Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №303/3775/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3775/25

1-кп/303/362/25

н.р. стат. звіту – 381

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 21.11.2024 до ЄРДР за №62024140160000750 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше судимого вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.07.2024 за ч.4 ст.402 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 05 років, зі звільненням від відбування покарання, на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 01 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком відання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 ЗУ «Про оборону України», діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи в пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , маючи об`єктивну можливість виконати наказ командира, без поважних причин та без законних на те підстав, 02.11.2024 відкрито відмовився виконати наказ свого начальника за службовим становищем та за військовим званням – ТВО начальника Генерального штабу Збройних Сил України бригадного генерала ОСОБА_6 від 29.10.2024 №1340-РС, доведений йому 02.11.2024 начальником штабу - заступником командира в/ч НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 , відповідно до якого солдата ОСОБА_3 , звільнено з посади кулеметника відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони роти охорони та оборони в/ч НОМЕР_1 і призначено на посаду матроса резерву 20 запасної роти в/ч НОМЕР_2 , а також солдат ОСОБА_3 , перебуваючи в пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , маючи об`єктивну можливість виконати наказ командира, без поважних причин та без законних на те підстав, 02.11.2024 відкрито відмовився виконати усний наказ свого начальника за службовим становищем та за військовим зважанням – начальника штабу – заступника командира в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 щодо необхідності його вибуття 02.11.2024 до 14 год. 00 хв. у складі команди до розташування в/ч НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав, що він дійсно відмовився від виконання наказу щодо переведення до іншої військової частини. Відмову від виконання наказу пояснив своїми релігійними переконаннями (віруючий баптист), які не дозволяють йому приймати участь у вбивствах, а тому він відмовився від переведення до запасної роти військової частини НОМЕР_2 , на посаду матроса резерву так як припускав, що дана частина є бойовою.

При цьому ОСОБА_3 підтвердив, що будучи призваним на військову службу до в/ч НОМЕР_1 (посада кулеметник відділення охорони та оборони), дійсно заступав в наряд та брав до рук зброю.

Щодо обвинувачення в частині доведення йому усного наказу щодо відбуття до іншої частини заперечив, вказавши, що ОСОБА_7 нічого йому не доводив.

Окрім цього показав, що він усвідомлював щодо настання кримінальної відповідальності та відповідного покарання за відмову від виконання наказу, так як був уже засуджений за невиконання наказу та перебував на іспитовому строці за вироком суду.

Незважаючи не часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України підтверджується показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_7 повідомив, що він особисто, як начальник штабу в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), на загальному шикуванні особового складу, що мало місце 02.11.2024 на майданчику в/ч НОМЕР_1 , оголосив наказ начальника Генерального штабу ЗСУ щодо звільнення ряду військовослужбовців, в тому числі ОСОБА_3 , із займаних посад з подальшим їх призначенням до іншої військової частини.

Окрім цього, як повідомив свідок, в світлиці казарми в/ч НОМЕР_1 , військовослужбовцям із числа переведених (переміщених), в чергове було доведено до відома відповідний наказ начальника Генерального штабу ЗСУ, що підтверджується відомістю доведення.

Як показав свідок, ОСОБА_3 відмовився виконувати відповідний наказ з релігійних переконань.

Окрім цього, як показав ОСОБА_7 , на його усний наказ щодо необхідності здачі посад та подальшого вибуття о 14 год. 02.11.2024 до в/ч за місцем переведення (призначення), який був ним доведений до переведених військовослужбовців, ОСОБА_8 вказав, що він нікуди не поїде.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив обставини відмови ОСОБА_3 від виконання наказу начальника Генерального штабу щодо його переведення в іншу частину.

Відповідно до пояснень ОСОБА_9 факт відмови ОСОБА_3 від виконання наказу мав місце у світлиці казарми, після попереднього оголошення даного наказу на майданчику в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .

ОСОБА_9 засвідчив факт залучення ОСОБА_3 до нарядів із зброєю.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що за її участі, в листопаді 2024 на території в/ч у АДРЕСА_2 , начальником штабу ОСОБА_7 на загальному шикуванні було доведено до відома особового складу частини наказ начальника Генерального штабу ЗСУ про переведення військовослужбовців в іншу в/ч. В подальшому ОСОБА_3 , при ознайомленні з даним наказом (під підпис), відмовився від його виконання. З пояснень ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_3 залучався до вартової служби.

Також вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами.

Так, згідно із повідомленням командира в/ч НОМЕР_3 від 06.11.2024 за вих. №1391, останнім повідомлено про виявлення у діях солдата ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України (а.с. 76).

Згідно із наступними матеріалами службового розслідування (постановою слідчого ОСОБА_11 від 31.03.2025 визнано документом), встановлено факт відмови від виконання наказу військовослужбовцем призваним під час мобілізації в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 :

- згідно із витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №52 від 18.06.2023 про призначення на посаду солдата ОСОБА_3 , останнього призначено на посаду кулеметника відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони роти охорони та оборони в/ч НОМЕР_1 (а.с.89);

- відповідно до наказу начальника Генерального штабу ЗСУ від 29.10.2024 за №1340 – РС солдата ОСОБА_3 , звільнено з посади кулеметника відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони роти охорони та оборони в/ч НОМЕР_1 та призначеного на посаду матроса резерву 20 запасної роти в/ч НОМЕР_2 (а.с.90-92);

- згідно із рапортом капітана ОСОБА_7 від 02.11.2024, останній довів наказ начальника Генерального штабу ЗСУ від 29.10.2024 за №1340 – РС на ранковому шикуванні (а.с. 105);

- відповідно до відомості доведення наказу Генерального штабу ЗСУ від 29.10.2024 за №1340 – РС даний наказ доведено до солдата ОСОБА_3 (а.с.108);

- згідно із рапортом майора ОСОБА_10 від 02.11.2024, остання доповідає командиру в/ч НОМЕР_1 що довела до особового складу, який вибуває до нового місця служби статті КК України (а.с.105);

- відповідно до відомості доведення статей КК України, солдату ОСОБА_3 доведено майором ОСОБА_10 статті КК України, в тому числі ст. 402 КК України, щодо відмови від виконання наказу (а.с. 109);

- відповідно до рапорту солдата ОСОБА_3 від 02.11.2024, останній доповідає командиру в/ч НОМЕР_1 щодо відмови від виконання наказу ГШ (а.с.107);

- згідно із рапортом ст. лейтенанта ОСОБА_12 від 02.11.2024, останній доповідає командиру в/ч НОМЕР_1 щодо відмови від виконання наказу солдатом ОСОБА_3 (а.с.106);

- відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 02.11.2024 за №209 про призначення службового розслідування призначено службове розслідування по факту відмови від виконання наказу (а.с.81);

- згідно із актом службового розслідування по факту відмови від виконання наказу солдатом ОСОБА_3 підтверджено невиконання останнім наказу начальника Генерального штабу ЗСУ від 29.10.2024 за №1340 – РС (а.с.82-88);

- відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.11.2024 за №216 «Про результати проведення службового розслідування» службове розслідування за фактом невиконання ОСОБА_3 наказу начальника Генерального штабу ЗСУ від 29.10.2024 за №1340 – РС завершено(а.с.77).

В подальшому, а саме 06.11.2024, командир в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_13 повідомляє, в тому числі Закарпатську спеціалізовану прокуратуру у військові та оборонній сфері Західного регіону про факт відмови від виконання наказу начальника Генерального штабу ЗСУ від 29.10.2024 за №1340 – РС військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 (а.с.76);

Факт доведення наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.10.2024 №1340-РС до ОСОБА_3 та факт відмови останнього від його виконання підтверджується також протоколом огляду від 31.03.2025, відеозапис якого міститься на диску CD-RW (постановою слідчого ОСОБА_11 від 31.03.2025 визнано речовим доказом), який було переглянуто в судовому засіданні (а.с. 113, 120, 121-122).

Належність, допустимість та достовірність наведених вище доказів сумніву не викликає, вони отримані у порядку, встановленому КПК України, без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

До показів обвинуваченого в частині неможливості виконання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.10.2024 №1340-РС, через релігійні переконання, суд ставиться критично та розцінюється виключно як спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне оскільки жодних доказів щодо належності ОСОБА_3 до певних релігійних конфесій, окрім посилань самого обвинуваченого, в тому числі у документах та на відеозаписі відмови, суду не надано. а обвинувачений проходячи службу на посаді кулеметника відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони роти охорони та оборони в/ч НОМЕР_1 заступав на варту зі зброєю, а відтак, у випадках визначених діючим законодавством, в тому числі у разі нападу на об`єкти, що ним охороняються, ОСОБА_3 мав застосувати зброю. При цьому, вищевказаний наказ не містить в собі відомостей на підтвердження тверджень ОСОБА_3 щодо його переведення до бойової частини та залучення до безпосередньої участі в бойових діях, а свідчить лише про переведення його на посаду матроса резерву запасної роти, тобто посилання обвинуваченого щодо переведення останнього для безпосередньої участі у бойових діях є лише його припущенням.

Окрім цього суд наголошує, що навіть належність обвинуваченого до певних релігійних конфесій не надає обвинуваченому, який є діючим військовослужбовцем, права відмовитися від виконання наказу про переведення його до іншої частини.

До невизнання вини обвинуваченим в частині невиконання усного наказу суд також ставиться критично, тому, що дані твердження спростовано показами свідка ОСОБА_7 , а підстав сумніватися в даних показах свідка, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань у суду не має.

Отже, оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, в саме непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

При цьому суд змінює обвинувачення щодо дати необхідності вибуття ОСОБА_3 у складі команди до розташування військової частини НОМЕР_2 , на підставі показів свідка ОСОБА_7 та вважає їх технічною опискою (у обвинуваченні зазначено 02.11.2025 до 14.00 год.) вказавши «02.11.2024 до 14.00 год.».

Обставини, які обтяжують покарання – вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

Обставини, які пом`якшують покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Суд виключає щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання так як ОСОБА_3 вину в повному обсязі не визнав.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин, особу обвинуваченого: на обліку нарколога та психіатра не перебуває; раніше судимий, вчинив новий злочин під час іспитового строку за вироком Мукачівського міськрайнного суду від 11.07.2024 за ч.4 ст.402 КК України, а тому суд, приймаючи до уваги досудову доповідь органу пробації, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а відтак щодо призначення покарання в межах санкції ч.4 ст.402 КК України у виді позбавлення волі, з призначенням остаточного покарання, відповідно до ч.1 ст.71 КК України, шляхом приєднання частини невідбутого покарання визначеного відповідно до вироку Мукачівського міськрайонного суду від 11.07.2024 у виді позбавлення волі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, приєднати частину невідбутого покарання визначеного за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 11 липня 2024 року та визначити ОСОБА_14 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 05 (п`ять) років 01 (один) місяць.

Речові докази: CD-RW диск з написом «Verbatim» на якому містяться відеозаписи з фактами доведення наказу та відмови військовослужбовця від його виконання – залишити при матеріалах судового провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_15