Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №631/602/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/602/26

провадження № 3/631/305/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 18 лютого 2003 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтею 122-4, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтею 122-4, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані адміністративні матеріали згідно відповідних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 травня 2026 року були передані головуючому судді Пархоменко І. О. 11 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_2 була звільнена з посади судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1229/0/15-26 від 18 червня 2026 року та відрахована зі штату суду відповідно до наказу № 02-05/38 від 24 червня 2026 року. Адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтею 122-4, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення по суті розглянуті не були

Згідно розпоряджень керівника апарату суду №110, № 111 та № 112 від 03 липня 2026 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2026 року та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 липня 2026 року, справи передані до розгляду головуючому судді Трояновській Т. М.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658962, складеного 06 травня 2026 року інспектором Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Шашковим Миколою Олександровичем, убачається, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилини в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 210994-20», державний номерний знак НОМЕР_3 , після дорожньо-транспортної пригоди за його участю на вимогу поліцейського пройти освідування на місці та в лікарні відмовився. Останній має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, нечітка хода. Також ОСОБА_1 повідомив, що вживав пиво після ДТП вдома. Від керування водій відсторонений.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.10 «є» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658996, складеного 06 травня 2026 року поліцейським Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Чернишовим Андрієм Олександровичем, убачається, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилини в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, а саме здійснив зіткнення з парканом за вищевказаною адресою, з місця пригоди поїхав, про пригоду працівників поліції не повідомив.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658984, складеного 06 травня 2026 року поліцейським Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Чернишовим Андрієм Олександровичем, убачається, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилини в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, водій транспортного засобу марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної швидкості, у результаті чого здійснив зіткнення з парканом по вулиці Лесі Українки, будинок № 8, в селі Старовірівка, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 липня 2026 року адміністративні матеріали об`єднанні в одне провадження з урахування положень статті 36 Кодексу про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання судових повісток на адресу місця проживання правопорушника, що вказана в протоколах про адміністративні правопорушення. Так, судові повістки про виклик ОСОБА_1 були повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» – «адресат відсутній».

Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надсилав.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяця з дня вчинення правопорушення, а частина 6 наведеної норми права визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 цього Кодексу, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо, що відносно нього складені протоколи про адміністративні правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_1 не повідомляв суд будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення за статтями 122-4, 124 та 130 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами, в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста – машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Як визначено в загальних положеннях Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Пункт 2.3 «б» Правил дорожнього руху вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У пункті 12.1 Правил дорожнього руху визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).

Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:

1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський;

2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);

3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);

4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);

5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується даними, що містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658984, складеному 06 травня 2026 року поліцейським Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Чернишовим Андрієм Олександровичем, у якому зафіксовано, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилини в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, водій транспортного засобу марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної швидкості, у результаті чого здійснив зіткнення з парканом по вулиці Лесі Українки, будинок № 8, в селі Старовірівка, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис, без надання будь-яких зауважень. Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу;

- копії рапорту працівника Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про те, що 06 травня 2026 року о 18 годині 05 хвилин надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 06 травня 2026 року о 18 години 03 хвилини за адресою: Берестинський район, село Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, водій врізався у паркан заявниці в стані алкогольного сп`яніння на автомобілі марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 . Заявник: ОСОБА_3 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 4944 від 06 травня 2026 року;

- схемі місця ДТП, яка сталася в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортний засіб, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі;

- фототаблиці до матеріалів;

- письмових поясненнях ОСОБА_4 від 06 травня 2026 року, яка вказала, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилин перебувала вдома та почула удар, коли вийшла на вулицю, то побачила, що у паркан сусідки ОСОБА_5 в`їхав автомобіль марки «ВАЗ 2109», держаний номерний знак НОМЕР_3 . З автомобіля вийшов ОСОБА_6 , який живе у селі Власівка, останній перебував у стані алкогольного сп`яніння. Коли вийшла ОСОБА_3 та повідомила, що буде викликати працівників поліції водій сів у автомобіль і поїхав до села Власівка;

- письмових поясненнях ОСОБА_3 від 06 травня 2026 року, яка повідомила, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилин вона знаходилась у себе вдома, де через вікно почула удар. Коли вийшла на вулицю, то побачила, що у її паркані з плоского шиферу діра. Підійшовши до автомобіля марки «ВАЗ 21009», держаний номерний знак НОМЕР_3 , вона побачила за кермом невідомого чоловіка похилого віку, який знаходився у нетверезому стані. Коли вона повідомила чоловіку, що буде викликати працівників поліції, водій поїхав з місця ДТП.

Приймаючи до уваги вищенаведені дані, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, зокрема пункту 12.1, а отже в діях останнього міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна.

Окрім іншого відповідно до приписів пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Із наданих до суду доказів, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658996, складеного 06 травня 2026 року поліцейським Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Чернишовим Андрієм Олександровичем, письмових пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 травня 2026 року за його участю залишив, а отже його дії правильно кваліфіковані за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Також слід зазначити, що згідно пункту 2.10 «є» Правил дорожнього руху, водієві забороняється до проведення медичного огляду вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки.

Згідно з пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.10 «є» Правил дорожнього руху передбачена частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона якої полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

У даному випадку обов`язковою кваліфікованою ознакою адміністративного правопорушення являється встановлення факту вчинення водієм дорожньо-транспортної пригоди за його участі.

Із наданих до суду доказів, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658984, складеному 06 травня 2026 року поліцейським Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Чернишовим Андрієм Олександровичем, убачається, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилини в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, водій транспортного засобу марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної швидкості, у результаті чого здійснив зіткнення з парканом по вулиці Лесі Українки, будинок № 8, в селі Старовірівка, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Так, факт вживання алкогольних напоїв після скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658962, складеному 06 травня 2026 року інспектором Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Шашковим Миколою Олександровичем, у якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 210994-20», державний номерний знак НОМЕР_3 , після дорожньо-транспортної пригоди за його участю на вимогу поліцейського пройти освідування на місці та в лікарні відмовився. Останній має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, нечітка хода. Також ОСОБА_1 повідомив, що вживав пиво після ДТП вдома. Від керування водій відсторонений. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис, без надання будь-яких зауважень. Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу;

- копією рапорту працівника Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про те, що 06 травня 2026 року о 18 годині 05 хвилин надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 06 травня 2026 року о 18 години 03 хвилини за адресою: Берестинський район, село Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, водій врізався у паркан заявниці в стані алкогольного сп`яніння на автомобілі марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_3 . Заявник: ОСОБА_3 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 4944 від 06 травня 2026 року;

- копії схеми місця ДТП, яка сталася в селі Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортний засіб, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі;

- фототаблиці до матеріалів;

- копіях письмових пояснень ОСОБА_4 від 06 травня 2026 року, яка вказала, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилин перебувала вдома та почула удар, коли вийшла на вулицю, то побачила, що у паркан сусідки ОСОБА_5 в`їхав автомобіль марки «ВАЗ 2109», держаний номерний знак НОМЕР_3 . З автомобіля вийшов ОСОБА_6 , який живе у селі Власівка, останній перебував у стані алкогольного сп`яніння. Коли вийшла ОСОБА_3 та повідомила, що буде викликати працівників поліції водій сів у автомобіль і поїхав до села Власівка;

- копіях письмових пояснень ОСОБА_3 від 06 травня 2026 року, яка повідомила, що 06 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилин вона знаходилась у себе вдома, де через вікно почула удар. Коли вийшла на вулицю, то побачила, що у її паркані з плоского шиферу діра. Підійшовши до автомобіля марки «ВАЗ 21009», держаний номерний знак НОМЕР_3 , вона побачила за кермом невідомого чоловіка похилого віку, який знаходився у нетверезому стані. Коли вона повідомила чоловіку, що буде викликати працівників поліції, водій поїхав з місця ДТП.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), складеним інспектором Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Шашковим Миколою Олександровичем, відповідно до якого у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), з якого убачається, що 06 травня 2026 року о 20 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, направлявся до Комунального некомерційного підприємства «Берестинська міська лікарня», від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи № 0Z00000_00000020260506195244_0012, 0Z00000_00000020260506200113_0013, 0Z00000_000000202605061203116_0014, що долучені до матеріалів справи, на яких зафіксовано перебіг подій, що мали місце 06 травня 2026 року, а саме: на вищевказаних записах міститься відео з яких вбачається, як о 19 годині 52 хвилин працівники поліції приїхали за місцем мешкання ОСОБА_1 . У дворі домоволодіння стоїть припаркований автомобіль марки ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повідомляють, що до відділення поліції зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що автомобіль марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , врізався у її паркан, водій перебував у стані алкогольного сп`яніння. На що ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за його участі і він дійсно врізався у паркан та пообіцяв господині наступного дня відремонтувати його. Під час спілкування працівники поліції повідомляють водієві, що у них є підозра перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, оскільки чути різкий запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю, але вже після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 наголосив, що після ДТП приїхав додому і вже потім вживав алкогольні напої. Під час перевірки даних відносно ОСОБА_1 було встановлено, що останній 23 грудня 2025 року Кегичівським районним судом Харківської області був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 роки. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, на що водій ОСОБА_1 відмовився. Крім того, на пропозицію інспектора поліції проїхати до медичного закладу з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, водій також відмовився. У подальшому, як встановлено з досліджених відеозаписів, у відношенні ОСОБА_1 були складені протоколи за порушення останнім пунктів 2.10 «є», 2.10 «а» та 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтями 124, 122-4 та за частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які особисто були підписані ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. При цьому із досліджених у судовому засіданні відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 дійсно мав явні ознаки алкогольного сп`яніння.

Крім того, вищевказані відеофайли містять записи про роз`яснення водієві його прав, передбачених Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому з вищевказаних відеозаписів вбачається, що ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозапис працівниками поліції вівся безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: підтвердження вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди за адресою: Харківська область, Берестинський район, село Старовірівка, вулиця Лесі Українки, будинок № 8, факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, а також вживання ОСОБА_1 після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди алкогольних напоїв.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що протоколи про адміністративні правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державою особами. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративних матеріалів відносно нього. Як й не надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку, передбаченому нормами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції.

Будь-яких доказів на спростування своєї вини у вчиненні правопорушень, передбачених статями 124, 122-4 та частини 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 надано не було.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 , зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до суду не надано.

В цілому, протоколи про адміністративні правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.

Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов`язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.

Тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх стосунку до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися у разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду.

В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань.

Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.

Також запровадження правил про недопустимість доказів має за мету створити стримуючий ефект для державних органів. Загроза виключення доказів, отриманих внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини, знеохочує органи правопорядку вдаватися до таких порушень.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи – отримання доказів за допомогою катувань і поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та права на допомогу захисника, відвертого порушення права на недоторканість або тих чи інших аспектів приватного життя тощо – не може бути терпимим у правосудді.

Тому концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів, на переконання суду, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.

Водночас, порушення численних формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2020 року у справі з єдиним унікальним № 318/292/18 зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».

Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований Верховним Судом, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.

Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму дій працівників поліції та фундаментальних прав і свобод порушника.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Відтак, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 та частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у відповідності до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення у судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету – захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша – репресивно-каральна («штрафна») – полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція – запобіжно-виховна – тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень його вини, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції в межах санкцій статтей 122-4, 124, частини 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3328 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 665 гривень 60 копійок, – зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статями 7, 9, 23, 34 – 36, 38, 40-1, 122-4, 124, частиною 4 статті 130, статтями 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, статями 249 – 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статями 124, 122-4 та частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення: за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення – у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік; за частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначити з урахуванням положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) – електронне адміністрування податку, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ТРИ роки.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (68000 гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Т. М. Трояновська