Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №947/17497/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1195/26

Номер справи місцевого суду: 947/17497/26

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643719, 10.04.2026 о 09-й годині 50 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Троїцького, буд. 5А, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: жвавість мови, блідість обличчя. Після чого водію було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на визначення стану наркотичного сп`яніння, на що водій погодився. Згідно висновку лікаря нарколога ОСОБА_2 від 10.04.2026 №000714 водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння, в порушення пункту 2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 18.05.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані фактичні обставини справи, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що протягом певного часу вживав лікарський препарат «Кодепсин» у зв`язку із сильним кашлем та хворобливим станом, проте суд першої інстанції не перевірив, чи може вживання вказаного препарату спричинити позитивний результат тесту на морфін, та чи впливали вказані речовини на здатність керувати транспортним засобом. Крім того, будь-яка судова або токсикологічна експертиза щодо проходження виявлених речовин у організмі ОСОБА_1 не призначалась та не проводилась. Судом першої інстанції не враховано фактичний стан здоров`я ОСОБА_1 , оскільки лікарем в медичному закладі було виміряно артеріальний тиск останнього, який становив 195/115 мм рт. ст. та повідомлено, що за такого стану здоров`я керування транспортним засобом є небезпечним, тому, на думку сторони захисту, суд першої інстанції не врахував, що блідість обличчя, млявість, погіршення мовлення, загальне нездужання могли бути викликані різким погіршенням стану здоров`я, а не наркотичним сп`янінням. Судом першої інстанції не було належним чином перевірено законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейськими, під час огляду автомобіля ОСОБА_1 , вилучено газовий балончик, при цьому протокол вилучення майна, опис речей, або інші процесуальні документи складені не були. Працівниками поліції, після проведення експрес-тесту, не було повернуто ОСОБА_1 водійське посвідчення, та не були складені та долучені до матеріалів справи відповідні процесуальні документи про таке вилучення. Судом першої інстанції не забезпечено повного та всебічного дослідження доказів. На думку ОСОБА_1 , висновок судді Київського районного суду м. Одеси про доведеність вини останнього є передчасним, та ґрунтується переважно на припущеннях.

Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначає, що останній був очевидцем подій, та може підтвердити обставини спілкування з працівниками поліції.

В судовому засіданні, призначеному на 19.06.2026, ОСОБА_1 підтримав клопотання про допит свідка, доводи апеляційної скарги та просив задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643719 від 18.04.2026, зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи;

- висновком КМП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції від 16.04.2026 за №000714, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, викликаним вживанням опійних алкоголоїдів;

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої, станом на 10.04.2026, ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- долученим до протоколу відеозаписом з якого, між іншого, слідує підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факту встановлення в нього ознак наркотичного сп`яніння, факту проходження огляду ним огляду в КПН ООМЦПЗ ООР.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводи сторони захисту, щодо безпідставності зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».

Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або об`єктивними обставинами, які можуть надавати прав або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події. Цей «режим» має на меті забезпечити безпеку громадян, у зв`язку з чим покладає на правоохоронні органи, зокрема на Національну поліцію обов`язки, пов`язані із забезпечення громадської та національної безпеки шляхом застосування необхідних превентивних заходів, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що аналіз норм Правил дорожнього руху свідчить про те, що незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева».

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що ознаки сп`яніння були викликані різким погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 , а не наркотичним сп`янінням, оскільки спростовуються Висновком КМП «ООМЦПЗ» ООР від 16.04.2026 за №000714.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що доводи ОСОБА_1 , про те, що він протягом певного часу приймав лікарський засіб «Кодепсин», жодним чином не впливають на кваліфікацію дій останнього та не доводять його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом не лише у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння, але під час перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що будь-яка судова або токсикологічна експертиза щодо проходження виявлених речовин у організмі ОСОБА_1 судом першої інстанції не призначалась та не проводилась, оскільки в даній справі, перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння підтверджується належним доказом - Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, який не спростовано і якому суд першої інстанції надав належну оцінку.

Посилання сторони захисту на те, що матеріали справи не містять належних процесуальних документів, щодо вилучення водійського посвідчення у ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643719 від 18.04.2026, який підписано ОСОБА_1 , у п. 15 «Тимчасово вилучені документи» вказано: Посвідчення водія НОМЕР_2 .

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Клопотання ОСОБА_1 про допит свідка ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки таке клопотання не заявлялось та не було предметом розгляду в суді першої інстанції, крім того, воно не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначеного свідка. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 10.04.2026.

Отже викладені доводи не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наявності інших доказів, які в своїй сукупності підтверджують обставини, які викладені в протоколі, підстав вважати вказані докази неналежними у суду відсутні.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом.

Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова