Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №289/2080/24 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2080/24

Номер провадження 2/289/37/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді – Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить (а.с. 1-3, 66-67) припинити право спільної часткової власності сторін на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснити поділ вказаного будинку між сторонами, виділивши позивачу в натурі належну їй частку цього майна згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №С2090/10-2025 від 23.10.2025, а також стягнути з відповідачки понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони є співвласниками вказаного домоволодіння, однак позивач не може з відповідачкою дійти добровільної згоди щодо його поділу.

Ухвалою від 29.10.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 25).

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак позивач звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд провести розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Суд, враховуючи неявку відповідачки без поважних причин та не подання нею відзиву, розглянув справу заочно, без її участі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці на підставі договору дарування від 28.05.2005 належить 72/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №395074514 від 16.09.2024 іншим співвласником вказаного будинку є відповідачка і їй на праві власності належить 28/100 частин цього будинку (а.с. 10).

Згідно висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №С2090/10-2025 від 23.10.2025 здійснити поділ спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідно до часток сторін вбачається можливим за умови відступу від часток співвласників та вимог нормативно-правових актів. На розгляд суду експертом запропоновано два технічно можливих варіанти поділу, що розроблені із відступом від часток співвласників із зазначенням розміру частки по вартості, що становлять приміщення житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які пропонується виділити кожному із співвласників, розміру компенсації у зв`язку із відхиленням від розміру часток співвласників (а.с. 59).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 713/1429/21 (провадження № 61-10392св23), від 31 січня 2024 року у справі № 607/4891/15-ц (провадження № 61-10467св23), 13 грудня 2023 року у справі № 450/657/19 (провадження № 61-5798св23).

У цих же постановах Верховний Суд виснував, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/3145/20 від 23.04.2025 конкретизований правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 344/8200/14-ц, і зазначено, що:

- у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;

- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;

- за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;

- поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.

Судом встановлено, що предметом цього позову є поділ майна, яке перебуває у спільній власності сторін та належить позивачу і відповідачу на праві спільної часткової власності.

Звертаючись з позовом, позивач покликалась на те, що між сторонами існує спір з приводу поділу майна, а відтак спірне майно, співвласниками якого вони є, підлягає поділу в судовому порядку.

Для визначення можливих варіантів поділу спільного майна, за клопотанням позивача була проведена судова будівельно-технічна експертиза, висновок якої наданий суду.

Позивачка просила суд поділити майно згідно з першим варіантом експертизи, вважаючи його таким, що відповідає її інтересам.

Суд вважає, що вищевказаний висновок експертизи є належним і допустимим доказом у справі та судом не встановлено обставин, за яких висновок експерта може бути відхилений.

Проаналізувавши запропоновані експертом варіанти поділу спірного домоволодіння, суд визначає, що спільне майно сторін підлягає поділу за варіантом №1 експертизи, який заявлено позивачем, враховуючи відсутність заперечень щодо цього від відповідачки ОСОБА_2 .

Дослідивши надані сторонами докази, на їх підставі встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, беручи до уваги те, що позивачка, яка бажає поділу, скористалася своїм правом і звернулася до суду з позовом у зв`язку з тим, що спірне питання не вирішено в позасудовому порядку, враховуючи технічну можливість здійснення поділу спільного майна з відхиленням від ідеальних часток у праві спільної власності зі стягненням компенсації з відповідачки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та вважає за можливе здійснити поділ спірного нерухомого майна між співвласниками згідно з варіантом №1 вказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи, який є невід`ємною частиною цього рішення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивачки сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 6944 грн 60 коп. (а.с. 18).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 від 22.11.2023 зазначено, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Відповідно до квитанції від 01.04.2025 позивачка сплатила за проведення експертизи 19118,40 грн (а.с. 55).

Таким чином, з огляду на те, що понесені позивачкою витрати на оплату експертизи безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, оскільки саме на підставі висновку експерта визначався порядок поділу спірного майна, на підставі ст. 133 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 19118,40 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 183, 316-321, 355, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про поділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності – задовольнити повністю.

Здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 згідно першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи №С2090/10-2025 від 23.10.2025.

Виділити у власність ОСОБА_1 частину житлового будинку, до якої входять такі приміщення: веранда 1-1, площею 4,00 кв. м, коридор 1-2, площею 10,50 кв. м, кімната 1-3, площею 17,30 кв. м, кімната 1-4, площею 18,60 кв. м, кімната 1-5, площею 13,00 кв. м, кімната 1-6, площею 10,50 кв. м, санвузол 1-7, площею 4,00 кв. м; господарські будівлі та споруди: сарай Б, гараж В, погріб П, вбиральню У, 72/100 частини огорожі №1.

Виділити у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку, до якої входять такі приміщення: веранда 2-1, площею 11,00 кв. м, котельня 2-2, площею 5,10 кв. м, кухня 2-3, площею 9,90 кв. м, кімната 2-4, площею 16,20 кв. м; господарські будівлі та споруди: 28/100 частин огорожі №1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відступ від рівності часток в домоволодінні в розмірі 43093 грн.

Право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - припинити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 6944 грн 60 коп. та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи в сумі 19118 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО