Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №522/3650/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/6231/26

Справа № 522/3650/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Французький бульвар - Білдінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.03.2026 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 41 610,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснював будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Співвласниками будинку не було обрано управителя та не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Для виконання функцій з утримання будинку на території в ЖБК «Французький бульвар-білдінг» наявний штат робітників. Розмір внесків затверджений загальними зборами. Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_3 . Відповідачі не сплачують своєчасно та в повному обсязі внески, тому у них наявна заборгованість.

Ухвалою Приморського районного сулу м.Одеси від 18.03.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 22.04.2026.

Розгляд справи у судовому засіданні 22.04.2026 відкладено на 18.05.2026 внаслідок задоволення однойменної заяви представника відповідачів.

До суду 24.04.2026 надійшов відзив представника відповідачів ОСОБА_3 , згідно якого просить застосувати строки позовної давності.

На обґрунтування відзиву зазначено, що на відповідачів не розповсюджуються рішення, які приймаються без узгодження з мешканцями будинку. Відповідачі не визнають позивача належним управителем будинку, тому позовні вимоги вважають необґрунтованими. Протоколи загальних зборів не містять інформації про присутніх на зборах, хто голосував чи доводилася результати до мешканців будинку. Позивачем сформовані тарифи на утримання будинку за відсутності економічно обґрунтованих витрат та без затвердження, тому постійно виникають конфлікти та позов до суду. Позивач не надає жодної квитанції чи рахунку, що стосуються безпосередньо відповідачів та містили би інформацію про перелік та обсяг наданих послуг. Після скасування судового наказу були проведені переговори та керуючий ЖБК та головний бухгалтер погодилися списати половину суми нарахованої заборгованості, однак нічого не списали. Відповідачем у сезони 2018-2019 роки та 2019-2020 роки не подавали тепло, адже вимагали встановлення обґрунтованих тарифів.

У судовому засіданні 18.05.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідачів ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено на 07.07.2026 у зв`язку з тим, що позивач не отримав відзив.

У судовому засіданні 07.07.2026 суд відмовив позивачу у поновленні строків та залишив без розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 07.07.2026, також залишив без розгляду клопотання представника відповідачів про долучення доказів від 07.07.2026. Представник відповідачів ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 07.07.2026 позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Після дослідження доказів, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 14.07.2026 о 12:45 год.

До суду 10.07.2026 від представника відповідачів ОСОБА_3 надійшла заява про поновлення судового розгляду.

Згідно ч.2 ст.244 ЦПК України якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

Поновлення судового розгляду можливо виключно за ініціативою суду. Суд не вбачає підстав для поновлення судового розгляду.

Окрім того, частиною 2 статті 245 ЦПК України втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється.

Подання будь-яких заяви на цій стадії судом розцінюється як втручання у процес ухвалення рішення.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що житлово-будівельний кооператив «Французький бульвар-білдінг» створений шляхом об`єднання фізичних та / або юридичних осіб для надання послуг членам кооперативу за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, буд.9, відповідно до Закону України «Про кооперацію» та інших нормативно-правових актів, що діють на території України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками на праві спільної часткової власності по частки квартири АДРЕСА_3 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав.

На підтвердження тарифів позивач надає витяги з протоколів загальних зборів членів ЖБК «Французький бульвар-білдінг».

З метою обслуговування будинку позивачем укладено договори: договір №195 на технічне обслуговування від 01.10.2021, договір №128 на технічне обслуговування від 01.10.2024, договір №170 на технічне обслуговування від 01.10.2023, договір №347/ОДП/92 на вивіз твердих відходів, які виникли в процесі господарської діяльності від 01.02.2015, колективний договір №10138 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 25.10.2018, договір №36 на надання послуг з технічного обслуговування, договір постачання природного газу.

У довідках щодо розміру заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачів виникла за період з 01.01.2018 по 30.11.2025 і борг становить 83 220,19 грн з яких: 19 202,70 грн - внесок на управління БКБ; 2 657,77 грн – утримання охорони; 4 709,60 грн – електроенергія на місця загального використання; 6 739,20 грн – електроенергія; 2 074,44 грн – холодна вода; 931,72 грн – опалення; 593,29 грн – розподіл газу; 5 325,65 грн – утримання котельної. При цьому, за весь період вказано, що нараховано 247 944,07 грн, а сплачено 169 277,38 грн, але заборгованість становить 83 220,19 грн, а не різницю у розмірі 78 666,69 грн.

Відповідачі на підтвердження здійснення оплат надали квитанції на загальну суму 85 085,14 грн, тобто можна стверджувати, що такі оплати враховані позивачем.

Згідно з п. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 319 ЦК України співвласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Співвласник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власність зобов`язує. Співвласник не може використовувати право власності на шкоду, зокрема, правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені угодою сторін.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Як вбачається зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать житлові послуги (утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно пункту 7 частини третьої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Пунктами 1, 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачі стверджуючи про те, що позивач є неналежним управителем майна не спростовують їх заборгованість за фактично отримані комунальні послуги.

Не погодження з тим, що позивач утримує будинок по встановленим тарифам було реалізовано співвласниками створення ОСББ у 2026 році, тоді як заборгованість нарахована позивачем до 30.11.2025.

Доводи відповідачів про списання заборгованості головним бухгалтером та відсутність тепла у декілька опалювальних сезонів не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

При тому, представник відповідачів долучає до відзиву рішення у справах за позовом інших співвласників про здійснення перерахунку заборгованості, тоді як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таких позовів не подавали.

Отже, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що відповідачі користувалися комунальними послугами та послугами з утримання будинку, однак сплачували їх вартість не у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані, адже розмір заборгованості становить 78 666,96 грн, відповідно до довідок щодо розміру заборгованості (247 944,07 грн – 169 277,38 грн), тоді як сума пред`явлення до стягнення у розмірі 83 220,19 грн не є результатом віднімання всього нарахування за весь період та всієї сплати за весь період.

На спростування розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідачами контррозрахунку надано не було.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду з даним позовом позивач оплатив судовий збір у розмірі 3 328 грн, тому сума судового збору, у зв`язку з частковим задоволенням позову підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 3 145,92 грн (94,53% розміру задоволених позовних вимог).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Французький бульвар - Білдінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Французький бульвар - Білдінг» (код ЄДРПОУ 32622948, м. Одеса, б-р Французький, буд. 9) заборгованість по сплаті внесків у розмірі 78 666 (сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, тобто по 39 333,48 грн з кожного.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Французький бульвар - Білдінг» (код ЄДРПОУ 32622948, м. Одеса, б-р Французький, буд. 9) сплачений судовий збір у розмірі 3 145 (три тисячі сто сорок п`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, тобто по 1 572,96 грн з кожного.

В іншій частині позову - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14 липня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар