Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №524/7653/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7653/26

Провадження №2-а/524/73/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Ковальчук Т. М.

за участю секретаря судових засідань – Воблікової І. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № R348149 від 11 лютого 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, не містить посилання на докази, якими підтверджується його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, доказів отримання ним повістки та нез`явлення без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, позивач, зокрема, зазначає, що в оскаржуваній постанові: відсутні відомості про повідомлення особи, яка притягується до відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи; не зазначена норма закону, на підставі якої притягнуто до відповідальності; не наведено обставин, встановлених під час розгляду справи, а саме номер повістки, дата її направлення та отримання, та дати, на яку було необхідно з`явитися.

Ухвалою від 22 червня 2026 року суду відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач звернувся з з`явою, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив; причини неявки суду не повідомив; про розгляд справи повідомлений належним чином; правом на подання відзиву не скористався.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до статті 205 КАС України.

Вивчивши позовну заяву, додані до неї матеріали суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 № R348149 від 11 лютого 2026 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.

За обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові встановлено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто вчинив передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП адміністративне правопорушення.

У оскаржуваній постанові також вказано, що 11 лютого 2026 року через електронний кабінет призовника надійшла заява, в якій останній не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (короткий зміст заяви: повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку).

Законність та обґрунтованість зазначеної постанови є предметом спору у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У частині третій статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань – від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За правилами статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України – за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`являтися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

З аналізу наведеної норми вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності, зокрема, за те, що він не з`явився за повісткою. Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем була отримана така повістка про виклик його до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на відповідну дату, що б свідчило про належне повідомлення позивача щодо дати та часу на який необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що відсутні докази направлення позивачу повістки та не встановлено дату, на яку позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому відповідач як суб`єкт владних повноважень відповідно до положень статті 77 КАС України зобов`язаний був надати докази в спростування зазначених доводів, зважаючи на те, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на нього.

При цьому за умовами частини п`ятої статті 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Натомість, відповідач не надав до суду доказів направлення або вручення позивачу повістки про виклик до ТЦК та СП.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 537/4012/16-а, від 08 листопада 2018 року у справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 524/7184/16-а.

Посилання в оскаржуваній постанові про подання позивачем заяви не спростовує обставин відсутності доказів належного повідомлення позивача. Наявність такої заяви не звільняє ТЦК та СП від обов`язку надати докази вчинення правопорушення, в тому числі вручення повістки (поштою, особисто).

Зважаючи на те, що відповідач не довів направлення позивачу у встановленому законом порядку повістки із зазначенням у ній дати та часу, на який необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати в сумі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R348149 від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп судових витрат.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Т. М. Ковальчук