Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №644/5617/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/5617/26

Провадження № 3/644/1394/26

13.07.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Зайцевої М.С. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 року, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

08.05.2026 року о 07:11 год. в сел. Шевченкове по вул. Парковій, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В результаті зазначених вище дій, стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 914702 від 08.05.2026 року.

05 червня 2026 року представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисник Боднарчук А.М. надав суду клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому просив закрити справу відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Клопотання обґрунтоване тим, що працівником поліції під час зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , не було повідомлено конкретної причини зупинки та не зазначено передбачених законом підстав для застосування такого поліцейського заходу. Зазначене свідчить про недотримання вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка зобов`язує поліцейського невідкладно повідомити водію чітку та законну підставу зупинки транспортного засобу. З моменту початку фіксації подій у кадрі перебувають дві особи: старший лейтенант поліції Деркач Антон Геннадійович та невстановлена особа у військовій формі. Водночас із наданого відеозапису неможливо встановити особу останнього, його посаду, військове чи спеціальне звання, належність до конкретного державного органу, а також обсяг наданих йому законом повноважень. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що перевірка документів ОСОБА_1 здійснювалася уповноваженим суб`єктом та в порядку, визначеному законом. Відсутність підтвердження правового статусу та повноважень особи, яка фактично проводила перевірку документів, ставить під обґрунтований сумнів законність відповідних дій, а також допустимість відомостей, отриманих у результаті такої перевірки. Крім того, вимога невстановленої особи у військовій формі про відкриття багажного відділення транспортного засобу ОСОБА_1 за відсутності підтверджених повноважень та законних підстав для вчинення таких дій свідчить про порушення принципу законності діяльності суб`єктів владних повноважень та ставить під сумнів правомірність усіх подальших дій, здійснених у межах відповідної перевірки.

10.07.2026 року представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Зачепіло З.Я. подав клопотання про проведення судового засідання 13.07.2026 року за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest6820, щодо ОСОБА_1 , який не проводився у зв`язку з відмовою останнього;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.05.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 не проходив огляд у закладі охорони здоров`я;

- постановою інспектора ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Деркач А.Г. від 08.05.2026 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за порушення п.2.3.в ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП;

- довідкою начальника сектору адміністративної практики Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області від 08.05.2026 року про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 терміном дії з 26.03.2016 року по 26.03.2046 року у ТСЦ 7441;

- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського (DVD+R диск у кількості 1 одиниці), в ході огляду якого встановлено факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , який не заперечував факт вживання алкоголю напередодні ввечері, відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, неодноразово пропонував працівнику поліції «домовитись», пропонував 10000 грн., на що інспектор поліції неодноразово попереджав про кримінальну відповідальність, внаслідок чого інспектором поліції на місце події засобами телефонного зв`язку викликана слідчо – оперативна група за повідомленням про пропозицію неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1 .

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи викладене вище, суд вважає зазначені вище докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи щодо неповідомлення причини зупинки ОСОБА_1 спростовуються матеріали справи та дослідженими судом відеозаписами, долученими до справи, відповідно до яких постановою серії ББА № 637737 від 08.05.2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення п.2.3.в ПДР України, який в подальшому повідомлений інспектором поліції про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд, на що ОСОБА_1 відмовився.

Також, всупереч доводам захисника, за змістом ст.34 Закону України «Про національну поліцію», поліція має право оглядати багажник, але в контексті поверхневої перевірки, яка є візуальним оглядом. За законом, особа, яка проводить огляд, може вимагати, щоб ви самостійно відкрили багажник і показали його вміст, але не має права самостійно його обшукувати.

Як убачається з відеозапису події, на вимогу поліцейського ОСОБА_1 добровільно відчинив багажник, який був оглянутий інспектором саме у такий спосіб.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення, зокрема в частині перешкоджання йому скористатись можливістю отримати правову допомогу.

Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , поліцейськими дотримано вимоги ст.ст.256,268 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 під час розгляду справи не встановлені.

Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять, ОСОБА_1 або його захисником не надані.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

На підставі вищевикладеного, суд, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.40-1,130,283,284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності - у випадку несплати накладеного штрафу, у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто примусового виконання постанови суду.

Суддя