Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №521/245/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/245/26

Провадження № 2/521/2747/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

предмет позову : визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 .

За життя останній був власником квартири АДРЕСА_1 .

Спадщину після його смерті прийняв відповідач ОСОБА_2 .

Позивач стверджувала, що відповідно до статей 1266, 1270 ЦК України вона, як онука дідуся, син якого (її батько ОСОБА_4 ) помер раніше спадкодавця, має право на спірного майна на рівні із відповідачем, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, мала із ним близькі стосунки, опікувалась останнім, про відмову від спадщини не заявляла.

Відповідач, однак, будучи обізнаним про такі обставини, їх від нотаріуса свідомо приховав, незаконно отримавши свідоцтво про право на спадщину на все спірне майно без врахування інтересів позивача.

Про оформлення свідоцтва про право на спадщину позивач дізналась випадково, 26.12.2025 звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

У вчинені нотаріальної дії відмовлено (постанова приватного нотаріуса ОМНО Панфілової О.Є. від 26.12.2025 № 221/02-31).

При цьому нотаріусом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який був сином спадкодавця ОСОБА_3 помер до відкриття спадщини, однак в установлений законом строк не подала заяву при прийняття спадщини, місце її проживання зареєстровано у встановленому законом порядку не за місцем проживання діда.

Позовними вимогами позивач визначили :

1.Визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

2.Визнання за нею права власності в порядку спадкування на квартири АДРЕСА_1

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримала.

Відповідач в судові засідання не з`явився, процесуальним правом надання відзиву не скористався.

Розгляд справи завершений 25.06.2026, проголошення рішення призначено судом на 09.07.2026.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав :

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Державна реєстрація місця проживання сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

Закон пов`язує таке право спадкоємця лише із реальним постійним проживанням разом.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину є способом оформлення права на спадщину і є документом, що підтверджує права на спадщину.

Видача свідоцтва можлива лише при сукупності юридичних факт, зокрема: відкриття спадщини, виникнення права на спадкування і його здійснення (прийняття спадщини).

Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Недійсність документу (свідоцтва про право на спадщину), як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України.

Пред`явити вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, яка вважає порушеними свої цивільні права чи інтереси видачею свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину по своїй суті є документом, а не правочином, і положення щодо правочини, зокрема й норми як § 1, так і § 2 глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані до недійсності свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Залежно від підстави визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключається визнання свідоцтва про право на спадщину як повністю, так і частково.

При вирішенні спору суд враховує, що ключова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що саме позивач визначає, яке право порушене і який спосіб захисту є належним.

Суд не підміняє сторону в цьому виборі, а лише оцінює його обґрунтованість за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

У справах про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), якому (яким) видано свідоцтво.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 .

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 , витягами з Державного реєстру актів цивільного стану №№ 00054646550, 00054646045.

За життя останній був власником квартири АДРЕСА_1 .

Право власності підтверджується свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_2 УЖКГ Одеського міськвиконкому.

Спадщину після його смерті прийняв його син відповідач ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину від 26.05.2009, реєстровий номер 3-1638, спадкова справа 153/08).

Право власності зареєстровано КП «ОМБТІтаРОН» 01.04.2009, реєстраційний номер 26918233.

Позивач як онука діда, син якого (її батько ОСОБА_4 ) помер раніше спадкодавця, постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини в квартири АДРЕСА_1 , мала із ним близькі стосунки, опікувалась останнім, брала участь в утриманні майна, про відмову від спадщини не заявляла.

Зазначене підтверджується показаннями допитаних в суді свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідачем не спростовано.

26.12.2025 позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (заява №44).

У вчинені нотаріальної дії відмовлено (постанова приватного нотаріуса ОМНО Панфілової О.Є. від 26.12.2025 № 221/02-31).

Нотаріусом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який був сином спадкодавця ОСОБА_3 помер до відкриття спадщини, однак у встановлений законом строк не подала заяву при прийняття спадщини, місце її проживання зареєстровано у встановленому законом порядку не за місцем проживання діда.

Матеріали спадкової справи № 153/2008 оглянуті судом.

Спадкування за правом представлення це юридичний механізм, за якого онуки (або правнуки) спадкують частку, що належала б їхнім померлим батькам (дітям спадкодавця).

Це відбувається тоді, коли прямий спадкоємець першої черги (син чи донька) помер раніше від спадкодавця.

Враховуючи викладене, позов є доведеним позивачем, узгоджується із стандартом «вірогідності доказів» (баланс ймовірностей) цивільного процесу, за яким суд вирішує справу на користь тієї сторони, чиї докази та доводи є більш переконливими, логічними та вірогідними порівняно з протилежною стороною.

Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що відновлює порушене право позивача, відповідає системі права.

В порядку ст. 257 ЦПК України суд вважає можливим встановити порядок виконання рішення, тобто конкретний механізм реалізації захисту порушеного права, за яким рішення суду є підставою для видачі нотаріусом обом спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину на спадкову квартиру в розмірі часток по .

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 26.05.2009, реєстровий номер 3-1638, за яким ОСОБА_2 отримав у спадщину квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартири АДРЕСА_1 .

Встановити порядок виконання судового рішення, за яким рішення є підставою для видачі нотаріусом свідоцтв про право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, в порядку та строки визначені ст. 284 ЦПК України: Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хаджибейського районного суду м.Одеси. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем, особами, які не брали участь у справі в разі, якщо суд вирішив питання про їхні права в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 09.07.2026