Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №455/172/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/172/26

Провадження № 3/455/470/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2026 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М.,

за участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Хурдепи Ю.Ю.,

розглянувши матеріали справ, що надійшли з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, який працює оператором КП ВКГ м. Хирів , має на утриманні одну неповнолітню дитину

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

роз`яснивши особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, положення ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

12.05.2026 року до Старосамбірського районного суду Львівської області з Львівського апеляційного суду на новий розгляд надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577421 28.01.2026 зазначено, що 28.01.2026 о 10:39 годині в м. Хирів, по вул. Добромильська, Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD» моделі «GALAXY», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожного руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Судовий розгляд справи двічі відкладався, оскільки спочатку було виявлено пошкодження носія з відеозаписами події, що не давало можливості їх відтворення та дослідження, та була потреба у витребувані цих записів від ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області на цілому носії. А в подальшому отримані відеозаписи були надані для ознайомлення захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

27.05.2026 та 09.06.2026 року року захисник ОСОБА_1 , адвокат Хурдепа Ю.Ю., подав клопотання про закриття провадження у справі.

Звернув увагу на такі ключові моменти:

-поліцейські зупинили автомобіль ОСОБА_1 без законних на те причин;

-упереджене ставлення працівників поліції до його підзахисного;

-у ОСОБА_1 не було ознак наркотичного сп`яніння, він має певні вроджені дефекти мови з народження;

-відеозаписи з нагрудних камер поліцейських є неналежними доказами.

В судове засідання, призначене на 14.07.2026 рік, з`явилися ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Хурдепа Ю.С.

ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що не вживає наркотичних речовин і від проходженню огляду не відмовлявся.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Хурдепа Ю.Ю., підтримав аргументи, викладені в клопотаннях від 27.05.2026 року та 09.06.2026 року. Просив закрити провадження у цій справі, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ у разі проведення усного судового розгляду справи за будь-яким обвинуваченням, яке у розумінні Конвенції вважається «кримінальним», за участю сторони захисту присутність сторони обвинувачення є, «як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду» (рішення у справах: «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 65; «Карєлін проти росії» від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 76).Використання Судом словосполучення «як правило» свідчить про те, що необхідність участі сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення, на яку поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ, не має абсолютного й безумовного характеру, а її відсутність не завжди свідчить про порушення судом вимоги безсторонності, яке б автоматично призводило до несправедливості судового провадження й нівелювало його результати.

В п. 42 постанови по справі № 208/712/19 30 серпня 2023 року Велика Палата зазначила, що суди під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, мають керуватися критеріями дотримання гарантій безсторонності суду, сформульованими ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 65), визнаній Судом керівною щодо справи «Бантиш та інші проти України» (див. пункт 25 цієї постанови).

У справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 65), визнаній Судом керівною щодо справи «Бантиш та інші проти України», висновок щодо порушення вимоги неупередженості суду було зроблено в ситуації, яка характеризувалася таким поєднанням обставин: (1) в суді першої інстанції було проведено усне слухання; (2) жодна особа, яка представляє та обґрунтовує обвинувачення, будь то прокурор чи інша особа, не була присутня на слуханні; (3) заявниця була присутньою на слуханні та не визнала себе винною; (4) суд першої інстанції визнав заявницю винною та засудив її до п`яти днів тримання під вартою за неповагу до суду; (5) відповідно до чинного законодавства рішення не могло бути оскаржене. Про це ЄСПЛ наголосив і в рішенні від 15 червня 2023 року про неприйнятність заяви у справі «Олександр Володимирович Куліш проти України» (заява № 6023/23).

21 липня 2021 року Конституційний суд України у справі № 3-173/2018(1186/18, 77/19) зазначив, що проблема чинного законодавства про адміністративні правопорушення лежить в унормуванні в законодавстві про адміністративні правопорушення великої кількості правопорушень, які за своєю природою або характером і ступенем суворості стягнення належать до кримінальних правопорушень. Розв`язання зазначеного питання, на думку Конституційного Суду України, має бути здійснено Верховною Радою України системно та невідкладно. Станом на сьогодні проблема законодавцем не вирішена.

Згідно з законодавством України відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не КПК України, а КУпАП. А тому розгляд цієї справи відбувся з дотриманням норм саме КУпАП, з врахуванням гарантій, передбачених статтею 6 ЄКПЛ.

З дня складання протоколу серії ЕПР1 №577421 пройшло 167 днів, ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду його справи та мав достатній час і можливість для підготовки свого захисту особисто чи з використанням юридичної допомоги захисника. ОСОБА_1 скористався правом на захист, він та його захисник письмово виклали аргументи, чому вважали, що не було підстав для притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також мали можливість без обмежень відстоювати свою позицію в суді.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначеними положеннями нормативних актів передбачено обов`язок проходження огляду на стан сп`яніння саме водіїв транспортних засобів, тобто тих осіб, які на час зупинення керували транспортними засобами, а також тих, щодо яких наявні докази такого керування безпосередньо перед пред`явленням працівниками поліції вимоги про проходження такого огляду. Незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Відмова від проходження огляду, характеризується прямим умислом: водій усвідомлює вимогу поліцейського пройти огляд, передбачає наслідки відмови (адміністративну відповідальність), але бажає відмовитися. Законодавча конструкція, яка за своїми наслідками прирівнює відмову від проходження огляду на стан сп`яніння до перебування в стані сп`яніння запроваджена з метою запобігання зловживань особи, яка усвідомлює, що перебуває в стані сп`яніння, від уникнення відповідальності, встановленої Законом.

Отже, якщо водій свідомо ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №577421 від 28.01.2026 року, відповідно до якого 28.01.2026 о 10:39 в м. Хирів, по вул. Добромильська, Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD» моделі «GALAXY», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. В протоколі зазначено, що посвідчення водія не вилучалося, оскільки було пред`явлено через застосунок ДІЯ;

- рапорт поліцейського ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 28.01.2026 року про те, що 28.01.2026 року під час патрулювання в м. Хирів, по вул. Добромильській Самбірського району близько 10:39 зупинено автомобіль марки «FORD» моделі «GALAXY», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в Старосамбірській ЦРЛ, однак особа відмовилася. На громадянина ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП Відеофіксація проводилась із моменту зупинки транспортного засобу;

- направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке складено 28.01.2026 року в 10:44 , в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від огляду в медичному закладі. В направленні зазначено, що особу ОСОБА_1 встановлено за посвідченням водія, пред`явленим у застосунку ДІЯ;

- відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля поліцейських, на якому зафіксовано, що 28.01.2026 року в 10:35:49 в поле зору реєстратора потрапляє автомобіль темного кольору, поліцейський сідає в службовий автомобіль на пасажирське місце і авто рушає за цим автомобілем. За містом поліцейські зупиняють темний автомобіль, ДНЗ НОМЕР_1 , один з поліцейських підходить до водія;

- відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано, що поліцейські їдуть в службовому автомобілі за темним автомобілем, зупиняють автомобіль темного кольору за допомогою звукового сигналу та розмовляють між собою, один з них питає : «Мельник?.. хіба то старий…» ( камера 905577, 10:36:28), а інший питає: «То наркоман ….? Точно» ( камера 905577, 10:37:07; камера 905152, 10:37:07), перший відповідає: »Може старий..? Я не знаю.» (камера 905577, 10:37:10). Поліцейські підходять до зупиненого автомобіля зі сторони місця водія та один з них каже: «Та він, він» ( камера 905577, 10:37:31). Поліцейські не представляються. Водій питає чи має право на адвоката і один з поліцейський відповідає, що має та попросить посвідчення водія, інший повідомив про відеофіксацію. Водій показує посвідчення водія шляхом прикладання його до скла дверцят автомобіля ( камера 905577, 10:39:22; камера 905152, 10:39:22 ). Встановили, що за кермом перебував ОСОБА_1 . Поліцейський каже, що в нього є стан…. І, не даючи поліцейському договорити, ОСОБА_1 питає: «Наркотичного сп`яніння?» Поліцейський відповідає:»… 22. Так.» та пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі ( камера 905152, 10:40:14-10:40:30, камера 905577, 10:40:15-10:40:30). Поліцейський не називає ознаки наркотичного сп`яніння, які виявив у ОСОБА_1 . ОСОБА_1 каже, що дзвонить до адвоката, поліцейський питає: « Відмовляєтесь?», ОСОБА_1 каже, що ні, не відмовляється, їде машиною, поліцейський каже, що три рази говорить і якщо відмовляється то складає протокол за ч.1 ст.130, повторно питає чи буде проходити огляд, ОСОБА_1 повторює, що їде своєю машиною, поліцейський відповідає, що своєю – ні, говорить, що 22 числа на нього було винесено.. ОСОБА_1 перебиває його і каже: »Один позитивний, один негативний, я знаю що ви хочете зі мною зробити» ( камера 905152, 10:41:31-10:42:10). Поліцейський повторно питає чи буде проходити огляд на стан на стан наркотичного сп`яніння, той відповідає що не відмовляється і питає поліцейського на якій підставі. Поліцейський відповідає, що на ОСОБА_1 складали протокол, ОСОБА_1 знову перебиває і каже має два протоколи - один позитивний, другий негативний. Поліцейський повторно питає чи буде проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 каже що нічого підписувати не буде, поліцейський каже, що буде складено протокол за ч.1 ст. 130 (камера 905152, 10:42:12-10:43:18). Поліцейський знову підходить до ОСОБА_1 питає адресу місця проживання, ОСОБА_1 повторює, що не відмовляється і зараз дзвоне до адвоката, бо, що в наручники, сібазон колоти ( камера 905152, 10:45:42-10:46:17). В той час інший поліцейський відходить від водія до службового автомобіля, телефонує комусь і каже: «Є, так, по ходу відмова буде» (камера 905577, 10:41:04-10:41:14), потім каже: « адвоката хоче» ( (камера 905577, 10:41:26), потім знову комусь по телефону говорить: «Зупинили, не хоче їхати, по ходу відмова буде ( камера 905577, 10:42:07-10:41:15), і знову комусь телефонує та каже: «відмова буде, ми складаємо відмову, та» ( камера 905577, 10:43:28-10:43:32). Потім йде складання поліцейським постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та протоколу про адміністративну відповідальність. Поліцейські між собою обговорюють, які ознаки наркотичного сп`яніння писати (камера 905577, 11:01:46-11:01:59, камера 905152, 11:01:46-11:01:59). ОСОБА_1 сперечається з поліцейськими, що не відмовлявся їхати на огляд, казав, що поїде своєю машинною, поліцейський відповідає: «Своєю – ні» ( камера 905577, 11:04:30-11:04:37, камера 905152, 11:01:27-11:01:37). Поліцейський каже, що в нього почервоніння очей і потім додає, що порушена мова (камера 905577, 11:04:59-11:05:08, камера 905152, 11:04:59-11:05:08 ). ОСОБА_1 розказує про його конфлікт з поліцейськими, в результаті яких отримав травму, просить, щоб роз`їжджалися, що він і так нічого підписувати не буде (камера 905577, 11:05:18-11:05:29, камера 905152, 11:05:18-11:05:29). Поліцейський пропонує ознайомитися з протоколом, ОСОБА_1 хоче взяти протокол в руки, поліцейський дає читати протокол зі своїх рук, частину прочитав і сказав , що не буде підписувати і далі читати ( камера 905577, 11:06:53-11:07:38, камера 905152, 11:06:53-11:08:17). Після цього поліцейський повідомляє за що складено постанову та протокол, ОСОБА_1 проявляє обурення і каже, що не буде підписувати, поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 його права ( камера 905577, 11:08:30-11:08:57, камера 905152, 11:08:30-11:08:57). Лише після того як ОСОБА_1 спитав чи може їхати, поліцейський відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом ( камера 905577, 11:09:14-11:09:18)

Відхиляю аргументи захисту про те, що поліцейські зупинили автомобіль ОСОБА_1 без законних на те підстав. Диспозицією ч.1ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції., що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Частково погоджуюся з доводами захисника Мельника А.В., що поведінка поліцейських могла викликати сумніви в їх безсторонності. Так, поліцейські, переслідуючи автомобіль ОСОБА_1 обговорювали між собою ймовірну особу водія, називали його прізвище та стверджували, що він наркоман. Тобто, ще до зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та спілкування з ним мали сформоване суб`єктивне ставлення до його особи, яке могло вплинути на прийняття ними рішень та службову поведінку. Однак оцінка дотримання поліцейськими Правил етичної поведінки поліцейських виходить за межі розгляду цієї справи. Захист ОСОБА_1 не позбавлений права ініціювати перед компетентними органами питання надання оцінки службовій поведінці поліцейських на предмет дотримання ними Правил етичної поведінки поліцейських.

Відхиляю пояснення захисту ОСОБА_1 щодо подій 14.01.2026 року та 22.01.2026 року про переслідування ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції та визнаю висновки щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 22.01.2026 рок неналежними доказами, оскільки вони не стосуються обставин, які можуть підтвердити чи спростувати наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 28.01.2026 року. Захист ОСОБА_1 не позбавлений права ініціювати перед компетентними органами питання надання оцінки службовій поведінці поліцейських на предмет наявності у їх діях незаконних дій.

Відхиляю аргументи захисту ОСОБА_1 про те, що відеозаписи на оптичному диску з нагрудних камер поліцейських є неналежними та недопустимими доказами. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Вказані технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої.

Порядок використання нагрудних камер поліцейськими та фіксування інформації регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року.

У цій справі встановила, що суд апеляційної інстанції при надходженні справи до суду апеляційної інстанції виявив факт пошкодження оптичного диску з відеозаписами, що підтверджується актом від 17.04.2026 року. Оскільки пошкодження оптичного диску було виявлено під час його перебування в судових інстанціях, після повернення справи з суду апеляційної інстанції витребувала від Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області відеозаписи на цілому диску. Захисник Мельника А.Б. жодних зауважень щодо того, що ці записи не відповідали первинним не висловив. Як і не надав доказів, що надані відеозаписи були сфальшовані або змонтовані. На відеозаписах є відмітки про номер камери, дату, час відеозапису, прізвище поліцейського, а тому не маю сумніву щодо їх достовірності. Відеозаписи є безперервними. Такий висновок узгоджується з правовою позицію, висловленою в постанові Верховного Суду по справі № 0540/7665/18-а від 18.04.2021 року про те, що записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

Водночас, достатніх, належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП, не має.

Відповідно до п.2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МОЗ Украни та МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 ( далі - Інструкція) огляд на стан наркотичного сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ці ознаки є доволі суб`єктивними. Вони можуть бути як наслідок стану сп`яніння так і мати інше пояснення ( втома, природна картавість, хвороба тощо). Поліцейський був на близькій відстані від ОСОБА_1 розмовляв з ним та в межах своїх повноважень мав право приймати рішення про перевірку водія на стан сп`яніння.

Поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння лише за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Сукупність певних фактів у цій справі справді викликають питання щодо неупередженості службової поведінки поліцейських. Пам`ятаю, що ще до зупинки транспортного засобу називали ОСОБА_1 наркоманом, при цьому до протоколу не додали будь-яких документів, які свідчили б , що особа є наркозалежним і перебуває на обліку в нарколога. Крім порушення мови та порушення координації рухів, поліцейський написав у протоколі почервоніння очей, яке згідно з Інструкцією взагалі не віднесене до ознак будь-якого сп`яніння. Та і виявлення порушення координації рухів, коли ОСОБА_1 сидів в автомобілі , викликає питання про об`єктивну можливість такого виявлення. А обговорення при складані протоколу які ознаки сп`яніння писати насторожує і сіє сумніви, що ознаки сп`яніння взагалі були виявлені поліцейськими. І хоча самі по собі ці факти не можуть однозначно свідчити про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, але в сукупності з іншими зафіксованими на відео з нагрудних камер поліцейських подіями викликає серйозні сумніви в дотриманні поліцейськими процедури виявлення стану сп`яніння.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.266 КУпАП).

Відповідно до п. 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого КМУ 17 грудня 2008 р. № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п.8,9 розділу ІІ Інструкції).

Отже, вимога поліцейського про проходження огляду в медичному закладі оформлюється письмовим направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. Саме направлення є офіційним документом, який відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху зобов`язує водія пройти відповідний огляд.

Разом з тим, до матеріалів справи додано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого таке було виписане 28.01.2026 року в 10:44, в той же час відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять підтвердження такого факту. Тому висную, що офіційного рішення поліцейського у формі письмового направлення ОСОБА_1 на огляд на стан наркотичного сп`яніння поліцейським не приймалося, а наявне направлення складене поза межами процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

На відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння погоджувався, але казав, що поїде своєю машиною, на що поліцейський відповідав, що своєю - ні, при цьому всупереч чіткій вимозі ч.1 ст. 266 КУпАП поліцейський одразу після того як озвучив, що вияв у водія ознаки наркотичного сп`яніння не відсторонив його від керування транспортним засобом та не роз`яснив порядок доставки до медичного закладу, що могло скласти у ОСОБА_1 хибне враження про те, що він і надалі має право керувати транспортним засобом та самостійно добиратися до лікарні. Рішення про відсторонення від керування транспортним засобом поліцейський прийняв лише після складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто до того моменту ОСОБА_1 мав законні підстави керувати транспортним засобом.

Крім того, поліцейський вніс неправдиві відомості про форму пред`явлення посвідчення водія, зазначивши, що посвідчення пред`являлось в електронній формі через застосунок ДІЯ, а тому не було вилучено відповідно до ст.265-1 КУпАП, але на відеозаписах чітко видно, що водій пред`явив пластикове посвідчення, а після того як поліцейський озвучив, що вияв у водія ознаки наркотичного сп`яніння навіть не намагався вилучити посвідчення.

Робота та фіксування її результату поліцейськими не завжди є бездоганними та ідеальними. Однак виявлені при розгляді цієї справи недоліки та неправдиві факти в сукупності породили небезпідставні сумніви, що версія події, яка викладена в протоколі, дійсно мала місце.

Для наявності складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП внаслідок невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, уповноважена особа органу поліції перш ніж скласти протокол повинна встановити та переконатись в наявності ознак наркотичного сп`яніння, роз`яснити особі його процесуальні права та обов`язки, порядок та умови проходження медичного огляду і наслідки щодо відмови від нього. Лише в такий процесуальний спосіб може бути встановлено факт умисної відмови водія на законну вимогу працівника поліції щодо проходження медичного огляду в медичній установі, чого працівник поліції не дотримався, що свідчить про відсутність складу цього правопорушення.

Самостійне відшукування суддею доказів, які б нівелювали такі незрозумілі недоліки і невідповідності, фактично б свідчило про прийняття на себе ролі обвинувачення та похитнуло б віру не лише самого ОСОБА_1 але й інших громадян в існування суддівської неупередженості та безсторонності у такій категорії справ, яка є суспільно чутливою.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у судді.

Відомості у протоколі та направлені на огляд на стан сп`яніння суперечать фнформації,яка міститься на відеозаписах подій, які мали місце 28.01.2026 року. Вважаю, що уповноважена особа ВП №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області не надала доказів, які б поза розумним сумнівом доводили, що поліцейські діяли відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Порядку № № 1103 та Інструкції, довели до відома ОСОБА_1 процедуру та порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та наслідки відмови, ОСОБА_1 умисло ухилився від проходження огляду, тому поліцейські правомірно розцінили поведінку ОСОБА_1 як маніпулятивну та спрямовану на свідоме ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015року №5-рп/2015у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі, факти встановлені судею у сукупності, викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах, зокрема, «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Згідно п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вважаю, що провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід закрити на підставі п.1ст.247 КУпАПза відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ст.247, ст. 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбаченихчастиною п`ятоюстатті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.М. Івасенко