Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №650/4460/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/4460/25 Головуючий у 1-й інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1037/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар: Андреєва В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Хомик І.І., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Харченко Дмитро Миколайович, до Товариства з обмежеою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Харченко Д.М., звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (далі - ТОВ "ЮТС-Агропродукт") про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:011:0006, площею 4,17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс Агропродукт" укладено договір оренди землі № 4АА002358-040871600005 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:011:0006. 20 січня 2015 року між позивачем, ТОВ "Югтранзитсервіс Агропродукт" та ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" укладено договір про заміну сторони у договору оренди, відповідно до якого новим орендарем стало ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс". 28 грудня 2017 року між позивачем, ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" та ТОВ "ЮТС-Агропродукт" укладено додаткову угоду до договору оренди, якою замінено орендаря на ТОВ "ЮТС-Агропродукт", викладено умови договору в новій редакції, зокрема продовжено строк дії договору до 30 листопада 2025 року, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 144 179 грн 07 коп., орендна плата згідно п.4.1. складає 5,47% від нормативної грошової оцінки землі за повний рік оренди, та вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Однак, відповідач не виконував взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, внаслідок чого позивачу не сплачено орендну плату за 2022-2024 роки на загальну суму 22 985 грн 74 коп.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року у справі № 650/1544/24 з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 15 657 грн 87 коп.

Вважає, що систематична несплата орендної плати, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо виконання договору свідчить про істотне порушення умов оренди, що є підставою для розірвання договору та стягнення орендної плати за 2024 рік.

У зв`язку із зазначеним, просила суд:

- розірвати договір оренди землі № 4АА002358-040871600005 від 09 вересня 2008 року з усіма додатковими угодами до нього, укладений між ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та ОСОБА_1 ;

- стягнути з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2024 рік у розмірі 7 327 грн 82 коп.;

- стягнути з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9 211 грн 20 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Харченко Д.М., до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2024 рік у розмірі 7 327 грн 82 коп.та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі № 4АА002358-040871600005 від 09 вересня 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за 2024 рік, суд першої інстанції врахував факт невиконання ТОВ "ЮТС-Агропродукт" обов`язку зі сплати орендної плати за 2024 рік, недоведення відповідачем обставин непереборної сили за вказаний період і неможливості виконання умов договору, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у заявленому позивачем розмірі. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі суд, встановивши, що станом на день розгляду справи строк дії договору закінчився (30 листопада 2025 року), доказів про його продовження учасниками справи не надано, відтак відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду в частині задоволеної позовної вимоги ТОВ "ЮТС-Агропродукт" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що внаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність і використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування підприємства та виконання договірних зобов`язань. Відповідач не заперечує факту несплати позивачу орендної плати (2022-2024 роки), передбаченої умовами договору оренди, але причиною такої несплати є виключно неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв`язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 році, а в подальшому забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами та безпосередню близькість до території бойових дій. Будучи належним орендарем, відповідач до 2022 року виконував всі свої зобов`язання за договором оренди землі, проте в 2022 році діяльність підприємства призупинилась та не здійснювалась на орендованих земельних ділянках внаслідок об`єктивної неможливості їхнього використання, що підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач фактично був зобов`язаний здійснювати обробіток орендованих земельних ділянок (земельної ділянки позивача) всупереч підтвердженій ДСНС загрозі вибухонебезпечних предметів та наявністю активним бойовим діям в районі їх розташування, що суперечить нормам Конституції України та законодавства про охорону праці, оскільки договірні відносини не можуть тлумачитися і застосовуватися у спосіб, який фактично примушує суб`єкта господарювання (відповідача) діяти всупереч вимогам охорони праці та наражати своїх працівників на загрозу життю і здоров`ю. Наявність офіційно підтвердженої небезпеки з боку ДСНС виключає можливість покладення на відповідача обов`язку здійснювати обробіток земельної ділянки за таких умов.

Стягнувши з відповідача орендну плату за 2024 рік, суд фактично поставив його у становище, коли виконання конституційного та законодавчого обов`язку щодо охорони праці і недопущення ризику для життя працівників було визнано підставою для майнового стягнення.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про звільнення від сплати орендної плати, посилаючись виключно на ст. 617 ЦК України (форс-мажор як підстава звільнення від відповідальності), проте відповідач у відзиві та в судовому засіданні посилався насамперед на ч. 6 ст. 762 ЦК України, що має принципово різний зміст і сферу застосування.

Суд не надав належної оцінки тому факту, що на спірній земельній ділянці можуть знаходитися вибухонебезпечні предмети, а також тому, що відсутні належні та допустимі докази проведення її повного обстеження, розмінування або офіційного підтвердження безпечності її використання. Відсутність акта про проведення розмінування сама по собі є доказом непридатності ділянки: відповідно до законодавства про протимінну діяльність, безпечність земельної ділянки може бути підтверджена виключно актом компетентного органу.

Суд першої інстанції неправильно розподілив тягар доказування, оскільки доказування наявності обставин, які не дозволяють використовувати орендовану земельну ділянку за її призначенням згідно умов договору оренди - покладається на орендаря, а тягар доведення можливості використання спірної земельної ділянки після її деокупації покладається на сторону, яка вимагає сплати орендної плати на орендодавця. Зазначив, що суд першої інстанції неправомірно обмежив дію ч. 6 ст. 762 ЦК України виключно періодом окупації і не досліджував питання, чи була ділянка фактично придатна для безпечного сільськогосподарського використання у 2024 році після деокупації, але в умовах активних бойових дій і забруднення та імовірного забруднення вибухонебезпечними предметами, а також не надав оцінки цим доказам у сукупності, що є порушенням ст. 89 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає її розгляду в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:011:0006, площею 4,17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 371411808 від 26 березня 2024 року.

09 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс Агропродукт" укладено договір оренди землі № 4АА002358-040871600005 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:011:0006.

20 січня 2015 року між позивачем, ТОВ "Югтранзитсервіс Агропродукт" та ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" укладено договір про заміну сторони у договору оренди, відповідно до якого новим орендарем стало ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс".

28 грудня 2017 року між позивачем, ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" та ТОВ "ЮТС-Агропродукт" укладено додаткову угоду до договору оренди, якою замінено орендаря на ТОВ "ЮТС-Агропродукт", викладено умови договору в новій редакції, зокрема продовжено строк дії договору до 30 листопада 2025 року, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 144 179 грн 07 коп., орендна плата згідно п.4.1. складає 5,47% від нормативної грошової оцінки землі за повний рік оренди, та вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 15 жовтня 2024 року, у справі № 650/1544/24 з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 15 657 грн 87 коп. за договором оренди землі № 4АА002358-040871600005 від 09 вересня 2008 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. від 25 червня 2025 року закінчено виконавче провадження № 77048168 щодо примусового виконання виконавчого листа Великоолександрівського районного суду Херсонської області № 650/1544/24 від 15 жовтня 2024 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 438 КК України, 12 квітня 2022 року на підставі самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення до ЄРДР внесено відомості про те, що 09 квітня 2022 року приблизно о 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Крім того, 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт" до ЄРДР у цьому ж кримінальному провадженні внесено відомості про те, що 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE), внаслідок чого підприємство втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволеної вимоги про стягнення орендної плати.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду, зокрема, із позовною вимогою до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" про стягнення орендної плати за договором оренди землі № 4АА002358-040871600005 від 09 вересня 2008 року, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за 2024 рік.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі").

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України "Про оренду землі").

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що 09 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс Агропродукт" укладено договір оренди землі № 4АА002358-040871600005 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6520984800:07:011:0006, площею 4,17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з умовами додаткової угоди від 28 грудня 2017 року, якою замінено орендаря на ТОВ "ЮТС-Агропродукт", викладено умови договору в новій редакції, зокрема продовжено строк дії договору до 30 листопада 2025 року, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 144 179 грн 07 коп., орендна плата згідно п.4.1. складає 5,47% від нормативної грошової оцінки землі за повний рік оренди, та вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Вирішуючи спір у частині вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі, суд першої інстанції надав оцінку положенням укладеного між сторонами договору оренди землі та додаткової угоди до нього, проведеному позивачем розрахунку заборгованості, та вважав недоведеними доводи відповідача щодо існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2024 рік.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "ЮТС-Агропродукт" визнав факт несплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 у 2024 році, проте посилаючись на неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв`язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 році, а в подальшому забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами та безпосередню близькість до території бойових дій, зазначив, що звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.

Так, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки застосовуються загальні положення про найм (оренду), якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України "Про оренду землі" не забороняють застосування до відносин з оренди землі положень частини шостої статті 762 ЦК України, згідно з якими наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (постанови Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17), від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 28 березня 2019 року у справі № 469/912/15 (провадження № 61-33986св18).

Такий правовий висновок узгоджується із тлумаченням частини шостої статті 762 ЦК України, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18): норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.

При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до суду із позовом до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 4АА002358-040871600005 від 09 вересня 2008 року за 2022, 2023 та 2024 роки.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 15 жовтня 2024 року, у справі № 650/1544/24, з ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 15 657 грн 87 коп. за договором оренди землі № 4АА002358-040871600005 від 09 вересня 2008 року. Відмовляючи у стягненні орендної плати за 2024 рік, суд виходив з того, що хоча строк виплати орендної плати за 2024 рік, який слід обраховувати з 01 серпня по 31 грудня 2024 року, на час розгляду справи вже розпочався і у відповідача виник обов`язок щодо виплати орендної плати за 2024 рік, однак його стягнення в судовому порядку є неможливим, оскільки відповідач має право в добровільному порядку в строк 31 грудня 2024 року внести орендну плату.

Ухвалюючи вказане рішення, суд встановив факт невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, та недоведення відповідачем факту виникнення обставин непереборної сили, які б свідчили про те, що порушення сталося не з його вини, а також обставин, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, та дійшов висновку про необхідність стягнення вказаної заборгованості, у зв`язку з чим позов задовольнив частково.

Оскільки під час розгляду справи № 650/1544/24 судом встановлено відсутність обставин, передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України щодо звільнення ТОВ "ЮТС-Агропродукт" від сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки, колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України вважає цей висновок суду таким, що має преюдиційне значення для цієї справи.

У справі, що переглядається, на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, ним надано лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей та реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.438 КК України, та дані Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/).

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин у період 2024 року та безпідставними посилання на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, оскільки лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі№ 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі№ 906/540/22).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області, зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства та неможливість виконання умов спірного договору.

Так, доводи скаржника ТОВ "ЮТС-Агропродукт" про наявність обставин непереборної сили, тобто забруднення після деокупації території сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними предметами, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності, зокрема у 2024 році, є необґрунтованими, оскільки належних доказів обстеження спірної земельної ділянки на предмет її забруднення вибухонебезпечними предметами, визнання непридатною суду не надано.

Наданий відповідачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей та реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.438 КК України, лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" сільськогосподарської техніки вартістю 1,5 млн. грн, та захоплення 11 одиниць мультикоптерів, а не підтвердження таких фактів. При цьому вказані обставини не свідчать про абсолютну неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди.

Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов`язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належними доказами.

Крім того, посилання на дані Інтерактивної карти ДСНС та віднесення території Новорайської селищної територіальної громади до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, є безпідставними, оскільки ця карта відображає лише актуальну інформацію на час її перегляду та не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Доказів замінування, забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами відповідачем не надано, як і не надано доказів звернення до уповноваженого органу з заявою про обстеження земельної ділянки для її використання.

Апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не покладає обов`язок здійснення розмінування виключно на державні органи. Відповідач, як суб`єкт господарювання, мав можливість самостійно в 2023, 2024 роках ініціювати проведення відповідних заходів із залученням спеціалізованих підприємств або організацій, що мають відповідну ліцензію та дозвіл на проведення робіт із розмінування, але відповідних дій не вчинив. Процедура розмінування та приведення після тимчасової окупації військами рф орендованих земельних ділянок у стан придатний для ведення господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів задля забезпечення використання цих земель.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на своєчасне обстеження земельної ділянки з метою подальшого їх використання та виконання умов договору оренди, а також повідомлення позивача про неможливість використання земельної ділянки та наявність обставин непереборної сили.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України щодо звільнення ТОВ "ЮТС-Агропродукт" від сплати орендної плати за 2024 рік у зв`язку з недоведеністю виникнення у 2024 році обставин, які свідчать про те, що спірна земельна ділянка не використовувалася або не могла бути використана відповідачем у цей період, і він не відповідає за ці обставини.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин, встановлених у цивільній справі № 650/1544/24, та у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська