Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №282/113/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/113/26

Провадження № 1-кп/282/96/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в селищі Любар кримінальне провадження №12026065620000005 від 23.01.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Нова Чортория, Любарського району, Житомирської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, неодруженої, не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2026 року близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в кімнаті кухні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де між ними виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

У цей же день, час та місці, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, з особистих мотивів дерев`яним поліном нанесла ОСОБА_5 один удар у ділянку правої сторони голови та один удар у ділянку носа.

У результаті вказаних дій ОСОБА_4 умисно заподіяла ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носа та садна правої білявушної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачена визнала свою винуватість та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченої і дослідженням доказів, які характеризують її особу.

При розгляді справи в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнала повністю та дала суду відповідні пояснення по справі, повністю підтвердивши вказані вище обставини викладені у обвинувальному акті.

Згідно з наданою прокурором копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01 червня 2026 року, актовий запис №48, потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показаннями обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального проступку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинувачення, а тому, суд при дослідженні доказів обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_4 та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченої.

При цьому суд, з`ясував правильність розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду, зміст цих обставин, з`ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Щодо розгляду справи за відсутності потерпілого ОСОБА_5 , який помер, про що складено актовий запис №48 від 01 червня 2026 виконавчим комітетом Миропільської селищної ради Житомирського району, то суд зазначає, що відповідно до положень ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 125 КК України.

Згідно зі ст. 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України розпочато за відповідною заявою потерпілого ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01 червня 2026 року.

Підстави для залучення інших осіб до провадження в статусі потерпілих відсутні.

У справах приватного обвинувачення обов`язковою фігурою крім потерпілого є також прокурор, за винятком випадків, коли він відмовився від обвинувачення. Тож, сучасний стан справ передбачає множинність суб`єктів на стороні обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення, а відтак смерть потерпілого не призводить до зникнення вказаної сторони, оскільки з моменту внесення інформації до ЄРДР обов`язок здійснювати кримінальне переслідування покладається на органи слідства і прокуратури. При цьому даний обов`язок зберігається до моменту завершення кримінального провадження, що знаменується ухваленням судом вироку або закриттям провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення чи за однією з інших підстав, передбачених законом.

Водночас, КПК України не називає такої підстави для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення як смерть потерпілого, а також не дає жодних підстав ототожнювати цей юридичний факт з відмовою потерпілого від обвинувачення по цій категорії проваджень.

Так, статтею 284 КПК України передбачений виключний перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких така підстава як смерть потерпілого відсутня.

Тому настання смерті потерпілого у провадженні в формі приватного обвинувачення після внесення інформації до ЄРДР, але до винесення судом остаточного рішення не може ототожнюватися з відмовою потерпілого від обвинувачення по даній категорії проваджень, а відтак не є підставою для закриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями КПК України у провадженнях приватного обвинувачення з моменту внесення інформації до ЄРДР кримінальне переслідування забезпечують державні органи, а відтак смерть потерпілого не ліквідує сторону обвинувачення, тож провадження має продовжуватися у звичайному режимі.

Проаналізувавши всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному проступку.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

Прокурор просив визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує, що вчинене нею діяння є кримінальним проступком, особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.

Обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.1 ст.125 КК України, також суд враховує тяжкість скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані, що характеризують особу винної, яка на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, усвідомила протиправність скоєного, а відтак враховуючи викладене суд приходить до переконання, про необхідність призначення їй покарання у виді штрафу.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1