Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №608/556/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/556/26 Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З.

Провадження № 33/817/381/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Каліннікова М.О. на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 13 лютого 2026 року близько 22 год. 12 хв. за адресою м. Чортків, вул. Князя Володимира Великого, 1 а водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі Чортківська ЦМЛ остання відмовилась. Водія від керування відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, неправильно оцінено докази та зроблено помилковий висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що вимога поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була необґрунтованою, оскільки транспортний засіб був зупинений у зв`язку з нібито порушенням ПДР, а не через підозру у керуванні в стані сп`яніння.

Стверджує, що під час первинного спілкування працівники поліції не повідомляли про наявність ознак сп`яніння, а відповідну вимогу висунули лише після виникнення конфліктної ситуації щодо правомірності зупинки та оформлення матеріалів за ст. 122 КУпАП. На думку апелянта, вказана послідовність подій має істотне значення для оцінки обґрунтованості вимоги працівника поліції.

Вказує, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені працівником поліції.

Також звертає увагу, що з дослідженого відеозапису вбачається адекватна поведінка ОСОБА_1 , що також було встановлено судом першої інстанції та відображено у його постанові. Крім того, матеріали справи не містять жодних об`єктивних доказів, які б підтверджували наявність таких ознак сп`яніння, як виражене тремтіння пальців рук та запаху алкоголю з порожнини рота.

Адвокат зазначає, що на підтвердження відсутності вказаних ознак ОСОБА_1 пройшла медичний огляд у КНП «Чортківська ЦМЛ», результати якого показали 0,00 проміле.

Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що для спростування підозри поліцейського щодо виявлених ознак, ОСОБА_1 необхідно було пройти огляд на стан алкогольно сп`яніння, адже таким чином суд переклав обов`язок доведення відсутності правопорушення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. Однак, на думку апелянта, обов`язок доведення наявності складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав протокол.

Вказує, що відмова була наслідком переконання особи у безпідставності вимоги про огляд та напруженої ситуації, а не бажанням уникнути встановлення стану сп`яніння.

Зазначає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у даній ситуації ґрунтується виключно на формальному підході до її відмови від огляду, без врахування того, що сама вимога про проходження огляду є незаконною, оскільки об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння належними доказами не підтверджено.

Просить скасувати постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останньої за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляцію і з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався.

Положеннями ч.7 ст.294 КУпАП передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, який зроблено на підставі наявних у матеріалах справи доказах, не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 590790 від 13 лютого 2026 року, 13 лютого 2026 року близько 22 год. 12 хв. за адресою м. Чортків, вул. Князя Володимира Великого, 1а водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі Чортківська ЦМЛ остання відмовилась. Водія від керування відсторонено.

Разом з тим, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, оскільки сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не може слугувати достатнім доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.

Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також в передачі керування траспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, за обставин даної справи доведенню підлягає факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та факт її відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння.

Вказані вимоги при розгляді справи щодо ОСОБА_1 не були дотримані повною мірою, оскільки при прийнятті рішення поза увагою та без належної оцінки суду залишились фактичні обставини, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.

Так, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту Інструкція № 1452/735).

Згідно п. 2-4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

При цьому, з наявних у матеріалах справи відеозаписах з нагрудної камери працівника поліції не вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов`язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд, поведінка ОСОБА_1 є адекватною, мова чіткою, виразною.

Допитана в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що в той вечір вона з чоловіком та дітьми поверталися з гостей і оскільки чоловік вживав алкоголь, то за кермом автомобіля знаходилась вона. Коли вона повернула на заправку, то побачила за її автомобілем поліцейську машину. Підійшов поліцейський і сказав, що при виконанні маневру вона не включила покажчик повороту. При цьому вона не погодилася із зазначеним твердженням, оскільки, як стверджує, покажчик повороту був увімкнений, що, на її переконання, підтверджується відеозаписом з місця події. Після зупинки автомобіля між її чоловіком та працівником поліції виникла словесна суперечка з приводу законності дій поліцейських та причини зупинки транспортного засобу. Вона зазначила, що працівник поліції висловлювався на адресу її чоловіка у погрозливій формі, що ще більше загострило конфліктну ситуацію.

Вказала, що у салоні автомобіля весь цей час перебували троє малолітніх дітей, які, спостерігаючи за конфліктом між дорослими, злякалися, почали плакати та перебували у стані сильного емоційного збудження. ОСОБА_1 пояснила, що через раптовість події, присутність дітей, конфлікт із працівниками поліції та загальну психологічну напругу вона сама перебувала у сильному стресовому стані. Вона відчувала хвилювання і їй було складно зосередитися та спокійно оцінювати ситуацію.

