Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №756/1671/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 756/1671/26

Провадження №22-ц/822/1440/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Яреми А. С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Колесник Юрій Володимирович, на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Пташник А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , про оспорювання батьківства.

Разом з позовною заявою до суду подана заява про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що на даний час Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 2/756/2211/4, виданого 17.09.2014, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. Отже, на час вирішення питання в суді щодо оспорювання його батьківства відносно дитини, на яку стягуються аліменти, слід вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 756/1671/26 шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79044916 до набрання рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області у справі № 756/1671/26 законної сили.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі № 756/1671/26 шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79044916, що перебуває на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/756/2211/4, виданого 17.09.2014 Деснянським (Оболонським) районним судом м. Києва, — до набрання рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області у справі № 756/1671/26 законної сили.

Ухвала мотивована тим, що на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження № 79044916, відкрите на підставі виконавчого листа № 2/756/2211/4, виданого 17.09.2014 Деснянським (Оболонським) районним судом м. Києва і запитуваний захід є співмірним заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та має виключно тимчасовий характер. Зупинення стягнення не вирішує спір по суті та не припиняє аліментні зобов`язання остаточно, а лише спрямоване на збереження балансу інтересів сторін до моменту встановлення судом істини щодо походження дитини та набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду, якою вжито заходи забезпечення позову, скасувати.

Посилається на те, що судом першої інстанції грубо порушено норми матеріального та процесуального права при застосуванні заходів забезпечення позову.

Зазначає, що судом першої інстанції фактично зупинено виконання судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення аліментів на утримання дітей, як поточних платежів, так заборгованості, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов`язковості судових рішень, крім того, порушені права дітей на отримання матеріальної допомоги від батька.

Зупинення стягнення на підставі виконавчого документу фактично призводить до порушенням прав дітей на належне матеріальне утримання.

Суд першої інстанції допустив зупинення виконання рішення фактично не тільки відносно стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а й заборгованості по аліментам за період 2015-2025 років на користь сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківство якого ОСОБА_1 у справі № 756/1671/26 не оспорюється. Отже, суд першої інстанції при забезпеченні позову, вийшов за межі позовних вимог та застосував захід забезпечення - зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79044916, що перебуває на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/756/2211/4, виданого 17.09.2014 Деснянським (Оболонським) районним судом м. Києва, що є не співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо не пов`язаний із предметом спору та без урахуванням висновків, викладених у Постановах Верховного Суду.

У відзиві позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що орган примусового виконання самостійно визнав ухвалу законною підставою для зупинення та виконав її. Це спростовує твердження скаржника про нібито незаконність ухвали. Якби ухвала суперечила закону — виконавець мав би правові підстави для її невиконання або оскарження, однак цього не відбулось.

Зупинення стягнення є тимчасовим заходом, який не припиняє аліментних зобов`язань остаточно, а лише відкладає їх до встановлення судом істини щодо походження дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (пункт 6 частини першої статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21 (адміністративне провадження № К/990/25212/22, К/990/27365/22) вказано, що «судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

[…] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12, 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

позивач звернувся з позовом про оспорювання батьківства;

також позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79044916, що перебуває на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/756/2211/4, виданого 17.09.2014 року Деснянським (Оболонським) районним судом м. Києва, — до набрання рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області у справі № 756/1671/26 законної сили;

суд першої інстанції вважав, що заява про забезпечення позову є співмірною заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаною із предметом спору та має виключно тимчасовий характер;

рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року в справі № 756/3214/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючі з моменту подачі позову до суду і до досягнення ними повноліття;

на виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № АСВП: 79044916 ідентифікатор доступу: А70ДВ15ДВ91Д по виконанню виконавчого листа № 2/756/2211/14, виданого 17.09.2014 Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючі з моменту подачі позову до суду і до досягнення ними повноліття;

відповідно до довідки розрахунку по виконавче провадження № АСВП: 79044916, станом на 01.03.2026 року заборгованість по аліментах складає 1 257 145,57 грн, причому заборгованість по аліментам виникла ще з 2015 року, і стосується утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

У частині першій статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання (частини третя статті 432 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19) зроблено висновок, що «суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця».

Отже, зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та не може застосовуватися як захід забезпечення позову.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, є недопустимим.

Спосіб забезпечення позову обраний позивачем та застосований судом першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили, оскільки суперечить змісту та меті закону й не може застосовуватися як захід забезпечення позову, тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

Постанова апеляційного суду, яка прийнята з такого процесуального питання, як вжиття заходів забезпечення позову, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі, тому відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Колесник Юрій Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І.Б. Перепелюк