Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №444/2450/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2450/26

Провадження № 3/444/1260/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Мікула В. Є., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Козакевича Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 17 липня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 673113 від 23 травня 2026 року, ОСОБА_1 22 травня 2026 року о 23 год. 29 хв. на трасі Тернопіль-Львів-Рава-Руська М09, 149 км + 300 м керував автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу, газоаналізатора «Alcotst Drager» 6810, результат 2,10 проміле, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.9а ПДР - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Cуд вважає, що справу може бути розглянуто без участі ОСОБА_1 , оскільки від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, він подав письмові пояснення на адресу суду, в минулому судовому засіданні був присутній та надав особисті пояснення, крім того в судовому засіданні є присутній захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи, враховуючи норму ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке відбулося 01 липня 2026 року, підтримав свої письмові пояснення та зазначив, що 22 травня 2026 року близько 23 год. 30 хв. був пасажиром транспортного засобу марки «Шкода», модель «Фабіа», номерний знак НОМЕР_3 , сидів поряд із водієм спереду на місці пасажира, керував транспортним засобом, водієм даного транспортного засобу був ОСОБА_2 .

Звернув увагу суду, що транспортний засіб не було зупинено працівниками поліції, екіпаж поліції прибув на місце події, після того як в автомобілі було пробите колесо та такий було зупинено на узбіччі дороги приблизно через 15-20 хв.

Вказав, що був в сильному стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживав спиртні напої упродовж вечора після 20 год., тому навіть якщо б хотів, то не зміг би керувати автомобілем.

Коли приїхали працівники поліції, він пояснював, що автомобілем не керував та відразу зазначав, що прийде водій.

Він залишився біля автомобіля, оскільки такий належить його дружині, крім того він не мав до кого звернутися в селі Сопошин за допомогою, водночас ОСОБА_2 має знайомого у селі Сопошин, до якого і пішов за колесом.

Звернув увагу суду, що навіть документи свої він брав саме зі сторони пасажира, а не водія.

З невідомих для нього причин працівники поліції прийшли до висновку, що саме він був водієм автомобіля, хоча він відразу та постійно заперечував факт керування автомобілем, пояснював, що не був водієм транспортного засобу.

Вважає, що працівниками поліції без реального з`ясування всіх обставин відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Вказав, що на його заперечення про те, що він не керував транспортним засобом, працівники поліції не реагували.

Вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та не визнає, оскільки він не керував транспортним засобом, хоч і визнає, що перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Не будучи водієм транспортного засобу він не міг вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Просив справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Козакевич Ростислав Васильович подав на адресу суду письмове клопотання про закриття провадження у справі № 444/2450/26, провадження № 3/444/1260/2026 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, яке підтримав в судовому засіданні.

Клопотання мотивоване тим, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення його підзахисним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а пояснення ОСОБА_1 є логічними та послідовними, не спростовується наявними матеріалами справи, а навпаки підтверджуються, крім того просив врахувати, що такі підтверджуються показами свідка ОСОБА_2 .

Крім того адвокатом було подано на адресу суду диск із відеозаписами, які отримано ним із Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області на адвокатський запит.

Суд враховує, що незважаючи на наявність конверта із компакт-диском DVD-R у матеріалах справи на аркуші № 9, наявність рапорта старшого інспектора ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Олени Матвіїв (аркуш справи № 11), рапорта старшого інспектора САП Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області Оксани Глинської (аркуш справи № 12), які були надіслані із поліції на адресу суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи, представлений відеозапис не відкривається та такий не відтворюється.

В той же час суд бере до уваги те, що в рапорті старшого інспектора поліції, на конверті, в якому знаходиться диск, зазначено про відеозаписи на 3 медіафайлах, загальною ємкістю 0,97 Гб.

Адвокатом надано отримані на адвокатський запит саме відеозаписи на 3 медіафайлах, загальною ємкістю 0,97 Гб.

А тому суд не вбачає необхідності витребовувати із Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області відеозаписи, оскільки такі надані стороною захисту.

Зважаючи на клопотання сторони захисту судом було здійснено допит в якості свідка ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та приведеним до присяги, в судовому засіданні показав, що 22 травня 2026 року близько 23 год. 30 хв. він керував автомобілем «Skoda Fabia», пасажиром якого був ОСОБА_1 .

