Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №355/1424/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1424/26

Провадження № 2/355/1268/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Верби Ю.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно -

УСТАНОВИВ:

18.06.2026 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача – Баришівської селищної ради Броварського району Київської області з позовом про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .

При житті ОСОБА_2 склав заповіт згідно якого на випадок своєї смерті житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,1779 га., кадастровий номер 3220286101:16:048:0437 заповів своїй донці, позивачці по справі ОСОБА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входять: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка розміром 0,1779 га., кадастровий номер 3220286101:16:048:0437, яка розташована під спадковим житловим будинком.

Відповідно до ст.. 1270 ЦК України позивачка в свою чергу в шестимісячний термін прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом звернення до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Нещодавно позивачка ОСОБА_1 звернувшись до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку розміром 0,1779 га., кадастровий номер 3220286101:16:048:0437, яка розташована під спадковим житловим будинком. Однак від нотаріуса отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відмову нотаріус мотивувала тим, що в матеріалах спадкової справи №305/2024 заведеної до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься дублікат договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.05.1992 року згідно якого вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 купив частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13377307 від 29.01.2007 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрована ціла земельна ділянка загальною площею 0,1779 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з зазначеними невідповідностями в нотаріуса відсутня можливість видати на ім`я позивачки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з вищевикладеним, позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, який просила задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.06.2026 р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 01.07.2026р.

24.06.2026 р. на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача - Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області - щодо визнання позову та розгляду справи у відсутність представника відповідача.

01.07.2026 р. на адресу суду надійшла заява представника позивача – ОСОБА_3 - щодо розгляду справи у відсутність позивача та його представника.

01.07.2026 р. на адресу суду надійшла від Баришівської державної нотаріальної контори копія спадкової справи №305/2024 заведена до майна ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання

відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.10.2024 р. (а.с. 5).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.09.2001р., батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_4 (мати) (а.с. 9).

Зі змісту заповіту від 28.08.2024 року вбачається, що при житті ОСОБА_2 склав заповіт згідно якого на випадок своєї смерті житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,1779 га., кадастровий номер 3220286101:16:048:0437 заповів своїй донці, позивачці по справі ОСОБА_1 (а.с.11).

З аналізу дублікату договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.05.1992 року вбачається, що ОСОБА_2 купив частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13377307 від 29.01.2007 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрована ціла земельна ділянка загальною площею 0,1779 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Листом державного нотаріуса Баришівського державної нотаріальної контори Малиновської Н.В. № 845/02-14 від 17.06.2026р., було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.27).

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до п 10. Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ст.. 1223 ЦК України Право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Відповідно до ст. ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення. Відповідно з переходом частки у будинку у праві спільної власності набувач набуває і частку власності земельної діляники (зміни відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості" 2 лютого 2021 року № 1174-IX).

Відповідно до ст.. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волііншихосіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядженнясвоїммайном.

А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Так згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд звертає увагу на те, що в даних конкретних правовідносинах визнання права власності на майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30травня 2008 року «Просудову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач від сплати судового збору звільнена. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених при зверненні до суду з вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (картка платника податків – НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 92,00 кв. м, розташований по АДРЕСА_2 , (в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (картка платника податків – НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1779 га., цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер – 3220286101:16:048:0437 (в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 )

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева