Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №184/1000/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1866/26 Справа № 184/1000/26 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , громадянку України, яка працює на посаді головного бухгалтера в АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», що розташоване за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 11,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) грн. 00 коп., стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и в:

постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона не подала до установи банку платіжні доручення на перерахування належних до сплати сум узгоджених податкових зобов`язань із орендної плати згідно з податковими деклараціями з плати за землю (орендна плата) від 19.03.2026 року № 9068902530 в сумі 8 967 059,25 грн, № 9068903128 в сумі 4 047 686,55 грн, по терміну сплати 30.03.2026 року за звітний період лютий 2026 року, чим порушила вимоги пункту 287.3 статті 287, пункту 288.7 статті 288 розділу ХІІ Податкового кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

З таким судовим рішенням не погодилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що акт камеральної перевірки та протокол про адміністративне правопорушення складено в один день — 21.04.2026 року, при цьому платник податків має право протягом 10 днів подати заперечення до висновків акта, а тому складання протоколу є передчасним, оскільки на момент його складання порушення не могло вважатися остаточно встановленим. Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Наголошує, що контролюючим органом порушено порядок складання протоколу, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів належного повідомлення її про час та місце його складання, чим порушено її права, передбачені КУпАП. При цьому посилання на п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України є неправильним, оскільки вказана норма передбачає надсилання документів таким чином саме платнику податків, а не фізичній особі. Крім того, у переліку документів відсутні, зокрема, запрошення, листи, протоколи чи листи про направлення протоколів про адміністративне правопорушення платнику податків.

Зауважує, що в матеріалах справи наявний лист, адресований саме АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», з якого не вбачається, що ОСОБА_1 запрошено для ознайомлення та підписання протоколу. Проте в акті зазначено, що саме ОСОБА_1 не з`явилась. За місцем її реєстрації вона жодних листів не отримувала.

Наголошує на порушенні вимог ст. 254 КУпАП, оскільки за правопорушення, вчинене 30.03.2026 року, протокол складено лише 21.04.2026 року.

Стверджує, що контролюючим органом порушено порядок складання протоколу, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце складання протоколу. Складання протоколу без участі особи, за відсутності даних про належне її повідомлення, є грубим порушенням норм закону, що тягне за собою недопустимість протоколу як доказу.

Зазначає, що належним доказом наявності порушень податкового законодавства є податкове повідомлення-рішення, а не лише акт перевірки, а тому самі по собі акт та протокол не підтверджують викладених у них обставин.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибула, при цьому належним чином повідомлена про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 42), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи, та прийняте у справі рішення.

Суд, розглядаючи справу про вчинення адміністративного правопорушення, не вправі вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про адміністративне правопорушення. Якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а також не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права особи на захист та принципу рівності сторін процесу.

Протокол про адміністративне правопорушення, по суті, є обвинувальним актом, на основі якого в сукупності з іншими доказами встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у резолютивній частині оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнана винуватою та на неї накладено стягнення за ч. 2 ст. 163-2 КУпАП, водночас протокол стосовно ОСОБА_1 складений за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП та не містить посилання на ознаку повторності. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд встановив обставини та доведеність вини ОСОБА_1 саме за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, однак визнав її винуватою за більш тяжкою нормою закону, чим вийшов за межі обвинувачення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, та посилив її відповідальність без передбачених правових підстав.

У зв`язку з наведеним постанову суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом свого рішення.

Переглядаючи справу, апеляційним судом встановлено, що 30.03.2026 року у м. Покров, вул. Центральна, 11, ОСОБА_1 не подала до установи банку платіжні доручення на перерахування належних до сплати сум узгоджених податкових зобов`язань із орендної плати згідно з податковими деклараціями з плати за землю (орендна плата) від 19.03.2026 року № 9068902530 в сумі 8 967 059,25 грн, № 9068903128 в сумі 4 047 686,55 грн, по терміну сплати 30.03.2026 року за звітний період лютий 2026 року, чим порушила вимоги пункту 287.3 статті 287, пункту 288.7 статті 288 розділу ХІІ Податкового кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 163-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення № 20681/04-36-04-03/00190928 від 21.04.2026 року; актом ГУ ДПС у Дніпропетровській області про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів № 20673/04-36-04-03/00190928; актом про неприбуття посадової особи платника податків для складання, підпису та вручення протоколу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2026 року № 20681/04-36-04-03/00190928, складений щодо ОСОБА_1 , за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, та особи-порушника.

Поряд із цим суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France» («Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no. 2)» («Гору проти Греції № 2») [ВП], § 41).

Так, актом камеральної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не подала до установи банку платіжні доручення на перерахування належних до сплати сум узгоджених податкових зобов`язань із орендної плати згідно з податковими деклараціями з плати за землю (орендна плата) від 19.03.2026 року № 9068902530 в сумі 8 967 059,25 грн, № 9068903128 в сумі 4 047 686,55 грн, по терміну сплати 30.03.2026 року за звітний період лютий 2026 року, чим порушила вимоги пункту 287.3 статті 287, пункту 288.7 статті 288 розділу ХІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 288.7 Податкового кодексу України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог статей 285–287 цього розділу.

При цьому, згідно з пп. 287.3 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Посилання ОСОБА_1 на те, що протокол складений передчасно, оскільки вона має право протягом 10 днів оскаржити повідомлення-рішення, не заслуговують на увагу.

Так, акт камеральної перевірки фіксує певні порушення, на підставі встановлення яких складено протокол про адміністративне правопорушення.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення на основі акта перевірки та складання податкового повідомлення-рішення є різними правовими відносинами, що, у свою чергу, тягне різні обов`язки та відповідальність, пов`язані з порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Податкового кодексу України.

Отже, скасування податкового повідомлення-рішення не може бути безумовною підставою, яка виключає наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Такі обставини встановлюються в сукупності з усіма наявними доказами, які містяться в матеріалах справи та надані стороною захисту. У даному випадку стороною захисту не надано відомостей про скасування податкового повідомлення-рішення, складеного на підставі акта камеральної перевірки № 20673/04-36-04-03/00190928.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог КУпАП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , оскільки останній за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 11, як посадовій особі підприємства, направлено відповідне повідомлення із запрошенням на 21.04.2026 року о 11 годині 00 хвилин до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Покров, вул. Залужного, 7, для ознайомлення з матеріалами перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Однак ОСОБА_1 своїм правом не скористалась. Крім того, ОСОБА_1 як головний бухгалтер підприємства була беззаперечно обізнана про проведення перевірки, а тому як посадова особа мала цікавитися її результатами, тому такі дії останньої сприймаються як умисні, спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до пп. 42.5 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом особистого вручення платнику податків чи його представнику. У разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у запрошенні час складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої неявки. Акт підписується не менш як трьома посадовими особами контролюючого органу та реєструється у журналі реєстрації актів, що засвідчують факт неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі ненадання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, документів для складання протоколу використовуються відомості про таку особу, наявні у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків.

Відповідно до Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 року № 566, у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі.

Враховуючи вищенаведені норми закону, апеляційний суд не вбачає, що направлення повідомлень ОСОБА_1 через електронний кабінет платника податків є порушенням права останньої на захист.

Порушення вимог ст. 254 КУпАП апеляційним судом не встановлено, оскільки після встановлення факту правопорушення здійснювалися заходи щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за участю особи шляхом надсилання останній відповідних листів, а після встановлення факту її неявки та складання відповідного акта складено протокол про адміністративне правопорушення.

Обставини, які б виключали провадження у справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Разом із цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , апеляційний суд позбавлений можливості його застосувати, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення 30.03.2026 року, отже, на час постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення минув строк накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у разі закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись статтями 38, 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-2 КУпАП, скасувати.

Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА