Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №357/11408/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11408/26

3/357/3569/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ВАД № 651236 від 18 червня 2026 року стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

згідно з протоколом, 18 червня 2026 року близько 17 год 00 хв ОСОБА_1 ухилялась від виконання батьківських обов`язків передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка залишилась без нагляду матері та впала з автомобіля, в результаті чого отримала тілесні ушкодження у вигляді: рваної рани правого стегна, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, розгляд справи проведений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вона про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, за допомогою СМС-повідомлення на номер указаний в протоколі, будь-яких клопотань не надходило.

За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Отже, ч. 1 ст. 184 КУпАП, передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно із п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, … доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя, дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з таким.

До протоколу долучено такі документи:

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 18 червня 2026 року, згідно яких, зокрема, вона пішла до кухні поставити на газову плиту чайник з водою, після чого почувши плач дитини вибігла на вулицю та побачивши дитину, яка вказувала на машину та праву ніжку. Знявши шорти виявила рану на нозі. Надалі звернулась самостійно до лікарні;

- рапорт працівника поліції від 18 червня 2026 року.

Водночас будь-які медичні документи, відеозаписи до матеріалів справи не долучено.

Інших письмових доказів, на підтвердження викладених обставин у протоколі, посадовою особою не надано.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність особи у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом витлумачені на користь особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Суддя зазначає, що до протоколу не надано достатніх та беззаперечних доказів, який підтверджує факт того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не є переконливими і достатніми.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА