Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №608/1380/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

справа № 608/1380/25

провадження № 61-3374св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- орган опіки та піклування Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Квятковським Дмитром Васильовичем, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2026 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, про зміну способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позовна заява мотивована тим, що з 2015 року до 2018 року вони з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року у справі № 608/2148/21 його позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною було задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та проведенні побачень із сином за місцем його фактичного проживання (перебування); зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити йому спілкування із сином через усі наявні та можливі засоби зв`язку. Разом із цим, суд відмовив у встановленні конкретного графіка участі батька у вихованні дитини, посилаючись на перебування матері з дитиною за межами України в Республіці Польща та проходження батьком дитини військової служби.

Посилався на те, що раніше встановлений судом спосіб його участі у вихованні сина на теперішній час не відповідає його інтересам та інтересам дитини, оскільки відповідачка разом із сином повернулися з Республіки Польща та проживають у с. Антонів Чортківського району Тернопільської області, а він має реальну можливість особисто брати участь у вихованні сина. Водночас, ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у повноцінному спілкуванні з дитиною.

Вказував, що він належно виконує батьківські обов`язки, в нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, він має належні житлові умови для перебування дитини, а ОСОБА_3 неодноразово перебував у нього та ночував за місцем його проживання у м. Теребовля Тернопільської області. Житлові умови у вказаному будинку є задовільними.

Вважав, що можливість його побачень із сином у вихідні дні з ночівлею дитини за місцем його фактичного проживання, відповідатиме їх спільним інтересам та реалізовуватиме їх право на особисте спілкування. Крім того, попередньо встановлений судом графік спілкування не відповідає інтересам батька та сина, оскільки не містить графіку їх спільного відпочинку у періоди літніх та зимових шкільних канікул. Відтак, наявні підстави для зміни встановленого судом способу його участі у вихованні дитини та визначення конкретного, розширеного і чіткого порядку його спілкування із сином.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд змінити спосіб його участі у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з дитиною, визначений рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року у справі № 608/2148/21, встановивши такий спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_3 без участі матері з можливістю перебування дитини за місцем фактичного проживання батька:

- систематичні побачення батька з дитиною у вихідні дні, а саме з 10 год 00 хв суботи до 18 год 00 хв неділі кожного першого та третього тижня місяця з можливістю ночівлі дитини за місцем фактичного проживання батька;

- щорічний спільний відпочинок батька з дитиною протягом п`яти календарних днів під час зимових шкільних канікул та десяти календарних днів під час літніх шкільних канікул без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України;

- у будь-який інший день (період) року за бажанням дитини та за домовленістю з іншим з батьків;

- щоденне спілкування батька з дитиною через усі наявні та можливі засоби мобільного та інтернет зв`язку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2026 року у складі судді Яковець Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено ОСОБА_1 спосіб його участі у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року у справі № 608/2148/21, та встановлено ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- дозволити побачення батька з дитиною у будь-який день (період) року за домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням самої дитини за місцем як фактичного проживання (перебування) дитини, так і з можливістю перебування дитини за місцем фактичного проживання батька, з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних та оздоровчих заходів без присутності матері дитини - ОСОБА_2 ;

- щорічний спільний відпочинок батька з дитиною протягом п`яти календарних днів під час зимових шкільних канікул та десяти календарних днів під час літніх шкільних канікул без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України за домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням самої дитини;

- щоденне спілкування батька з дитиною через усі наявні та можливі засоби мобільного та інтернет зв`язку за бажанням самої дитини.

У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, будучи батьком дитини, з метою налагодження емоційного контакту прагне спілкуватися із сином, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком.

Урахувавши інтереси малолітньої дитини, її ставлення до батька, право останнього на спілкування з дитиною для її повного і гармонійного розвитку, районний суд дійшов висновку про необхідність зміни способу участі батька у вихованні та спілкуванні із сином відповідно до порядку, запропонованого органом опіки та піклування Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області у рішенні від 30 вересня 2025 року № 145. Належних і допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином у спосіб, визначений висновком органу опіки та піклування чи обставин, які б свідчили про спілкування батька із сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.

Суд застосував положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), норми Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України (далі - СК України), прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, правові позиції Верховного Суду у побідних справах.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2025 року змінено, доповнивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції абзацом такого змісту:

Визначено батькові можливість спілкування із сином без погодження з матір`ю дитини з 10 год 00 хв суботи до 18 год 00 хв неділі кожного першого тижня місяця з можливістю ночівлі дитини за місцем фактичного проживання батька, зобов`язавши його повернути дитину до постійного місця проживання дитини з матір`ю до 18 год 00 хв неділі.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що порівняно з обставинами, які існували на час ухвалення рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року (справа № 608/2148/21), відпали підстави, з яких судом було відмовлено у встановленні конкретного графіка побачень батька із сином, оскільки мати з дитиною повернулися та проживають в Україні, а позивач має реальну можливість особисто брати участь у вихованні ОСОБА_3 , що зумовлює необхідність визначення більш конкретного та ефективного порядку спілкування.

Проте суд апеляційної інстанції вважав, що надаючи дозвіл побачення батька з дитиною у будь-який день (період) року за домовленістю із матір`ю дитини та за бажанням самої дитини, районний суд не врахував того, що такий порядок не містить чіткого визначення днів і годин зустрічей, а фактично ставить реалізацію права батька на спілкування у залежність від волі іншого з батьків, унаслідок чого спір між сторонами не вирішується по суті та не забезпечується виконання судового рішення.

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до матеріалів справи між дитиною та батьком наявні труднощі емоційного контакту, а також тісна прив`язаність дитини до матері, що підтверджується висновком психологічного дослідження. У таких умовах інтересам дитини відповідає поступове та передбачуване налагодження взаємодії з батьком, без різких змін звичного укладу життя, однак це не може означати фактичної відмови від встановлення будь-якого визначеного графіка, оскільки саме регулярність та стабільність контактів є необхідною передумовою формування довіри та відновлення стосунків.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність встановлення регулярного, чітко визначеного часового проміжку побачень батька із сином, без необхідності додаткового погодження із матір`ю, із покладенням на батька обов`язку своєчасного повернення дитини до місця проживання дитини разом із матір`ю. При визначенні конкретного часу спілкування позивача із сином, суд урахував вік дитини, а також ту обставину, що позивач, перебуваючи на даний час на військовій службі у місці, що є значно віддаленим від місця проживання дитини (в іншій області), не зможе забезпечити особисте спілкування із сином у кожні перші та треті вихідні дні місяця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Квятковський Д. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2026 року в частині доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції абзацом про можливість спілкування батька з дитиною без погодження з матір`ю з 10 год 00 хв суботи до 18 год 00 хв неділі кожного першого тижня місяця з можливістю ночівлі дитини за місцем фактичного проживання батька скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції у касаційному порядку не оскаржується, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Квятковським Д. В., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Квятковським Д. В., мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції в частині встановлення фіксованого режиму самостійного спілкування батька з дитиною з ночівлею без погодження із матір`ю не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає висновок апеляційного суду про встановлення самостійного щомісячного спілкування батька з дитиною з ночівлею за місцем проживання ОСОБА_1 , зроблений без оцінки віку дитини, стану її здоров`я, психоемоційного стану, реального рівня емоційної прихильності до кожного з батьків, ступеня адаптованості до перебування у батька з ночівлею, побутових умов за місцем проживання ОСОБА_1 , а також балансу участі обох батьків у вихованні дитини.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які характеризують дитину, умови її проживання, рівень адаптованості до такого режиму, сталість контакту з батьком та вплив запропонованого графіка на звичний спосіб життя дитини.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_2 - адвокат Квятковський Д. В., вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 265/5260/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 711/6649/17, від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Череватий П. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Посилається на те, що висновки щодо застосування норм права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а обставини, встановлені судом у цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у зазначених заявником справах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 19 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2018 року (справа № 606/1661/18) (а. с. 12).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 13).

Заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2022 року у справі №608/605/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання дитини задоволено.

Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2017 року у справі № 608/781/17, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 14-15).

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року у справі № 608/2148/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та проведенні побачень із сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його фактичного проживання (перебування).

Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити ОСОБА_1 спілкування із сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через усі наявні та можливі засоби зв`язку.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині встановлення графіку участі батька у спілкуванні, вихованні та побаченнях із сином, побаченні, спілкуванні батька із сином без присутності матері та за місцем проживання батька відмовлено (а. с. 17-19).

Згідно з відповіддю Теребовлянського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області від 29 травня 2025 року № 16891 на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 56798843, відкрите на підставі виконавчого листа № 608/605/22 від 03 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повнолітнього віку. Заборгованість зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженню станом на 30 квітня 2025 року відсутня (а. с. 16).

Відповідно до протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_3 від 20 жовтня 2025 року, проведеної психологом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, у дитини встановлено відсутність емоційного контакту з батьком та наявність образи до нього. Водночас сформовано надійний емоційний зв`язок із матір`ю, яка є центральною фігурою прихильності, забезпечує дитині відчуття безпеки, підтримки та прийняття. Прив`язаність має характер позитивної емоційної близькості та є підґрунтям для стабільного соціального й емоційного розвитку дитини (а. с. 75-76).

Рішенням виконавчого комітету Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 30 вересня 2025 року № 145 «Про участь у вихованні малолітньої дитини» визнано за доцільне змінити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити такий порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

- побачення батька з дитиною у будь-який день року за домовленістю з матір`ю та за бажанням дитини, з можливістю перебування дитини за місцем проживання батька та відвідування культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів без присутності матері;

- щорічний спільний відпочинок батька з дитиною тривалістю п`ять календарних днів під час зимових шкільних канікул та десять календарних днів під час літніх шкільних канікул без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України;

- щоденне спілкування батька з дитиною через усі наявні та можливі засоби мобільного та інтернет-зв`язку за бажанням дитини (а. с. 67).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Квятковським Д. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки

її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно із частинами першою та другою статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 зазначено, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, у тому числі, з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутися до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року (справа № 608/2148/21) було визначено спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини шляхом зобов`язання матір не чинити батькові перешкоди у спілкуванні та проведенні побачень із сином за місцем його фактичного проживання (перебування); забезпечення батькові спілкування із сином засобами зв`язку. При цьому суд відмовив у встановленні конкретного графіка участі батька у вихованні дитини, посилаючись на перебування матері з дитиною за межами України та проходження батьком дитини військової служби.

Посилаючись на те, що з моменту ухвалення вказаного судового рішення змінилися істотні фактичні обставини, зокрема, відповідачка разом із сином повернулися до України, а він має можливість особисто брати участь у вихованні дитини, позивач просив суд змінити спосіб участі батька у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо зміни способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини у вихідні дні з можливістю ночівлі дитини за місцем фактичного проживання батька, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку відповідно до статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що запропонований позивачем спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини у визначені ним дні та години відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, та є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.

Визначений апеляційним судом порядок та час спілкування батька з сином забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, не має нав`язливого та обтяжливого характеру для дитини, та сприятиме налагодженню довірливих відносин батька із сином, що спростовує доводи касаційної скаргивідповідачки у цій частині.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в умовах наявності труднощів емоційного контакту між дитиною та батьком, інтересам дитини відповідає поступове та передбачуване налагодження взаємодії з батьком, без різких змін звичного укладу життя, однак це не може означати фактичної відмови від встановлення будь-якого визначеного графіка, адже саме регулярність та стабільність контактів є необхідною передумовою формування довіри та відновлення стосунків.

Апеляційний суд, урахувавши відсутність сталого психічного зв`язку між батьком та дитиною, тривале проживання дитини з матір`ю, відсутність повноцінного контакту з батьком, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність встановлення регулярного, чітко визначеного часового проміжку побачень батька із сином, без необхідності додаткового погодження із матір`ю, із покладенням на батька обов`язку своєчасного повернення дитини до місця проживання дитини разом із матір`ю.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

ЄСПЛ зазначав, що під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (див.: рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, оцінив докази у їх сукупності, врахував інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, поведінку батька та його бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, та встановив такий спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним.

Колегія суддів погоджується із таким визначенням способу участі батька у вихованні дитини, оскільки це забезпечує якнайкращі її інтереси і розумний баланс у праві на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідачка не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне здоров`я сина.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 265/5260/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 711/6649/17, від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17,є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Квятковським Дмитром Васильовичем,залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В Черняк