За її словами, на момент озвучення відповідної вимоги щодо проходження огляду вона перебувала у вкрай напруженому емоційному стані через конфлікт із працівниками поліції та переживала насамперед за дітей, які перебували в автомобілі, голосно плакали та потребували її уваги й заспокоєння. Крім того, через сильне хвилювання вона не могла об`єктивно оцінити наслідки своїх дій та прийняти виважене рішення щодо проходження огляду безпосередньо на місці зупинки.

ОСОБА_1 також наголосила, що після того, як вони повернулися додому, вона, бажаючи підтвердити відсутність у неї стану алкогольного чи іншого сп`яніння, самостійно звернулася до медичного закладу для проходження відповідного медичного огляду.

Показання особи, яку притягнуто дот адміністративної відповідальності, підтвердив свідок ОСОБА_3 , допитаний судом під час апеляційного розгляду. Свідок ОСОБА_3 засвідчив, що після зупинку працівниками поліції транспортного засобу, яким керувала його дружина, у нього з поліцейськими виник конфлікт щодо причини зупинки автомобіля. Наслідок цього конфлікту вважає безпідставну вимогу до водія транспортного засобу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, незважаючи на те, що у ОСОБА_1 не було жодних ознак алкогольного сп`яніння.

Дані обставини узгоджуються із наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

З відеозапису події вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 стало порушення пункту 2.9.а ПДР України, у зв`язку з чим, на ОСОБА_1 працівниками поліції складено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП. При цьому, між поліцейськими та чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_3 виник конфлікт, оскільки він вважав, що працівниками поліції неправомірно складена постанова про адмінправопорушення відносно його дружини, внаслідок чого безпідставно було витрачено їх час. В ході складання постанови, працівниками поліції не пред`являлося водію будь-яких підозр стосовно зовнішніх ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Втім далі, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що після того, як ОСОБА_1 запиталася, чи можна їй вийти з автомобіля, один з поліцейських повідомив ОСОБА_1 про наявність запаху алкоголю з порожнини рота, а незабаром підійшов інший поліцейський, який вказав про виражене тремтіння пальців її рук і поведінку, що не відповідає обстановці.

Разом з тим, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що виражене тремтіння пальців рук, як про це зазначено у протоколі про адмінправопорушення, у ОСОБА_1 відсутнє, її мова та поведінка є чіткою та адекватною ситуації, а тому стверджувати про невідповідність її поведінки обстановці, як про це зазначено у матеріалах справи, суд підстав не вбачає. Апеляційний суд звертає увагу, що спілкування із поліцейськими, яке зафіксоване на відеозаписі, тривало значний час і протягом усього часу ОСОБА_1 цілком адекватно відповідала на запитання працівників поліції, давала свої пояснення, задавала питання, її мова носила послідовний та логічний характер, відповідала обстановці і подіям, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу, а відтак стверджувати про наявність ознак невідповідності її поведінки обстановці суд не вбачає.

При цьому, суд не може дати оцінку висловленому працівником поліції припущенню щодо наявності запаху алкоголю з порожнини рота у водія, однак наведені вище обставини, на переконання суду, ставлять під сумнів об`єктивність загальної оцінки поліцейськими щодо наявності підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водієві ОСОБА_1 .

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вимога працівників поліції про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння пов`язана не з наявністю у водія реальних та об`єктивних ознак такого сп`яніння, а фактично є наслідком конфлікту між поліцейськими та водієм і особливо пасажиром автомобіля ОСОБА_3 щодо наявності підстав для зупинки транспортного засобу і притягнення до адміністративної відповідальності за неподання сигналу повороту при зміні напрямку руху.

Окрім того, апелянтом долучено до матеріалів справи медичну документацію, яка підтверджує позицію ОСОБА_1 зафіксовану на відеозаписах. І хоча проходження ОСОБА_1 самостійно в межах двох годин медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП, проте, за обставин даної справи, це підтверджує доводи апелянта про послідовну позицію ОСОБА_1 щодо відсутності у неї ознак алкогольного сп`яніння, як підставу для проходження такого огляду.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, який регламентовано приписами ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103.

З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою її Чортківським районним судом притягнуто до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно неї підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Каліннікова М.О. — задовольнити.

Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП — скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя