Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №766/10373/20 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/10073/20 Головуючий у 1-й інстанції: Єпішин Ю.М.

Номер провадження: 22-ц/819/946/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар Андреєва В.В.,

учасники справи:

заявник - позивач за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представник заявника - адвокат Руденко Михайло Михайлович,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Єпішина Ю.М., дата складення повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович, про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Предместніков Олег Гарійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики внаслідок безгрошовості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович, звернувся до суду з заявою про забезпечення його позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Просив з метою забезпечення позову заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна:

- 2.00/1.00 часток у власності нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 27,29,31 вул. Фольксрат до 12.830 квадратних метрів 39.41.43.45.47 вул. Альберех 53;

- вул. Рютлінг 3, 5, 7 житлові будівлі, підземний паркінг, дворова територія, господарські споруди, що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру та позначені в плані розподілу 36140 за номером 74;

- 1/390 нежитлового приміщення 53.80/1.000 часток у власності на вищезазначену нерухомість в районі Нойхаузен, аркуш 25130, що випливає з індивідуальної власності на вказаний підземний паркінг, який позначено в плані розділу №6140 за номером 526; вартістю 240 000 євро;

- 84/1000 часток у власності АДРЕСА_2 забудована та незабудована площа 1.038 кв. м., що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру з підвалом, що позначено в плані розділу номером 3, земельної ділянки з кадастровим номером 1020, відповідних правоздатних осіб по праву будівельного наділу в районі Моосах, аркуші 24756 з 24776 за номером АДРЕСА_3 . Вартістю 276 000 євро.

Заяву мотивовано тим, що у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу у сумі 1 300 000 доларів США за договором позики. Під час розгляду справи представником позивача було подано заяву про забезпечення позову. Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року вжито заходи забезпечення позову й накладено арешт на нерухоме майно та автомобіль ОСОБА_2 загальною вартістю 2 074 312 грн 71 коп. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2021 року вжито додаткових заходів забезпечення позову - накладено арешт на інше нерухоме майно ОСОБА_2 . Загальна вартість арештованого майна відповідача ОСОБА_2 становить 12 040 336 грн. (приблизно 290 000 доларів США). Сума позову складає 1 300 000 доларів США.

Заявник зазначає, що при забезпеченні позову судами було враховано лише те майно ОСОБА_2 , яке знаходиться на території України, в той же час, у його власності перебуває нерухоме майно, розташоване на території ФРН, де відповідач проживає на теперішній час.

Наклавши арешт на майно ОСОБА_2 в Україні, суд першої та апеляційної інстанції визнали, що позов ОСОБА_1 має бути забезпечений, невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.

Заявник акцентує увагу на тому, що позов забезпечений лише частково. Вартість арештованого майна складає близько 20% ціни позову. Враховуючи, що із початком повномасштабного вторгнення рф до України та руйнування міста Херсона нерухомість у Херсоні практично знецінилась, на думку заявника, позов фактично залишається без забезпечення. На підставі викладеного просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що останній не обґрунтував належним чином необхідність та співмірність вжиття вказаних ним заходів забезпечення позову щодо майна, яке знаходиться у Федеративній республіці Німеччина.

Наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду в майбутньому по суті спору ґрунтується виключно на припущеннях заявника, жодних доказів на підтвердження наявності загрози невиконання чи утруднення виконання рішення, яке буде ухвалене в майбутньому по суті спору заявником суду не надано.

Долучені представником заявника документи не містять відомостей щодо знаходження у власності ОСОБА_2 вказаного майна, та що зазначене майно зареєстроване у встановленому законом порядку, оскільки із наданого повідомлення про внесення запису до Поземельної книги неможливо встановити, яке саме майно було зареєстроване за ОСОБА_2 .

Крім того, повідомлення про внесення запису до Поземельної книги має виключно інформативний характер і не є офіційним документом, що посвідчує право власності на нерухоме майно в ФРН. Належним підтвердженням права власності є безпосередньо актуальний витяг із Поземельної книги, який відображає чинний стан реєстрації прав на об`єкт нерухомості у відповідному реєстрі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко М.М., подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що звернувшись вчергове із заявою про забезпечення позову, заявник врахував мотиви відмови у задоволенні попередньої його заяви про забезпечення позову, а саме висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові від 17 березня 2026 року про відсутність доказів внесення до державного реєстру права власності на нерухоме майно відповідача, внесення до якого визначається правом держави, у якій це майно зареєстровано, а саме ФРН.

Апелянт вважає, що ним надано до заяви, яка є предметом даного судового розгляду, документальне підтвердження реєстрації за відповідачем нерухомого майна, за рахунок якого заявник просить забезпечити свій позов. Не спростовуючи підтвердженого заявником права власності ОСОБА_2 на закордонне нерухоме майно, суд в той же час вважає, що надане повідомлення про внесення запису до Поземельної книги має виключно інформативний характер і не є офіційним документом, що посвідчує право власності на нерухоме майно.

Такий висновок суду спростовується безпосередньо текстом повідомлення, наданого ОСОБА_1 уповноваженою особою - нотаріусом. Цей документ іменується як "Офіційне повідомлення про внесення до реєстру" та містить вичерпну інформацію про власника об`єктів нерухомості, підстави внесення записів до реєстру нерухомості, номер нерухомості в реєстрі, повідомлення про завершення офіційного повідомлення про внесення до реєстру.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 не є теперішнім власником вказаного нерухомого майна, будучи сторонньою особою, він не має повноважень на отримання копії запису із Поземельної книги щодо чужого майна.

Звертає увагу суду, що заперечуючи проти забезпечення позову, відповідач ОСОБА_2 жодного разу не заперечив того факту, що він є власником цього нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд послався на загальні тези, які вже були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при частковому забезпеченні позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчуження належного йому майна, яке знаходиться в Україні. Необхідність забезпечення позову вже визнана судом і не потребує повторного доведення.

Скаржник наголошує, що у даній справі немає ніякого суспільного інтересу. Мова йде про цивільний спір між двома фізичними особами. При цьому свавілля недопустимо як щодо відповідача, так і щодо позивача. Позбавлення позивача реальної можливості захистити свої права може вважатися свавіллям.

Вказує, що стороною заявника чітко обґрунтована співмірність його вимог тим, що наразі позов ОСОБА_1 забезпечений менше ніж на 20%. Закордонне майно відповідача не є чимось ексклюзивним, та не потребує особливого підходу. Воно є звичайним майном, довести наміри будь-якої особи на будь що, зокрема і на відчуження майна, не можливо жодним чином. Ці наміри можуть бути у свідомості відповідача сьогодні, а можуть з`явитися завтра. Саме для того, щоб запобігти реалізації таких намірів, і запроваджено інститут забезпечення позову.

Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати належне йому майно жодним чином не порушує його права, а лише унеможливлює на час розгляду справи в суді реалізацію тих самих намірів утруднення виконання рішення суду.

Просив ухвалу суду скасувати, постановити нову про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що звернення ОСОБА_1 вп`яте із заявою до суду про забезпечення позову свідчить про зловживання останнього правами, і є самостійною підставою відмови у її задоволенні.

У наданих ОСОБА_1 до заяви документах відсутня вказівка, як він стверджує, що це офіційне підтвердження права власності на майно, відсутній апостиль, і нотаріальне завірення перекладу, що є необхідним для офіційних документів, відсутня дата складання документів.

ОСОБА_1 вводить в оману суд, зазначаючи, що вартість арештованого майна в Україні становить 12 040 336 грн. (приблизно 280 000 доларів США). На дату накладення арешту 12.12.2021 - 12 040 336 грн ( за курсом 27,01 ) вартість майна, на яке вже накладено обмеження у розпорядженні становить 445 773 доларів США, тоді як актуальної вартості зазначеного майна на дату розгляду питання про забезпечення позову ОСОБА_1 не надано.

Вартість нерухомості в ФРН ОСОБА_1 зазначив як покупну вартість квартир у 2009 та 2015 роках відповідно, при тому що сам оцінював вартість зазначених квартир у 2020 році за договорами купівлі - продажу у 800 000 євро, та доказів актуальної вартості зазначеного майна суду не надав.

Вважає, що заявник не усунув недоліки заяви про забезпечення позову, на які вказала колегія апеляційного суду у постанові від 17.03.2026. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу від 05.06.2026 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко М.М., зазначає, що не вважає за необхідне спростовувати доводи апеляційної скарги: зловживання заявником правом, не доведення вартості вже арештованого майна; у апеляційній скарзі він зазначив, що надав суду ті документи, які підтверджують реєстрацію права власності за відповідачем майна, та які є у наявності. Натепер ним отримано апостильовані та перекладені українською мовою витяги із Поземельної книги, що додатково підтверджують факт реєстрації права власності за відповідачем. До відповіді долучено документи на 7 аркушах : 1 аркуш - про переклад бюро перекладів Апостиль- груп, ФОП ОСОБА_4 ; 2-5 аркуші німецькою мовою, 6 аркуш - офіційний витяг від 29.05.2026 старшого секретаря юстиції/ канцелярії районного суду м. Мюнхен; 7 аркуш - електронна обробка даних замість аркуша поземельної книги Нойхаузен № 4889; 8 аркуш - "вкладний аркуш" кадастрова книга Моозах, Аркуш 24739.

Провадження в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : Воронцова Л.П. (суддя-доповідач), Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду на 08 червня 2026 року на 13:40 год.

08 червня 2026 року судове засідання відкладено на 13 липня 2026 року на 13:00 год.

Встановлені судом обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо стягнення боргу із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики на суму 1 300 000 доларів США та оспорювання вказаного боргу за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики внаслідок безгрошів`я. Справа перебуває на розгляді в суді із 2020 року.

У ході розгляду даної справи ОСОБА_1 неодноразово заявлялися вимоги щодо забезпечення позову, які частково задоволені.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року з метою забезпечення позову у цій справі накладено арешт:

- на квартиру загальною площею 113,3кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2257336865101, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, в тому числі у будь-який спосіб відчужувати, передавати в оренду, управління, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видавати довіреності щодо зазначеного майна, укладати інші види договорів, в т.ч. попередніх договорів з будь-якими іншими особами чи організаціями.

- на транспортний засіб марки АUDI моделі Q5, тип легковий універсал В фіолетового кольору, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 . Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо зазначеного транспортного засобу, в тому числі у будь-який спосіб відчужувати, передавати в оренду, управління, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видавати довіреності щодо зазначеного майна, укладати інші види договорів, в т.ч. попередніх договорів з будь-якими іншими особами чи організаціями.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та накладено арешт на нерухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: - магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2165101365101; - машиномісце № НОМЕР_4 у підземному паркінгу, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2164696865101; - нежитлове приміщення, площею 107,9 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2164653365101; - житловий будинок, загальною площею 229 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2164612665101; - нежилі приміщення площею 171,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446454365101; - магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403263165101.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задоволено.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2024 року змінено шляхом заміни застосованого судом заходу забезпечення позову у виді арешту майна іншим заходом, - заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме майна, на яке суд наклав арешт.

В решті зазначену ухвалу та ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року, яка є чинною, у задоволенні заяви ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому представник позивача просила накласти арешт на об`єкти нерухомості, належний відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 , а саме: 2.00/1.00 часток у власності наступної нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 , номер земельної ділянки НОМЕР_5 АДРЕСА_12 до 12.830 квадратних метрів 39.41.43.45.47 АДРЕСА_13 житлові будівлі, підземний паркінг, дворова територія, господарські споруди, що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру та позначені в плані розподілу 36140 за номером 74.; 1/390 нежитлового приміщення 53.80/1.000 часток у власності на вищезазначену нерухомість в районі Нойхаузен, аркуш 25130, що випливає з індивідуальної власності на вказаний підземний паркінг, який позначено в плані розділу №6140 за номером 526; - 84/1000 часток у власності АДРЕСА_2 забудована та незабудована площа 1.038 кв.м., що випливає з індивідуальної власності на вказану квартиру з підвалом, що позначено в плані розділу номером 3, земельної ділянки з кадастровим номером 1020, відповідних правоздатних осіб по праву будівельного наділу в районі Моосах, аркуші 24756 з 24776 за номером будівлі 1; шляхом заборони ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна - відмовлено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2025 року, яка є чинною, у задоволенні заяви адвоката Руденка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою адвоката Предместнікова Олега Гарійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики внаслідок безгрошовості - відмовлено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 січня 2026 року у задоволенні заяви адвоката Руденка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення справи за позовною заявою адвоката Предместнікова Олега Гарійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики внаслідок безгрошовості - відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович задоволено частково. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09 січня 2026 року змінено, викладено мотивувальну частину у редакції даної постанови ( відмовлено у забезпеченні позову з інших підстав).

Змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, колегія суддів зазначила, що доказів реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до законодавства ФРН, за відповідачем, апелянтом не надано. Доданий до заяви про забезпечення позову документ "передача права власності на нерухоме майно" не містить відомості про державну реєстрацію права власності на майно за ОСОБА_2 , враховуючи, що реєстратором права власності на нерухоме майно в ФРН є спеціалізовані земельні відділи судів, які ведуть земельну книгу, та відомству поземельної книги був направлений примірник нотаріального документу, відповідний доказ реєстрації права власності на нерухоме майно апелянтом не надано.

До заяви про забезпечення позову, що є предметом даного апеляційного перегляду, заявником надано документ "Передача права власності на нерухоме майно", складовою частиною якого є копія виконавчого листа Окружного суду Мюнхен І, справа № 20 О 3176/21 та Повідомлення про реєстрацію від районного суду з офіційним повідомленням внесення до реєстру (копія), наданими нотаріусами Штефані Глезер і Катрін Куне.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Учасники справи, що не з`явилися в судове засідання, належним чином повідомлені про дату, місце, час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність, відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Руденко М.М. заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують реєстрацію права власності на майно за ОСОБА_2 , а саме: ксерокопії прошитих документів апостильованих з перекладом на українську мову Земельний кадастр Моозах Аркуш 24739, Нойхаузен Аркуш 4889 , Нойхаузен Аркуш 25130 ( Поземельної книги прав на нежитлові приміщення) про реєстрацію за ОСОБА_2 13.09.2023 права власності на об`єкти нерухомого майна, та заявили клопотання про поновлення строку на подачу доказів, посилаючись на те, що отримання документів про право власності майна, що заявнику не належить у ФРН є досить проблемним, і такі документи ним було отримано лише 29.05.2026.

Колегія суддів, заслухавши думку ОСОБА_2 щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 , який заперечував проти його задоволення, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи вище зазначених документів, оскільки заявником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, оскільки певні труднощі у їх отриманні, на які посилається ОСОБА_1 не є такими, що унеможливлюють їх отримання, а подання таких документів до суду апеляційної інстанції свідчать про зворотне.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду відповідає.

Мотиви, якими керується апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006рокут роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір, метою якого є відновлення прав позичальника, суд у своїх судових рішеннях від 20 квітня 2021 року та від 12 грудня 2024 року (зміненого постановою апеляційного суду від 12.03.2025) забезпечив позов ОСОБА_1 , заборонивши відчуження майна, що належить ОСОБА_2 розташованого в Україні.

Звертаючись із цією заявою до суду про забезпечення позову, ОСОБА_1 не надав доказів актуальної ринкової вартості майна, за рахунок якого вже забезпечено його позов та недостатності вартості вказаного майна у разі задоволення позову ОСОБА_1 та примусового виконання рішення суду за рахунок забезпеченого майна.

Заявник у заяві про забезпечення позову зазначив про те, що суд, раніше вирішуючи питання про забезпечення його позову, вважав доведеною необхідність такого забезпечення, і що відсутня потреба вкотре доводити таку необхідність. Проте, колегія суддів зазначає, що заявник має обґрунтувати необхідність вжиття заходів забезпечення позову на час розгляду судом порушеного ним питання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Заява ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко М.М., не містить обґрунтування необхідності вжиття судом зазначених ним заходів забезпечення позову, зазначення обставин, які свідчать про те, що невжиття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Гіпотетичне припущення заявника про можливість відповідача у будь-який момент здійснити відчуження належного майна є лише припущенням, яке не ґрунтується на конкретних фактах і доказах. Слід зазначити, що справа перебуває на розгляді в суді із 2020 року, починаючи із 2021 року ОСОБА_1 звертається до суду із заявами про забезпечення його позову за рахунок належного відповідачу майна, що знаходиться у ФРН, і за наявності можливості у ОСОБА_2 відчуження нерухомого майна, про забезпечення яким свого позову просить ОСОБА_1 , відповідач таких дій не вчинив. Заявником не надано суду будь-яких доказів на підтвердження таких намірів, дій відповідача.

Позивач не зазначив жодних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних її прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду та не довів наявності наміру ОСОБА_2 будь-яким чином вчинити дії з метою уникнення виконання рішення суду.

Саме по собі посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви, і підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду немає.

Обставини, на які заявник посилається в заяві про забезпечення позову, лише свідчать про наявність спору між сторонами щодо невиконання зобов`язань за договором позики, тоді як відповідач доводить безгрошовість договору позики, належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову заявником не надано.

Відповідно до приписів частини першої статті 40 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права , відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.

Для застосування такого заходу додаткового забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо відчуження майна, яке розташоване у ФРН, суду належить встановити той факт, що майно, про заборону відчуження якого заявив позивач за первісним позовом, належить відповідачеві ОСОБА_2 .

На підтвердження наведеної обставини заявник надав суду першої інстанції копію виконавчого листа, судових рішень, ухвалених судами Федеративної Республіки Німеччини в результаті перегляду судами вищих інстанцій рішення суду першої інстанції від 18.08.2021року, ухваленого у справі, у якій вирішувався спір, що виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу двох квартир, розташованих у Мюнхені у ФРН і про повернення цих квартир від ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 .

Наведені офіційні іноземні документи хоч і легалізовані відповідно до Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року, однак не містять відомостей щодо передачі вказаних квартир у власність ОСОБА_2 , та реєстрації цього права власності в установленому законом порядку (а. с. 36-48 ).

Заявником надана копія документа "передача права власності на нерухоме майно", складена 23 серпня 2023 року та підписана ОСОБА_2 і нотаріусом міста Мюнхен Стефані Глезер, який є офіційним іноземним документом, що відповідно до положень частини восьмої статті 95 ЦПК України може бути письмовим доказом у цивільній справі, якщо він легалізований в установленому законом порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі Закону №2933-ІІІ від 10.01.2002 року, який набув чинності 22.12.2003 року, Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує легалізацію іноземних офіційних документів 1961року.

Наведеною Конвенцією, до якої приєдналася також Федеративна Республіка Німеччина, визначено поняття офіційних документів та передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою (статті 2-4 Конвенції).

Оскільки наведений вище документ( "передача права власності на нерухоме майно") не містить проставленого компетентним органом держави, в якій документ був складений, апостиля, цей документ не може визнаватися письмовим доказом та не може підтверджувати право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно.

Надана ОСОБА_1 копія повідомлення про реєстрацію за підписом нотаріуса Штефані Глезер у форматі "офіційне повідомлення про внесення до реєстру" із зазначенням інформації : власник - ОСОБА_6 , підстава внесення запису - Договір передачі власності від 23.08.2023, номер UVZ G 1076, нотаріус Глезер , Мюнхен, справа № 20 0 3176/21 Земельний суд Мюнхен, внесено до реєстру 13.09.2023, не містить апостиля, тому не може бути належним доказом та підтверджувати право власності відповідача, крім того вона не підтверджує актуальність реєстрації права власності за відповідачем на момент звернення заявника із цією заявою до суду та розгляду судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко М.М., про те, що ним надані до суду докази, які є офіційними документами і підтверджують право власності відповідача на майно, за рахунок якого ним заявлено про забезпечення позову, не гуртуються на законі, спростовуються змістом наданих копій документів і підлягають відхиленню.

Заявником не підтверджено належними та достатніми доказами і необхідність у вжитті додаткових заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, яке знаходиться в Федеративній Республіці Німеччина, враховуючи, що за наявною у даній справі інформацією дві квартири, які суд Німеччини зобов`язав ОСОБА_1 передати у власність ОСОБА_2 ( про заборону саме їх відчуження заявлено ОСОБА_1 ) були придбані за купівельною ціною 276 900 євро за договором купівлі-продажу від 8 липня 2009 року, та за купівельною ціною 240 000євро (разом 516 900 євро) за договором від 25.03.2015, актуальної ринкової вартості вказаних квартир заявник суду не надав.

Докази ринкової вартості нерухомого майна, за рахунок якого ОСОБА_1 заявив чергове клопотання про забезпечення позову, на час вирішення судом порушеного ним питання, заявник не надав і така в матеріалах справи інформація відсутня. Разом з тим вона є необхідною для висновку чи є таке додаткове забезпечення необхідним та в якому розмірі (в межах вартості предмета спору), враховуючи, що позов ОСОБА_1 вже забезпечено постановою Херсонського апеляційного суду від 20.04.2021 року та ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2024 року із врахуванням змін, внесених постановою апеляційного суду, як і не надано доказів актуальної ринкової вартості майна, за рахунок якого вже забезпечено позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є, наразі, власником майна, тому позбавлений можливості отримання інформації щодо нього, а відповідач не заперечував належності йому зазначеного майна підлягають відхиленню, оскільки не спростовують вимог закону доведення саме позивачем/заявником належності відповідачу майна, за рахунок якого останній просить забезпечити свій позов та спростовуються фактом подання до суду апеляційної інстанції документів, які повинні ним бути подані до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не гуртуються на законі, не стверджені доказами, висновків суду не спростовують, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення обставин справи і норм процесуального права, тому підлягають відхиленню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко М.М., не ґрунтуються на належних та достатніх доказах і не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення первісного позову, подана ним апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як постановлена з додержанням норм процесуального права.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено, що розподіл понесених сторонами судових витрат здійснюється судом за результатами розгляду справи, тому суд апеляційної інстанції не здійснює перерозподіл судових витрат та розподіл судових витрат, понесених сторонами в суді апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень, ухвалених в поряду забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руденко Михайло Михайлович, залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повний текст постанови складено 13.07.2026.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська