Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №344/4644/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4644/26

Провадження № 2-а/344/60/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 грудня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R274140, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Вказаною постановою встановлено, що задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 . Документ, що посвідчує особу: паспорт, СЕ091074, ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИМ МВ УМВС УКРАЇНИ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 21.09.2001. Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності її відсутності: 27.12.2025. Спосіб надходження заяви: Особисто в паперовій формі.

Дана інформація є недостовірною, так як постанова №R274140 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України складена у відсутності ОСОБА_1 , згоди на притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не надавав.

Дану постанову позивач отримав в Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в області Івано-Франківського Івано-Франківському районі Івано-Франківської міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після подання заяви про ознайомлення від 03.03.2026.

Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

За наведених обставин позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № R274140 та закрити провадження по справі (а.с. 1-3, 27-29).

09 квітня 2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови № R274140, підставою для притягнення позивача до відповідальності стала не неявка за повісткою (як помилково стверджує позивач), а виявлений факт непроходження військово-лікарської комісії (ВЛК) особою, яка була раніше визнана обмежено придатною до військової служби (непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час). Позивач стверджує, що оскільки йому не вручалась повістка, і він не був присутній при розгляді справи, постанова є незаконною. Таке твердження свідчить про хибне трактування норм права. В оскаржуваній постанові прямо зазначено: "За наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності". Отже, ТЦК та СП діяв у суворій відповідності до вимог чинного законодавства, маючи законне право винести постанову без складання протоколу та за відсутності особи, оскільки 27.12.2025 позивачем подано заяву про не оспорення допущеного порушення та згоду на притягнення до відповідальності за відсутності.

Позивач посилається на наявність у нього підстав для відстрочки (догляд за батьком-інвалідом ІІ групи), як на обставину, що виключає його вину. Відповідач звертає увагу суду на те, що наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє особу від обов`язку виконувати правила військового обліку, зокрема — проходити ВЛК.

Відповідач зазначає, що позивач порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ухилившись від проходження військово-лікарської комісії. Цей факт об`єктивно підтверджується даними державного реєстру "Оберіг", доступ до якого має і сам позивач через застосунок "Резерв+".

Постанова винесена уповноваженою особою в межах компетенції та з дотриманням процедури.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 67-72).

01 липня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надано заяву на виконання ухвали суду від 15 червня 2026 року, в якій повідомляє, що станом на момент формування даної відповіді паперові матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від 27.12.2025 у матеріалах архіву ТЦК та СП відсутні, у зв`язку з чим фізично надати даний документ суду неможливо. За фактом втрати частини архівних матеріалів, зокрема у зв`язку з постійними кадровими змінами та ротаціями особового складу, що обумовлювало несвоєчасну передачу/не передачу матеріалів на зберігання в архів, а також вимушеними заходами з переміщення та реорганізації архівних фондів ТЦК та СП, проведено службове розслідування. Повідомлено керівництво військових формувань за місцем переміщення винних військовослужбовців з метою притягнення до відповідальності (а.с. 102-103).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.54).

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі (а.с. 55-56).

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію заяви від 27 грудня 2025 року, поданої ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. (а.с. 95-96).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не прибув, проте надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити (а.с. 84).

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №209989 (а.с. 7-8, 33-34).

З висновку № 355/6 від 23.05.2025 вбачається, що ОСОБА_4 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 9, 35).

Як вбачається з копії застосунку "Резерв+", ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації (а.с. 10-11, 36-37).

26 листопада 2024 року між ОСОБА_1 , який діє на підставі довідки про проходження навчання № 71/03-07 від 18-19.07.2024, Фізичною особою, та ОСОБА_4 , отримувачем, та Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради в особі директора Семанюка Василя Миколайовича, який діє на підставі Положення про департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 03.05.2022 № 78, укладено договір № 157 про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Предметом цього договору є забезпечення надання отримувачу соціальних послуг з догляду на професійній основі. Послуги надаються з 26.07.2024 по 21.05.2025 (а.с. 12-15, 38-41).

01 вересня 2025 року між ОСОБА_1 , який діє на підставі довідки про проходження навчання № 71/03-07 від 18-19.07.2024, Фізичною особою, ОСОБА_4 , отримувачем, та Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради в особі директора Семанюка Василя Миколайовича, що діє на підставі Положення про департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 03.05.2022 № 78, укладено договір № 265 про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Предметом цього договору є забезпечення надання отримувачу соціальних послуг з догляду на професійній основі. Послуги надаються з 01.09.2025 по 22.05.2026 (а.с.16-19, 42-45).

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про надання матеріалів виконавчого провадження № 80363890 від 27.02.2026 та зняття копій (а.с. 20).

27 лютого 2026 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 80363890 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000,00 гривень на підставі постанови №R274140 від 27 грудня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 21, 47).

27 лютого 2026 року старшим державним виконавцем винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 3400,00 гривень виконавчого збору (а.с.22, 48).

27 лютого 2026 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80363890 про стягнення ОСОБА_1 на користь держави 34000,00 гривень на підставі постанови №R274140 від 27 грудня 2025 року (а.с.23, 49).

27 лютого 2026 року старшим державним виконавцем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 80363890 (а.с.24, 50).

Постановою № R274140 по справі про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень (а.с. 25, 51, 73-75).

Згідно облікової картки та результатів проходження ВЛК, позивач 15.05.2001 проходив медичну комісію, підлягає переогляду 15.05.2006 (а.с. 74-75).

22 лютого 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 звертався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання постанови № R274140 від 27 грудня 2025 року (а.с.26, 52).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини другої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої-другої статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки військовозобов`язаного.

Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов`язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.

04.05.2024 набрав чинності Закон України № 3621-IX від 21.03.2024 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Згідно вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У силу положень статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини шостої-восьмої статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина десята статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно частини першої статті 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Нормами статей 72, 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Судом встановлено, що зі змісту оскаржуваної постанови R274140 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27.12.2025, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стало те, що громадянин ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (пункт 2 розділу ІІ статті 22 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення праві військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка регламентує зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, визначено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки особи, яка розглядає справу, щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті Кодексу України про адміністративні правопорушення або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

У рішенні у справі «Абрамян проти росії» Європейський Суд з прав людини зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

У цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскільки, як зазначено в оскаржувані постанові, ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу суду про витребування доказів не надано паперову копії заяви ОСОБА_1 від 27.12.2025 у зв`язку з втратою.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що ОСОБА_1 писав заяву, в якій зазначив, що він не оспорює допущене ним порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Аналіз наведених вище правових норм, дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами передбаченими, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав: на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи відсутні докази про виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і наявності підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалось належне сповіщення позивача щодо розгляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Відповідач в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також суд враховує те, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази по усіх епізодах обвинувачення, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не надано до суду доказів, які спростовують наведені позивачем у позовній заяві факти невідповідності змісту оскаржуваної постанови вимогам закону.

Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена законом, недостатність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Позовну вимогу про визнання протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення суд вважає безпідставною, оскільки частиною третьою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначені конкретні повноваження суду при вирішенні справ у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності і не надано суду право визнавати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень у даній категорії справ, а також результатом вчинення дій інспектора стало конкретне рішення, а саме: оскаржувана постанова, яка, за висновком суду, підлягає скасуванню, і такий спосіб захисту порушеного у публічно-правових відносинах права позивача суд вважає достатнім та повним.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 38, 210, 251, 252, 254, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 9, 77, 134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд–

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі – задовольнити частково.

Скасувати постанову № R274140 від 27 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.