Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №610/1759/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1759/26

провадження № 2/610/1640/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Тімонової В.М.,

за участі: секретаря судового засідання – Кучеренко Ю.М.,

представника позивача – адвоката Матерборчук Ю.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідачки – адвоката Корнієнко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 610/1759/26 (провадження № 2/610/1640/2026) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява адвоката Матерборчук Юлії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій просить поділити спільне майно подружжя, а саме:

у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Іншу 1/2 частину квартири залишити за ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони з 12.03.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину 2015 року народження. Шлюб між ними розірвано на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 12.01.2021 (справа № 610/2917/20), яке набрало законної сили 12.02.2021. Під час перебування у шлюбі подружжя придбало трикімнатну квартиру загальною площею 56,3 кв.м, житлова площа 39,4 кв.м, на підставі договору купівлі продажу від 26.07.2016 р. (адреса: АДРЕСА_2 ). Право власності зареєстровано 26.07.2016 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Бовдуй О.О. Власником під час здійснення реєстрації було вказано дружину позивача ОСОБА_2 . На даний час квартира повністю перебуває у володінні і користуванні колишньої дружини позивача ОСОБА_2 . Вважає, що вказане майно, яке набуте за час шлюбу є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Жодних домовленостей щодо того, щоб поділити дане майно сторонами не досягнуто, що змусило позивача звертатися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 06.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 08.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Матерборчук Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідачки – адвокат Корнієнко Н.В. у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача - адвоката Матерборчук Ю.В., представника відповідача - адвоката Корнієнко Н.В., дослідивши письмові докази, надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовим розглядом встановлено, що 12 березня 2015 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з актового запису про шлюб (а.с. 13-14).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 12.01.2021 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 14, 17).

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.07.2016 приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Бовдуй О.О., ОСОБА_2 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-16).

Звертаючись до суду із позовом представник позивача наполягає та тому, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами наявний спір щодо поділу майна подружжя, оскільки спірна квартира придбана за спільні кошти та спільними зусиллями сторін в період шлюбу, а відтак є спільним сумісним нерухомим майном, в зв`язку з чим підлягає поділу в рівних частинах між сторонами.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, якою по суті суд відійшов від раніше визначеної правової позиції щодо необхідності доведення, за які кошти подружжя набуто майно. Згідно з наведеним висновком Верховного Суду України зазначено, що діє презумпція спільності майна подружжя і особа, яка це заперечує, повинна цю презумпцію спростувати.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 607/13289/16-ц (касаційне провадження № 61-29948св18) та з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 756/13581/16-ц (касаційне провадження № 61-34274св18).

Ст. 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма ст. 368 Цивільного кодексу України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

За ст.ст. 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України).

За цих обставин квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ., та яка була зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому наявні підстави для їх поділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги вищенаведене, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету 1100,00 гривні, що дорівнює 50-ти відсоткам судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову (2200 х 0,5 = 1100).

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 1100 гривні відповідно до ст. 141 ЦПК України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 139, 141, 206, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1100,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 1100,00 грн судового збору, сплаченого ним за подання до суду позовної заяви згідно з платіжною інструкцією № 1.613916841.1 від 10.04.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 . 18, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 14 липня 2026 року.

Суддя В.М. Тімонова