Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №604/659/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/659/26 3/604/211/26

ПОСТАНОВА

іменем України

13 липня 2026 року селище Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Федорович І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає по АДРЕСА_1 , працює на посаді соціального працівника,

за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання батьками обовязків щодо виховання дітей та догляду за дітьми), -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №733794 від 03.06.2026, 02.05.2026 близько 18 год 00 хв, у АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не забезпечила належного нагляду та допустила виїзд малолітньої дитини на електросамокаті на дорогу без супроводу дорослих, внаслідок чого малолітній ОСОБА_2 здійснив дорожньо-транспортну пригоду (ДТП), отримавши тілесні ушкодження.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення в поліцію надійшло від чергового лікаря Скалатської ЦКРЛ, який зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся із травмами, котрі отримав внаслідок ДТП, керуючи електросамокатом, зіткнувся з автомобілем.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з невідомої суду причини повторно не з`явилася, хоча була належним чином повідомленою про день та час розгляду справи. Просила здійснювати розгляд справи без її участі у письмовій заяві.

На підставі ст. 268 КУпАП суд може розглянути цю справу у відсутності особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення доведена дослідженими судом матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №733794 від 03.06.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , схемою огляду місця події ДТП від 02.05.2026, письмовими поясненнями водія автомобіля марки Toyota Hilux - ОСОБА_3 від 03.05.2026.

За даних обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а тому її необхідно притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати щодо неї адміністративне стягнення.

Суд не вважає вказане діяння ОСОБА_1 таким, що є малозначним, оскільки її дії призвели до ДТП та до травмування дитини.

Відповідно до п.1.10 Правил Дорожнього руху, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан та приходить до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді попередження.

З особи, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, стягується судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 26, 33, 40-1, 184, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Суд попереджає ОСОБА_1 щодо першочергової необхідності виконання, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, обов`язків щодо належного догляду та виховання своїх малолітніх дітей (зокрема, в частині нагляду за використанням дитиною електросамоката на дорозі) та про застосування більш суворих стягнень в подальшому - у разі повторного ухилення від виконання батьківських обов"язків.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. у дохід держави.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Суддя І. В. Федорович