Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №643/17705/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

м. Харків

справа № 643/17705/25

провадження № 22-ц/818/2935/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Тичкової О.Ю.,

суддів –Маміної О.В., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивач – Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року у складі судді Довготько Т.М.-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (внески на утримання будинку) за період з 01.01.2014 по 31.08.2025 в розмірі 45 197, 55 грн, судового збору у розмірі 3028, 00 грн та витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді у сумі 3 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97» створено з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку АДРЕСА_1 , забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Щомісяця відповідачам нараховується плата за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території (внески на утримання будинку), однак відповідачі кошти за вказані послуги не сплачують, внаслідок чого за період з січня 2014 по серпень 2025 у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 45197,55 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2017 року по 31.08.2025 у розмірі 18 943,48 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2017 року по 31.08.2025 у розмірі 9 471,74 грн.

В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97» судовий збір в розмірі 1907,64 грн в рівних частках по 953,82 грн з кожної та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1890 грн в рівних частках по 945 грн. з кожної.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Зазначає що позивач не виконує належним чином свої зобов`язання щодо забезпечення управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб власників квартири АДРЕСА_3 шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку, які ОСББ повинно було виконувати відповідно до договору та статуту, а тому підстави для стягнення внесків за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території з відповідачів у об`єднання відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.08.2025, квартира за адресую: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_3 у розмірі частки, відповідачу ОСОБА_2 у розмірі частки та відповідачу ОСОБА_1 у розмірі частки (а.с. 6-8).

У будинку за адресую: АДРЕСА_4 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Московський», яке 20.05.2025 змінило найменування на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське-97» відповідно до Протоколу №2 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Московський».

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Харківське-97» - юридична особа, з основним видом діяльності - комплексне обслуговування об`єктів (а.с. 11).

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Позивачем надано статут ОСББ «Московський», затверджений протоколом №2 від 27.07.2004 загальних зборів ОСББ «Московський» (а.с.27-33), статут ОСББ «Московський», затверджений рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Московський» (протокол №2 від 17.09.2016) (а.с.22-26), статут ОСББ «Харківське-97», затверджений протоколом №2 загальних зборів ОСББ від 20.05.2025 (а.с.14-20), зі змісту яких вбачається, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом; на співвласників покладено обов`язок зі своєчасної і повної сплати належних внесків і платежів.

Відповідно до п.1.1 Статуту в редакції від 2004 року ОСББ «Московський» створено власниками багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №588 від 31.07.195 року та його затверджено розпорядженням Харківської місцевої ради народних депутатів №473 від 23.08.1997 року.

Відповідно до п.1 розділу Загальних положень Статуту в редакції 2025 року ОСББ «Харківське – 97» створено власниками багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та шляхом зміни найменування з ОСББ «Московський».

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів членів ОСББ «Московський» від 18.12.2012, яке оформлене протоколом, з 01.10.2012 затверджено розмір тарифів на утримання будинку для 1 та 2 поверхів у розмірі 1,70грн за 1 кв.м квартири, для 3-9 поверхів у розмірі 2,0грн. за 1 кв.м. (а.с.42-43).

Відповідно до рішення загальних зборів членів ОСББ «Московський» від 02.04.2015, яке оформлене протоколом, з 01.05.2014 затверджено розмір тарифів на утримання будинку для 1 та 2 поверхів у розмірі 2,20грн за 1 кв.м квартири, для 3-9 поверхів у розмірі 2,50 грн. за 1 кв.м. (а.с.40-41).

Рішенням загальних зборів членів ОСББ «Московський» від 06.04.2015, яке оформлене протоколом б/н, з 01.05.2016 затверджено розмір тарифів на утримання будинку для 1 та 2 поверхів у розмірі 2,70грн за 1 кв.м квартири, для 3-9 поверхів у розмірі 3,00 грн. за 1 кв.м. (а.с.36-39).

Рішенням загальних зборів членів ОСББ «Московський» від 28.11.2021, яке оформлене протоколом, з 01.12.2021 затверджено розмір тарифів на утримання будинку у розмірі 6,00грн за 1 кв.м квартир з 2 по 9 поверхи та 5,50грн. для квартир 1 поверху у (а.с.34-35).

Згідно з даними довідки про заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території, заборгованість по квартирі АДРЕСА_2 за період нарахування послуг з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2025 року становить 45 197, 55 грн (а.с. 9-10).

Відповідно до розділу ІІІ п.11 Статуту рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до розділу IV п.2 сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковими для всіх співвласників.

Вказані положення статуту закріплені і у попередніх редакція статуту.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Зважаючи на вищезазначене до правовідносин у справі застосовуються положення Закону України «Про об`єднання співвласників в багатоквартирному будинку».

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом частин першої другої статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об`єднання відповідно до вимог статті 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об`єднання, які не виконують своїх обов`язків; брати на баланс майно об`єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об`єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об`єднання.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об`єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2статті 7 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819св2), від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку заявлена сума боргу підлягає стягненню.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/2173/14 (провадження № 61-21971св18).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

За таких обставин, співвласник житлового приміщення у житловому комплексі, в якому створене Об`єднання несе обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у будинку АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське - 97».

Загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське - 97», що є вищим органом управління об`єднання, прийняті рішення про встановлення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також внесків до ремонтного фонду.

Рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське - 97» є чинними, а відтак створюють відповідні права і обов`язки. Позивач наділений правом нараховувати плату за утримання будинку та прибудинкової території, а також внесків до ремонтного фонду і вимагати своєчасної оплати, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний дотримуватися прийнятих рішень загальних зборів та здійснювати своєчасну оплату внесків за надані послуги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що на підставі чинних рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське - 97» розмір щомісячного внеску співвласника Об`єднання з 01.10.2012 становив для 1 та 2 поверхів у розмірі 1,70грн за 1 кв.м квартири, для 3-9 поверхів у розмірі 2,0грн. за 1 кв.м., з 01.05.2014 затверджено розмір тарифів на утримання будинку для 1 та 2 поверхів у розмірі 2,20грн за 1 кв.м квартири, для 3-9 поверхів у розмірі 2,50 грн. за 1 кв.м. та з 01.05.2016 затверджено розмір тарифів на утримання будинку для 1 та 2 поверхів у розмірі 2,70грн за 1 кв.м квартири, для 3-9 поверхів у розмірі 3,00 грн. за 1 кв.м.

Розрахунок заборгованості складений позивачем не суперечить наявним в матеріалам справи рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське - 97», так відповідно до вказаного розрахунку за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року щомісячна плата для квартири АДРЕСА_3 загальною площею 106,8 кв.м становила 30,40 грн та з грудня 2021 року по серпень 2025 року становила 640,80 грн що повністю відповідає затвердженим тарифам.

Установивши, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське - 97» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачу, який є членом цього Об`єднання та власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 106,8 кв.м, проте не виконує своїх зобов`язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого має заборгованість за період з 01.01.2014 по 31.08.2025 року у загальному розмірі 37 886,97 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача цієї суми заборгованості з урахуванням частки кожного відповідача у праві власності.

Подібні висновоки викладено в постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 372/1095/20 (провадження № 61-11971св22).

Стосовно доводів апелянта що позивач не виконує належним чином своїх обов`язків щодо утримання будинків і споруд та прибудинкової території належним чином та не проводить поточний ремонт споруд, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперевність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).

Згідно із ч.1 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Частинами 3, 4 вказаної статті визначено, що порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Згідно із ст. 28 вказаного Закону оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Так, згідно із ч. 5 вказаної статті у разі ненадання, надання неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком виклик управителя для перевірки якості наданих послуг, підписання акта-претензії здійснюється стороною договору про управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» від 11 грудня 2013 р. N 970, у разі надходження актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1 та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення перерахунок проводиться протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 2. Перерахунок за актом-претензією проводиться для усіх споживачів будинку, яким не були надані послуги. Невиконання певного виду робіт, пов`язаних з наданням послуг, у зв`язку із ненастанням строку їх виконання за планом або графіком, складеним виконавцем, не є підставою для проведення перерахунку за актом-претензією.

У постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Судом встановлено, що відповідачами до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі, неналежної якості послуг за адресою: м. Харків, пр.. Героїв Харкова № 97 складених та оформлених відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСББ «Харківське-97» не надає послуги із утримання будинку та прибудинкової території або надає такі неналежної якості.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряються в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія визнає, що судові рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 – 384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

В.Б. Яцина