Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №754/9768/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/288/26

Справа №754/9768/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г. за участю представника Позивача Мироненка О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Суть спору

20.05.2026 Представник Позивача адвокат Мироненко О.О. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2089 від 07.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення. Цією постановою на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідач мотивував притягнення до відповідальності тим, що Позивач 07.05.2025 о 19 годині 30 хвилин не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_2 , чим порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на повну відсутність доказів наявності вказаних у постанові обставин.

Також Позивач наголошує на тому, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Ураховуючи ці порушення, Позивач стверджує про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Позиція Відповідача

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву не скористався, не подав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (стаття 268 КАС України).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином.

Зокрема, Відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення тексту повістки та ухвали про відкриття провадження у справі на відому суду електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

Суд звертає увагу, що справа відноситься до термінових, розглядається протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, тому неприбуття у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та їх оцінка

Позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до військово-облікового документа, сформованого 20.02.2026 у застосунку "Резерв+", Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , має відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вчасно уточнив облікові дані 11.09.2025.

07.05.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 капітан ОСОБА_3 прийняв постанову № 2089 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до цієї постанови на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25500,00 грн.

У постанові зазначено, що Позивач 07.05.2025 о 19 годині 30 хвилин не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_2 , чим порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, у постанові зазначено, що особу Позивача було встановлено на підставі рапорту дільничного офіцера поліції Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції О. Нечипоренка від 07.05.2025. При цьому Відповідач у постанові зафіксував, що обставин, які пом`якшують відповідальність, при розгляді справи не встановлено, а свою провину у скоєному правопорушенні Позивач не визнав та від пояснень відмовився.

Матеріали справи не містять доказів отримання Позивачем копії постанови, що оскаржується, тому Суд визнав поважними причини пропуску строку на оскарження цієї постанови та поновив строк звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною шостою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_4.

Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_4 або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, які засвідчують факт його зупинки та відсутності військово-облікового документа, а також відсутні докази фото- і відеофіксації. Наданий Позивачем військово-обліковий документ з реєстру засвідчує наявність у нього оновлених облікових даних.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили відсутність у Позивача зазначеного документа або факт його відмови у пред`явленні під час перевірки.

З метою з`ясування суті правопорушення представник Позивача звернувся до Відповідача з адвокатським запитом за вих. № 22.04.01 від 22.04.2026, у якому просив повідомити суть порушення правил військового обліку та надати належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.

У відповідь на цей запит ІНФОРМАЦІЯ_1 листом за вих. № 3340 від 19.04.2026 повідомив, що позивачу була надіслана повістка засобами поштового зв`язку, за якою він не прибув, чим порушив вимоги законодавства та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідач зазначив, що у зв`язку з цим до органів Національної поліції було направлено звернення щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Водночас у цьому ж листі Відповідач підтвердив, що адміністративне провадження відносно позивача уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2026 році не розпочиналось, а отже надати витребувані матеріали справи не вбачається можливим.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами (частина дев`ята статті 80 КАС України).

Крім того, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина четверта статті 159 КАС України).

Суд, оцінюючи поведінку суб`єкта владних повноважень у цій справі, доходить висновку, що повне ігнорування ним процесуального тягаря доказування та бездіяльність в частині надання витребуваних доказів свідчить про свідоме ухилення від участі у змагальному процесі.

За таких обставин неподання Відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення, Суд вважає недоведеним факт наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (частина перша статті 239 КУпАП).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (пункт 3 частини третьої статті 286 КАС України).

З огляду на те, що суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено принцип відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 665,60 грн за правилами частини першої статті 139 КАС України, яка визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сума сплаченого судового збору становить 1331,20 грн, що перевищує встановлений законом розмір, адже згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328,00 грн, і за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2026 році належить сплачувати судовий збір у 665,60 грн.

Зайво сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає поверненню за клопотанням Позивача. Такого клопотання у справі не заявлено.

Позивач також просить відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вимог частин п`ятої, шостої та сьомої статті 134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони.

При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21).

У справі, що розглядається, Відповідач не просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат.

Представник Позивача надав суду на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, договір про надання правничої допомоги № 25 від 21.04.2026, додаткову угоду № 2 від 15.05.2026, акт приймання-передачі № 2 від 24.06.2026 та рахунок-фактуру № МО-000001 від 24.06.2026 на суму 10000,00 грн.

Згідно з цими документами було надано комплекс правничої допомоги, який включав аналіз матеріалів, підготовку позовної заяви та представництво інтересів клієнта. Представник Позивача брав участь у судовому засіданні 18.06.2026.

Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні. Обов`язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов`язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У цій справі Суд, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суті виконаних робіт, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи участь адвоката у судовому засіданні, дійшов висновку, що заявлені Позивачем витрати у сумі 10000,00 грн були фактично понесені, є необхідними та підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись статтями 134, 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2089 від 07.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач (Стягувач) ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач (Боржник) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

рішення підписано 13.07.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО