Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №638/12544/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

м. Харків

справа № 638/12544/25

провадження № 22-ц/818/3213/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року ухвалене у складі судді Малахової О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6276208 від 16.01.2023 в розмірі 22816,46 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Крім того просив у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір №6276208, за умовами якого сума кредиту (загальний розмір) становить 4600,00 грн, строк кредиту 360 дні (пункти 1.3 та 1.4). Відповідач отримав кредит в сумі 4600 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек». В подальшому між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу відповідно до умов якого права вимоги до відповідача перейшли до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена та складає 22816,46 грн., з яких сума заборгованості з тіла кредиту – 4600,00 грн., нараховані проценти первісним кредитором – 8238,60 грн., нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 109 календарних днів 9977,86 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 січня 2026 року у задоволені позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4600,00 грн. А надана позивачем довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», на яку посилається Позивач, як на підставу переведення коштів на рахунок Відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання Відповідачем кредитних коштів, позаяк вона не містить інформації про те, що вказані кошти надійшли від ТОВ «ФК «Авентус Україна» в рахунок виконання умов кредитного договору, і така довідка не є первинним документом, що своєю чергою свідчить про відсутність доказів на підтвердження отримання Відповідачем кредитних коштів від ТОВ «ФК «Авентус Україна». Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності були б достатніми для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ “Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути заборгованості за кредитним договором в розмірі 22816,46 грн, та судові витрати. Крім того просили у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних. Також просило здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача 8000,00 грн витрат на правову допомогу понесених в апеляційній інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги що в матеріалах справи наявні усі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі, що відповідає вимогам Закону України «Про електрону комерцію». Крім того судом не було з`ясовано всі обставини справи, а також проігноровано всі докази, які були надані Позивачем щодо підтвердження укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів. Станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. ТОВ було надано розрахунок заборгованості по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ ТОВ, що підписаний Директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою Товариства. При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, Позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Крім того апелянт зазначає що відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі – кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача – сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Таким чином кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, за договором факторингу Позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір №6276208, за умовами якого сума кредиту (загальний розмір) становить 4600,00 грн, строк кредиту 360 дні (пункти 1.3 та 1.4). Договір підписано за допомогою одноразового електронного ідентифікатора С3021 введеного 16.01.2023 в 14:20:47 год.(а.с.16-17)

За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.(п.1.5.1 договору)

Відповідно до п.2.1Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок повивача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Крім того в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, в якому викладені основні умови кредитування та який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового електронного С3021 введеного 16.01.2023 в 14:20:47 год.(а.с.19-20)

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» Вих. № 20231010-8 від 10.10.2023 року, вбачається що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 16.01.2023 року о 14:21:04 на суму 4600,00 грн., за номером транзакції в системі ТОВ « ПЕЙТЕК» - de230966-a459-49c8-bbdf-cf17ae7faeeb, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 33170377. Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .(а.с.54)

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 у період з 16.01.2023 року по 24.09.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 12838,60 грн, з яких: 4600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8238,60 грн - заборгованість за відсотками. (а.с.23-25)

24.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладений договір факторингу № 25.09/23-Ф за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.(а.с.35-37)

З Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 25.09/23-Ф від 24.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 (порядковий номер 9474) є боржником за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 року, сума заборгованості становить 12838,60 грн, з яких: 4600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8238,60 грн - заборгованість за відсотками. (а.с.31)

Відповідно до змісту платіжних інструкцій №1083,1082,1081,1080, 1079 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило ТОВ «Авентус Україна» в загальному розмірі 1 773 409,78 грн в рахунок оплати за договором факторингу №25-09/23-Ф від 25.09.2023 року без ПДВ. (а.с.39)

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 за 109 календарних днів (25.09.2023 – 11.01.2024) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами 9977,86 грн. Процентна ставка 1.99% .(а.с.26-27).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 що підтверджується, зокрема : копією договору факторингу № 25.09/23-Ф від 24.12.2024 (а.с.35-37), витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 25.09/23-Ф від 24.12.2024 року (а.с.48) та платіжними інструкціями №1083,1082,1081,1080, 1079 (а.с.13-15)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 25.09/23-Ф від 24.12.2024 року.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку що між первісним кредитором та відповідачем 16.01.2023 було укладено кредитний договір №6276208 від 16.01.2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020р

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» Вих. № 20231011-1 від 10.10.2023 року відповідно до якого вбачається що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 16.01.2023 року о 14:21:04 на суму 4600,00 грн., за номером транзакції в системі ТОВ « ПЕЙТЕК» - de230966-a459-49c8-bbdf-cf17ae7faeeb, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 33170377. Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того вказане підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк» відповідно до змісту якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 в Банку було емітовано карту № НОМЕР_3 на яку 15.12.2023 року було здійснено переказ коштів на суму 6000,00 грн (а.с.61).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінтраст Капітал» надало розрахунок заборгованості за кредитом, відповідно до якого вбачається що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом, яка станом на 11.01.2024 року становить 22816,46 грн що складається з тіла кредиту – заборгованості за кредитом 4600,00 грн та заборгованості по відсоткам – 18216,46 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 у період з 16.01.2023 року по 24.09.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 12838,60 грн, з яких: 4600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8238,60 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до умов кредитного договору №6276208 від 16.01.2023 визначено що сума кредиту (загальний розмір) становить 4600,00 грн, строк кредиту 360 днів (пункти 1.3 та 1.4). За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.(п.1.5.1 договору)

Отже з наданих позивачем розрахунків вбачається що позивач нараховував проценти за кредитним договором в період з 25.09.2023 по 11.01.2024 року (за 109 днів) тобто в межах встановленого п.1.4 строку кредитного договору.

Таким чином розмір нарахованих процентів за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 рокуповністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Позивачем також заявлено вимогу в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Таким чином, позовні вимоги, в частині нараховування інфляційних витрат і 3% річних, задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення відмову у задоволені позовних вимог на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 2422,40 грн, сума сплаченого судового збору відповідачем за подання апеляційної скарги становить 3633,60 грн.

Оскільки основна позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі а вимога позивача що зобов`язання орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних є похідною від основної вимоги та судовий збір за неї не справлявся, то з ОСОБА_3 належить стягнути судовий збір в повному обсязі у розмірі 6056,00 грн.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1- 5 ст.137ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надавалась правнича допомога адвокатом Столітнім М.М.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано до суду: копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між Столінім М.М.. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; копію заявки № 9077 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, який містить опис робіт (наданих послуг); ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

До опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначених у заявці № 9077 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, в тому числі, входить: зустрічі, консультації, збір та аналіз доказів і документів, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, їх подання до суду, представництво тощо. Кількість витрачених годин 12, вартістю 10000 грн.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надавалась правнича допомога адвокатом Крюкова М.В.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокатом надано договору про надання правової допомоги звіт про надання правової згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022 зі змісту якого вбачається що адвокатом здійснена правова експертиза документів та написання апеляційної скарги, вартість робіт складає – 8000,00 грн, витрачений час – 4 год.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, враховуючи складність цієї справи, предмет спору, ціну позову, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що з Кузьменка М.В. на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належить стягнути 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" – задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №6276208 від 16.01.2023 року в розмірі 22816 (двадцять дві тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Ю.М. Мальований