Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №643/10796/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10796/26

Провадження № 2/643/6918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Астаповича О.В.,

участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за

позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями від 26.05.2026 справа розподілена судді Астаповичу О.В.

Ухвалою судді від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 18.06.2026.

17.06.2026 до суду надійшла заява відповідачки про відкладення розгляду справи.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.06.2026 не з`явились. Розгляд справи відкладено на 24.06.2026.

19.06.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява представника відповідача про вступ у справу як представника.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 24.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Розгляд справи відкладено на 09.07.2026

07.07.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив представника відповідачки.

В судове засідання 07.07.2026 з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився хоча позивач був належним чином повідомленим про дату і час проведення судового засідання.

Позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. В судовому засіданні представник відповідача вважав за можливе розпочати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Обґрунтування позовної вимоги

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.05.2020 у розмірі 75551,03 грн, що складається із: 69033,25 грн - заборгованість за тілом кредита; 6 517,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

На обґрунтування вказує наступне

05.05.2020 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту.

05.05.2020 відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір) та погодив наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн (п.1.2. Договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 43,2% (п.1.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору);

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України”.

На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії – 07/23, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.

У процесі користування рахунком відбулась зміна розміру кредитного ліміту до 72 000,00 грн та зміна розміру процентної ставки до 42,0% річних. Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 1.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитну картку, кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

26.03.2025 Відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00059521236_01 до Кредитного договору від 26.03.2025 (надалі - Додаткова угода). Відповідно до п. 1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін:

1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія;

2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п. 1.1., 1.2.)

3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Тобто, враховуючи фінансовий стан відповідача, позивач посприяв останньому, внаслідок чого сторонами погоджено пільгові умови обслуговування.

Згідно п. 2. Додаткової угоди Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом або виконуючи зобов`язання частково, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 15.04.2026 року має заборгованість —75551,03 грн., яка складається з наступного: 69033,25 грн. - заборгованість за тілом кредита, 6517,78 грн.. - заборгованість за простроченими відсотками.

Обґрунтування відзиву на позовну заяву

Відповідач заперечила позов.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. На обґрунтування вказав наступне.

Надана позивачем Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» від 05.05.2020 року (далі – Заява) не містить жодних даних про те, яку саме картку отримав відповідач, строк її дії та розмір наданого кредиту, номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду саме за цим позовом. Доказів надсилання Договору та заяви в особистий акаунт Клієнта у Cистемі «Приват24» (веб- версія) до суду надано не було.

З позовної заяви не зрозуміло у якому форматі, лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, або у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу чи в іншому якомусь форматі.

Вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Вважає, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджували що саме цій договір надсилався відповідачці і вона ознайомилась та погодилась саме цій умови договору.

Окрім цього позивач зазначає що відповідачці була видана кредитна карта номер - НОМЕР_1 , строк дії – 07/23, тип – Універсальна. Натомість жодних пояснень яким чином відповідачка нібито користувалась карткою, якщо строк дії її пройшов.

Також звертає увагу суду, що зі сторони позивача вбачається факт умисного обрахування заборгованості по тілу кредиту, похідним від чого є відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Так, за змістом виписки по рахунку вбачається, що кошти, які сплачувались відповідачем в рахунок погашення заборгованості, першочергово зараховувалися банком не в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а в рахунок погашення заборгованості по процентам, умови нарахування та розмір яких не був погоджений сторонами.

Вважає, що заборгованість за простроченим тілом кредиту фактично сформована з відсотків, що зараховані банком для погашення за рахунок кредиту, тобто не є тілом кредиту, що фактично отриманий відповідачем.

З виписки по картці чітко вбачається, що не дивлячись на постійне поповнення картки ОСОБА_1 , заборгованість за кредитом постійно зростала за рахунок списання не погоджених відсотків на прострочену суму заборгованості.

Акцентує увагу суду, що заборгованість по кредиту, яка наразі є предметом спору в рамках вказаної справи, виникла не у зв`язку з ухиленням відповідача від повернення фактично отриманих коштів, а за рахунок додавання неправомірно нарахованих відсотків.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Виходячи із принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України, вважає, що обов`язок щодо доведення умов кредитування та наявності заборгованості у заявленому розмірі покладається на позивача.

Також наводить посилання на норми щодо захисту прав споживачів.

Оцінка судом аргументів сторін

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з підп 1, 5 п. 3 Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затверджених Постанова Правління Національного банку України 13.12.2019 № 151, в редакції станом на 05.05.2020 день укладання договору між сторонами, 1) електронний сенсорний пристрій - електронний пристрій із сенсорним екраном, на якому особа може створити власноручний підпис; 5) цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.

Згідно з п. 5, 6, 7, 8 цього Положення - 5. Норми цього Положення щодо використання цифрового власноручного підпису не можна розуміти та/або застосовувати як такі, що обмежують права банків та клієнтів банків вчиняти правочини у вигляді документів у паперовій формі (змінювати, доповнювати або припиняти дію електронних документів паперовими документами чи в іншій не забороненій законодавством України формі і навпаки). 6. Цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення. 7. Використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом. 8. Банк самостійно визначає технологію створення електронних документів, які клієнт підписує цифровим власноручним підписом, та забезпечує дотримання вимог цього Положення.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух коштів по рахунку відповідача.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що сторони 05.05.2020 уклали договір шляхом ознайомлення відповідачкою з умовами кредитування та підписання паспорт кредиту, а також заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Сторони погодили істотні умови цього договору: 1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн; 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; 4. Процентна ставка, відсотків річних: 43,2%; 5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; 6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; 7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4%.

Договір відповідачка підписала власноруч на електронному сенсорному пристрої утворивши власноручний цифровий підпис.

Укладання таким чином договору відповідає вимогам законодавства.

Підписанням цього договору відповідачка посвідчила факт ознайомлення з умовами договору.

В подальшому погодили інші зміни до договору, на кращих для відповідачки умовах 26.03.2025 , а саме: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди; 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0%; 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Відповідачка не проявляла інтересу до ознайомлення з текстом договору в подальшому незважаючи на використання кредитних коштів. Неознайомлення з умовами використання чужих коштів не стало на заваді їх використанню. Власне, умови нарахування процентів за користування кредитними коштами її не цікавили до моменту пред`явлення позову до суду.

Суд відкидає посилання відповідачки на обов`язок позивача додатково надіслати відповідачці текст договору, оскільки такий обов`язок не передбачений ні договором ні законом.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що відповідачка дійсно зверталась до установи позивача та оформляла кредитну картку. Підтверджує, що трансакції використання коштів відповідачкою, які вказані у виписці, дійсно мали місце, не суперечать дійсним обставинам справи, та навіть після строку дії картки, що зазначений на картці.

Відтак суд відкидає твердження відповідачки про необхідність надання пояснень яким чином відповідачка нібито користувалась карткою, оскільки вона дійсно користувалась вказаною карткою, а відсутність блокування картки після закінчення її строку дії є загальнопоширеною практикою українських банків у зв`язку із введенням воєнного стану.

Уклавши договір відповідчка отримала не лише можливість використовувати кредитні кошти на власний розсуд, але й обов`язок їх повернути на умовах передбачених договором.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком складає 75 551,03 грн, яка складається з наступного: 69 033,25 грн - заборгованість за тілом кредита, 6 517,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками..

Відповідачем наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував, контррозрахунку не подав.

Суд відхиляє аргумент відповідачки про неналежне зарахування платежів відповідачки на погашення заборгованості, оскільки такі суперечать, як вимогам договору, так і ст. 534 ЦК України.

Доказів погашення заборгованості в сумі 75 551,03 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, суд зробив висновок про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 75 551,03 грн, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Згідно з частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У зв`язку із повним задоволенням позову суд розподіляє витрати позивача щодо сплати судового збору та покладає їх на відповідачку.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05,05.2020 у розмірі 75551 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн 03 коп, з яких: 69033 (шістдесят дев`ять тисяч тридцять три) грн 25 коп заборгованість за тілом кредиту; 6517 (шість тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 78 коп заборгованість по простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14330570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 14.07.2026.

Суддя О.В. Астапович