Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №644/11486/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

м. Харків

справа № 644/11486/24

провадження № 22-ц/818/3323/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Яцини В.Б.

сторони справи:

позивач – Акціонерне товариство «Універсал Банк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року ухвалене у складі судді Черняка В.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року АТ «Універсал Банк» ( надалі Банк) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.06.2019 року у розмірі 58231, 31 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 04.06.2019 року відповідач звернувся до позивача з Анкетою-заявою про приєднання до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у Мобільному додатку. Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погоджується з тим, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 35 000 грн, що зазначено у Довідці про розмір встановленого Кредитного ліміту. Після підписання Заяви відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, Відповідач не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами. У зв`язку із порушенням відповідачем кредитного договору від 04.06.2019, виникла заборгованість у розмірі 58231, 31 грн, що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) – 58231, 31 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.06.2019 року, яка станом на 25.10.2024 року становить 58231, 31 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Водночас відповідач не надав альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також не надав жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. Висновки суду є невірними, зробленими на підставі неповного та необ`єктивного дослідження матеріалів справи, суд не прийняв до уваги, що заборгованість розрахована невірно. Волевиявлення ОСОБА_1 перед укладенням договору з банком не було вільним та не відповідало його волі, оскільки рішення про отримання кредиту було прийняте через введення його в оману, ненадання повної, об`єктивної, достовірної, необхідної, своєчасної та у належній формі інформації про умови договору, сукупну вартість кредиту, реальну річну відсоткову ставку, штрафи, що призвело до того, що споживач уклав договір покладаючись виключно на добросовісність кредитора та помилився. Наголошує, що відповідач належним чином та у передбачені договором строки здійснював погашення кредитної заборгованості. Це відбувалось до 24 лютого 2022 року, а після цієї дати у ОСОБА_1 почала утворюватися заборгованість, що і призвело до звернення банку до суду. В той же час, апелянт вважає безпідставною стягнення з відповідача і суми заборгованості за відсотками, оскільки вона є «іншим платежем, сплата якого передбачена договором за прострочення виконання» в розумінні пункту вісімнадцятого Перехідних положень ЦК України, а тому підлягала списанню банком. Крім того, в своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 наголошує на неналежності такого доказу, наданого позивачем на підтвердження заборгованості, як розрахунок заборгованості, оскільки він підписаний самим лише позивачем. Посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема на правові позиції викладені у постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, зазначає, що лише банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені впродовж операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. В той же час апелянт вказує, що виписку з клієнтського рахунку до позову додано не було. Розрахунок же представника позивача АТ «Універсал Банк» не може вважатись первинною бухгалтерською документацією, не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, у зв`язку з чим вважає, що даний доказ не підтверджує переказ коштів на виконання анкети-заяви договору № 26207303591951, а саме у сумі 35 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.06.2019 відповідачем ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву, відповідно до умов якої останній погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. У Анкеті-заяві позичальник просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (в тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку та засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.06.2019, укладеного між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 вбачається, що станом на 25.10.2024 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 58231, 31 грн.

До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, затверджені Протоколом Правління № 17 від 25.04.2019, що набувають чинності з 26.04.2019 (надалі Умови (а.с.26-48), Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (надалі Паспорт (а.с. 48-49) та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 50).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представником відповідача долучено виписки Акціонерного Товариства «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 16.07.2025 року, згідно яких ОСОБА_1 активно користувався коштами в період з 01.12.2022 по 16.02.2024. Внесені суми для погашення заборгованості дорівнювали 30 000 грн, 9 680 грн, 24 000 грн ( а.с. 89-95).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.

У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія тарифів, паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 28-50).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» регламентує, що у договорі про споживчий кредит зазначається, зокрема, таке: тип кредиту (п. 2), відсоткова ставка, її тип та порядок обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п. 8), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту (п. 9), загальний розмір наданого кредиту (п. 3), строк, на який надається кредит (п. 5).

В той же час Тарифи банку та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Універсал Банку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 04.06.2019 або шляхом підписання анкети-заяви, або в електронній формі.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, тарифи, строку на який укладається кредитний договір та порядку продовження строку кредитної лінії, порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів надана позивачем Анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 04.06.2019 не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Тобто, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, яка складається у тому числі із відсотків, істотні умови, розмір і сплата яких між сторонами договору кредиту не узгоджена.

Згідно матеріалів справи позивачем було надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 04.06.2019, укладеного між Універсал Банк та ОСОБА_1 . Проте, на переконання колегії суддів складання відповідного розрахунку без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом. У справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача, тому посилання суду першої інстанції на відсутність альтернативного розрахунку заборгованості від відповідача проти суми заборгованості, є безпідставним.

Крім того зі змісту вказаного розрахунку вбачається що заборгованість відповідача за кредитом визначена із урахуванням відсотків які передбачені Умовами і правилами надання банківських послуг що не підписані відповідачем, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

В той же час, констатації підлягає факт того, що АТ «Універсал банк» на підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Виписку про рух коштів по картці відповідача не долучив.

Вказані виписки про рух коштів по картці відповідача було долучено представником ОСОБА_1 .

Проте, як з розрахунку заборгованості, за договором № б/н від 04.06.2019, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 наданого позивачем так і з виписок про рух коштів, наданих тим же АТ «Універсал Банк», долучених до матеріалів справи представником відповідача, вбачається, що банком систематично нараховувались відсотки на заборгованість за кредитом та відбувалось списання коштів на їх погашення. Тобто, відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення відсотків, які передбачені Умовами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

В своїй апеляційній скарзі, представник відповідача, крім іншого, зазначає, що порушення зобов`язань за кредитним договором з боку ОСОБА_1 відбулося в силу форс-мажорних обставин, так як в Україні з 24.02.2022 року почались військові дії і цей факт був загальновідомий і не прихований також у м. Харкові.

Аналізуючи вказані доводи, колегія суддів констатує, що, дійсно, згідно виписки про рух коштів ОСОБА_1 , яка охоплює період з 01.02.2022 по 30.11.2022, сума зарахувань є значно меншою від суми витрат.

В той же час, матеріали справи містять ще одну надану Банком виписку про рух коштів ОСОБА_1 , яка є більш загальною та охоплює період з 2022 по 2025 рік, відповідно до якої сума зарахувань за охоплюваний період є значно більшою, а саме 30000 грн, ніж сума витрат, яка становить 10754, 72 грн.

Тож, аналізуючи надані Банком виписки у сукупності, колегія суддів вважає їх такими, що суперечать одна одній.

Констатації підлягає факт, що оскільки станом на 2025 рік, згідно виписки про рух коштів, наданої Банком сума зарахувань на картку ОСОБА_1 повністю покриває суму його витрат, то з вказаного слідує, що у 2025 році заборгованості не виникло, а поточні платежі вносилися у повному обсязі.

На переконання колегії суддів, сама по собі наявність заборгованості у 2022 році не є автоматичним доказом її існування на момент звернення позивача до суду, оскільки рух коштів по картці ОСОБА_1 за весь період з 2022 по 2025 рік відображає баланс, де зарахування є значно більшими аніж витрати.

У матеріалах справи відсутні та не надані Банком чіткі розрахунки того, як саме заборгованість з 2022 року перенеслася у інші роки, чи була вона погашена чи ні, враховуючи, що станом на 2025 рік зарахування по цьому ж рахунку ОСОБА_1 є більшими ніж витрати.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що тіло кредиту є повністю погашеним, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В силу ч.ч. 1 - 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Оскільки апеляційна скарга задоволена в повному обсязі з Банку на користь ОСОБА_1 належить стягнути зазначену грошову суму.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382 - 384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року, - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді В.Б. Яцина

О.В. Маміна