Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №443/909/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/909/26

Провадження №2/443/817/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , територіальна громада села Лисків в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 (відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, територіальна громада села Лисків в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якій просить визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право власності на цілий житловий будинок разом із господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 рахується за громадянами: ОСОБА_7 – голова сім`ї, ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_2 – онук, ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_3 – зять, ОСОБА_8 – онука, ОСОБА_5 – онука. Господарство станом на 30.06.1990 відносилось до суспільної групи колгоспний двір. Згідно витягу з погосподарської книги села Лисків № 132 від 25.02.2026, будинковолодіння по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 рахувалося за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Господарство станом на 15.04.1991 відносилось до суспільної групи колгоспний двір. ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 станом на 15.04.1991 не втратили права на будинок після припинення колгоспного двору, а їхні частки у даному будинку були рівними, умовно по 1/3 частині будинку. Право власності за кожним із учасників двору не реєструвалося. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входила належна йому 1/3 частина житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 , на випадок своєї смерті, заповів усе своє майно своєму онуку та відповідно племіннику позивачки ОСОБА_2 , однак останній спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів, а тому спадкування відбулося спадкоємцями за законом. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 були його дружина ОСОБА_6 , його дочка ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_1 . Позивачка та ОСОБА_9 не прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 у жоден із передбачених законом способів. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Натомість, спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла його дружина ОСОБА_6 , яка з ним проживала та вступила в управління та володіння спадковим майном, юридично спадщину вона не оформила. Таким чином, ОСОБА_6 , володіючи 1/3 частиною будинку як учасник колишнього колгоспного двору та фактично успадкувавши 1/3 частину будинку, що належала її чоловікові ОСОБА_7 , стала фактичним власником 2/3 частин будинку та господарських будівель і споруд в с. Лисків Жидачівського району Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивачки ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, увійшли належні їй 2/3 частини згаданого житлового будинку та господарських будівель. Також у склад спадщини входило право на земельну частку (пай) на території Журавненської селищної ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2704 від 23.04.1997. Відповідно до заповіту від 23.07.1999 ОСОБА_6 , на випадок своєї смерті, заповіла усе своє майно своєму онуку та відповідно племіннику позивачки ОСОБА_2 , однак останній спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів, а тому спадкування відбулося за законом. Окрім позивачки, спадкоємцем першої черги спадкування за законом була її рідна сестра та відповідно дочка покійної ОСОБА_9 , однак остання спадщину не прийняла у жоден із передбачених законом способів, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 08.01.2026 у справі №443/1540/25 встановлено факт постійного проживання позивачки разом із її матір`ю ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, а також визнано за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) розміром 1,39 в умовних кадастрових гектарах на території Зарічненської сільської ради. 24.04.2026 позивачка звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою юридичного оформлення спадщини відносно житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , однак нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері, оскільки згаданий житловий будинок з надвірними спорудами є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом. ОСОБА_2 не претендує на спадщину після смерті своїх дідуся і бабусі, а також на свою частину будинку колишнього колгоспного двору, а тому позивачка на даний час є фактичним одноосібним власником спадкового будинку в АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позовних вимог та розуміння наслідків визнання позову. Окрім цього, у заяві зазначив, що він до 15.04.1991 більше трьох років поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства колгоспного двору і не претендує на спадкову частку після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як і не претендує на частку у майні колгоспного двору.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, визнання позовних вимог та непретендування на частку у спадковому майні.

Представник третьої особи Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області у судове засідання не з`явився, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання пояснень не скористався.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (а.с.82), заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника і підтримання заявлених вимог у повному обсязі (а.с.84).

Відповідачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позовних вимог та розуміння наслідків визнання позову (а.с.70).

Третіми особами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подано до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, визнання позовних вимог та непретендування на частки у спадковому майні (а.с.51, 57, 64).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.36-37).

Ухвалою підготовчого засідання від 05.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.73-74).

Зважаючи на вимоги статей 211, 223 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 10.07.2026 проведено розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу позовних вимог, врахувавши позицію відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з свідоцтвом про народження від 03.02.2018 ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.10).

ОСОБА_11 та ОСОБА_10 заруєстрували шлюб 25.10.1981 і після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_12 », про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане повторно 22.03.2003 (а.с.11).

Витягом № 131 від 25.02.2026 із погосподарської книги села Лисків Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 рахується за громадянами: ОСОБА_7 – голова сім`ї, ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_2 – онук, ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_3 – зять, ОСОБА_8 – онука, ОСОБА_5 – онука. Господарство станом на 30.06.1990 відносилось до суспільної групи колгоспний двір (а.с.12).

Відповідно до витягу з погосподарської книги села Лисків № 132 від 25.02.2026 будинковолодіння по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року рахувалося за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Господарство станом на 15.04.1991 відносилось до суспільної групи колгоспний двір (а.с.13).

За змістом заповіту від 23.07.1999, складеного у с. Зарічне Жидачівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 57, ОСОБА_7 заповіла все належне йому майно онуку ОСОБА_2 (а.с.16).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лисків Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.07.2003 (а.с.14).

Згідно з довідкою Журавненської селищної ради № 276 від 27.08.2025 ОСОБА_7 до дня своєї смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлого посвідчувався заповіт за № 57 від 23.07.1999. ОСОБА_7 на день своєї смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 із дружиною ОСОБА_6 (а.с.15).

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №82341207 від 27.08.2025 встановлено, що після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилася та свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.17).

За змістом заповіту від 23.07.1999, складеного у с. Зарічне Жидачівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №58, ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно онуку ОСОБА_2 (а.с.19).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Журавно Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.02.2005 (а.с.18).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Калуш Івано-Франківської області, про що свідчить свідоцтво про смерть від 21.10.2023 (а.с.21).

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 08.01.2026 у справі №443/1540/25 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із її матір`ю ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, а також визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) розміром 1,39 в умовних кадастрових гектарах на території Зарічненської сільської ради (а.с.22-25).

Відповідно до Технічного паспорта від 01.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок А-1, загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., разом з приналежними господарськими будівлями і спорудами (сараєм «В», літньою кухнею «Г», сараєм «Д», сараєм «Е», огорожею №1, воротами №2, огорожею № 3, колодязем № 4) (а.с.27-31).

Постановою завідувача Жидачівською ДНК від 24.04.2026 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті мами ОСОБА_6 , оскільки житловий будинок з надвірними спорудами, який є спадковим майном, та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом (а.с.32).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права власності на майно у порядку спадкування за законом і неможливістю належного юридичного оформлення цього права у позасудовому порядку через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 697-XII) та Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Так, відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Згідно з частиною 2 статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон № 697-XII, яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 Закону № 697-XII щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15.04.1991, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 2 статті 1223 ЦК України).

Нормою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки

Відповідно до положень частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Також, суд застосував норми статей 1216, 1218, 1220, 1258 ЦК України, які передбачають поняття спадкування, склад спадщини та її відкриття та черговість спадкування за законом.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи господарств – колгоспний двір. Станом на 15.04.1991 це господарство рахувалося за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Відтак, житловий будинок належав ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у рівних частках — по 1/3 кожному.

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, яким визначив єдиного спадкоємця свого майна – ОСОБА_2 . На час смерті ОСОБА_7 діяли норми ЦК УРСР. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 спадщину не прийняв у жодний із способів, передбачених цивільним законодавством, відтак спадкування відбулося за законом. Спадкоємцями першої черги за законом були дружина спадкодавця ОСОБА_6 та його дочки ОСОБА_9 і ОСОБА_1 , однак останні дві спадщину не прийняли у жоден з передбачених цивільним законодавством способів. Натомість ОСОБА_6 прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини і продовжила там проживати, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_6 успадкувала, зокрема, 1/3 частину спірного житлового будинку.

ОСОБА_6 за життя склала заповіт, яким визначила єдиного спадкоємця свого майна – ОСОБА_2 . На час її смерті діяли норми ЦК України. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 спадщину не прийняв у жодний із способів, передбачених цивільним законодавством, відтак спадкування відбулося за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 були її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , однак остання спадщину не прийняла у жодний із способів, передбачених цивільним законодавством, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Натомість ОСОБА_1 прийняла спадщину у належний спосіб, про що свідчить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 08.01.2026.

Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 на 2/3 частини спірного житлового будинку, з яких 1/3 частина належала їй як члену колгоспного двору, а 1/3 частину вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_7 .

Окрім цього, суд враховує підтверджені відповідачем у поданій заяві обставини, а саме те, що до 15.04.1991 він понад три роки поспіль не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору та не претендує на частку у майні цього двору. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач втратив право на частку у майні колгоспного двору, а тому право власності на спірний житловий будинок належало ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у рівних частках – по 1/2 .

Отже, підсумовуючи викладене, суд висновує, що ОСОБА_1 має обґрунтоване право власності на цілий житловий будинок, разом з приналежними господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, однак позбавлена можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи наведене у сукупності, зважаючи на невизнання особистого майнового права позивача та належну обґрунтованість позовних вимог, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 120, 121, 123 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1274 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , територіальна громада села Лисків в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок «А-1», загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., разом з приналежними господарськими будівлями і спорудами: сараєм «В», літньою кухнею «Г», сараєм «Д», сараєм «Е», огорожею №1, воротами №2, огорожею № 3, колодязем № 4, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 14 липня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів