Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №306/408/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/408/26

Провадження № 2/306/615/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що між його батьком ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 13.01.2025 року було вчинено правочин, відповідач отримав від батька кошти в сумі 13247 Євро та зобов"язався повернути такі в строк до 26.05.2025 року. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер, відповідач до цього часу кошти не повернув. Позивач спадщину за батьком прийняв, про що свідчить витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі. Зазначає, що вказане зобов`язання відповідач не виконує належним чином, тому просить стягнути останнього на свою користь суму заборгованості в розмірі 675067,12 грн. та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач подав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Також до заяви додав оригінал вищевказаної розписки. (а.с.24-25).

Відповідач в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.20,23).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 13 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_1 від 01.03.1996 року) було власноручно написано та підписано розписку про те, що він станом на 13.01.2025 року заборгував ОСОБА_3 13247 євро. Відповідач зобов"язався повернути кошти до 26.05.2025 року (а.с.25).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.05.2025 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №117 проведений Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.7).

Судом встановлено, що позивач є сином покійного ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81539586 від 16.06.2025 року, приватним нотаріусом Баратей А.А. заведено спадкову справу №74213085, спадкодавець ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з постанови ВП ВС від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що вона власноручно написана та підписана відповідачем, а її зміст свідчить про існування між сторонами боргового зобов`язання, містить підтвердження отримання відповідачем грошових коштів та його обов`язок повернути їх у визначений строк. Отже, розписка є належним письмовим доказом укладення між сторонами договору позики, підтверджує факт передання грошових коштів позичальнику та дотримання сторонами письмової форми правочину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики, передавши відповідачу грошові кошти на умовах, визначених у розписці, тоді як відповідач свого обов`язку щодо їх повернення у встановлений строк не виконав. Доказів належного виконання зобов`язання або повернення позики відповідач суду не надав.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України право вимоги за договором позики увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 та перейшло до його спадкоємця. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на звернення до суду з вимогою про стягнення зазначеної заборгованості.

Оскільки факт укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору позики, факт існування заборгованості, настання строку її повернення та невиконання відповідачем своїх зобов`язань знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо понесених позивачем судових витрат, суд констатує наступне.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог і розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до вищезгаданої норми Закону з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 6751,67 грн судового збору за подачу позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 137, 141, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст. 509, 524, 526, 530, 1046-1047, 1049, 1216 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму заборгованості за розпискою від 13.01.2025 року в сумі 675 067 (шістсот сімдесят п`ять тисяч шістдесят сім) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму сплаченого судового збору в розмірі 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 67 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

13.07.2026 року.