Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №369/6047/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6047/25

Провадження № 2/369/3619/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

при секретарі судового засідання Худинець Д.С.

за участі

представника позивача Маленка О.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про свідшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого на підставі договору про надання правничої допомоги діє адвокат Маленко О.М., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої його майну, у розмірі 65 568 гривень 71 копійка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння безпосередньо межує із сусідньою земельною ділянкою та приватним будинком АДРЕСА_2 , де постійно проживає відповідач ОСОБА_1 . Між сторонами протягом тривалого часу склалися недобросусідські відносини через систематичні протиправні та зухвалі дії відповідача, що раніше вже були предметом судових та кримінальних проваджень.

В обґрунтування підстав позову позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача його майну було завдано матеріальної шкоди, яка складається з трьох окремих епізодів.

Епізод 1: 01 лютого 2024 року приблизно о 05:30 год. відповідач шляхом нанесення чисельних ударів та підпалу пошкодив належну позивачу камеру відеоспостереження марки Dahua, модель DH-IPC-HDW5442TM-ASE 2.8 мм, встановлену над воротами при в`їзді до домоволодіння позивача. Відповідно до акту сервісного центру, ремонт камери є технічно та економічно недоцільним. Середня ринкова вартість аналогічного обладнання становить 24 768,50 грн, що становить розмір шкоди за цим епізодом.

Епізод 2: 02 лютого 2025 року о 02:50 год. відповідач, підійшовши до хвіртки домоволодіння позивача, завдав по ній декілька ударів предметом, схожим на палицю, пошкодивши металеві панелі. Вартість замінних панелей та послуг з відновлення хвіртки за договором із ТОВ «Рітерна-УА» склала 21 985,20 грн.

Епізод 3: 25 лютого 2025 року о 21:58 год. у будинку позивача спрацювала сигналізація на розбиття скла. Оглядом було виявлено два розбитих вікна на другому поверсі зі сторони домоволодіння відповідача. Камерами спостереження зафіксовано прихований рух відповідача вздовж стіни його будинку та звуки пострілів. На виготовлення склопакетів у ТОВ «Глассо» позивачем витрачено 18 815,01 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальних збитків у розмірі 65 568,71 грн та покласти на нього судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі через його необґрунтованість та відсутність належних доказів. Зазначав, що доданий позивачем до позову флеш-накопичувач технічно не відкрився під час ознайомлення з матеріалами справи, а тому докази, розміщені на ньому є неналежними та недопустимими. Додав, що позов ґрунтується на припущеннях, а факт завдання ним шкоди не доведений. До відзиву відповідач додав власні фотоматеріали та копію кошторису на встановлення системи відеоспостереження від 2020 року.

Представник позивача — адвокат Маленко О.М. у відповіді на відзив заперечував проти доводів відповідача. Повідомив, що з метою дотримання процесуального принципу змагальності та усунення технічних перешкод, ті самі відеозаписи були записані на новий інформаційний носій і завчасно направлені на адресу відповідача. Наголосив, що заперечення відповідача не спростовують фактичних обставин пошкодження майна, а доданий відповідачем кошторис стосується зовсім інших моделей камер, що робить порівняння некоректним.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві.

Дослідивши зібрані у справі письмові докази, переглянувши та дослідивши безпосередньо у судовому засіданні відеозаписи подій, що містяться на наданому позивачем флеш-накопичувачі, та оглянувши пошкоджену відеокамеру, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються копіями правовстановлюючих документів, наявних у матеріалах справи.

Суміжним із домоволодінням позивача є приватний будинок АДРЕСА_2 , в якому проживає відповідач ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами протягом тривалого часу існують сталі недобросусідські відносини. Факт системності конфліктів та вчинення відповідачем правопорушень щодо родини позивача підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема: Постановою Київського апеляційного суду від 06.12.2022 р. у справі № 369/14082/20, Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.05.2023 р. у справі № 369/16750/21 та Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 21.03.2024 р. у кримінальній справі № 369/5183/21. Зазначені обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційними та не потребують повторного доказування при розгляді даної справи.

Розглядаючи вимоги позивача в розрізі заявлених епізодів заподіяння матеріальної шкоди, суд виходить із наступного.

Щодо пошкодження камери відеоспостереження (Епізод 1), судом безпосередньо в судовому засіданні було досліджено відеозапис із флеш-накопичувача, наданого позивачем (файл «знищення_камери.mp4»). На вказаному відеозаписі зафіксовано, як 01 лютого 2024 року о 05:34 год. особа, яка за своїми антропометричними та зовнішніми ознаками повністю ідентифікується як відповідач ОСОБА_1 , підійшла до входу в домоволодіння позивача та нанесла чисельні удари тупим предметом, схожим на ліхтарик, по камері відеоспостереження, після чого вчинила спробу її підпалу.

Факт незворотного пошкодження майна підтверджується Актом виконаних робіт сервісного центру Viatec № 1802225-085 від 19.02.2025 р., відповідно до якого у відеокамері марки Dahua (модель DH-IPC-HDW5442TM-ASE 2.8 мм) виявлено тотальні механічні пошкодження корпусу, матриці та оптики, внаслідок чого ремонт є недоцільним. Розмір завданих збитків, який становить 24 768,50 грн., обґрунтований наданими суду даними моніторингу маркетплейсу E-katalog щодо середньої вартості аналогічного пристрою станом на час виникнення спору.

Щодо пошкодження хвіртки (Епізод 2), судом встановлено, що 02 лютого 2025 року о 02:50 год. відповідач підійшов до хвіртки позивача та наніс по ній декілька ударів предметом, схржим на палицю, що зафіксовано відеозаписом камери спостереження («ярославська_20250202.mp4»). Факт звернення позивача до правоохоронних органів та фіксації механічних пошкоджень елементів хвіртки підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.02.2025 року.

Згідно з укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Рітерна-УА» договором № 16/25 від 05.03.2025 р., специфікацією та рахунком на оплату № 631, вартість відновлювальних робіт та замінних металевих панелей склала 21 985,20 грн. Дана сума була повністю сплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.102006809.1 від 05.03.2025 року і є реальними збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Щодо пошкодження склопакетів (Епізод 3), з матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2025 року о 21:58 год. у будинку позивача відбулося розбиття двох віконних стекол на другому поверсі. Дана подія підтверджується, зокрема, обставинами звернення позивача до правоохоронних органів, підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 25.02.2025 р. Заперечуючи свою причетність до вказаної події, відповідач у відзиві зазначив про відсутність прямих доказів його вини.

Разом з тим, дослідженими у судовому засіданні відеозаписами («навіс_авто...», «паркан...») зафіксовано, що невстановлена особа приховано пересувалась навколішки вздовж стіни будинку відповідача, яка межує із парканом позивача, після чого пролунали не менше чотирьох звуків, схожих на постріли. Суд враховує ту обставину, що відповідач не запереччував, що розбиті вікна позивача знаходяться на стороні будинку позивача, яка знаходиться в безпосередній близькості до спільного з відповідачем паркану та розмежовує їх земельні ділянки. Суд також враховує відповідь відповідача в судовому засіданні щодо того, що ним не виявлялися ознаки проникнення сторонніх осіб до його домоволодіння чи земельну ділянку, а також те, що ним не викликалися з цього приводу працівники поліції і він не звертався за такими обставинами із відповідними заявами до правоохоронних органів. Відтак, суд приходить до висновку щодо того, що відповідачем не доведено відсутність його вини в завданні шкоди та те, що така шкода позивачу була здійснена іншою особою. Враховуючи зазначене, а також те, що пошкоджені вікна другого поверху геометрично виходять виключно на територію відповідача, а також зважаючи на зафіксовані раніше факти жбурляння відповідачем предметів у бік будинку позивача, суд приходить до переконання про наявність беззаперечного причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та розбиттям скла вікон. Витрати позивача на заміну склопакетів у ТОВ «Глассо» підтверджені договором № 4295V-1 від 04.03.2025 р. та платіжними документами на суму 18 815,01 грн.

Аналізуючи правові підстави позову та характер спірних правовідносин, суд виходить із того, що предметом даного спору є стягнення матеріальної шкоди, завданої майну позивача, а відтак між сторонами виникли позадоговірні (деліктні) зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдання майнової шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд зазначає, що підставою для покладення деліктної відповідальності є цивільне правопорушення, обов`язковими елементами складу якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина особи, яка її завдала.

Відсутність хоча б одного з цих елементів за загальним правилом виключає відповідальність заподіювача шкоди.

У контексті дослідження протиправності поведінки відповідача та настання шкоди, суд керується положеннями статті 22 ЦК України, яка визначає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено належними доказами (актами, договорами та платіжними інструкціями), майно позивача (відеокамера, хвіртка та вікна) зазнало руйнувань внаслідок цілеспрямованих механічних та термічних дій, що призвело до реальних майнових втрат позивача в загальному розмірі 65 568,71 грн. Протиправність дій відповідача полягає у прямому порушенні імперативних норм ст. 41 Конституції України та ст. 319, 321 ЦК України, які гарантують непорушність права приватної власності та покладають на кожного обов`язок утримуватися від дій, що можуть порушити права інших осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16 протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Особливу увагу суд приділяє дослідженню причинно-наслідкового зв`язку як обов`язкового елемента цивільної відповідальності. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п. 6.16 Постанови).

При цьому особливістю деліктної відповідальності є те, що цивільне законодавство за наявності факту заподіяння шкоди передбачає презумпцію вини її заподіювача. Це означає, що позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача; він має довести лише факт протиправної поведінки, наявність збитків та причинний зв`язок. У свою чергу, відповідач, для звільнення від матеріальної відповідальності, зобов`язаний самостійно спростувати дану презумпцію та надати беззаперечні докази відсутності своєї вини.

Суд наголошує на специфіці розподілу тягаря доказування у деліктних зобов`язаннях. На відміну від загального правила ст. 81 ЦПК України, де кожна сторона повинна довести обставини позову, у деліктних правовідносинах діє законодавчо встановлена презумпція вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Зазначений правовий підхід неодноразово застосовувався судами касаційної інстанції, зокрема, в аспектів того, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Позивач, у свою чергу, доводить лише протиправність дій заподіювача, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2019 у справі № 686/11256/16-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 2-1159/11, від 22 червня 2022 року у справі № 755/953/19, де наголошено, що факт відсутності своєї вини повинен довести сам завдавач шкоди. Якщо він цього не доведе, його вина вважається встановленою в силу закону.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не надав жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би спростовував презумпцію його вини. Його процесуальні заперечення щодо первинної неможливості ознайомитися з відеофайлами не можуть бути підставою для звільнення від деліктної відповідальності, оскільки вказані недоліки були повністю усунуті під час розгляду справи судом, а факт вчинення ним руйнівних дій зафіксовано засобами безпосередньої об`єктивної фіксації (відеозаписами), які відповідач не спростував. Жодних належних доказів (алібі, проведення робіт третіми особами тощо), які б свідчили про відсутність вини відповідача у пошкодженні камери, хвіртки та вікон, останній суду не надав. Наданий ним кошторис від 2020 року на інші моделі пошкоджених речей, належних позивачу, не має релевантного значення для визначення вартості майна станом на 2025 рік. Крім того, системність протиправної поведінки відповідача щодо майна позивача, яка випливає з рішень судів (Постанова Київського апеляційного суду від 06.12.2022 р., Вирок Києво-Свяошинського районного суду від 09.05.2023 р.), додатково підтверджує наявність у відповідача мотиву на заподіяння шкоди.

Враховуючи, що стороною позивача повністю доведено факт завдання майнової шкоди, протиправність дій відповідача та безпосередній причинний зв`язок, а відповідачем у свою чергу не спростовано презумпцію вини та не доведено обставин, які б звільняли його від відповідальності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний повний склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у повному обсязі

Таким чином, суд вважає повністю доведеним факт протиправного знищення та пошкодження відповідачем майна ОСОБА_2 , що призвело до заподіяння збитків у сукупному розмірі 65 568 гривень 71 копійка.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На основі системного аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, покладаючи витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди — задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 65 568 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) гривень 71 копійок в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14 липня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