Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №196/1521/25 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/1521/25

2/0187/304/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Єрмолай О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

За визначеною в.о. голови Царичанського районного суду Дніпропетровської області підсудністю 04.02.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС».

В обґрунтування вказаної позовної заяви зазначено, що06 липня 2025 року близько 11 год. 34 хв. в с-щі Царичанка по вул. Царичанська, 151, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Lexus», номерний знак НОМЕР_1 , перед початком обгону не впевнилась в тому, що це буде безпечно та водій автомобіля «Tesla» номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який рухався попереду по тій самій смузі не подав сигналу про намір повороту ліворуч, внаслідок чого сталось зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження, тілесних ушкоджень ніхто не отримав, чим порушила п.14.2 б) ПДР України. Вказані обставини встановленні та об`єктивно підтверджуються постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2025 року, по справі № 196/760/25, якою встановлена вина ОСОБА_3 у скоєному ДТП. Разом із цим, по факту даної дорожньої пригоди, постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2025 року по справі № 196/759/25 провадження відносно водія ОСОБА_2 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Внаслідок вищезазначеної пригоди, автомобілю «Tesla» номерний знак НОМЕР_2 , завдано механічних пошкоджень, а його власнику ОСОБА_1 з вини відповідача матеріальний збиток та моральну шкоду.

Представник позивачів зазначає, що витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу позивача (881 412,06 грн.) перевищують його ринкову вартість до ДТП (862 182,67 грн.), то вказаний транспортний засіб позивача вважається фізично знищений.

Залишок невідшкодованої на цей час з боку відповідача матеріальної шкоди складає: 287 412,64 грн.

Позивач вважає, що емоційний дискомфорт викликаний значним пошкодженням транспортного засобу, відсутність з боку винної особи жодного наміру виправити негативні наслідки та компенсувати спричиненні їм збитки, необхідність змінювати звичний уклад життя задля відновлення свого порушеного права, звертатись до суду для відновлення свого порушеного права, позивачі вважають що розмір моральної шкоди, який має бути стягнутий з відповідача, як з особи, яка є винуватою у пошкодженні майна та вчиненні адміністративного правопорушення становить 20 000,00 гривень на кожного позивача.

Враховуючи викладене, позивачі та їх представник уточнивши позовні вимоги просять суд:

1. Стягнути з відповідача на користь позивача 1, ОСОБА_1 , матеріальний збиток в розмірі 260 530,22 грн., витрати на проведення оцінки пошкодженого майна 6000,00 грн., витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу 20 882,42 гривень, моральну шкоду 20 000,00 грн., а разом 307 412,64 грн.

2. Стягнути з відповідача на користь позивача 2, ОСОБА_2 , моральну шкоду 20 000,00 грн.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача 1, ОСОБА_1 , судовий збір 2 635,31 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн.

Від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач повідомляє суд, що факт дорожньо-транспортної пригоди, яка мали місце 06.07.2025 нею не заперечується. Так само відповідач не заперечує щодо сторін між якими мали місце вказані обставини 06.07.2025, однак вважає, що обставини встановлені у справах про адміністративні правопорушення щодо вини відповідача у вказаній ДТП, не звільняють суд від обов`язку досліджувати будь-які докази на спростування вказаних обставин. Так, 10.07.2025 відповідач звернулася до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС із заявою про призначення автотехнічного дослідження за експертною спеціальністю 10.1 (дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних дорожньо-транспортної пригоди), що сталася 06.07.2025. Проаналізувавши відповідність дій ОСОБА_3 . Правилам дорожнього руху, а також дослідивши обставини події, експерт у Висновку від 15.07.2025 вказав, що відповідач не мала технічної можливості уникнути даної ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення, а отже в діях відповідача відсутні невідповідності вимогам п. п. 12.4, 12.9 (б) ПДР, які б перебували у причинно-наслідковому зв?язку із настанням ДТП.

Окрім цього, 28.08.2025 відповідач звернулася Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ДніпроНДІС) із заявою про проведення автотехнічної експертизи.

Із зазначених вище висновків експерта від 15.07.2025 та від 11.09.2025 чітко вбачається, що у діях відповідача відсутня вина як обов`язковий елемент складу правопорушення, передбаченого ст.ст. 1166 та 1188 ЦК України. Водночас, Позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу, яким би підтверджувався факт наявності вини в діях відповідача. Таким чином, враховуючи той факт, що у діях Відповідача відсутня вина, то відповідно витрати понесені ОСОБА_1 на проведення оцінки пошкодженого майна у розмірі 6000,00 грн., витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу у розмірі 20 882,42 грн. - не підлягають стягненню з ОСОБА_3 , так само як і матеріальний збиток в розмірі 260 530, 22 грн.

Позивачами до позовної заяви долучено звіт № 41-07.25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП. Разом із тим відповідач не погоджується з викладеними у зазначеному звіті висновками та вважає, що визначена оцінювачем вартість транспортного засобу у пошкодженому стані є заниженою і не відповідає реальній ринковій вартості транспортного засобу.

Так, оцінювач ОСОБА_4 , провівши оцінку, дійшов висновку, що вартість транспортного засобу «Tesla» у пошкодженому стані становить 441 652, 45 грн. Однак, на переконання відповідача, зазначена сума є явно недостатньою для транспортного засобу 2020 року випуску з фактичним пробігом 91 643 км, та не відображає його дійсної вартості навіть з урахуванням отриманих пошкоджень. Крім того, відповідач вважає, що під час проведення оцінки не було дотримано вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (надалі також – Методика), у зв`язку з чим достовірність та обґрунтованість наведених у звіті розрахунків викликає обґрунтовані сумніви.

Відповідач повідомляє суд, що не отримував ані від позивачів, ані від оцінювача ОСОБА_4 будь-яких повідомлень/викликів щодо дати, часу та місця проведення огляду транспортного засобу «Tesla». Відповідно, відповідач був позбавлений можливості бути присутнім під час огляду, надати пояснення щодо обставин пошкоджень, звернути увагу оцінювача на істотні деталі та зафіксувати фактичний стан транспортного засобу. З огляду на наведене, а також з урахуванням викладених вище зауважень, Відповідач ставить під обґрунтований сумнів належність та достовірність наданого Позивачами звіту № 41-07.25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу у ДТП, що сталася 06.07.2025, та повідомляє суд про намір подати висновок судового експерта про оцінку розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, після його підготовки відповідним експертом.

У позовній заяві позивачі посилаються на висновок експерта № 10313/1 від 12.08.2025, виготовлений на замовлення ПрАТ «СК «АРКС», як на доказ на підтвердження заявлених вимог. Відповідач переконаний, що такий висновок не може братися судом до уваги як допустимий та належний доказ, адже виготовлений із порушенням Інструкції та Науково-методичних рекомендацій.

Так, зі змісту Висновку експерта вбачається, що ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до експерта Крутіня В.І. із заявою про проведення експертизи 23.07.2025. Водночас у самому Висновку зазначено, що огляд транспортного засобу Tesla проводився 15.07.2025 та 17.07.2025, тобто до дати подання відповідної заяви на проведення експертизи. На переконання відповідача, така невідповідність у хронології подій є істотною та викликає обґрунтовані сумніви щодо дотримання належної процедури призначення і проведення експертного дослідження. За вказаним фактом представник відповідача має намір звернутися до ПрАТ «СК «АРКС» із адвокатським запитом з метою витребування інформації щодо невідповідностей, що містяться у поданих Позивачами доказах.

Відповідач вважає, що моральна шкода за своєю правовою природою є індивідуальною, а отже має бути доведена окремо щодо кожного позивача з урахуванням особистих обставин, характеру душевних страждань, їх тривалості, причинно-наслідкового зв`язку з діями відповідача, а також того, у чому саме проявилися такі страждання і які негативні немайнові наслідки настали для кожного з Позивачів. Водночас, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не навели належного обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди. Фактично вся аргументація зведена до одного узагальненого абзацу без конкретизації щодо кожного з Позивачів, без опису реальних проявів душевних переживань, без пояснення, яким чином вони вплинули на їхній стан, спосіб життя чи повсякденну діяльність, а також без будь-яких даних, які б підтверджували заявлений розмір шкоди.

Відповідач за первісним позовом та її представник просять суд:

- Відмовити у задоволенні спільної позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення збитків та шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

- Судові витрати, понесені Відповідачем у зв`язку із розглядом Царичанським районним судом Дніпропетровської області справи № 196/1521/25, покласти на Позивачів солідарно.

Від представника позивачів за первісним позвом до суду надійшла відповідь на відзив.

Представник позивачів зазначає, що на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди (вартості ТЗ позивача пошкодженому стані) позивачем було надано Звіт № 41-07.25 від 04.09.2025 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 671/20 від 03 серпня 2020 року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7533 від 10 червня 2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6875 від 25.04.2009 року Згідно Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності України, ОСОБА_4 має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (напрямок діяльності 1.3.- «Оцінка колісних транспортних засобів»). Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку та огляд пошкодженого майна, і скріплений печаткою та підписом . Так, ч.2 ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Крім того, як зазначено у вказаному звіті, його було проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/52092. Вказана методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту та застосовується всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. (п.1.2.-1.3 Методики). Методика застосовується зокрема із метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок (п. 1.4. Методики).

Як визначено методикою, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. Таким чином, звіт оцінювача про розмір завданих збитків завданих власнику в разі пошкодження КТЗ є належним засобом доказування.

Поряд із цим, згідно п. 5.2. Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. З огляду на викладене, на позивача не покладається імперативний обов`язок забезпечення повідомлення інших учасників ДТП про огляд транспортного засобу, а отже посилання на це у відзиві на позов є безпідставні. Зазначення представника відповідача про неповноту та необ`єктивність вказаного доказу є нічим не підтвердженим припущенням, що зводиться до обраної форми захисту відповідача від позовних вимог.

Очевидним є фактом, що внаслідок дорожньої пригоди, автомобілю «Tesla» номерний знак НОМЕР_2 , завдано механічних пошкоджень, а його власнику ОСОБА_1 з вини відповідача матеріальний збиток та моральну шкоду спричинену пошкодженням належного їй майна. Також, встановленими судовими рішеннями по справі про адміністративне правопорушення підтверджується, що поведінка відповідача була протиправна по відношенню до позивача - ОСОБА_2 (п. 2 ст. 23 ЦК України). А тому сторона позивача обґрунтовано вважає, що моральна шкода, яка викликана неправомірними діями відповідача, емоційним дискомфортом у зв`язку із значним пошкодженням транспортного засобу, відсутністю з боку винної особи жодного наміру виправити негативні наслідки та компенсувати спричиненні їм збитки, цілком обґрунтовано виражено у грошовому еквіваленті в розмірі 20 000,00 грн. на кожного позивача. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача за первісним позовом до суду подано зустрічну позовну заяву. ОСОБА_3 повідомляє, що внаслідок ДТП їй було завдано непоправних душевних страждань, які погіршили умови її звичної життєдіяльності та викликали необхідність докладання зусиль для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків ДТП, окрема пошук адвоката для представництва інтересів у суді, збір доказової бази, фіксація завданої шкоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , вона зазнала значних моральних та психоемоційних страждань, які проявилися та супроводжувалися сильним переляком, шоковим станом та гострим почуттям небезпеки для власного життя і здоров`я. Усвідомлення факту зіткнення транспортних засобів, неможливість уникнути аварії та непередбачуваність наслідків викликали у неї гостру емоційну реакцію, страх та тривогу. Після ДТП ОСОБА_3 протягом тривалого часу перебувала у стані підвищеної нервової напруги, відчувала емоційне виснаження, роздратованість, порушення сну, постійне почуття тривоги, особливо під час керування автомобілем або перебування поблизу жвавого дорожнього руху. У неї сформувався страх повторення аварійної ситуації, що суттєво обмежує її свободу пересування та негативно впливає на якість життя. Окрім того, пошкодження автомобіля, який був для ОСОБА_3 важливим засобом пересування у повсякденному житті, спричинило душевні страждання, почуття безпорадності та несправедливості, необхідність витрачати значний час і зусилля на вирішення питань, пов`язаних із ремонтом транспортного засобу, спілкуванням зі страховими компаніями та підготовкою документів. Вказані обставини призвели до порушення звичного ритму життя ОСОБА_3 , негативно позначилися на її психологічному стані, повсякденній активності та загальному самопочутті. Моральні страждання мали тривалий характер та не обмежилися лише моментом ДТП. З огляду на викладене, ОСОБА_3 вважає, що заподіяна їй моральна шкода є істотною та такою, що підлягає справедливій грошовій компенсації з боку винної особи – ОСОБА_2 .

У зустрічній позовній заяві представник ОСОБА_3 адвокат Копитько Є.К. просить суд:

-Зустрічний позов задовольнити повністю - стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 550 000,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

16.03.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на зустрічний позов, де представник відповідача за зустрічним позовом вказує, що постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2025 року по справі № 196/759/25 провадження відносно водія ОСОБА_2 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Тобто, преюдиційним доказом по справі доведено, що шкода позивачу ОСОБА_5 заподіяна не з вини ОСОБА_2 . Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2025 року, по справі № 196/760/25, встановлена вина ОСОБА_3 , відповідача, у скоєному ДТП внаслідок якого позивачам спричинена матеріальна та моральна шкода. З огляду на все викладене, вважають заявлені зустрічні позовні вимоги безпідставними, надуманими, та необґрунтованими, а том упросимо відмовити суд в їх задоволенні повністю.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Говорусі В.О.

Ухвалою судді від 06.02.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС».

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди. Вимоги за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, об`єднано в одне провадження.

Представник позивачів за первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом адвокат Чіп Я.М. підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. При цьому заперечував проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 посилаючись на їх безпідставність.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Селівакін І.О. зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та заперечував проти первісного позову посилаючись на обставини, викладені в відзиві на первісний позов та обґрунтування зустрічного позову.

Представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія «АРКС» будучи повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронного документу в електронний кабінет, до суду не прибув та жодних клопотань не направляв (т.2 а.с. 138, 159, 188, 209).

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із недоговірних зобов`язань з підстав по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, які регулюються Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать положенням ЦК України та які регулюють встановлені судом відносини сторін.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини друга статті 1166 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «TESLA MODEL Y» 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 (т.1 а.с. 10).

06 липня 2025 року близько 11 год. 34 хв. в с-щі Царичанка по вул. Царичанська, 151, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Lexus», номерний знак НОМЕР_1 , перед початком обгону не впевнилась в тому, що це буде безпечно та водій автомобіля «Tesla» номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який рухався попереду по тій самій смузі не подав сигналу про намір повороту ліворуч, внаслідок чого сталось зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження, тілесних ушкоджень ніхто не отримав, чим порушила п.14.2 б) ПДР України.

Згідно постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 по справі № 196/760/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2025, по справі № 196/760/25 постанова Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 залишена без змін (т.1 а.с. 12-19).

Крім того, судом встановлено, що по факту даної дорожньої пригоди, постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2025 по справі № 196/759/25 провадження відносно водія ОСОБА_2 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення (т.1 а.с. 20-24).

Правилами частини 6 статті 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вже зазначалося за приписами частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди.

В свою чергу, пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2025, встановлена вина ОСОБА_3 , відповідача за первісним позовом, у скоєному ДТП внаслідок якого позивачу спричинена матеріальна шкода.

Постановою від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок згідно з яким, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Крім цього, колегія суддів Верховного Суду виснувала, що протилежний підхід фактично означав би можливість ревізії у цивільному судочинстві висновків судів у справах про адміністративне правопорушення щодо наявності/відсутності у діях особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП, що є неприпустимим. Натомість доводи заявника фактично спрямовані на необхідність суду в межах цивільної справи повторно встановлювати наявність чи відсутність вини сторін у ДТП, діям яких вже надана правова оцінка судами у справах про адміністративне правопорушення.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВС від 19.03.2025 року по справі № 761/4688/20.

За викладених обставин постанова суду, яка ухвалена за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме ДТП за участі сторін, має преюдиційне значення для розгляду цієї справи та вина у ДТП відповідачаОСОБА_3 не потребує доведення або спростування.

За вказаного суд вважає безпідставним заперечення винуватості відповідача за первісним позовом у скоєному ДТП з посиланням на висновки експертів від 15.07.2025 та від 11.09.2025. До того ж, вказані висновки експертів враховані та їм надана відповідна оцінка, в тому числі щодо їх допустимості як доказу, при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_3 по справі № 196/760/25.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством».

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно з висновком експерта №10313/1 від 12.08.2025, яким проведено дослідження на прохання позивачів за первісним позовом, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля TESLA MODEL Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 , пошкодженого у наслідок від ДТП становить: 862 182,67 грн. (т.1 а.с. 28-77).

Відповідно до звіту КТЗ № 41-07.25 від 04.09.2025 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу у ДТП що сталося 06.07.2025, ринкова вартість транспортного засобу позивача після ДТП у пошкодженому стані 441 652,45 гривень. (т.1 а.с. 78-136).

Позивачем на підтвердження оплати витрат на складання звіту про оцінку вартості (розмірі) збитків наданоквитанцію № 41-07.25, видану ФОП ОСОБА_4 , відповідно якої вартість складання звіту становить 6000,00 грн. (т.1 а.с. 136).

Страхова відповідальність транспортного засобу TESLA MODEL Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 застрахована у АТ «СК «АРКС», яке здійснило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 159 950,00 грн. згідно акту №ARX4451998. (т.1 а.с. 137)

Крім того, позивачем понесено додаткові витрати, а саме витрати на евакуацію пошкодженого ТЗ з місця пригоди та до станцій технічного обслуговування і зберігання пошкодженого ТЗ в розмірі 20 882,42 грн., що підтверджується актами наданих послуг (№ 19 від 06.06.2025 на суму 10 528,73 грн., № 27 від 12.06.2025 від 7017,74 грн., № 35 від 20.08 2025 на суму 3 335,95 грн.) (т.1 а.с. 138-144).

Вирішуючи заперечення відповідача за первісним позовом щодо доведення розміру спричинених позивачу ОСОБА_1 збитків суд приходить до висновку про достатню доведеність позивачем за первісним позовом таких обставин належними та допустимими доказами.

Так, на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди надано Звіт № 41-07.25 від 04.09.2025, складений оцінювачем ОСОБА_4 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 671/20 від 03 серпня 2020 року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7533 від 10 червня 2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6875 від 25.04.2009. Згідно Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності України, ОСОБА_4 має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (напрямок діяльності 1.3.- «Оцінка колісних транспортних засобів»).

Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку та огляд пошкодженого майна, і скріплений печаткою та підписом.Крім того, як зазначено у вказаному звіті, його було проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/52092.

Розмір завданих матеріальних збитків позивача підтверджено висновком атестованого судового експерта Крутінь В.І. від 12 серпня 2025 року № 10313/1, який має вищу технічну освіту та кваліфікацію судового експерта (свідоцтво Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 1382 від 30 жовтня 2009 року, безстрокове), спеціальність 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитків, заподіяному власнику транспортного засобу, стаж експертної роботи з 2009 року. Також перед проведенням експертизи експерт був попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 та 385 КК України.

Тобто, враховуючи викладене, суму завданих матеріальних збитків встановлено кваліфікованою особою, відповідно до вимог чинного законодавства. Судовим експертом Крутінь В.І. відповідно до проведеної експертизи та наданого, за її результатами, висновку № 10313/1 від 12 серпня 2025 року, встановлено суму завданих матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню.

Суд вважає висновок експерта належним та допустим доказом, оскільки він складений у встановленому законом порядку та відповідає вимогам експертного дослідженння, а доводи сторони відповідача щодо неповідомлення про час експертизи, не спростовують його доказової сили, оскільки за вказаною вище Методикою не визначено як обов`язковою умовою такого дослідження повідомлення інших учасників ДТП про огляд транспортного засобу.

Окремо слід наголосити, що відповідачем ОСОБА_3 інших доказів, зокрема висновків експерта, з питання визначення вартості пошкодженого транспортного засобу і розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, суду не надано в той час як про намір надання суду таких доказів зазначено в відзиві на первісний позов.

Таким чином, заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо доведення розміру спричинених позивачу ОСОБА_1 матеріальних збитків суд вважає безпідставними.

Отже, у позовній заяві представником позивачів здійснено розрахунок суми збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який становить 287 412,64 грн.

Розрахунок вказаної суми здійснено наступним чином: 862 182,67 (вартість належного позивачу транспортного засобу до ДТП у не пошкодженому стані) – 441 652,45 грн. (вартість належного позивачу ТЗ після ДТП у пошкодженому стані) = 420 530,22 гривень. З урахуванням максимального ліміту відповідальності страховика (страхову суму), яка встановлена страховим полісом № 223177389 від 02.09.2024 року (160 000,00 тис. грн.) розмір матеріального збитку спричиненого позивачу ОСОБА_1 , який не покривається страховою виплатою, на цей час складає: 420 530, 22 грн. — 160 000,00 грн. грн. = 260 530, 22 грн. Залишок невідшкодованої на цей час з боку відповідача матеріальної шкоди складає: 260 530, 22 грн. + 6000,00 грн. + 20 882,42 грн. = 287 412,64 грн.

Правильність наданого розрахунку відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_3 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

За таких обставин саме ОСОБА_3 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження завданих йому збитків. Зокрема, детальний розрахунок розміру майнової шкоди, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди складає 287 412,64 грн., який є обґрунтованим та таким, що узгоджується з матеріалами справи.

Суд зазначає, що позивачами належним чином доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги те, що майнова шкода позивачу завдана з вини ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 260 530,22 грн., витрати на проведення оцінки пошкодженого майна 6000,00 грн., витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу 20 882,42 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд виходить з того, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).

Суд бере до увагу те, що в результаті даної ДТП ушкоджено майно, яке на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 . Вказаному позивачу завдано емоційний дискомфорт викликаний значним пошкодженням транспортного засобу. Відповідач в добровільному (поза судовому) порядку відмовилася компенсувати спричинені збитки. Позивач вимушена змінювати звичний уклад життя задля відновлення свого порушеного права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, обставини дорожньо-транспортної пригоди, її наслідки, емоційний дискомфорт позивача ОСОБА_1 викликаний значним пошкодженням транспортного засобу, відсутність з боку винної особи жодного наміру виправити негативні наслідки та компенсувати спричиненні збитки, необхідність змінювати звичний уклад життя, а також виходячи з принципу розумності і справедливості, та приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає безпідставними та жодним чином не обґрунтовані і не доведені позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. Отже, в задоволенні позовних вимог останнього до ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом є особою, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується дослідженими у справі доказами та не спростовано ОСОБА_3 в судовому засіданні.

При цьому, як вже зазначалося судом постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2025 року по справі № 196/759/25 провадження відносно водія ОСОБА_2 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Тобто, преюдиційним доказом по справі доведено відсутність вини ОСОБА_2 в наслідках події ДТП.

У постанові Верховного Суду по справі № 234/16272/15-ц від 05.09.2019 вказано, що відсутність в діях водія складу відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

З огляду на вказане суд приходить до переконання, що заявлені зустрічні позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Так, у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 долучено договір про надання професійної правничої допомоги № 11/07/25-2 від 11.07.2025 укладеним між АО «РАДНИК» та ОСОБА_1 ; рахунок № 112/2025 (детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару) від 17.11.2025 на суму 21 500,00 грн.; платіжну інструкцію на суму 21 500,00 грн. (Т.1 а.с. 144-147).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе саме таку суму понесених позивачем ОСОБА_1 та документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу стягнути на користь вказаного позивача з відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом задоволено повністю, то з відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 на її користь необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2635,31 грн.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено, то понесені ним судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено, то понесені нею судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 всього 307 412,64 грн. (триста сім тисяч чотириста дванадцять грн. 64 коп.), що складається з матеріального збитку в розмірі 260 530, 22 грн., витрати на проведення оцінки пошкодженого майна в розмірі 6000,00 гривень, витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу в розмірі 20882,42 гривень і моральної шкоди в розмірі 20000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 635,31 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн., а всього в загальному розмірі 24 135,31 грн. (двадцять чотири тисячі сто тридцять п`ять грн. 31 коп.).

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, відмовити.

В задоволені позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Позивач за первісним позовом – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач за первісним позовом – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складено 10.07.2026.

Суддя В.О. Говоруха