Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №344/5339/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5339/26

Провадження № 2-а/344/73/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Семків-Тачинська Оксана Любомирівна звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 роботи про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 березня 2026 року через застосунок «Дія» він дізнався про відкриття виконавчого провадження № 80401183. Ознайомившись із матеріалами провадження у державного виконавця 11.03.2026 отримав копію постанови №R266472 від 22.12.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Позивач з даною постановою не погоджується і вважає її такою, що не відповідає дійсності. Після відбування покарання позивач був взятий на військовий облік, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 14.11.2002. Згодом тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 було замінено на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , де у ОСОБА_1 , стоїть відмітка, що він взятий на військовий облік 07.05.2024. 07.05.2024 ОСОБА_1 був виключений із військового обліку.

Позивач вважає, що таким чином позивач не був суб`єктом військового обліку, а отже не міг порушувати правила, передбачені ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 25.05.2024 ОСОБА_1 вчасно уточнив усі облікові дані, (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронну пошту та інші персональні дані), що підтверджується витягом з застосунку Резерв +.

У постанові № R266472 від 22.12.2025 стверджують, що ОСОБА_1 не став на облік після прибуття з установи покарань, ігнорує той факт, що позивач вже виконав цей обов`язок раніше, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та РЕЗЕРВ+. Час від часу позивач оновлював мобільний застосунок РЕЗЕРВ+, де 07.11.2025 з`явилась інформація про те, що ТЦК та СП звернулись до поліції по причині «не став на військовий облік після прибуття з установ виконання покарань». Оскільки процедура поновлення позивача на обліку відбулась поза межами правового поля, позивач де-юре продовжує залишатися особою, виключеною з військового обліку, а отже не є суб`єктом адміністративного проступку. Після цього ОСОБА_1 із працівником поліції звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою з`ясування підстав внесення до реєстру запису про порушення. Оскільки, видавши позивачеві посвідчення із підставою виключення з військового обліку 07.05.2024, відповідач сам визнав відсутність у позивача обов`язку перебувати на обліку. Тому подальші претензії щодо «порушення правил військового обліку» у 2025 році є безпідставними та свідчать про халатність при перевірці даних у реєстрі «Оберіг».

16.12.2025 позивач звернувся із письмовою заявою про закриття адміністративного правопорушення, оскільки дані уточнені вчасно, що відображається у застосунку РЕЗЕРВ+, крім цього позивач був виключений із військового обліку. Тому він просив закрити адміністративну справу та надіслати матеріали справи засобами поштового зв`язку. Вказане звернення залишилось без відповіді та реагування. Матеріали справи ОСОБА_1 надіслані не були, про дату розгляду справи позивача не повідомляли.

Постанова № R266472 від 22.12.2025 ТВО ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не була належним чином оформлена, оскільки вона не підписана і не вручена позивачеві.

На адвокатський запит від 04.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 надав відповідь, що адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації, потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, тому строк розгляду адвокатського запиту продовжено до 20 робочих днів.

Оскаржувана постанова № R266472 від 22.12.2025 позивачу поштою не надсилалась, під розписку не вручалась. Про її існування позивач дізнався лише 11.03.2026 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Таким чином десятиденний строк на оскарження не пропущений, оскільки він обчислюється з моменту фактичного отримання/ознайомлення з документом.

За наведених обставин позивач просить поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права та скасувати постанову № R266472 від 22.12.2025 (а.с. 1-6).

02 квітня 2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач зазначає, що твердження позивача ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Факт оновлення позивачем своїх контактних даних 25.05.2024 через мобільний застосунок "Резерв+" (що підтверджується його ж додатками) не звільняв його від обов`язку фізично прибути до ТЦК та СП для проходження процедури взяття на зміни статусу з "Виключено" на військовий облік та "Військовозобов`язаний". Невиконання цього обов`язку у період дії воєнного стану утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правопорушення є триваючим, тому відповідач діяв у межах строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач стверджує, що про дату розгляду справи його не повідомляли, постанова не підписана і не вручена позивачеві. Як вбачається з Витягу з ЄДРПВР , 19 грудня 2025 року позивач особисто, в паперовій формі подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву (вх. № 1985), в якій зазначив, що він не оспорює допущене ним порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Оскільки позивач 19.12.2025 подав власноручну заяву про визнання вини та згоду на розгляд справи без його участі, уповноважена особа відповідача 22.12.2025 абсолютно правомірно винесла постанову № R266472 без складання протоколу та за відсутності особи. Позивач заздалегідь знав про факт розгляду справи, оскільки сам ініціював спрощений розгляд своєю заявою.

Позивач просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що дізнався про постанову лише 11.03.2026 з матеріалів виконавчого провадження. Проте ця обставина спростовується матеріалами справи. Звернувшись особисто до ТЦК та СП 19.12.2025 із паперовою заявою про розгляд справи за його відсутності, позивач достеменно знав про невідворотність винесення постанови. Більше того, у Витягу з ЄДРПВР вказано, що постанова сформована в електронному вигляді. Позивач, будучи користувачем застосунку "Резерв+" (де він бачив статус порушника ще з листопада 2025 року, як він сам зазначає), мав усі можливості цікавитися ходом розгляду своєї справи.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 24-28).

28 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Семків-Тачинською О.Л. подано до суду письмові пояснення, в яких підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити. Вказує, що ОСОБА_1 відбував покарання з 2000 по 2002 роки. Після відбування покарання позивач був взятий на військовий облік, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 14.11.2002, яке долучено до матеріалів справи. Згодом тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 було замінено на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , де у ОСОБА_1 , стоїть відмітка, що він взятий на військовий облік 07.05.2024, яке також долучено до матеріалів справи. 25.05.2024 ОСОБА_1 вчасно уточнив усі облікові дані, (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронну пошту та інші персональні дані), що підтверджується витягом з застосунку Резерв +.

Отже, викладене у постанові №R266472 від 22.12.2025 про те, що ОСОБА_1 не повідомив про повернення після відбування ув`язнення ( ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку, не відповідає дійсності

07.05.2024 ОСОБА_1 був виключений із військового обліку. Таким чином позивач не був суб`єктом військового обліку, а отже не міг порушувати правила, передбачені ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До 08.11.2025 ОСОБА_1 був виключений із військового обліку, що підтверджується копією РЕЗЕРВ +. ОСОБА_1 був виключений із військового обліку до набрання чинності Закону 3633 ІХ.

ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав доказів, що ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку після звільнення з установи відбування покарання, не надав копії заяви, на яку він зазначає у відзиві, не надав доказів про надіслання постанови поштовим відправленням (а.с.40-43).

12 травня 2026 року відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_6 на виконання ухвали суду від 29 квітня 2026 року надано заяву, в якій повідомляє, що попередньо відомості про подання заяви від 19 грудня 2025 року, поданої ОСОБА_4 в паперовій формі до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначено, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, були встановленні під час опрацювання відомостей електронної справи про адміністративне правопорушення, сформованої в ІТС «Оберіг», про що, також, було надано відповідний витяг до суду.

У той же час за результатами опрацювання паперових архівних матеріалів справ про адміністративні правопорушення встановити наявність такої заяви виявилось неможливим.

Враховуючи зазначене, а також розуміючи покладений на суб`єкта владних повноважень обов`язок з доведення правомірності вчинених ним діянь, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було призначено проведення службової перевірки за фактом відсутності витребовуваних судом документів.

Встановлено, що відносно громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , колишнім офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 № 08/1165. При цьому, у зв`язку з територіальною віддаленістю внесення відомостей до ІТС «Оберіг», на основі яких сформовано електронну справу про адміністративне правопорушення, здійснено оператором ІТС «Оберіг» на основі наданої колишнім офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_6 інформації в телефонному режимі без верифікації відповідних документів.

Враховуючи зазначене, за результатами службової перевірки ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_7 визначено за порушення військової дисципліни, неналежне виконання службових обов`язків та вимог законодавства про адміністративні правопорушення колишнім офіцером відділення призову старшим лейтенантом ОСОБА_6 , направити копію доповідної записки та витяг із наказу за результатами службової перевірки командиру військової частини (установи) за теперішнім місцем служби старшого лейтенанта ОСОБА_8 для розгляду та вирішення питання щодо притягнення його до відповідальності в межах наданих повноважень.

Відносно оператора ІТС “Оберіг” вжито заходів дисциплінарного впливу та порушено питання щодо прийняття кадрового рішення.

З огляду на вищевикладене, ІНФОРМАЦІЯ_5 не має можливості надати суду витребувану копію заяви від 19.12.2025. Одночасно повідомляємо, що ІНФОРМАЦІЯ_5 припиняє посилатися на факт наявності такої заяви як на доказ у справі, оскільки відомості в ІТС «Оберіг» у цій частині визнано помилковими. Приносимо щирі вибачення стороні позивача в частині, що стосується встановлених фактів (а.с. 58-60).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.16-17).

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.18-19).

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідченої копії заяви від 19 грудня 2025 року, поданої ОСОБА_1 в паперовій формі до ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. № 1985), в якій зазначено, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с.53-54).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, попередньо представник позивача - адвокат Семків-Тачинською О.Л. подала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, слухати справу за відсутності сторони позивача (а.с. 102).

Надаючи пояснення у попередніх судових засіданнях, позивач та його представник підтримали позов на підставах, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою № R266472 по справі про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

У постанові № R266472 від 22.12.2025 зазначено, що за результатами вивчення відомостей з реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не повідомив про повернення після ув`язнення (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку (а.с.32, 47, 98).

25.02.2026 постанову № R266472 від 22.12.2025 передано для примусового виконання до державної виконавчої служби (а.с.33,48).

07 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 08/1165 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію, чим порушив ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від підпису останній відмовився (а.с.67-70).

ІНФОРМАЦІЯ_6 надсилалося ОСОБА_1 направлення для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, яке має відбутися 10 листопада 2025 року (а.с.72, 96).

ОСОБА_1 має посвідчення про тимчасову непрацездатність до військової служби (а.с.73).

Згідно копії довідки № 5338 від 04.04.2025 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, у квартирі за адресою:АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.90).

Відповідно до копії картки реєстрації особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.91).

Позивач має тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) від 14.11.2002 (а.с.92).

07 травня 2024 року ОСОБА_1 видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 (а.с.93).

За даними Резерв +, сформованого 26.07.2025 об 11:03, ОСОБА_10 не є військовозобов`язаним. Дійсний до 26.07.2026 (а.с. 94).

Згідно витягу Резерв +, позивач ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації у зв`язку із бронюванням до 24.10.2026 (а.с.95).

Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії № 2025-1204-1209-0830-3 від 04.12.2025, ОСОБА_1 тимчасово непридатний до військової служби до 03.02.2026. Проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 04.12.2025 (а.с. 97).

ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 звертався із заявою до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання постанови № R266472 від 22.12.2025 (а.с.99).

04 березня 2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 80401183 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000,00 гривень (а.с.100).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 33, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Нормами статей 72,73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указами Президента України.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Так, згідно частини першої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина друга статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX, яким внесено зміни до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зокрема, норму, яка передбачала виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, було виключено. Натомість, законодавцем імперативно визначено обов`язок таких осіб перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Відповідно до п. 81 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (Правила військового обліку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто прибувати до районних (міських) ТЦК та СП з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для взяття на військовий облік.

Згідно статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Стаття 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини шостої-восьмої статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина десята статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно частини першої статті 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Частиною другою статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачені спеціальні строки розгляду справ про правопорушення, передбачені ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналіз наведених вище правових норм, дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами передбаченими, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав: на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскільки, як зазначено в оскаржувані постанові, ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Проте ІНФОРМАЦІЯ_6 на ухвалу суду про витребування доказів не надано паперову копії заяви ОСОБА_1 від 19.12.2025.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що ОСОБА_1 писав заяву, в якій зазначив, що він не оспорює допущене ним порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відзив на позовну заяву не містить жодних доводів про те, з якою метою позивач викликався, які саме дані потребувати уточнення і які негативні наслідки настали у зв`язку із його неявкою в день виклику.

Аналіз наведених вище правових норм, дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами передбаченими, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав: на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи відсутні докази про виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і наявності підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалось належне сповіщення позивача щодо розгляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Відповідач в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також суд враховує те, що ОСОБА_1 отримав тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) від 14.11.2002, а 07 травня 2024 року було видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

Також за даними Резерв +, сформованого 26.07.2025 об 11:03, ОСОБА_10 не є військовозобов`язаним. Дійсний до 26.07.2026.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази по усіх епізодах обвинувачення, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не надано до суду доказів, які спростовують наведені позивачем у позовній заяві факти невідповідності змісту оскаржуваної постанови вимогам закону.

Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена законом, недостатність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Щодо клопотання представника позивача про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд зауважує наступне.

Про існування оскаржуваної постанови позивач, як зазначено у клопотанні про поновлення строку, дізнався лише 11 березня 2026 року, після отримання матеріалів виконавчого провадження. Після цього звернувся за правничою допомогою.

З даним адміністративним позовом позивач в особі свого представника звернувся до суду 19 березня 2026 року.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Пункт 1 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частина друга статті 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи все вищезазначене та, зокрема, факт отримання позивачем оскаржуваної постанови лише 11 березня 2026 року, необхідність реалізації права на отримання правничої допомоги, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та знаходить підстави для його поновлення.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжною інструкцією від 13 березня 2026 року, ОСОБА_1 сплатив 665,60 гривень судового збору за звернення до суду з даним позовом (а.с. 14).

Тому суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 38, 210, 251, 252, 254, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 9, 77, 134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд–

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити у повному обсязі.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

Скасувати постанову № R266472 від 22 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: вАДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.