Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №673/630/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/630/26

Провадження № 2-а/673/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Мартинюка В.Б.,

з участю: секретаря судового засідання – Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Деражня адміністративний позов ОСОБА_1 , поданого представником-адвокатом Сідлецькою Оксаною Володимирівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року до Деражнянського районного суду Хмельницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий його представником - адвокатом Сідлецькою Оксаною Володимирівною, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 9171 від 03.07.2025, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова № 9171 від 03.07.2025, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідачем при притягненні Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було пропущено строки накладення адміністративного стягнення: Позивач вказує, що правопорушення (неявка за повісткою) нібито мало місце 15.12.2024, відтак, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, граничний строк для накладення стягнення закінчився 15.03.2025. Натомість оскаржувану постанову було винесено лише 03.07.2025, тобто поза межами встановленого законом тримісячного строку. Відсутній склад та подія правопорушення: Позивач стверджує, що не вчиняв інкримінованого йому правопорушення, оскільки повістку про виклик на 15.12.2024 належним чином не отримував і про необхідність з`явлення до ТЦК та СП не знав, що також було відображено в його поясненнях до протоколу № 189 від 21.06.2025. Крім того, в оскаржуваній постанові належним чином не розкрито суть та об`єктивну сторону правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без участі Позивача, його не було належним чином ознайомлено з матеріалами, а про існування самої постанови він дізнався лише 28.04.2026 року від матері після відкриття виконавчого провадження та подвоєння суми штрафу до 34 000 грн. Копію постанови Позивач зміг отримати лише 12.05.2026 року за результатами адвокатського запиту. Позивач наголошує, що Відповідач не надав беззаперечних та допустимих доказів на підтвердження наявності в його діях умислу чи вини, безпідставно переклавши на нього тягар доказування, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України.

Окремо Позивач зазначає, що з 10.10.2025 року і по теперішній час він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що додатково свідчить про його сумлінне виконання військового обов`язку.

З огляду на викладене, Позивач вважає оскаржувану постанову ТЦК та СП незаконною, у зв`язку з чим просить суд поновити строк на її оскарження, визнати її протиправною та скасувати, а провадження у справі — закрити.

Ухвалою Деражнянського районного суду від 26 травня 2026 року у справі № 673/630/26 відкрито провадження та поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 9171 від 03.07.2025.

Позичав та його представник адвокат Сідлецька О.В. в судове засідання не з`явилися, остання подала до суду клопотання, в якій просить проводити розгляд даної справи без її участі. Заявлені позовні вимоги до відповідача підтримує в повному обсязі, із викладених в позовній заяві підстав.

В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, просив розглянути справу в його відсутності, 26.06.2026 судом зареєстрований відзив на позов.

Відзив мотивований тим, що заперечує проти позовних вимог та обґрунтовує свою позицію тим, що оскаржувана постанова № 9171 від 03.07.2025 року є законною та правомірною, оскільки факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення є повністю доведеним. Відповідач зазначає, що 29.11.2024 року на адресу проживання ОСОБА_1 рекомендованим листом із описом вкладення було направлено повістку № 1496667 про виклик на 15.12.2024 року для уточнення даних. Вказана повістка була успішно отримана Позивачем за адресою його проживання 07.12.2024 року, що підтверджується відмітками поштового оператора «Укрпошта». Проте у визначений у повістці день і час — 15.12.2024 року — Позивач до установи не з`явився і про причини своєї неявки не повідомив. Будь-яких документів, які б підтверджували поважність причин неявки, Позивач не надав ні органу військового управління, ні суду. Відповідач наголошує, що направлення листа на дійсну та зареєстровану адресу проживання є належним сповіщенням громадянина, а подальше ігнорування обов`язку та проходження медичного огляду лише в день складання протоколу (21.06.2025 року) свідчить про свідоме ухилення від військового обліку. Оскільки про час і місце розгляду справи Позивач був ознайомлений під особистий підпис у протоколі, але на засідання 03.07.2025 року не з`явився, ТЦК та СП мав усі правові підстави для винесення оскаржуваної постанови за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 03.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №9171, відповідно до якої ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме: 21.06.2025 о 10 год. 24 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , 1982 р.н., перебував у розшуку, у зв`язку із тим, що не прибув 15.12.2024 на 14-00 год. До ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №1496667 направленій Укрпоштою №0610212525963, яку отримав, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 , на поштовому повідомленні про отримання повістки, трекінгом відправлення, причин неявки не повідомив, порушив вимоги абзацу 3 пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 ч. 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.22р. «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до абзацу першого п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебуванням або місцезнаходженням чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу сьомого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З аналізу зазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, за змістом зазначених положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.

Відтак, для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 визначає також процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, як встановлено судом, повістку №1496667 було направлено засобами поштового зв`язку (номер відправлення 0610212525963) за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_2 . Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, вказана повістка була успішно отримана адресатом (позивачем) особисто 07.12.2024, про що міститься відповідний підпис на поштовому повідомленні.

Суд звертає увагу, що адреса: : АДРЕСА_2 є зареєстрованим місцем проживання позивача, що підтверджується відповіддю № 2783264 від 25.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру. Отже, направлення повістки відбулося за належною адресою, а факт її належного отримання позивачем 07.12.2024.

За таких обставин, оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося з дотримання норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відтак, у суду відсутні будь-які сумніви щодо належності та допустимості доказів, наданих представником відповідача, оскільки поштове повідомлення №0610212525963 було успішно вручене та отримане ОСОБА_1 особисто.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що направлення повідомлення за зареєстрованою адресою місця проживання позивача є належним способом його повідомлення.

Щодо доводів позивача, про те, що оскаржувану постанову було винесено з порушенням строку встановленого ст. 38 КУпАП, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно із ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

У ст. 38 КУпАП Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року № 3696-IX внесено зміни та після частини шостої доповнено новою частиною такого змісту: «Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення».

Як вказано вище, встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Крім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

За обставинами цієї справи позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 15 грудня 2024 року.

Суд зауважує, що про неявку позивача за викликом по повістці ТЦК стало відомо 15 грудня 2024 року, коли позивач не з`явився по повістці. Отже, відповідачем правопорушення виявлено щонайменше 15 грудня 2024 року.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинено дій, які він повинен вчинити цього дня, а днем виявлення є наступний день 16 грудня 2024 року.

Таким чином, датою виявлення правопорушення є 16 грудня 2024 року, коли відповідач виявив, що ОСОБА_1 не з`явився до ТЦК та СП.

Однак оскаржувана постанова № 9171 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена 07 липня 2025 року, тобто більш ніж через три місяці після такої неявки, отже - після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Будь-яких доказів неможливості винесення постанови відповідачем у передбачений ст. 38 КУпАП строк суду не надано.

Таким чином, суд зазначає, що на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови 07 липня 2025 року останній повинен був з`ясувати момент виявлення адміністративного правопорушення та у випадку спливу передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення - закрити провадження у справі, однак цього не зробив, тобто діяв всупереч вимогам Закону, що є достатньою підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за таких обставин: за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 9171 від 07 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Звертаючись до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 приєднав до матеріалів справи квитанцію № 8810-2806-8325-8039 від 21 травня 2026 року про сплату 665,60 грн судового збору.

Відтак слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72, 77, 90, 139, 244-246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданого представником-адвокатом Сідлецькою Оксаною Володимирівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №9171 від 07 липня 2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: Адвокатське бюро «Оксани Сідлецької», адвокат Сідлецька Оксана Володимирівна, місце знаходження: вул. Б.Олійника, буд. 27, м. Деражня, Хмельницький район Хмельницька область.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце знаходження: АДРЕСА_3 . код ЄДРПОУ — НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 13.07.2026 року.

Суддя: В. Б. Мартинюк