Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №695/5006/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/5006/25

номер провадження 2/695/938/26

08 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та родинних відносин, в якому з урахуванням зміни предмету позову, просив:

- встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , батько позивача – ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті матері позивача відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім позивача заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_3 , що є дочкою спадкодавця та рідною сестрою позивача. Крім них заяву про відмову від прийняття спадщини подала ОСОБА_2 , дочка спадкодавця та рідна сестра позивача, яка відмовилась на користь ОСОБА_3 , дочки спадкодавця та рідної сестри позивача.

Згідно відомостей зі спадкового реєстру спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не відкривалась.

Звернувшись, 02.10.2025 року до другої Золотоніської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті матері, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на житловий будинок.

Позивач, дізнався про те, що необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки позивач на час смерті матері був зареєстрований за іншою адресою, що обумовило звернення з позовом у цій справі до суду.

Окрім того, необхідно встановити факт родинних відносин між Позивачем та матір`ю, бо в свідоцтві про народження Позивача мати зазначена « ОСОБА_6 », а у свідоцтві про смерть зазначена « ОСОБА_7 ». Дані розбіжності в написанні по батькові померлої матері в документах також буде перешкодою для оформлення спадщини після її смерті, а тому слід встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вище зазначеного, позивач був змушений звернутися до суду, оскільки іншим позасудовим шляхом довести вказаний факт неможливо. Встановлення даних фактів породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину. Іншої можливості встановити ці факти позивач не має.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, визначено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Запитом Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2025 року витребувано з ДРУГОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( у віці 88 років), у с-щі Калинівка, Васильківського району, Київської області, яка зареєстрована в с.Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що він проживав постійно з матір`ю з 2007 по 2014 рік. Сам здійснював за нею догляд та потім сам ховав матір.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що приблизно в 2008 році мати позивача ОСОБА_4 почала хворіти. Оскільки в неї було троє дітей, то вони зібрались та вирішили, що позивач буде проживати з матір`ю та доглядати її. Позивач постійно проживав із матір`ю, вели спільне господарство. Сестри теж періодично приїздили до них. Коли мати позивача та відповідачів померла, то сторони підготували заяви, але подали їх належним чином. Коли виникла необхідність переоформити спадковий будинок відповідачі з позивачем вирішили, що саме позивач буде приймати спадщину. Коли позивач звернувся до нотаріальної контори, то йому було відмовлено оформленні спадщини.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти їх задоволення. Вказала, що позивач є її братом. Їхня мама ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті і до цього з матір`ю жив їх менший брат, оскільки після смерті чоловіка їй самій було погано. Брат доглядав за матір`ю, ходив по лікарях, займався господарством. Перед смертю матері брат повіз її до сестри в Київ, оскільки сестра – медичний працівник і вони думали ще підтримати там здоров`я матері. Свідок зазначила, що брат ховав їхню матір. Також указала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , це одна й та сама особа.

Відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позову та вказала, що позивач є її братом. Саме брат доглядав за мамою, а вона іноді приїздила до них. Мама постійно проживала в с. Вознесенське під опікою брата. Раз на рік вона брала матір до себе та робила їй перевірку стану здоров`я, здавала аналізи, робила кардіограму, УЗД серця. Брат разом із мамою приїздив до неї, бо мамі було важко пересуватися і він їй допомагав. Коли вони востаннє приїхали, то мама померла в неї. Зазначила, що брат займався похованням матері.

Показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судовому засіданні стверджено, що ОСОБА_4 дійсно була матір`ю позивача ОСОБА_1 . Оскільки вона хворіла і потребувала сторонньої допомоги, її син ОСОБА_1 проживав разом із матір`ю та здійснював постійний догляд за нею. Сестри з матір`ю не жили, лише приїздили в гості. Похованням матері займався позивач.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, показання свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.09.2014 року Вознесенською сільською радою Золотоніського району вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 88 років, про що 01.09.2014 року складено відповідний актовий запис № 51.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 10.09.1964 року Вознесенським с.ЗАГС Золотоніського району Черкаської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 19.09.2000 року Вознесенською сільською радою Золотоніського району Черкаської області, вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 70 років, про що 01.07.1998 року в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 32.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 . Спадкове майно складається з будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належав померлому згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Вознесенської с/ради №82 від 12.10.2000 р., зареєстрованого в Золотоніському БТІ 14.11.2000 р., реєстр №353. Будинок глиноочерятий обкладений плиткою, житловою площею 29,7 кв.м., до будинку примикає літня кухня з сараєм, сарай, саж, криниця, паркан. Будівлі розміщені на земельній ділянці, що належить виконкому Вознесенської с/ради. Оцінка спадкового майна становить: 10 687 гривень.

Згідно з довідкою від 09.02.2025 року №194, виданою виконкомом Вознесенської сільської ради про те, що згідно запису в погосподарській книзі сільської ради № 9, об`єкт погосподарського обліку № 0616-1 за гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 числиться житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Померла ОСОБА_4 була останнім членом двору. Земельна ділянка не приватизована, заборон на відчуження будинку немає, малолітні та неповнолітні діти, пристарілі за даною адресою не зареєстровані і не проживають. Гр. ОСОБА_4 на день смерті була постійним жителем села Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області.

Згідно відомостей зі спадкового реєстру від 21.06.2019 року, спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не відкривалась.

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 02.10.2025, після смерті ОСОБА_4 02.10.2025 заведено спадкову справу.

02.10.2025 р. нотаріусом Другої Золотоніської державної нотаріальної контори Калашнику Анатолію Михайловичу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина - спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк.

Відповідно до довідки Вознесенської сільської ради від 30.09.2025 року № 588, виданої виконкомом Вознесенської сільської ради про те, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з нею без реєстрації з 2008 року по 2014 рік проживав син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За правилом ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно положень пунктів 4.14 та 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту від 22.02.2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Cімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують доводи сторони, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів.

Згідно роз`яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.

Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що суд може встановити факт родинних відносин, якщо в органах РАЦС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні, або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що позов про встановлення факту родинних відносин породжує юридичні наслідки для позивача, а встановити його іншим шляхом неможливо, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є сином і матір`ю.

Нормами ст.ст.1216-1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1220,1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч.1ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадщину за законом почергово отримують особи, які вказані в ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене вище, суд уважає за необхідне позов задовольнити та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст.259,263-265,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2026 року.