Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №523/11296/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11296/26

Номер провадження 3/523/2354/26

ПОСТАНОВА

"08" липня 2026 р. Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Бузовський В.В. за участі прокурора Карачебан Яни Сергіївни, розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, лікаря-невролога у Одеській клінічній лікарні №11, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , припинивши діяльність з 01.01.2025 р на посаді лікаря-невропатолога Центральної міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, яка входила до структури Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», будучи суб`єктом декларування відповідно до п.п. «Ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VI «Про запобігання корупції») (далі Закон), суб`єктом згідно Примітки ст.172-6 КУпАП, як особа яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення абз.1 ч.2 ст.45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 11.05.2026 р подала шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, яка припиняє діяльність, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

10 червня 2026 року на адресу суду надійшов висновок Пересипської окружної прокуратури міста Одеси, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

При розгляді справи ОСОБА_1 , якій були роз`яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, обставини, викладені в протоколі не заперечувала, зазначивши, що так як вона офіційно працевлаштувалась в день звільненням – помилково вважала, що декларацію подавати не потрібно.

У судовому засіданні прокурор Карачебан Яна Сергіївна підтримала складений протокол у повному обсязі, просила визнати винною та притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Вислухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , прокурора Карачебан Яну Сергіївну, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суддя дійшов до наступного.

Відповідно до наказу Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 07.11.2008 р. №99-к ОСОБА_1 зараховано на посаду лікаря – невропатолога Центральної міжрайонної медико-соціальної експертної комісії з 10.11.2008 року.

Згідно з наказом Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 18.12.2024 р. №68 установу припинено шляхом ліквідації, у зв`язку з чим працівники підлягали звільненню.

На підставі наказу №2-к від 01.01.2025 р. ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-невропатолога Центральної міжрайонної медико-соціальної експертної комісії.

з 01.01.2025 року ОСОБА_1 припинила діяльність, пов`язану з вионанням функцій держави або місцевого самоврядування та відповідно до вимог абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» була зобов`язана подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування установлено у ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, санкція якої передбачає застосування адміністративного стягнення у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно абзацу 15 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «I» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

При цьому, п.п.« Ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, є суб`єктами на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до п.п. «Ґ» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції, ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Згідно абз.1 ч.2, ст..45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб?єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов?язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були

подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду.

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у п.п. «а», «в» - «» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у

п. 1, п.п. «а», «в» - «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

У свою чергу, ОСОБА_1 ознайомлена про обов`язок подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознайомлена з вимогами про подачу декларації у випадку припинення діяльності, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», про що, в матеріалах справи наявні особисті підписи особи.

Таким чином, ОСОБА_1 ознайомлена і обізнана про вимоги Закону, щодо подання декларацій, припиняючи свою діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування подаючи декларацію 11.05.2026 року пропустила строк подачі декларації за період, неохоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до постанови великої палати Верховного суду від 24.01.2021р у справі № 800/30/17 (990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання або припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строків.

Поважними причинами можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно абз.9 п.п.1 п.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017р №223-943/0/4-17 «щодо притягнення адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Під час збору доказів, поважних причин для несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації після звільнення за 2025 рік не виявлено.

Таким чином, ОСОБА_1 11.05.2026 року своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУПАП, яке полягає у порушенні ним вимог фінансового контролю та виразилось у несвоєчасній подачі без поважних причин декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУПАП є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків, як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння, яке наразі виражено у порушенні встановлених абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» вимог фінансового контролю, а саме несвоєчасній подачі ОСОБА_1 декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Одним з основоположних принципів діяльності щодо запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки такі правопорушення несуть негативні наслідки, що можуть сприяти підриву авторитету державних органів влади та зашкодити суспільним інтересам, тому таке правопорушення не може бути визнане як малозначне.

Часом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУПАП, є 11.05.2026 р, коли всупереч встановленим абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» вимогам фінансового контролю, ОСОБА_1 несвоєчасно подала без поважних причин декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до листа Верховної Ради від 09.04.2021 N?1089/0/2-21, моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати день складання протоколу про таке правопорушення уповноваженою посадовою особою.

Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, слід вважати дату закінчення зібрання доказів та складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Умисел суб`єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», полягає в тому, що будучи обізнаним про встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, функціонери не виконуючи їх, допускають порушення своєю навмисною протиправною поведінкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього, не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ч. 1 ст. 22 КУпАП.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

З системного аналізу норм КУпАП встановлено, що його завдання полягає у встановленні винних осіб і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Отже, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик, його обов`язком є діяти лише в рамках закону, ч. 2 ст. 6 Конституції України.

Згідно ст. 255 КУпАП «Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення»: у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: органів Національної поліції статті 172-4-172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, давши оцінку всім обставинам по справі, суддя доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, підтверджується: протоколом №482/26 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.05.2026 р (а.с.1-10), роздруківкою декларації (а.с.11-16), копією наказу від 07.11.2008 (а.с.18), копією наказу про припинення трудового договору (а.с.19), копією посадової інструкції (а.с.20-21), копією наказу про прийняття (а.с.23-24), копією наказу про звільнення від 29.07.2025 (а.с.27), копією повідомлення про обов`язок подання декларації (а.с.30), копією форми про ознайомлення (а.с.31-32), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.57-59), рапортом (а.с.63-64), поясненнями ОСОБА_1 та прокурора Карачебан Яни Сергіївни, наданими у судовому засіданні.

Згідно ст.33, 34, 35 КУпАП, при накладанні стягнення враховується характер правопорушення, особу винного, ступінь його вини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що відповідно до ст.34 КУпАП, пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суддею не встановлено.

В свою чергу, при прийнятті остаточного судового рішення, суддею враховуються положення ст.23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно наявної в матеріалах справи копії пенсійного №2458715245 від 08.01.2025 року (а.с.71), ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги дані обставини, суддя вважає за необхідно звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.7, 8, 33, 38, 172-6, 221, 247, 254, 268, 284, 289, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

За вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає - 850 грн 00 коп.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений до Державного бюджету не пізніше як через десять днів з дня вручення копії постанови.

У разі несплати штрафу в установлений строк, відповідно до ст. 308 КУпАП постанова надсилається для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, і стягується в подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Суддя