Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №404/13678/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/13678/25

провадження № 22-ц/4809/1010/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 12 березня 2026 року (суддя Кулінка Л.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , у період з 03.05.2022 року по теперішній час. Крім того, просила зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати їй такі документи: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про прийняття на службу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належним чином завірену копію послужного списку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належним чином завірену копію матеріалів службових розслідувань відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (якщо такі проводилися або проводяться) з дати прийняття на службу по теперішній час; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зникнення безвісті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що вона спільно проживає однієї сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 починаючи з 03.05.2022 року по теперішній час. В будь-якому іншому шлюбі ні вона, ні ОСОБА_2 в цей період не перебували. ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який брав безпосередньо участь в обороні України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, а зараз знаходиться в статусі зниклого безвісті. Вказала, що звернення із заявою про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу обумовлено тим, що вона потребує звертатися як член сім`ї військовослужбовця із відповідними запитами до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, до Служби безпеки України, до Національного інформаційного бюро України, до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до Міжнародного Комітету Червоного Хреста та до інших державних, недержавних, в тому числі міжнародних органів і організацій для отримання інформації щодо військовослужбовця ОСОБА_2 та його можливого перебування в полоні рф. На її запит з проханням надати документи щодо ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надала відповідь-відмову з посиланням на те, що нею не надано документів, які підтверджують повноваження представляти родичів ОСОБА_2 . Крім того, вказала, що вона претендує на отримання прав, як члена сім`ї військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», інших нормативних актів.

Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 12 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаною заявою.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою заявниці через «спір про право», суд не врахував той факт, що, наприклад, стосовно виплат за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», іншими нормативними актами, спір відсутній – тому що заявниця не зверталась за відповідними виплатами, адже без встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вона не є суб`єктом отримання грошового забезпечення або соціальної допомоги. Аналогічно, відсутній спір про право на спадщину, адже заявниця не зверталась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину через відсутність правових підстав. Навіть якщо не брати до уваги моральні питання, заявниця не могла б брати участь в спорі щодо спадщини як через те, що ОСОБА_2 знаходиться в статусі зниклого безвісті, так і тому, що заявниця в принципі не має права претендувати на спадщину, адже час її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 менший ніж встановлений чинним законодавством для отримання спадщини (стаття 1264 ЦК України). В Справі відсутнє навіть теоретичне підґрунтя для спору про право, а тому твердження суду про наявність «спору про право» є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті окремого провадження, суд першої інстанції, виходив з того, що з поданої заяви вбачається спір про право.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК.

Так, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК, частина шоста статті 294 ЦПК).

Таким чином, окреме провадження характеризується безспірністю. Це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне «подвоєння» судового процесу є неприпустимим з огляду на те, що вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16).

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому суд наділений лише повноваженнями з`ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов`язуючи особу діяти певним чином.

Судове рішення, ухвалене загальним судом у порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність юридичного факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має заявник певне суб`єктивне право.

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Як убачається зі змісту поданої заяви ОСОБА_1 , встановлення факту юридичного значення їй необхідно, окрім отримання прав, як члена сім`ї військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», інших нормативних актів, також для отримання документів щодо проходження служби ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надати їй документи щодо ОСОБА_2 не можуть розглядатись в окремому провадженні, оскільки суд при встановленні юридичного факту своїм рішенням має лише підтвердити факт, не зобов`язуючи при цьому особу діяти певним чином.

З огляду на те, що заява про вставлення факту містить вимоги, які не можуть бути розглянуті в порядку окремого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.М. Єгорова