Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №522/3063/26-Е — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 522/3063/26-Е

Провадження № 2/947/3618/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

за участю:

представника позивачки – адвоката Новосьолової О.В.,

представника відповідача – адвоката Тимчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м.Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА БРІЗ» про визнання права власності на майнові права,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовом до Споживчого товариства «БУДОВА БРІЗ» про визнання права власності на майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 41,5 кв.м. у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7, відповідно до Договору асоційованого членства в споживчому товаристів №7/7-О від 13.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначила, що 13 липня 2020 року між ОСОБА_1 як пайовиком та СПОЖИВЧИМ ТОВАРИСТВОМ «БУДОВА БРІЗ» як забудовником було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О, за умовами якого Пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі Цільового внеску як частини витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань на умовах цього Договору, а Товариствозобов`язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію передати Пайовикові закріплений за ним об`єкт. Розмір частки, зазначений в пункті 2.1 цього договору є остаточним і включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (Пай), а також витрати на утримання Товариства та реалізацію їм завданих цілей і завдань (Цільовий внесок), крім випадків зазначених у пункті 2.8 цього Договору (п. 1.2. Договору) Відповідно до Додатку №1 до Договору забудовник приймає пайовика у пайове будівництво нежитлового приміщення загальною площею 41,4 кв. м, яке розміщено у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього Договору Пайовик в порядку і на умовах передбачених цим договором зобов`язується внести частку в розмірі 1 231 505 грн. (один мільйон двісті тридцять одна тисяча п`ятсот п`ять гривень 00 коп.). Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства національній валюті України в порядку, визначеному в додатку № 2 до цього Договору.

На виконання вищевказаних умов Договору ОСОБА_1 з 13.10.2020 до 20.11.2020 року внесла готівкою в касу СТ «БУДОВА БРІЗ» 1 231 505,00 грн.

Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.4 Договору СТ «БУДОВА БРІЗ» зобов`язалося забезпечити будівництво об`єкта у четвертому кварталі 2020 року та після здачі будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати об`єкт у володіння Пайовика і необхідність підписати Акт прийому-передачі об`єкта. Однак своїх зобов`язань за цим Договором Товариство не виконало – до цього моменту в експлуатацію будинок не введений, приміщення ОСОБА_1 у власність не передано.

З моменту укладення Договору від 13.10.2020 позивачка набула майнове право вимоги оформлення права власності на зазначену нежитлове приміщення та обов`язок сплати вартості вказаної квартири, а у відповідача виникло майнове право на отримання вартості приміщення та кореспондуючий обов`язок оформлення права власності на вказане приміщення за позивачем. Оскільки приміщення після завершення будівництва стає окремим майном, то до завершення будівництва об`єкта нерухомого майна, в якому знаходиться приміщення, та прийняття його в експлуатацію, ОСОБА_1 належать майнові права на приміщення, які ніяким чином не зареєстровані в державних реєстрах.

З огляду на відсутність державної реєстрації майнових прав ОСОБА_1 , що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Позивачка виконала свої зобов`язання за Договором від 13.10.2020 своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку чим набула майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 41,5 кв. м. у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7.

За умовами пункту 4.2 Договору саме на відповідача СТ «БУДОВА БРІЗ» було покладено зобов`язання щодо документального оформлення прав ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості, та видачу інших підтверджуючих документів.

Незважаючи на повне і своєчасне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та внесення обумовлених ним коштів, товариством даного строку завершення будівництва не дотримано, станом на дату розгляду справи будівництво будинку не завершено, в експлуатацію його не введено.

Просить суд визнати право власності ОСОБА_1 на майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 41,5 кв. м. у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7.

Відзив на позовну заяву

Державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, яка проводиться вперше, здійснюється виключно за замовником будівництва. Як вже зазначалося, СТ «БУДОВА БРІЗ» не є замовником будівництва та не може здійснювати реєстрацію спеціальних майнових прав.

Щодо твердження Позивача про те, що Відповідач є забудовником, а Договір асоційованого членства є договором купівлі-продажу майнових прав СТ «БУДОВА БРІЗ» є споживчим житлово-будівельним кооперативом, створеним його засновниками на добровільних засадах на підставі рішення установчих зборів (протокол №1 від 24.04.2018 року) згідно з вимогами цивільного та господарського законодавства України, Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про споживчу кооперацію» та інших чинних законодавчих актів, які регулюють порядок створення і діяльності споживчих товариств. Споживче товариство створюється з метою задоволення економічних, соціальних, та інших потреб його членів (асоційованих членів) на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Цілями діяльності Споживчого товариства є задоволення потреб членів (асоційованих членів) Споживчого товариства і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також придбання та реконструкції житла та інших об`єктів, вбудованих в житло.

Згідно відкритих державних будівельних реєстрів, СТ «БУДОВА БРІЗ» не є замовником будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, які знаходять за адресою: АДРЕСА_1 , а тому ствердження Позивача про те, що СТ «БУДОВА БРІЗ» є замовником будівництва не відповідає дійсності.

Таким чином, СТ «БУДОВА БРІЗ» не є належним відповідачем у даній справі.

Не відповідає дійсності те, що Договір асоційованого членства в споживчому кооперативі є договором купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до п. 9.4. Договору, цей договір є заявою Пайовика про вступ в асоційовані члени Товариства і підтверджує, що Пайовик ознайомлений зі Статутом Товариства та зобов`язується виконувати закріплені в ньому положення.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання права власності на майнові права, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені договором.

Права позивача Відповідачем не порушуються, Договір асоційованого членства з Позивачем не розірвано та не оспорюється, договір є чинним. Треті особи, які могли б претендувати на майнові права Позивача відсутні. Позивачем не надано достатніх доказів того, що в разі не звернення до суду, його права та інтереси будуть порушені чи вже порушені. Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, що відображено у Постанові Верховного суду у справі № 910/12787/17.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідь на відзив

З доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву сторона позивача не погоджується.

Відповідач у відзиві на позов наводить визначення та умови державної реєстрації спеціального майнового права, передбаченого Закон України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

Вказаний закон набув чинності 10.10.2022 року, тобто набагато пізніше, ніж виникло право на виконання будівельних робіт за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

На сайті будівельної компанії «Будова» за посиланнями https://budova.ua/upload/kelnik.adminpage/5f9/Razreshenie-na-stroitelstvo _1-ochered_-_-Sky-City.pdf та https://budova.ua/upload/kelnik.adminpage/376/Dozvil_Varnenska_2_cherga.pdf містяться два дозволи на виконання будівельних робіт адресою: АДРЕСА_1 - № IУ 113180820614 від 23.03.2018 року та № IУ 113191020957 від 12.04.2019 року.

Як уже зазначалося, частиною 2 статті 21 Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», визначено що дія цього Закону поширюється на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості, які є складовими частинами об`єкта незавершеного будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуте після набрання чинності цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією частиною.

З урахуванням того, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли до набрання чинності цим законом, посилання на нього у спорі Відповідачем є нікчемними.

У позовній заяві цей закон згадується саме в тому сенсі, що завдяки прийняттю цього закону наразі існує механізм державного захисту прав інвесторів, на відміну від 2020 року – коли виникли правовідносини між Позивачем та Відповідачем і державних гарантій у вигляді реєстрації спеціального майнового права не існувало.

Стосовно заперечень Відповідача, що він не є забудовником, позивачка не погоджується.

Абзац тринадцятий пункту 2 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою КМ від 29 травня 2001 р. № 584 зі змінами дає визначення забудовника як особу, яка у встановленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об`єктів житлового будівництва або згідно з укладеними договорами має право розпоряджатися житловою площею у будинках, які будуються (реконструюються).

Відповідно до пункту 1.2 Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року Товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію передати Пайовикові закріплений за ним об`єкт.

Згідно з пунктами 4.2.1, 4.2.4 Договору СТ «БУДОВА БРІЗ» зобов`язалося забезпечити будівництво об`єкта у 4 кварталі 2022 року та після здачі будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати об`єкт у володіння Пайовика і необхідність підписати Акт прийому передачі об`єкта.

Сторона позивача стверджує, що з вказаних пунктів Договору вбачається, що фактично зобов`язання Товариства за договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року відповідають вищенаведеному визначенню забудовника в частині розпорядження площею у будинку, який будується за будівельною адресою: у АДРЕСА_1 .

Таким чином, заперечення Відповідача щодо невиконанням ним функцій забудовника також є необґрунтованими та спростовується Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року.

З твердженням щодо відсутності порушення прав позивачки не погоджується.

Товариство не виконало свої зобов`язання за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року – не забезпечило будівництво об`єкта до кінця четвертого кварталу 2022 року, будинок досі не введено в експлуатацію та об`єкт не переданий Пайовику. Це порушує права Позивача як Пайовика на отримання права власності на об`єкт та створює можливість недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб.

Позивачка підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив

Споживче товариство «Будова Бріз» вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Наполягає на власній позиції, викладеній раніше, що СТ «БУДОВА БРІЗ» є споживчим житлово-будівельним кооперативом, створеним його засновниками на добровільних засадах на підставі рішення установчих зборів, не є замовником будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, які знаходять за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова КМУ від 29 травня 2001 року № 584, на яку посилається сторона позивача не має жодного відношення до предмету договору асоційованого членства у споживчому товаристві.

Відповідно до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник будівництва - замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/ або будівельних робіт. Відповідно до ЗУ «Про архітектурну діяльність», термін «замовник будівництва» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності». Окрім цього, термін «забудовник» на сьогоднішній день не застосовується у нормативно-правових актів, які регулюють питання будівництва, а застосовується термін «замовник будівництва».

До відповіді на відзив представник позивача надала Дозвіл на виконання будівельних робіт, відповідно до якого: замовником будівництва є ТОВ «ТРАНСКОМСТРОЙ», код ЄДРПОУ: 38294900; генеральним підрядником є КП «БУДОВА», код ЄДРПОУ: 22484783. Виходячи зі змісту Дозволу на виконання будівельних робіт, єдиним замовником будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, які знаходять за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «ТРАНСКОМСТРОЙ», код ЄДРПОУ: 38294900, а не СТ «БУДОВА БРІЗ», що кореспондується із ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ЗУ «Про архітектурну діяльність».

Таким чином, представник відповідача свідомо вводить суд в оману та заперечує очевидні факти, незважаючи на те, що Дозвіл на виконання будівельних робіт наданий саме представником відповідача.

Відповідач вважає, що єдиним доказом, який підтверджує, що СТ «БУДОВА БРІЗ» не є замовником будівництва є Дозволи на виконання будівельних робіт, а не посилання на Постанова КМУ від 29 травня 2001 року № 584.

Твердження Позивача про те, що СТ «БУДОВА БРІЗ» є замовником будівництва не відповідає дійсності.

У відповіді на відзив представник Відповідача зазначає: «Товариство не виконало свої зобов`язання за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року – не забезпечило будівництво об`єкта до кінця четвертого кварталу 2022 року, будинок досі не введено в експлуатацію та об`єкт не переданий Пайовику. Це порушує права Позивача як Пайовика на отримання права власності на об`єкт та створює можливість недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб.». Відповідно до п. 4.2.1 Договору, Товариство зобов`язано забезпечити будівництво Будинку до 4 кварталу 2022 року. При цьому, представник Відповідача не зазначає, що сама слід розуміти під поняттям забезпечення будівництва, враховуючи предмет договору та наявності замовника будівництва та генерального підрядника будівництва. Поняття забезпечення будівництва слід розглядати у сукупності із положенням пункту 1.2. Договору, відповідно до якого, Пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва Будинку за рахунок внесеного Пайовиком Паю…, а Товариство зобов`язується забезпечити будівництво Будинку. Розмір Частки…включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва Будинку. Аналізуючи пункти 4.2.1 та 1.2 Договору можна прийти до висновку, що Частка паю, яку вносить Пайовик, іде Товариству, яке в свою чергу зобов`язується фінансувати об`єкт будівництва Будинку. Тобто, поняття забезпечення будівництва є поняттям фінансування будівництва, що у свою чергу кореспондується з тим, що Товариство не є замовником будівництва та його генеральним підрядником.

Таким чином, СТ «БУДОВА БРІЗ» виконало свої зобов`язання по договору, тоді як введення будинку в експлуатацію належить до обов`язків замовника будівництва, що передбачено та визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, СТ «БУДОВА БРІЗ» не порушувало взяті на себе зобов`язання, а вимога позивача про визнання права власності на майнові права є неналежним способом захисту свого права в силу відсутності факту порушення самого права. Обрання неналежного (невірно сформованого) способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації.

У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

Вважає, що позивачем не може бути визнано право власності на майнові права на нежитлове приміщення, в силу того, що Будинок не введений в експлуатацію. Законодавством не передбачено в цілому визнання права власності на майнові права, та як, відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами Договору, Товариство після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомляє Пайовика про готовність передати Об`єкт у володіння Пайовика і необхідність підписання Акту прийому передачі Об`єкта, п. 4.2.4 Договору.

Таким чином, СТ «БУДОВА БРІЗ» наголошує на тому, що момент передачі об`єкту нерухомості Позивачу не настав, а отже, визнання права власності ОСОБА_1 на майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 41,5 кв. м. у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7, відповідно до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13.10.2020, є передчасним та таким, що не відповідає обраному способу захисту порушеного права, а також в силу відсутності в цілому порушення прав Позивача зі сторони СТ «БУДОВА БРІЗ».

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії та рух справи

Позивачка 02.03.2026 через свого представника – адвоката Новосьолову О.В. через підсистему «Електронний суд» звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.2026 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

30.03.2026 матеріали справи надійшли до Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду від 03.04.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 30.04.2026.

22.04.2026 до суду від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

30.04.2026 до суду від представника позивачки через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання 30.04.2026 відкладене на 20.05.2026 з метою надання можливості стороні відповідача реалізувати право на подання заперечень на відповідь на відзив.

12.05.2026 до суду від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 20.05.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 29.06.2026.

У судовому засіданні 29.06.2026 представник позивачки підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач СП «БУДОВА БРІЗ» не є забудовником, а його обов`язок із забезпечення будівництва полягає у фінансуванні здійснення будівництва об`єкта нерухомості.

У судовому засіданні суд вислухав позицію представників сторін, дослідив докази у справі, перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 08.07.2026.

У судовому засіданні 08.07.2026, через неявку учасників справи, рішення суду не проголошувалось, підписано його вступну та резолютивну частини.

Встановлені обставини справи

Судом установлено, що 13 липня 2020 року між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «БУДОВА БРІЗ» укладений Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі Цільового внеску як частини витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань на умовах цього Договору, а Товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію передати Пайовикові закріплений за ним об`єкт. Розмір частки, зазначений в пункті 2.1 цього Договору є остаточним і включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (Пай), а також витрати на утримання Товариства та реалізацію їм завданих цілей і завдань (Цільовий внесок), крім випадків зазначених у пункті 2.8 цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього Договору, Пайовик в порядку і на умовах передбачених цим договором зобов`язується внести частку в розмірі 1 231 505 грн.

Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства національній валюті України в порядку, визначеному в додатку № 2 до цього Договору.

На виконання вищевказаних умов Договору ОСОБА_1 з 13.10.2020 до 20.11.2020 року внесла готівкою в касу СТ «БУДОВА БРІЗ» 1 231 505,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 1470 від 13.10.2020, №1483 від 15.10.2020, №1501 від 19.10.2020, №1489 від 16.10.2020, №1519 від 20.10.2020, №1543 від 21.10.2020, №1559 від 22.10.2020, №1566 від 23.10.2020, №1582 від 27.10.2020, №1591 від 28.10.2020, №1602 від 29.10.2020, №1611 від 30.10.2020, №1628 від 02.11.2020, №1639 від 04.11.2020, №1654 від 05.11.2020, №1674 від 09.11.2020, №1688 від 10.11.2020, №1704 від 11.11.2020, №1718 від 12.11.2020, №1731 від 13.11.2020, №1761 від 17.11.2020, №1745 від 16.11.2020, №1789 від 19.11.2020, №1774 від 18.11.2020 на суму 49990,00 грн. кожна та №1799 від 20.11.2020 року на суму 31745 грн.

Факт внесення позивачкою пайових внесків у повному обсязі стороною відповідача не оспорюється.

Відповідно до Додатку № 1 «Специфікація об`єкта» до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві, місцем знаходження об`єкту зазначено – АДРЕСА_2 , будівельний номер нежитлового приміщення: КН 7, загальна площа нежитлового приміщення: 41,4 кв.м., оздоблення приміщень не виконується, підлоги - двошарова стяжка з нижнім шаром з акуфлекса, і верхнім шаром - цементної стяжки, в санвузлах стяжка і гідроізоляція не виконується, скління - однокамерний склопакет, з енергозберігаючим покриттям, опалення - виконується в повному обсязі з установкою радіаторів, водопостачання - введення холодної і гарячої води від лічильників водопостачання, каналізація - введення в нежитлове приміщення від стояків, електропостачання — введення в нежитлове приміщення електропроводки від електронних лічильників обліку електроенергії, вхідні двері - алюмінієві, внутрішні двері не встановлюються.

Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.4 Договору СТ «БУДОВА БРІЗ» зобов`язане забезпечити будівництво об`єкта у ІV кварталі 2020 року та після здачі будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати об`єкт у володіння Пайовика і необхідність підписати Акт прийому-передачі об`єкта.

Однак своїх зобов`язань за цим Договором Товариство не виконало – до цього моменту в експлуатацію будинок не введений, приміщення ОСОБА_1 у власність не передано.

Вказаний факт стороною відповідача також не оспорюється.

Згідно з пунктом 4.2.8. Договору, Товариство зобов`язано реалізовувати свої цілі і завдання в частині задоволення споживчих потреб Пайовика (Асоційованого члена) в частині надання пайовикові майнових прав на об`єкт.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України , статті 10 ЦК України , Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).

Відповідно до пунктів 21 , 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява №44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга №66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі №6 168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Отже, належним відповідачем у такій справі є забудовник, а обставинами, що підлягають доведенню у справі за позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, є: невиконання забудовником свого обов`язку або відсутність факту введення будинку в експлуатацію, а також факт виконання особою, яка вважає свої майнові права порушеними (учасником будівництва, пайовиком), повної та вчасної сплати пайових внесків.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14 606цс18), Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №638/12414/17 (провадження №61-21546св19), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15 (провадження 14-31цс20), та правовою позицією Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 344/13538/17 (провадження 61-9642св23).

У справі, що розглядається, позивачка виконала свої зобов`язання за Договором від 13.10.2020 своєчасно та в повному обсязі, що не оспорюється відповідачем.

Отже, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 набула майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 41,5 кв. м. у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7.

За умовами пункту 4.2 Договору, саме на відповідача СТ «БУДОВА БРІЗ» покладено зобов`язання щодо документального оформлення прав ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості, та видачу інших підтверджуючих документів, що вбачається з сукупного аналізу положень підпунктів 4.2.2 - 4.2.5 Договору.

При підписанні договору № 7/7-О від 13.10.2020, СТ «БУДОВА БРІЗ», будучи вільним в укладенні договору та визначенні його умов, діючи на власний розсуд, визначило строк кінцевого виконання свого зобов`язання кінець ІV кварталу 2020 року.

Незважаючи на повне і своєчасне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та внесення обумовлених ним коштів, товариством даного строку завершення будівництва не дотримано, станом на дату розгляду справи будівництво будинку не завершено, в експлуатацію його не введено, строк будівництва додатковими угодами не продовжений.

Як встановлено судом, та не оспорюється сторонами у справі, спеціальне майнове ОСОБА_1 на майбутній об`єкт нерухомості наразі не зареєстроване.

Суд бере до уваги аргументи та доводи сторони позивача про те, що наразі позивачка сплатила 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав до неї від відповідача, та відсутнє належне оформлення набуття позивачкою права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості (спеціальні майнові права на майбутній об`єкт нерухомості).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, суд виснував, що такі дії відповідача як невиконання зобов`язання за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року – незабезпечення будівництва об`єкта до кінця ІV кварталу 2022 року, не ведення будинку в експлуатацію, не передання об`єкта Пайовику, тобто позивачці, порушує її право на отримання права власності на відповідний об`єкт.

Щодо тверджень відповідача про те, що він не є забудовником, а отже не є належним відповідачем у справі.

На підтвердження вказаної позиції посилався на Дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.04.2019.

Суд, вислухавши доводи та аргументи представників сторін, надані суду пояснення, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Дослідженням Дозволу на виконання будівельних робіт від 12.04.2019 встановлено, що замовником спірного об`єкта будівництва є ТОВ «ТРАНСКОМ СТРОЙ», генеральним підрядником виступає Комунальне підприємство «БУДОВА».

Інформації про забудовника вказаний Дозвіл не містить.

Натомість представника відповідача пояснив, що між відповідачем та замовником будівництва ТОВ «ТРАНСКОМ СТРОЙ» укладений відповідний договір.

Поняття забезпечення будівництва представник відповідача розуміє як участь товариства у фінансуванні будівництва вказаного об`єкта, при цьому відповідач стверджує, що він не є забудовником.

Водночас, беручи до уваги доводи сторони позивача, суд зазначає, що абзац тринадцятий пункту 2 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою КМ від 29.05.2001 № 584, зі змінами,закріплює визначення забудовника як особу, яка у встановленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об`єктів житлового будівництва або згідно з укладеними договорами має право розпоряджатися житловою площею у будинках, які будуються (реконструюються).

Відповідно до пункту 1.2 Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13 липня 2020 року Товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію передати Пайовикові закріплений за ним об`єкт.

Згідно з пунктами 4.2.1, 4.2.4 Договору СТ «БУДОВА БРІЗ» зобов`язалося забезпечити будівництво об`єкта у 4 кварталі 2022 року та після здачі будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати об`єкт у володіння Пайовика і необхідність підписати Акт прийому передачі об`єкта.

Таким чином, виходячи зі змісту умов Договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 13.07.2020 № 7/7-О, зобов`язання Товариства за вказаним договором відповідають вищенаведеному визначенню забудовника в частині розпорядження площею у будинку, який будується за будівельною адресою: у АДРЕСА_1 .

Таким чином, заперечення відповідача щодо невиконанням ним функцій забудовника є необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи, зокрема умовами самого Договору асоційованого членства.

Отже суд виснував про наявність підстав для захисту прав позивачки та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9852,04 грн покладаються на відповідача.

Питання розподілу судових витрат, понесених стороною позивача у зв`язку з наданням їй правничої допомоги, вирішуватиметься в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 79-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА БРІЗ» про визнання права власності на майнові права задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 41,5 кв.м. у АДРЕСА_1 , будівельний номер приміщення КН 7, відповідно до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 7/7-О від 13.10.2020.

Стягнути зі Споживчого товариства «БУДОВА БРІЗ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9852 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 4 копійки.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Споживче товариство «БУДОВА БРІЗ», ЄДРПОУ: 41226427, адреса: м. Одеса, вулиця Осипова, 25.

Вступна та резолютивна частина рішення підписані 08.07.2026.

Повне рішення суду буде складене упродовж 10 днів.

Повне рішення суду складене 14.07.2026.

Суддя Ю. А. Скриль