за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978EURO.

12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_1 укладений договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 26 грудня 2008 року № 108ф-2008/840, який укладений між заставодержателем ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_3 , за умовами пункту 1.2 якого на забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1 цього договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 38 600,00 євро за договором № 20-898 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, від 18 липня 2014 року.

12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_1 укладений договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 26 грудня 2008 року № 108ф-2008/840, який укладений між заставодержателем ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_3 , за умовами пункту 1.2 якого на забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1 цього договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 389 379,00 дол. США за договором № 20-897 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 18 липня 2014 року.

Додатковою угодою від 02 жовтня 2014 року № 1 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеною між ПАТ «Банк Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт», змінено редакцію пункту 1.1 статті 1 договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, згідно з якою договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, який укладений між заставодержателем ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_3 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору повернути не пізніше 24 грудня 2010 року надані йому кошти в сумі 700 000,00 дол. США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних, сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави.

Додатковою угодою від 02 жовтня 2014 року № 1 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеною між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_1 , пункт 1.1 статті 1 договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року викладено в іншій редакції, згідно з якою цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, який укладений між заставодержателем і ОСОБА_3 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору повернути не пізніше 24 грудня 2010 року надані йому кошти в сумі 700 000,00 дол. США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави.

10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт», як первісним кредитором і ОСОБА_1 як новим кредитором укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому, а новий кредитор набуває право вимоги повернення коштів у сумі 492 380,07 дол. США, що станом на 10 грудня 2014 року еквівалентно 7 671 281,49 грн, до ОСОБА_3 (боржника), що належить первісному кредиторові відповідно до кредитного договору з відповідними змінами від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і боржником ОСОБА_3 , та договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, який укладено між ПАТ «Банк Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт».

Згідно з пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_1 до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків боржника, а саме за іпотечним договором з відповідними змінами, посвідченим 26 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 3263, та права за іпотечним договором № 2, посвідченим 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 619.

10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» як первісний іпотекодержатель і ОСОБА_1 як новий іпотекодержатель уклали договір про відступлення прав за договором іпотеки, за яким новий іпотекодержатель приймає всі права:

- за іпотечним договором, посвідченим 26 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 3263, та договором про внесення змін до іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, посвідченим 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 616;

- за іпотечним договором № 2, посвідченим 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 619.

За умовами яких в іпотеку передано: земельну ділянку площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, за адресою: Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області (предмет іпотеки 1), земельну ділянку площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:02:001:0058, за адресою: Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області (предмет іпотеки 2), земельну ділянку площею 6,0000 га, кадастровий номер 3222755100:02:001:0019, яка знаходиться за адресою: Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області (предмет іпотеки 3).

Згідно з довідкою від 30 листопада 2015 року № 22/5385, за підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І., ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку із порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, банк 12 вересня 2014 року у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком здійснив договірне списання грошових коштів на суму 389 379,00 дол. США згідно з договором застави № 1 та в сумі 38 600,00 євро згідно з договором застави № 2.

У відповідь на запит ПОВ «Інланд Транзіт» від 13 травня 2017 року листом від 25 травня 2017 року за № 22/814 за підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І. повідомлено, що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунка ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_4 у сумі 380 863,30 євро в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840. Списання здійснене двома платіжними документами з подальшою конвертацією з євро в дол. США за офіційним курсом НБУ, що діяв з 14:00 12 вересня 2014 року, зокрема: 201 669,96 євро конвертовано у 260 718,92 дол. США, 179 193,34 євро конвертовано у 231 661,15 дол. США. За рахунок цих грошових коштів погашено заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 на суму 492 380,07 дол. США, а саме прострочену заборгованість за основним боргом у сумі 260 718,92 дол. США та прострочену заборгованість за відсотками у сумі 231 661,15 дол. США.

У відповідь на запит ОСОБА_1 від 06 червня 2017 року листом від 12 червня 2017 року за № 22/901 уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северин Ю. П. повідомила, що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунка ОСОБА_1 № НОМЕР_5 у сумі 389 379,00 дол. США в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, з депозитного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_6 у сумі 38 600,00 євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором. Списання здійснене з подальшою конвертацією з євро в долари США за офіційним курсом НБУ, що діяв з 14:00 12 вересня 2014 року, зокрема: 38 600,00 євро конвертовано у 49 902,08 дол. США. За рахунок грошових коштів ОСОБА_1 погашено заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 в обсязі 439 281,08 дол. США, а саме прострочену заборгованість за основним боргом у сумі 439 281,08 дол. США.

Також ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 11 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 становила 931 661,15 дол. США, з яких: 700 000, 00 дол. США -заборгованість за основним боргом, 231 661,15 дол. США - заборгованість за відсотками.

13 лютого 2018 року листом № 22/186 банк повідомив ОСОБА_2 , що заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 станом на 01 грудня 2014 року не обліковується, тому що була повністю погашена за рахунок грошових коштів ПОВ «Інланд Транзіт» відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року, і коштів ОСОБА_1 відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року та договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року.

Правочини, укладені з ОСОБА_2

08 вересня 2009 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 039/2-2009/840, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 120 000, 00 дол. США на поточні потреби із сплатою за користування кредитом 14 % річних, строком повернення 08 вересня 2010 року. Відповідно до пункту 4 кредитного договору зобов`язання за договором забезпечуються заставою земельної ділянки, загальною площею 5,9934 га, що знаходиться за адресою: Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059.

25 вересня 2009 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно з пунктом 4.1 розділу 1 якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, а також усіх додаткових угод до зазначеного договору, які можуть бути укладені між іпотекодержателем та іпотекодавцем до закінчення його строку, згідно з яким іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у сумі 120 000,00 дол. США на поточні потреби із сплатою за користування кредитом 14 % річних та кінцевим терміном повернення до 08 вересня 2010 року.

Згідно з пунктом 4.3 іпотечного договору від 25 вересня 2009 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4.

19 серпня 2014 року постановою Правління НБУ № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора», яка визнана такою, що втратила чинність, на підставі постанови Правління НБУ від 25 вересня 2014 року № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних», банку було заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті тільки через кореспондентський рахунок, який відкритий в НБУ.

12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» як правонаступником ТОВ «УКБ «Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт» укладений договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, який укладений між заставодержателем і ОСОБА_2 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору: повернути не пізніше 08 вересня 2010 року надані йому грошові кошти у сумі 120 000,00 дол. США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних, сплатити пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави.

Відповідно до пункту 1.2 договору застави на забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 80 381,78 євро за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978EURO.

12 вересня 2014 року здійснено списання безнадійної заборгованості за кредитом на суму 85 729,00 дол. США та 18 188,57 дол. США, згідно з кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 з ОСОБА_2 , відповідно до виписок ПАТ «Банк Камбіо» з особового рахунку з 11 вересня 2014 року до 03 жовтня 2014 року.

Листом голови правління ПАТ «Банк Камбіо» Тарадайко Н. А., без номера та дати, ПОВ «Інланд Транзіт» повідомлено про звернення стягнення на предмет застави в рахунок забезпеченого кредитного зобов`язання у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору 12 вересня 2014 року банк здійснив договірне списання грошових коштів у сумі 80 381,78 євро в рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком, що еквівалентно 103 917,57 дол. США. Крім того, ПОВ «Інланд Транзіт» проінформовано, що воно набуло прав кредитора за кредитним договором у розмірі вказаної суми, заборгованість перед банком погашена за рахунок застави, всі зобов`язання перед банком за договором застави виконані у повному обсязі.

25 вересня 2014 року постановою Правління НБУ № 603/БТ ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у діяльності банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором банку.

15 жовтня 2014 року згідно з актом прийому-передачі ПОВ «Інланд Транзіт» передано документи за кредитом ОСОБА_2 , а саме: кредитний договір від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, додаток № 1 до кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, іпотечний договір від 25 вересня 2009 року за реєстраційним номером 104, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О.

10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_1 укладений договір про відступлення прав вимоги, за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий набуває право вимоги повернення коштів у сумі 103 917,57 дол. США до ОСОБА_2 , що належить первісному кредитору відповідно до кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , та договору застави майнових прав і відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, який укладено між ПАТ «Банк» Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт».

10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_1 укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, згідно з яким первісний іпотекодержатель передає, а новий приймає всі права за іпотечним договором, посвідченим 25 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О., зареєстрованим у реєстрі за № 104, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно: земельну ділянку площею 5,9934 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, за адресою: Макарівська селищна рада Макарівського району Київської області, як забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840. Права за іпотечним договором виникли у первісного іпотекодержателя на підставі кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , та договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт».

10 грудня 2014 року ПОВ «Інланд Транзіт» передало ОСОБА_1 оригінали документів: кредитний договір від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, додаток 1 до кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, іпотечний договір від 25 вересня 2009 року за реєстраційним № 104, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О., договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, лист ПАТ «Банк Камбіо» від 12 вересня 2014 року.

15 березня 2016 року листом № 22/776 уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І. повідомив Макарівський районний суд Київської області про те, що станом на 11 вересня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2008 року № 108ф-2007/840 становила 931 661,15 дол. США, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 700 000,00 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками 231 661,15 дол. США. 12 вересня 2014 року відбулося повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів майнового поручителя ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_1 , станом на 03 жовтня 2014 року заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2008 року № 108ф-2007/840 немає.

15 березня 2016 року листом № 22/777 уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І. повідомив Макарівський районний суд Київської області про те, що станом на 11 вересня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 становила 103 917,57 дол. США, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 85 729,00 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками 18 188,57 дол. США. 12 вересня 2014 року відбулося повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів майнового поручителя ПОВ «Інланд Транзіт» у сумі 80 381, 78 євро і станом на 03 жовтня 2014 року заборгованості за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 немає.

12 червня 2017 року у відповідь на запит від 06 червня 2017 року (вх. № 937від 06 червня 2017 року) в. о. уповноваженої особи Фонду Северин Ю. П. листом № 22/900 повідомив ПОВ «Інланд Транзіт», що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунка ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_4 у сумі 80 381,78 євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840. Списання здійснене двома платіжними документами з подальшою конвертацією з євро у дол. США за офіційним курсом НБУ, що діяв з 14:00 12 вересня 2014 року. За рахунок цих грошових коштів повністю погашена заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 у сумі 103 917,57 дол. США.

13 лютого 2018 року листом № 22/187 ПАТ «Банк Камбіо» повідомило ОСОБА_2 , що заборгованість перед банком за кредитним договором від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 станом на 01 грудня 2014 року не обліковується, адже повністю погашена за рахунок грошових коштів ПОВ «Інланд Транзіт» відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року.

16 липня 2018 року наказом № 108 у ПАТ «Банк Камбіо» створено комісію, якій наказано до 18 липня 2018 року забезпечити підготовку, аналіз та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів (у тому числі договорів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, за період з 05 грудня 2013 року до 05 грудня 2014 року, які можуть мати ознаки нікчемних.

18 липня 2018 року ПАТ «Банк Камбіо» видало наказ № 109, яким затвердило акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року, згідно з яким ознаки нікчемності виявлено у правочинах (договорах), а саме (пункт 1.2) правочинах, які слугували підставою для сплати кредитної заборгованості позичальників ПАТ «Банк Камбіо» шляхом перерахування коштів з поточних, депозитних рахунків вкладників на погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Банк Камбіо», фізичними та юридичними особами, перелік яких наведено у додатку № 1 до нього наказу.

11 жовтня 2018 року ОСОБА_2 отримала від ПАТ «Банк Камбіо» повідомлення-вимогу від 27 вересня 2018 року № 22/1831, № 22/1860, № 22/1861 про оплату заборгованості та про звернення стягнення на земельну ділянку площею 5,9934 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, згідно зі статтями 36-38 Закону України «Про іпотеку», щодо кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840 та іпотечного договору від 25 вересня 2009 року, посвідченого і зареєстрованого за № 104; погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 на загальну суму 931 661,15 дол. США та звернення стягнення на предмет іпотеки, в разі невиконання вимоги: земельні ділянки, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:00:001:0015, площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:00:001:0016; площею 6,000 га, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019.

Також ОСОБА_2 від банку отримала повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності від 27 вересня 2018 року № 22/1833, 22/1864, 22/1865, у якому вказано, що внаслідок погашення заборгованості (коштами сумнівними, а то й неможливими для повернення банком) за кредитними договором ПОВ «Інланд Транзіт» здобуло право вимоги до позичальника, забезпечене договором іпотеки, що безумовно свідчить про те, що ПОВ «Інланд Транзіт» отримало переваги (пільги), прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, а отже, відповідні правочини є нікчемними відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону. Застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.

14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер 22/1860, видана 27 вересня 2018 року, видавник - ПАТ «Банк Камбіо» докази отримання повідомлення, серія та номер 0101908207506, видані 13 жовтня 2018 року, видавник Укрпошта; повідомлення-вимога, серія та номер 22/1861, видана 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; іпотечний договір, серія та номер 104, виданий 25 вересня 2009 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабунський В.О.

14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер 22/1860, видана 27 вересня 2018 року, видавник - ПАТ «Банк Камбіо»; повідомлення-вимога, серія та номер 22/1861, видана 27 вересня 2018 року, видавник - ПАТ «Банк Камбіо»; іпотечний договір № 2, серія та номер: 616, виданий 14 липня 2009 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.

Також 14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер 22/1860, видана 27 вересня 2018 року, видавник - ПАТ «Банк Камбіо»; повідомлення-вимога, серія та номер 22/1861, видана 27 вересня 2018 року, видавник - ПАТ «Банк Камбіо»; договір про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер 616, виданий 14 липня 2009 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.; іпотечний договір, серія та номер 3263, виданий 26 грудня 2007 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О.І.

Крім того, 14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер 22/1860, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; повідомлення-вимога, серія та номер 22/1861, виданий 27 вересня 2018 року, видавник - ПАТ «Банк Камбіо»; договір про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер 616, виданий 14 липня 2009 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.; іпотечний договір, серія та номер 3263, виданий 26 грудня 2007 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.

Тобто 14 лютого 2019 року державний реєстратор Товкайло У. В. здійснила державну реєстрацію права власності на предмети іпотеки - чотири земельні ділянки - за ПАТ «Банк Камбіо» на підставі іпотечного застереження.

Крім того, суди встановили такі обставини

Внаслідок невиконання боржником ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840 ПАТ «Банк Камбіо» у березні 2011 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та просило стягнути з них солідарно заборгованість з яких: 700 000,00 дол. США - заборгованості за кредитним договором, 90 922,24 дол. США - заборгованість за відсотками за кредитом, 17 840,45 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Згідно з наданими позивачем копіями судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 31 жовтня 2011 року Солом`янський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 2-3088/11 за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/840, яким стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованість за кредитом у сумі 700 000,00 дол. США, заборгованість за відсотками в сумі 157 072,25 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 070 294,40 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130 278,52 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року зазначене рішення суду першої інстанції скасоване в частині вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Банк Камбіо» про припинення договору поруки та вимог ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким договір поруки від 26 грудня 2007 року № 108ф-2007/п, укладений між ТОВ «УКБ «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо», і ОСОБА_4 , визнано таким, що втратив чинність 28 грудня 2008 року, та припинено поруку, оформлену цим договором. В частині вимог ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року скасовано, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року залишено в силі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Замінено сторону стягувача ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року у справі № 2-3088/11 за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за кредитом в сумі 700 000 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 5 580 750,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 157 072,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 252 258,51 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 070 294,40 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130 278,52 грн. Видано дублікати виконавчих листів, виданих на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року у справі № 2-3088/11, та поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення цих виконавчих листів.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року залишено без змін.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Камбіо», ПОВ «Інланд Транзіт», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова О. П., про визнання договорів недійсними відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року, рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ПОВ «Інланд Транзіт», ПАТ «Банк Камбіо», про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на земельні ділянки відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Щодо кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , судами встановлено таке.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2011 року у справі № 2-556/2011 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Камбіо» 85 729,00 дол. США заборгованості за кредитом та 11 120,70 дол. США заборгованості за відсоткам, а всього 96 849,70 дол. США. Також стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Камбіо» 27 808,40 грн пеню за несвоєчасне погашення кредиту, 14 395,57 грн пеню за несвоєчасно сплачені відсотки, 1 700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 44 023,97 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року у справі № 760/2660/18 заяву ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Замінено сторону стягувача в виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року залишено без змін.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Правове обґрунтування

У пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

За частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України, з якою кореспондується стаття 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У частині першій статті 593 ЦК України зазначено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

За змістом статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент укладення договорів застави) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції станом на дату укладення договорів застави).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які єнікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12?15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11?163апп18), від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11?1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11?775ас18)).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні її вимог, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, виконавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 березня 2025 року у цій справі, правильно виходив із того, що договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги за депозитними вкладами від 12 вересня 2014 року укладалися напередодні віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних без наміру реального виконання забезпечувальної функції, а виключно з метою надання окремим вкладникам протиправних переваг для позачергового задоволення їхніх вимог в обхід загальної процедури ліквідації банку, а тому такі правочини є нікчемними в силу положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки за наслідками цих операцій відбулося лише внутрішнє коригування структури банківського балансу без реального надходження грошових коштів для погашення кредитної заборгованості, банк безпідставно втратив дієве забезпечення у вигляді іпотеки чотирьох земельних ділянок.

З огляду на це та відсутність факту належного виконання основних зобов`язань, правовідносини за кредитними та іпотечними договорами не припинилися, а отже апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_1 єдиним кредитором та іпотекодержателем спірного майна.

Доводи касаційної скарги про те, що у разі виконання основного зобов`язання забезпеченого заставою у повному обсязі, заставодавець не набуває переваг щодо інших кредиторів, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про нікчемність спірних договорів на підставі пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Верховний Суд відхиляє, оскільки у цій справі апеляційний суд обґрунтовано встановив, що погашення кредитної заборгованості відбулося без реального грошового наповнення каси банку, а виключно шляхом технічного перерахування безготівкових коштів із депозитних рахунків заставодавців напередодні введення тимчасової адміністрації. Таке внутрішньобанківське коригування балансу не збільшило ліквідну масу неплатоспроможної установи, проте призвело до протиправного звільнення боржників від зобов`язань та втрати банком іпотечного забезпечення.

Оскільки внаслідок цих операцій окремі вкладники отримали можливість задовольнити свої вимоги в обхід загальної ліквідаційної процедури за рахунок виведення активів банку, укладені на їх забезпечення договори є нікчемними в силу пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Натомість самі по собі посилання скаржника на факт виконання основного зобов`язання є безпідставними, оскільки воно ґрунтується на юридично нікчемних правочинах.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд проігнорував, що укладення 12 вересня 2014 року договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги і погашення заборгованості за кредитними договорами № 039/2-2009/840, № 108ф-2007/840 не суперечить постанові Правління НБУ від 19 серпня 2014 року № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначання куратора», Верховний Суд також відхиляє, оскільки сам по собі факт відсутності прямої заборони на укладення вказаних правочинів у зазначеній постанові НБУ не спростовує правильність висновків апеляційного суду про їх невідповідність вимогам законодавства та не впливає на результат вирішення спору.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд надав належну оцінку договорам застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року у сукупності з іншими встановленими обставинами справи та доказами і дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання їх такими, що породжують заявлені заявницею правові наслідки.

Доводи касаційної скарги про те, що постанова Правління НБУ від 25 вересня 2014 року № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних» застосовуватись до спірних правовідносин не може, оскільки була прийнята пізніше, а виконання правочинів і погашення заборгованості за кредитними договорами відбувалось 12 вересня 2014 року, є безпідставними, оскільки у цій справі висновок апеляційного суду про нікчемність договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги ґрунтується безпосередньо на приписах статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка визначає критерії нікчемності правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня введення тимчасової адміністрації. Оскільки тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» було запроваджено 04 грудня 2014 року, то всі спірні операції від 12 вересня 2014 року охоплюються цим річним строком та підлягають перевірці на предмет нікчемності незалежно від дати прийняття згаданої постанови НБУ.

Оскільки нікчемність спірних правочинів випливає безпосередньо з імперативних норм закону через надання окремим кредиторам протиправних переваг та виведення майна, то дата прийняття регулятором рішення про віднесення банку до категорії проблемних чи неплатоспроможних не змінює правових наслідків їхньої нікчемності та не спростовує правильність висновків апеляційного суду по суті спору.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що до діяльності банку, визнаного проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність установи, щодо якої введено тимчасову адміністрацію, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Критерії нікчемності правочинів, визначені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», застосовуються до всіх договорів, укладених банком протягом одного року до дня введення тимчасової адміністрації, незалежно від того, у якому саме статусі перебував банк на момент їх вчинення - звичайному, проблемному чи неплатоспроможному. Запровадження особливого режиму контролю чи віднесення банку до категорії проблемних лише підтверджує наявність фінансових труднощів установи, у період яких і було здійснено виведення активів.

З огляду на те, що правовим наслідком виявлення передбачених законом ознак нікчемності правочинів є їхня недійсність у силу прямої вказівки закону, то розмежування правових режимів діяльності банку під час проблемності та після введення тимчасової адміністрації не спростовує факту вчинення спірних заставних операцій у межах визначеного законом річного строку, а тому не впливає на правильність висновків апеляційного суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою та не дослідив умови договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт», яким забезпечуються вимоги заставодержателя (банку), що випливають з кредитного договору від 08 вересня 2009 року № 039/2-2009/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_2 , та який є предметом розгляду у цій справі, Верховний Суд також відхиляє, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційний суд зверну увагу на вказаний правочин та його умови і відобразив це в описовій частині судового рішення (т. 6 а. с. 153).

Водночас Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що оскільки цей правочин був укладений в одну і ту ж дату з іншими договорами застави майнових прав та відступлення прав вимоги, які були предметом дослідження апеляційного суду, то на нього повністю поширюються наведені у оскаржуваній постанові висновки про нікчемність на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий договір також є недійсним у силу закону з моменту вчинення і не створює жодних юридичних наслідків. Таким чином, незазначення в мотивувальній частині оскаржуваної постанові детального аналізу його окремих внутрішніх положень чи умов виконання не може спростувати правильність висновків апеляційного суду у цій справі по суті вирішеного спору.

Доводи касаційної скарги про те, що постанова Правління НБУ від 25 вересня 2014 року № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних» є актом індивідуальної дії та не є актом цивільного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі такої постанови, є безпідставними, оскільки у цій справі апеляційний суд визнав спірні правочини нікчемними не безпосередньо на підставі зазначеної постанови НБУ, а виходив із того, що укладені 12 вересня 2014 року договори застави майнових прав та відступлення права вимоги, а також пов`язані з ними операції підлягають перевірці на відповідність вимогам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка встановлює спеціальні підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку.

Апеляційний суд установив, що наслідком укладення цих правочинів стало надання окремим кредиторам переваг перед іншими кредиторами банку, що відповідає ознакам нікчемності, визначеним пунктом 7 частини третьої статті 38 зазначеного Закону. При цьому нікчемність таких правочинів настає безпосередньо в силу закону та не залежить ні від часу їх виявлення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, ні від наявності чи відсутності окремого рішення уповноваженої особи Фонду. Таким чином, посилання заявника на правову природу постанови НБУ від 25 вересня 2014 року № 603/БТ не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки оспорювані правочини оцінювалися судом крізь призму спеціального банківського законодавства, а не як такі, що є недійсними внаслідок порушення вимог зазначеної постанови НБУ.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ПАТ «Банк Камбіо» провів на підставі договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги договірне списання коштів з депозитного рахунку заставодавців, який відкритий в цьому ж банку, на визначений в кредитному договорі рахунок, який також відкритий у цьому ж банку, шляхом проведення внутрішньобанківської транзакції, а тому погашення кредиту за кредитним договором було проведено в межах одного і того самого банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що технічний спосіб проведення розрахунків всередині установи без залучення кореспондентського рахунку НБУ не змінює правової суті та наслідків операції. Здійснене зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємне припинення зобов`язань за депозитом та кредитом) в період дії обмежень регулятора призвело до протиправного виведення ліквідного активу банку та забезпечило окремому вкладнику неправомірну перевагу в обхід законної черговості задоволення вимог інших кредиторів. Отже, внутрішньобанківський характер транзакціі не легалізує правочини, вчинені всупереч імперативній забороні НБУ, що є самостійною підставою для визнання їх недійсними на підставі пункту 7 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи касаційної скарги про те, що перевірка правочинів на предмет нікчемності відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на дату запровадження тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо») повинна бути здійснена виключно уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію банку та виключно протягом дії тимчасової адміністрації банку, Верховний Суд також відхиляє, оскільки нікчемність правочинів, які відповідають ознакам, визначеним частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», настає безпосередньо в силу закону і не залежить від часу їх виявлення Фондом чи прийняття відповідного рішення уповноваженою особою. Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року у цій справі, зазначивши, що спірний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону, а перевірка правочинів на предмет нікчемності може здійснюватися Фондом і під час процедури ліквідації банку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що внутрішній наказ банку про нікчемність правочинів не створює жодних обов`язків чи правових наслідків для третіх осіб та контрагентів, а за наявності спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний звертатися до суду з відповідним позовом, чого зроблено не було, є безпідставними, оскільки внутрішній наказ банку (чи розпорядження Фонду) про нікчемність спірних правочинів не є актом, який встановлює нікчемність правочинів, а є лише формою фіксації виявленого банком факту. Нікчемність правочину встановлюється виключно законом і не залежить від прийняття чи неприйняття банком або Фондом будь-яких внутрішніх наказів чи рішень.

Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що чинне цивільне законодавство не зобов`язує Фонд звертатися до суду з позовом про визнання нікчемного правочину недійсним. Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що у ПАТ «Банк Камбіо» відсутні права кредитора в зобов`язаннях за кредитними договорами № 039/2-2009/840, № 108ф-2007/840 та права іпотеки щодо спірних земельних ділянок, а тому цей банк не міг їх жодним чином реалізувати та реєструвати право власності на ці земельні ділянки, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що це твердження ґрунтується на хибному розумінні заявницею наслідків недійсності правочинів.

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, і є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, оскільки апеляційний суд у цій справі установив факт недійсності (нікчемності) договорів застави та відступлення прав вимоги, за якими спірні активи виводилися з банку, права кредитора за кредитними договорами та права іпотекодержателя щодо спірних земельних ділянок юридично ніколи не залишали майнової сфери ПАТ «Банк Камбіо». Відновлення становища, яке існувало до вчинення правопорушення, повернуло банку повний обсяг прав кредитора та іпотекодержателя. Це дає йому законні підстави для захисту своїх майнових інтересів, реалізації прав за вказаними договорами та проведення реєстраційних дій щодо спірного іпотечного майна відповідно до вимог законодавства.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16477/18, від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16152/18, від 18 травня 2021 року у справі № 911/2711/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 911/3880/15, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20, є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків щодо відсутності реального надходження грошових коштів на погашення кредиту та нібито безпідставного коригування структури банківського балансу, оскільки кошти заставодавців були реально внесені в касу банку, а чинне законодавство визначає заставу майнових прав на депозит високоліквідним і пріоритетним видом забезпечення, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що первинне внесення коштів вкладниками на свої депозитні рахунки не тотожне реальному надходженню нових грошових коштів на погашення боргу за кредитними договорами у період кризи ліквідності банку.

Використання «внутрішньобанківських транзакцій» для припинення кредитних зобов`язань за рахунок коштів на депозитних рахунках є штучним бухгалтерським регулюванням балансу. Така операція не залучає у грошовий обіг банку додаткових живих коштів, які могли б піти на задоволення вимог інших вкладників, а лише зменшує загальний обсяг ліквідної маси установи. Високоліквідний статус застави майнових прав на депозит не надає сторонам права ігнорувати публічний порядок та імперативні обмеження НБУ щодо розпорядження активами проблемного банку. Сама собою фіксація внутрішньої операції в автоматизованій банківській системі банку за відсутності реального руху капіталу свідчить про намір сторін надати окремим кредиторам пріоритет, що правомірно оцінено апеляційним судом у цій справі як порушення прав третіх осіб та підстава для визнання правочинів недійсними.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав належної оціни всім аргументам заявниці, Верховний Суд також відхиляє, оскільки, як неодноразово вказував ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду в оскаржуваній його частині.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Галина Євгенівна, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк