Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №296/3148/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3148/26

1-кп/296/612/26

Вирок

Іменем України

13 липня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження №12026060640000111 від 03.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Деражня Хмельницької області, українця, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, однак

- 25.03.2025 Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону скеровано обвинувальний акт за ч.1 ст.263 КК України до Деражнянського районного суду Хмельницької області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України,-

встановив:

Судом встановлено, що постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15.04.2024 у справі 673/332/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 17.05.2024 у справі 673/290/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.01.2025 у справі 133/3681/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак у ОСОБА_4 , який достовірно знав про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили, та будучи ознайомлений з ними, виник злочинний умисел, спрямований на їх невиконання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_4 02.02.2026 близько 22 год. 33 хв по вул. Князів Островських, що у місті Житомир керував транспортним засобом марки «Audi» моделі «А6» реєстраційний номер «Фантом», литовська реєстрація «JMM631» будучи позбавленим права керування транспортними засобами, де був зупинений працівниками Управління патрульної поліції, за порушення правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_4 були об`єднані єдиним злочинним умислом і у своїй сукупності складають єдиний злочин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю. Суду пояснив, що достовірно знав про наявність постанов суду. У вчиненому діянні обвинувачений щиро розкаявся та запевнив суд, що зробив належні висновки, більше не вчинятиме правопорушень та не сідатиме за кермо.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 добровільно визнав провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого як особу.

Відповідно до вимог процесуального законодавства судом роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти не дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, він не має.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України є доведеною та кваліфікує його дії як умисні дії, які виразились в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є не тяжким злочином, особу винного, за місцем служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

Враховуючи вказані обставини, особу обвинуваченого, вимоги закону України про кримінальну відповідальність, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався та, зважаючи на призначене покарання, суд не вбачає підстав для його обрання.

Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію повного тексту вироку в день його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1