Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №447/1849/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/263/26

Справа №447/1849/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12026141250000116 від 21.03.2026 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, одруженого, тимчасово не працюючий, маючого на утриманні малолітню дитину, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України,,-

встановив:

ОСОБА_4 , 21.03.2026року о 18:40год. перебуваючи на подвірї за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на нанесення працівнику поліції тілесних ушкоджень, діючи з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи , що ОСОБА_5 , інспектор СРПП ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області , є працівником поліції, одягнений у формений одяг з шевронами, котрий відповідно до Закону України « Про державний захист працівників судів та правоохоронних органів» від 23.12.1993року №3781-ХІІє працівником правоохоронного орагну та який, відповідно до ст.ст.23,41 Закону України « Про національну поліцію» від 02.07.2015року №580-VII, виконує покладені на нього службові обов`язки щодо здійснення поліцейського піклування відносно особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим, яким прибув на повідомлення ОСОБА_6 щодо його неправомірних дій стосовно сестри ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_8 , які є батьками ОСОБА_4 , при наближенні працівника поліції ОСОБА_5 з метою з`ясування обставин, безпричинно , висловлюючи до нього словесні погрози, нецензурні слова, стоячи обличчям застосував фізичну силу і ліктями рук, складеними навхрест, відштовхнув працівника поліції в сторону.

В той час, з метою припинення неправомірних дій ОСОБА_4 , інспектор СРПП ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_9 застосував до нього спеціальний засіб, споряджений речовиною сльозогінної дії. Однак, ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, на заподіяння тілесного ушкодження працівнику поліції, наніс ОСОБА_5 удар кулаком правої руки в обличчя, внаслідок чого останній пригнувся, а особа, матеріали, щодо якої виділено в окреме провадження, підбіг до ОСОБА_5 та наніс декілька ударів руками по голові, спині, тулубу, удар ногою в ділянку правого стегна, чим спричинив ОСОБА_5 , побої та тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою верхньої губи та волосистої частини голови, що відповідно до висновку судово-медичного експерта відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу побої, легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 345 КК України.

В пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.345КК України ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному.

Суд, заслухавши і перевіривши в судовому засіданні пояснення обвинуваченого, вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.345 ч.2 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорює фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризуються типово, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, як обставина, яка пом`якшує покарання. Обставина, що обтяжують покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а тому суд вважає, що покарання ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції статті за якою він обвинувачується у виді позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 Кримінального кодексу України від відбування покарання з іспитовим строком.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання у виді 2( двох) років позбавлення волі.

На підставіст.75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: три оптичні диски для лазерних систем зчитування з маркувальними позначеннями «MEDIA DVD-R» на яких містяться відео файли із зображенням відео фіксації вчинення кримінального правопорушення за допомогою відео реєстратора в службовому автомобілі та портативних відеореєстраторів (боді камер) закріплених на одязі поліцейських працівників - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1