Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №760/14302/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14302/21 2-а/760/771/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Чоботарьової В. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Янчик М. І. звернулася до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати протокол про порушення митних правил №583/10000/21 від 12 квітня 2021 року, винесений головним державним інспектором відділу оперативного реагування №1 (у м. Києві) управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Митниці, Данильченком Д. К.;

визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил №0583/10000/21, винесену Київською митницею Державної митної служби України про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 743 550,06 грн, а справу про порушення митних правил закрити.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 квітня 2021 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування №1 (у м. Києві) управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Київської митниці Держмитслужби, Данильченком Д. К. винесено Протокол про порушення митних правил №583/10000/21.

20 травня 2021 року Київською митницею Державної митної служби України за результатами розгляду Протоколу №583/10000/21 від 12 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 , у минулому директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНМЕД», винесено Постанову про порушення митних правил №583/10000/21, якою позивача визнано винною у вчиненні порушені митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 743 550,06 грн.

Позивач зазначає, що оскаржувані протокол і постанова винесені із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, під час їх складення було допущено необ`єктивність та неповнота дослідження обставин справи, а висновки, які містяться в них не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для їх скасування. Позивач наголошує, що у даній ситуації відповідач усупереч всім розумним принципам та правилам, розпочав дії щодо фактичного переслідування ТОВ «ВІНМЕД» з метою знайти будь-яке порушення для притягнення його до відповідальності за надуманих протиправних обставин.

На момент митного оформлення товарів згідно вимог частини шостої статті 255 МК України у відповідача не було зауважень до документів та розмірів сплачених митних платежів, у зв`язку з чим товар був випущений на митну територію України з оформленням митної декларації, а Протокол про порушення митних правил від 12 квітня 2021 року та Постанова за результатами розгляду такого протоколу складені вже через більш ніж два роки після ввезення товару на митну територію України, і щодо особи, яка вже понад два роки не є керівником підприємства, яка ввозила товар на митну територію України.

Так, ТОВ «ВІНМЕД» (код ЄДРПОУ 38537628) створене 13 лютого 2013 року, з 16 липня 2018 року по 19 грудня 2019 року позивач працювала на посаді директора товариства.

У компанії є ексклюзивна довіреність від виробника медичних товарів виробництва компанії Caire Inc. (США), яка видана від 29 червня 2018 року.

Відповідно до укладеного зовнішньоекономічного договору №2 від 18 травня 2018 року між ТОВ «ВІНМЕД» та компанію DOSTAWCA MEDYCZNY sp. z о.о. (ul.Humanska 8/3, 00-789 Warsawa, Poland) було оформлено замовлення на апаратуру для кисневої терапії - кисневий генератор PSA за №017 від 16 серпня 2019 року.

На підставі МД типу ІМ40ДЕ №UA100110/2019/151166 від 09 вересня 2019 року ТОВ «ВІНМЕД» здійснено розмитнення та ввезення на територію України виробів медичного призначення, апаратура для кисневої терапії - кисневий генератор PSA, модель AS-J (570) каталожний номер AS105-8 - 1 шт., виробник «AirSep Corporation», країна виробництва США. Тут же зазначено, що на товарі присутнє відповідне маркування та фото додається.

Загальна вага брутто 1100 кг, нетто 931 кг, одержувачем якого виступало ТОВ «ВІНМЕД», вартість згідно Інвойсу становить 76 000,00 дол. США.

Позивач наголошує на тому, що товар, ввезений на митну територію України, мав Європейський сертифікат якості, а тому відповідно до вимог статтею 1, 45 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» ТОВ «ВІНМЕД» мало право як уповноважена особа виробника видавати Декларацію про відповідність товару, яка була надана під час розмитнення товару.

Крім того, позивач зазначила, що не отримала жодної повістки, оформленої у відповідності до вимог статті 509 МК України. Також, зазначає про відсутність повноважень у особи, яка ініціювала процедуру притягнення її до відповідальності за порушення митних правил, оскільки відносно Данильченка Д. К. у Шевченківському районному суді міста Києва перебуває в провадженні кримінальна справа №761/302/19 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Серед іншого, зауважує про строки накладення адміністративних стягнень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

Відповідач у визначений судом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що на підставі електронної митної декларації №UA100110/2019/151166 від 09 вересня 2019 року, складеної ФОП ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4, на підставі договору про надання послуг митного брокера від 08 червня 2018 року, укладеного з ТОВ «ВІНМЕД», та поданої до відділу митного оформлення №1 митного поста «Київ-Столичний», здійснено розмитнення та ввезення на територію України виробів медичного призначення, апаратура для кисневої терапії - кисневий генератор PSA, модель AS-J (570) каталожний номер AS105-8 - 1 шт., виробник «AirSep Corporation», країна виробництва США. Загальна вага брутто 1100 кг, нетто 931 кг, одержувачем якого виступало ТОВ «ВІНМЕД», вартість згідно Інвойсу №017 від 16 серпня 2019 року становить 76 000 дол. США.

12 квітня 2021 головним державним інспектором відділу оперативного реагування №1 (у м. Києві) управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Київської митниці Держмитслужби Данильченком Д. К. винесено протокол про порушення митних правил №583/10000/21, за результатами розгляду якого 20 травня 2021 року митницею відносно колишнього директора ТОВ «ВІНМЕД» ОСОБА_1 винесено постанову про порушення митних правил, якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 743 550,06 грн.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернулася з указаним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, згідно з частиною першою статті 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з вимогами статті 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, підставою для винесення оскаржуваної постанови про порушення митних правил стала відсутність у декларанта українських сертифікатів на відповідність кисневих генераторів вимогам технічного регламенту.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно частиною першою статті 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (частина восьма статті 264 МК України).

Положеннями статей 265, 266 цього Кодексу визначено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. При цьому, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до частин першої-другої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною другою статті 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

В силу вимог частини третьої статті 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України).

Згідно із частиною другою статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Відповідно до статті 193.1 Податкового кодексу України ставки податку в розмірі 7% від бази оподаткування встановлюються по операціях з постачання на митну територію України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Тобто, застосування в митній декларації ставки ПДВ в розмірі 7% застосовується до виробів:

- які внесені до Реєстру;

- які відповідають технічним регламентам, що підтверджується документом про відповідність дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Отже, однією з підстав застосування ставки 7 відсотків є відповідність медичного виробу вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та який дозволений для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

З матеріалів справ вбачається, що разом із митною декларацією позивачем до митниці були надані наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір №1 від 18 травня 2018 року, укладений між ТОВ «ВІНМЕД» (Україна) та компанією DOSTAWCA MEDYCZNY sp. z о.о. (ul.Humanska 8/3, 00-789 Warsawa, Poland);

- інвойс 16 серпня 2019 року №017;

- CMR №000002897 від 03 вересня 2019 року;

- Декларація про відповідність, яка не відповідає технічному регламенту на медичні вироби UA.TR.753.D.38537628/MD-19/DEC від 23 травня 2019 року.

На підтвердження відповідності товарів вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою КМУ №753 від 02 жовтня 2013 року, подана Декларація про відповідність UA.TR.753.D.38537628/MD-19/DEC від 23 травня 2019 року, яка складена під цілковиту відповідальність уповноваженого представника, але доручення від виробника CAIRE Inc. (США) на уповноваженого представника не надано.

Позивач на підтвердження відповідності кисневих генераторів вимогам технічного регламенту, надала наступні документи:

- сертифікат США придатності для експорту згідно розділу 801 (е)(1) №.3319-12-2019; дійсний з 20 грудня 2020 року по 19 грудня 2021 року (з перекладом);

- сертифікат відповідності №UA.TR.039.1125/390, виданий 07 жовтня 2019 року Органом з оцінки відповідності Державне підприємство «Український медичний центр сертифікації» Міністерства охорони здоров`я України (щодо відповідності генератора кисневого Технічному регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №753).

Тобто, на момент митного оформлення означені документи були у ТОВ «ВІНМЕД» та, з урахуванням вимог Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», суд дійшов висновку про відповідність генераторів кисневих національним стандартам та технічним регламентам.

Відповідно до положень статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце при наявності спеціальної протиправної мети дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення характеризується виключно умисною формою вини, оскільки при декларуванні особа має усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено наведеною правовою нормою, полягає у заявленні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; заявленні неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; надання документів, що містять такі відомості; несплата митних платежів у строк, встановлений законом; інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 06 листоапад 2018 року в справі № 607/15295/15-а, від 22 травня 2020 року в справі № 751/1477/17.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/ або надання документів, що містять неправдиві відомості, та наявність прямого умислу, що, в свою чергу, відповідачем не доведено і судом під час розгляду справи не встановлено.

Крім того, конкретизація диспозицією статті 485 МК України спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в цьому випадку, з урахуванням вимог п. 8 частини першої статті 4 та частини восьмої статті 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа, якими за обставинами цієї справи є ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно.

Частинами першою-другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 43/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.

Так, відповідач, не надавши відзиву, не довів, що позивачем були вчинені умисні дії з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Тож, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил,суду надано не було.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої 1 статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову про порушення митних правил №0583/10000/21 від 20 травня 2021 року у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити, оскільки у діяннях позивача відсутні обов`язкові ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України.

Разом з тим, складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання незаконними дій щодо складання цього протоколу, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 березня 2019 року у справі №199/7360/17, від 10 липня 2020 року у справі №420/647/19.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів. Аналогічних правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 травня 2018 року №760/9462/16-а.

Таким чином, дії посадових осіб із складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для позивача, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для нього та не порушують права особи. За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, з урахуванням розміру судового збору, встановленого у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0583/10000/21 від 20 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України судовий збір у розмірі 454 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Київська митниця Державної митної служби України, ЄДРПОУ 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А.

Суддя Л. М. Ішуніна