Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №547/576/26 — Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/576/26

Провадження №2/547/578/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.Л.Дороженко,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представник позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" – адвокат М.М.Столітній,

представник відповідача Ю.В.Сіліванової – адвокат З.Я.Зачепіло,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Фінстраст Капітал" (далі ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") адвокат М.М.Столітній звернувся до суду з позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за електронним кредитним договором № 5489562 про надання споживчого кредиту (далі – кредитний договір) від 26.04.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі – ТОВ "Лінеура Україна") та ОСОБА_2 (Горбанець), внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 31659,00 грн з яких 7000,00 грн сума заборгованості з тіла кредиту, 14383,00 грн нараховані проценти первісним кредитором, 9576,00 нараховані проценти за 144 календарних дні ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", 700,00 грн комісії за надання кредиту. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

Ухвалою суду від 12.06.2026 визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копій ухвали суду від 12.06.2026 і позовної заяви з додатками; повідомлено відповідачу, що позивач надіслав йому засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення за № 0505626923881 копію позовної заяви з додатками, які розглядаються судом у цій справі; витребувано докази щодо зарахування 2000,00 грн і 5000,00 грн на карту відповідача у АТ КБ "ПриватБанк" 26.04.2025.

Представник відповідача проти позову заперечує повністю і просить провадження у справі закрити. У матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачеві. Відповідачка не підписувала кредитний договір тому він є нікчемним. Позивач не має права нараховувати проценти за користування кредитом після укладення договору факторингу. Набув лише існуючі права вимоги. Збільшувати обсяг відповідальності за процентами не може. Сума процентів більш як утричі перевищує тіло кредиту що свідчить про порушення принципів добросовісності, розумності і справедливості вимог. Доказів того, що комісія 700,00 грн є платою за конкретну чи супутню фінансову послугу, немає. Не вказано за що нараховано і стягнуто комісію. Позивач не дотримався вимог ЦПК України щодо доведення розміру витрат на правничу допомогу та їх співмірністю зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторін. Подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Відповіддю на відзив позивач наголошує на погодженому 26.04.2025 сторонами 360-денному строкові кредитування, періодичність сплати процентів кожні 15 днів, кредит 2000,00 грн. Сторони додатковою угодою від 26.04.2025 визначили кредит ще 5000,00 грн, а всього 7000,00 грн. Електронні договори укладено в належній формі, зокрема й у спосіб введення відповідачем одноразового ідентифікатора. Реквізити відповідача повністю відтворюють її ім`я, місце проживання, РНОКПП, паспорті дані. Зарахування коштів 2000,00 грн і 5000,00 грн здійснено через сервіс ТОВ "Пейтек" на карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у заяві на отримання кредиту. Проценти є платою за користування кредитними коштами у межах строку кредитування. Договір факторингу передав існуюче право вимоги та право вимоги, яке виникне у майбутньому. Позивач правомірно нарахував проценти за ще 144 дні. Комісія 700,00 грн є платою за надання кредиту. Розмір гонорару адвоката погоджується між клієнтом і адвокатом.

13.07.2026 представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 13, 138).

Відповідачка і її представник просять розглядати справу за їх відсутності (а.с. 174).

Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до ст. 128, ч. 1 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, 13.07.2026 ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності відповідачки та представників сторін.

Вивчивши письмові заяви сторін по суті справи, надані судові дані і докази, суд встановив таке.

26.04.2025 о 09:23 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_2 (Горбанець) укладено договір про надання споживчого кредиту № 5489562 у розмірі 2000,00 грн, строком на 360 днів. Спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом на карту № НОМЕР_1 протягом 2 днів. Дата надання 26.04.2025 або 27.04.2025. Процентна ставка стандартна 346,75% річних (або 0,9500% в день). Тип процентної ставки – фіксована. Комісія за надання кредиту 200,00 грн. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення 24 шт., кожні 15 днів. Договір та додатки до нього підписані електронним підписом відповідача ОСОБА_2 (Горбанець) одноразовим ідентифікатором 76109, 26.04.2025 09:23:35.

26.04.2025 о 19:53 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_2 (Горбанець) укладено додатковий договір до договору про надання споживчого кредиту № 5489562. Сума кредиту за додатковим договором складає 5000,00 грн і комісія 500,00 грн. Внесено зміни до первинного договору у частині визначення суми кредиту 7000,00 грн, комісії за його надання 700,00 грн. Денна процентна ставка 0,9759 %. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту протягом 2 днів на карту № НОМЕР_1 . Дата надання 26.04.2025 або 27.04.2025. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення 24 шт., кожні 15 днів. Додатковий договір і додатки до нього підписані електронним підписом відповідача ОСОБА_2 (Горбанець) одноразовим ідентифікатором 34002, 26.04.2025 19:53:49 (а.с. 18-30, 14-15, 16-17,31, 32, 44-46).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

Відтак суд робить висновок про належне укладення договору про надання споживчого кредиту № 5489562 від 26.04.2025 і додаткової угоди до нього про отримання відповідачем ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) кредиту у ТОВ "Лінеура Україна" у загальній сумі 7000,00 грн (2000,00 + 5000,00). Доводи відповідача про протилежне – спростовано.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ТОВ "Лінеура Україна" є фінансовою установою і має право надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" – має право надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надавати послуги з факторингу (а.с. 33-43, 65-73).

Згідно довідки ТОВ "Пейтек України" від 01.12.2025 № 20251201-3029, яке є небанківським надавачем платіжних послуг, повідомлено про успішність операції з перерахування коштів у сумі 2000,00 грн на карту НОМЕР_2 , дата і час виконання 26.04.2025 16:19:34 (а.с. 47).

Згідно довідки ТОВ "Пейтек України" від 01.12.2025 № 20251201-3031, яке є небанківським надавачем платіжних послуг, повідомлено про успішність операції з перерахування коштів у сумі 5000,00 грн на карту НОМЕР_2 . Дата і час виконання 26.04.2025 19:54:23 (а.с. 48).

Зазначені довідки вказують на номери транзакцій в системі ТОВ "Пейтек" і в системі ТОВ "Лінеура Україна". Банк-еквайр, тобто банк, який на умовах договору про організацію переказу грошових коштів від 21.02.2022, відкриває рахунок для забезпечувальних платежів клієнта, є АТ "ПУМБ" (а.с. 49).

АТ КБ "ПриватБанк" листом від 25.06.2026 підтвердив належність відповідачеві карти № НОМЕР_2 . Зарахування на цю карту 2000,00 грн і 5000,00 грн у дату 26.04.2026 відсутнє, тобто банк не підтверджує (а.с. 177, 178).

Слід наголосити, що саме з ініціативи позивача суд запитав у банку відомості про можливе надходження на карту відповідача 26.04.2026 грошових переказів 2000,00 грн і 5000,00 грн (а.с. 89-92). На вказаний лист банку посилається відзив на позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7, 8 ст. 47 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції. Строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених цим Законом. Надавачі платіжних послуг та користувачі мають право визначити в договорі про надання платіжних послуг інші строки виконання платіжних операцій та/або умови доступності коштів, якщо інше не встановлено цим Законом. Надавач платіжних послуг, що не обслуговує рахунки платника та отримувача, але надає їм фінансові платіжні послуги, передбачені цим Законом, забезпечує виконання платіжної операції платника, ініційованої на користь отримувача, у визначений договором строк, який не повинен перевищувати три робочих дні з дня надходження коштів до цього надавача платіжних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 49 вказаного Закону платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6, 7 ст. 50 вказаного Закону небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку. Банки здійснюють платіжні операції з розрахункових, кореспондентських рахунків надавачів платіжних послуг у межах залишку коштів на таких рахунках, крім випадків надання банком, у якому відкритий розрахунковий рахунок, кредиту надавачу платіжних послуг. Виконання розрахунків за платіжними операціями в платіжних системах здійснюється відповідно до правил платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Також поза увагою суду не може залишитися те, що розрахункові операції не завжди проводяться хвилина-в-хвилину чи день-в-день. Допустимим є затримка в ініціюванні грошового переказу та його отриманні до 3 днів, зокрема й з огляду на вимоги фінансового моніторингу. Більш того, картковий рахунок, на який ініційовано грошовий переказ, достовірно належить саме відповідачці.

Отже у справі доведено отримання відповідачем 2000,00 грн та 5000,00 грн як кредиту.

28.11.2025 між ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" та ТОВ "Лінеура Україна" укладено Договір факторингу № 28/11/2025, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" передало ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", а ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" прийняло належні ТОВ "Лінеура Україна" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у акті прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025, зокрема й за договором № 5489562 від 26.04.2025 про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до нього від 26.04.2025 (а.с. 74-88).

Заборгованість ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за кредитним договором № 5489562 від 26.04.2025 про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до нього від 26.04.2025 не погашена і складається із 7000,00 грн сума заборгованості з тіла кредиту, 14383,00 грн нараховані проценти первісним кредитором, 9576,00 нараховані проценти за 144 календарних дні ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", 700,00 грн комісії за надання кредит, загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 31659,00 грн (а.с. 95-100).

Згідно п. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1080 ЦК).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК).

З наведених норм вбачається, що: необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог; права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права.

Отже саме на первісного кредитора покладено обов`язок надати новому кредитору всі документи, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відтак відступлення первісним кредитором права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги такого первісного кредитора, що існувала на момент переходу (передачі) цих прав.

Водночас предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ "Лінеура Україна" до відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за договором № 5489562 від 26.04.2025 про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до нього від 26.04.2025, а також право донараховувати проценти у межах триваючого строку кредитування (як складової права набутої майбутньої вимоги) оскільки має право надавати також кошти у кредит.

Ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" включає до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Кредитний договір визначив сплату комісії "за надання" кредиту, що є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позиція відповідача лише зводиться до надмірності процентів на необхідності перевірки нарахувань. Будь-якого контр розрахунку не складено. Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку. Розрахунок позивача містить періоди 216 днів первинного кредитора і 144 дні наступного (нового) кредитора, що відповідає загальному строку кредитування.

Відповідач має заборгованість перед позивачем за вищевказаним кредитним договором і позов підлягає повному задоволенню у розмірі 31659,00 грн.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати 2662,40 грн судового збору (а.с. 114, 116).

Позивач надав докази понесення 10000,00 витрат на професійну правничу допомогу, що надана адвокатом М.М.Столітнім, зокрема: договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявка № 20337 від 27.04.2026 на виконання доручення до Договору №10/12-2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 26.05.2026, платіжне доручення на оплату по рахунку № 20337-26/05-2026 від 26.05.2026 адвокату М.М.Столітньому 10000,00 грн (а.с. 101-108).

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн з ціною позову 31659,00 грн, сумою отриманого кредиту 7000,00 грн, зі складністю справи, фінансовим станом сторін, завищення тривалості часу вивчення наданих документів, не віднесення до адвокатської діяльності аналізу законодавства, складення консультаційного висновку, тривалості складення відзиву на позов, не участь у судовому засіданні тощо суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 10000,00 грн до 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5489562 від 26.04.2025 та додаткової угоди до нього від 26.04.2025 у загальній сумі 31659,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 2662,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 10000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 2500,00 грн судових витрат, як витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна") (місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2; ідентифікаційний код 44559822).

Відповідач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне рішення складене 14.07.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО