Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №947/19598/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ____________________________________________________________________________

Справа № 947/19598/26

Провадження № 2-а/947/166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Петренка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Свічкар Валерію Валеріївну звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 - №225 від 30.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 - №225 від 30.01.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Зазначає, що вважає вказану вище постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у позові зазначає, що згідно даної постанови, позивач особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до військової служби, тим самим порушив вимоги абзац 8 частини 3 статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, частину 2 статті 9 ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно з оскаржуваною постановою, суть адміністративного правопорушення у тому, що позивач не повідомив особисто відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до військової служби.

Проте, на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності він проходив військово-лікарську комісію за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 , і про це повідомив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується доданими направленнями та медичними документами доданими до позову.

Окрім того, згідно довідки військово-лікарської комісіївід 17.02.2026 № 2026-0217-1440-5381-0солдат (запасу) ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд "Військово - лікарська медична комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 " 17.02.2026 року.

З протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 18.03.2026 року № 2026-0318-1522-2815-7 "18 Регіональна ВЛК (м. Одеса)" затвердила висновок про його непридатність до військової служби.

Як зазначає позивач, 26.02.2026 року ОСОБА_1 , виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 напідставі свідоцтва про хворобу № 2026-0226-1029-5194-3 від 26.02.2026 року.

Зазначає, що відповідачем в оскаржуваній постанові, не наведено жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та, що такі дії вказують на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідачем не доведено неможливості отримати відомості про результати медичних оглядів позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому положення статей 210, 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не застосовуються, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

21.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Вважає, що позивач порушив вимоги абзацу 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року, № 1487, шляхом особистого неповідомлення персональних даних, передбачених п. 17 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме: не надав відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Представник відповідача зазначає, що проходження ВЛК не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку виконувати правила військового обліку, у тому числі обов`язку своєчасно повідомляти та уточнювати персональні дані. На момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачало автоматичного внесення до Реєстру повних та актуальних відомостей щодо результатів проходження конкретною особою військово-лікарської комісії без безпосередньої участі військовозобов`язаного та відповідного повідомлення ним органу військового обліку.

Також вказує на те, що фактичні результати проходження медичних оглядів, перебіг проходження ВЛК, отримані медичні висновки, направлення на додаткові обстеження, стадія проходження медичного огляду та інші обставини є інформацією, яка насамперед відома самій особі, що проходить ВЛК, та не відображається автоматично у відкритих державних реєстрах у режимі реального часу. Саме тому законодавством прямо передбачено обов`язок військовозобов`язаного особисто повідомляти та уточнювати відповідні персональні дані, у тому числі відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Наявність у законодавстві положень про електронну інформаційну взаємодію міжреєстрами не означає автоматичного, повного та миттєвого надходження до Реєстру усіх медичних документів, проміжних висновків ВЛК чи відомостей про проходження особою окремих етапів медичного огляду.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що сам позивач підтверджує, що станом на момент винесення постанови процедура проходження ВЛК ще тривала, остаточний висновок ВЛК був відсутній, а рішення про непридатність до військової служби було прийнято лише у лютому-березні 2026 року. За таких обставин саме позивач був зобов`язаний належним чином повідомити орган військового обліку про результати проходження медичних оглядів та надативідповідні відомості у порядку, передбаченому законодавством. Представник відповідача просить суд у позові відмовити.

26.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що під час складання протоколу позивач безпосередньо повідомив представників ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він проходить військово-лікарську комісію, процедура проходження ВЛК на той момент ще не була завершена, остаточний висновок ВЛК був відсутній, він перебував саме у процесі проходження медичного огляду.

Позивач повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_6 про проходження ВЛК та продовження відповідних медичних процедур, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про продовження проходження ВЛК. Зазначена інформація також надавалася представникам відповідача під час складання адміністративного протоколу.

Приймаючи викладені обставини, позивач вказує, що відсутні підстави для стверджень про вчинення ним адміністративного правопорушення, крім того, оскаржувана постанова не містить ознак адміністративного правопорушення та доказів на підтвердження його вчинення позивачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №225 від 30.01.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 17.02.2026 року № 2026-0217-1440-5381-0 солдат (запасу) ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд «Військово - лікарська медична комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 » 17.02.2026 року.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 26.02.2026 року № 2026-0226-1029-5194-3, 26.02.2026 р. «Військово - лікарська медична комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 » за розпорядженням, що видав ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.02.2026 року провела огляд ОСОБА_1 та на підставі статті 21а графи II Розкладу хвороб визнала його непридатним до військової служби.

З протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 18.03.2026 року № 2026-0318-1522-2815-7 «18 Регіональна ВЛК (м. Одеса)» затвердила висновок про його непридатність до військової служби.

Відповідно витягу Резерв+, 26.02.2026 року ОСОБА_1 , виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 напідставі свідоцтва про хворобу № 2026-0226-1029-5194-3 від 26.02.2026 року.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

У відповідності до ч. 1 та 3 вказаної статті передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приміткою до статті 210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У відповідності до положень статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за порушення абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частину другу статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

При цьому оскаржувана постанова, та матеріали справи, не містять виклад обставин, установлених під час розгляду справи, суті адміністративного правопорушення.

У даному випадку у постанові №225 від 30.01.2026 року міститься лише перелік норм законодавства та відомості що особа не надала відомості які він повинен надати.

Судом встановлено, що станом на час складання постанови позивач проходив військово-лікарську комісію та медичні обстеження за направленнями ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що були надані відомості представникам відповідача під час складання оскаржуваної постанови, тобто про вказані обставини ОСОБА_1 повідомив відповідача.

З спірної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не оновлення відомостей про результати медичних оглядів, про те, суд зазначає, що у ОСОБА_1 не виникло підстав, станом на час складання оскаржуваної постанови, повідомити відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, оскільки він тільки проходив військово-лікарську комісію та медичні обстеження за направленнями ІНФОРМАЦІЯ_8 .

При цьому, висновку про результати медичного огляду, що проводився з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку у ОСОБА_1 ще не було.

Вчинення позивачем будь-якого іншого правопорушення в спірній постанові не зазначено.

Таким чином, ураховуючи зазначене вище, суд вважає, що відсутня підстава притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 2ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи викладене, оскільки позов позивача підлягає до задоволення, за пред`явлення якого позивачем сплачено судовий збір в сумі 532,48 грн., що підтверджується квитанцією від 11.05.2026 року, у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають витрати з відшкодування сплаченого судового збору в сумі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 225 від 30.01.2026 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №225 по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена 30.01.2026, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ) адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 )судові витрати у справі - судовий збір у розмірі у розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. С. Петренко