Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №645/4480/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4480/26

Провадження № 3/645/974/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 332598 ОСОБА_1 12.05.2026 близько 19 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_2 (адреса вказана відповідно до довідки старшого інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП В. Демченко) вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо свого шурину, ОСОБА_2 , яке виражалося в словесних образах та намаганні вигнати його з місця проживання, що в подальшому завдало психологічних страждань та завдало шкоди психологічному здоров`ю потерпілого.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що 12.05.2026 року приблизно у 19:30 год. він з дружиною та дитиною знаходився у дворі домоволодіння за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Через деякий час прийшов ОСОБА_2 (брат його дружини) в стані алкогольного сп`яніння та почав погрожувати, що він зламає замок на хвіртці. Також останній почав висловлювати незадоволення щодо проживання та господарювання в будинку ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 зазначив, що не вчиняв жодних дій відносно ОСОБА_1 , які б свідчили про застосування насильства до нього. Він просив ОСОБА_1 не розмовляти з ним, оскільки не хотів сваритися. Крім того, у дворі знаходився його малолітній син. Однак ОСОБА_2 не зупинявся, та дружина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вимушена була викликати поліцію.

Також зазначив, що ОСОБА_2 періодично вживає алкогольні напої, після чого приходить, та влаштовує сварки на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_1 .

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Шпіньова О.М. в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_1 . Крім того надала письмові пояснення у справі, в яких зокрема звертала увагу на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , просила провадження у справі закрити.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, суду про причини неявки не повідомив.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до суду надано протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: терміновий заборонний припис серії ЕТ №109051 від 12.05.2026, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, де рівень оцінки ризиків визначений як «високий», письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , рапорт поліцейського від 12.05.2026.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства психологічного характеру.

Диспозицією статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" № 2229-VIII домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто необхідно визначати рівень суспільної небезпеки шкоди, що настала після вчинення діяння психологічного характеру, яке охоплює законодавча категорія "домашнє насильство".

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).

В даному випадку, незважаючи на зазначення в протоколі про завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого, не конкретизовано, яка саме завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та не надано доказів завдання такої шкоди.

До того ж саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Будь-які інші докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 саме домашнього насильства (зокрема, умисних дій, спрямованих на приниження чи завдання шкоди здоров`ю), а не взаємного побутового конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, суду не надано.

Разом з тим, суд зауважує, що не будь-яка побутова сварка або суперечка є домашнім насильством. Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.

Частиною 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи із загальних принципів достатності, належності та допустимості доказів, суддя дійшов висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведено, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 280, 283, 285 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Ю.В.Феленко