Зазначив, що ОСОБА_1 попросив його відвезти додому у село Глинськ, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Рухаючись із міста Дубляни в сторону міста Жовкви по трасі, при в`їзді в село Сопошин при роз`їзді із зустрічним транспортним засобом, який засліпив його фарами, фактично лише в останній момент помітив острівок безпеки, однак не вдалося такий повністю об`їхати та він лівим переднім колесом наїхав на такий, внаслідок чого було пробито колесо у керованому ним автомобілі.

Після цього транспортний засіб ним було зупинено на узбіччі. Він запитав ОСОБА_1 , чи є у автомобілі запасне колесо, на що почув, що нема.

Після цього він вирішив, що звернеться до свого знайомого у селі Сопошині за допомогою, а саме позичить у нього запасне колесо.

ОСОБА_1 залишився біля автомобіля, а він пішов до знайомого за запасним колесом по тій причині, що ОСОБА_1 не знав, до кого можна звернутися за допомогою у селі Сопошині, крім того він перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 небезпечно було б навіть йому кудись йти вздовж траси.

Після того як йому вдалося достукатися та збудити знайомого, взяти у нього запасне колесо, він подзвонив до свого друга, який підвіз його разом із колесом на місце ДТП, де він побачив, що поряд із ОСОБА_1 були вже працівники поліції.

Він почув, що відносно ОСОБА_1 вже складено адміністративні матеріали, хоча пояснював, що саме він був водієм транспортного засобу, а не ОСОБА_1 .

Зазначив, що ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не керував, ОСОБА_1 був пасажиром автомобіля.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були надані в минулому судовому засіданні, позицію та клопотання його захисника про закриття провадження у справі, покази свідка, проаналізувавши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема представлені відеозаписи, дослідивши докази кожен окремо та їх в сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для з`ясування всіх обставин справи, повноти розгляду справи судом було детально досліджено протокол про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, проаналізовано такі з врахуванням пояснень ОСОБА_1 та його захисника, а також показів свідка.

З відеозапису під назвою «clip-0.mp4» вбачається, що о 23 год. 43 хв. 45 с. ОСОБА_1 зазначає: «Я не водій, водій пішов, я вже майже пів години стою».

З цього ж відеозапису вбачається, що о 23 год. 44 хв. 30 с. ОСОБА_1 підходить до автомобіля зі сторони пасажира та саме зі сторони пасажира шукає документи, а о 23 год. 48 хв. бере телефон з килимка саме під кріслом пасажира.

О 23 год. 55 хв., що є зафіксованим на відеозаписі під назвою «clip-0.mp4», ОСОБА_1 зазначає: «Я ж не був за кермом, я не був за кермом, я не їхав».

З відеозапису під назвою «clip-1.mp4» вбачається, що о 23 год. 58 хв. 15 с. ОСОБА_1 зазначає: «А з чого ви взяли, що я наїхав, я їду з частини, я не був за кермом, людина пішла за колесом, я не був за кермом, зараз прийде водій і все вам розкаже».

Суд враховує, що на відеозаписі під назвою «clip-1.mp4» зафіксовані події до 00 год. 01 хв. 37 с.

На наступному відеозаписі під назвою «clip-2.mp4» зафіксовані події, починаючи з 00 хв. 56 хв. 34 с.

Відеозаписів щодо подій з 00 год. 01 хв. 37 с. по 00 год. 56 хв. 34 с. матеріали справи не містять.

При цьому з відеозапису під назвою «clip-2.mp4» вбачається, що о 00 год. 58 хв. на слова поліцейських «це є схема ДТП», ОСОБА_1 зазначає: «Якого ДТП?», на що поліцейські заявляють «того, що ви наїхали на острівець безпеки», після почутого від працівників поліції ОСОБА_1 сказав: «Я не був за кермом взагалі», відмовляється від підпису, в подальшому працівник поліції ознайомлює із протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ОСОБА_1 знову неодноразово зазначає: «Я ж не був за кермом, я не був за кермом взагалі, я ж вам спочатку казав, що не був за кермом, я їхав з військової частини, але я не був за кермом, я збоку був, я ж не був за кермом, я не згідний, можу я це написати?!», на що працівники поліції вказали: «Буде суд, будете у суді говорити, ми напишемо, що ви відмовилися від підпису», на що ОСОБА_1 зазначає: «Я не відмовився від підпису, я просто не робив цього, я їхав зі ОСОБА_3 , однак я не був за кермом».

О 00 год. 59 хв. 35 с. (відеозапис під назвою «clip-2.mp4») поліцейський зазначає: «Я бачу, є тверезий водій».

Суд наголошує, що ОСОБА_1 згідно протоколу поставлено у вину керування транспортним засобом 22 травня 2026 року о 23 год. 29 хв., а на першому по хронології відеозаписі під назвою «clip-0.mp4» зафіксовані події, починаючи з 23 год. 42 хв. 13 с., коли працівники поліції під`їжджають до ОСОБА_1 .

Тобто від 23 год. 29 хв. (час керування автомобілем зазначений у протоколі) до подій, які зафіксовані на початку першого відеофайла «clip-0.mp4», минуло більше 13 хв.

Тобто судом встановлено, що транспортний засіб працівниками поліції не зупинявся, а такий вже був припаркований, коли поліцейські приїхали на місце події.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Чинне законодавство, в тому числі й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом».

Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

За п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74, (далі за текстом - Конвенція про дорожній рух) «Кожний транспортний засіб чи склад транспортним засобів, які знаходяться в русі, повинні мати водія».

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Будь-яких відеозаписів, в тому числі із відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, з їх нагрудних камер, з яких би вбачався рух транспортного засобу, особу водія транспортного засобу немає, тобто матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 22 травня 2026 року о 23 год. 29 хв. транспортним засобом марки «Skoda», модель «Fabia», номерний знак НОМЕР_3 .

Суд враховує, що ОСОБА_1 заперечив те, що він 22 травня 2026 року о 23 год. 29 хв. керував транспортним засобом, його позиція є послідовною, оскільки на відеозаписах зафіксовано також його заперечення про те, що він був водієм автомобіля, крім того допитаний в якості свідка ОСОБА_2 підтвердив пояснення ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналіз вказаної норми закону дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов`язаних із виявленням стану алкогольного сп`яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій. Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.

Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, зокрема п. 5 розділу II даної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відеозапис може бути визнано належним та допустимим доказом у відповідній справі про адміністративне правопорушення за умови дотримання працівником патрульної поліції вимог щодо порядку застосування такого технічного засобу, зокрема і знаходження його в безперервному режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами.

Наявний відеозапис не є безперервним.

У матеріалах справи відсутні будь-які відеозаписи, які б підтверджували те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що саме він був водієм.

В протоколі про адміністративне правопорушення не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано події: серію відеокамери, дату її виробництва, на яку здійснювався відеозапис.

Відповідно до зазначеної вище Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

На відомчому рівні регулюють питання використання патрульними нагрудних відеореєстраторів наказ Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» та наказ Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 № 14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису з відеореєстраторів патрульних» .

Інструкцією, затвердженою Наказом № 100, передбачено: а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції); б) випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно:- при оформленні дорожньо-транспортної пригоди;- при перевірці документів;- при поверхневій перевірці;- при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї;- при наданні допомоги особам;- у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації (п. 3.3. Розділу ІІІ Інструкції). При цьому у вказаній інструкції зазначено, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно» (п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції).

Представлені до матеріалів справи відеозаписи не є безперервними, носять фрагментний характер.

Водночас пояснення ОСОБА_1 є логічними та послідовними, не спростовується наявними матеріалами справи.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повинен містити дві обов`язкові ознаки: 1) керування транспортним засобом; 2) перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За встановлених обставин, враховуючи досліджені докази, зокрема відеозаписи, покази свідка, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відсутня така ознака складу адміністративного правопорушення як керування транспортним засобом.

У справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 22 травня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема те, що саме ОСОБА_1 керував 22 травня 2026 року о 23 год. 29 хв. транспортним засобом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Ч. 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.

А тому суд приходить до висновку, що справа про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вини останнього, оскільки відсутні докази, що він був водієм транспортного засобу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: Мікула В. Є.