Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №523/7382/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5744/26

Справа № 523/7382/25

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2025 року у складі судді Аліної С.С.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якому просив суд зменшити розмір аліментів на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки з усіх видів мого заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтував тим, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2016 року, по справі №523/1041/16-ц, розірвано шлюб між ним та відповідачкою - ОСОБА_2 . Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 травня 2016 року, по справі № 523/2135/16-ц, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання спільного сина - ОСОБА_2 , щомісячно по 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2016 і до досягнення дитиною повноліття, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11 червня 2021 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , у позивача народилися дві доньки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , при цьому донька ОСОБА_5 являється особою з інвалідністю з дитинства, ця обставина підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 . В зв`язку із хворобою дитини, дружина позивача не може працювати, оскільки донька потребує постійного знаходження з матір`ю. Також батьки позивача є пенсіонерами, а батько є інвалідом II групи, тому фактично, на постійному утриманні позивача знаходиться троє дітей та дружина, а батькам позивач надає матеріальну допомогу періодично.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги та просила в їх задоволенні повністю відмовити, посилаючись на те, щоспір між позивачем та відповідачем полягає тільки в тому, чи дійсно внаслідок зміни сімейного стану позивача, наявності дітей від іншого шлюбу, батька пенсіонера, погіршився його матеріальний стан до такого розміру, щоб настали законні підстави для зменшення розміру аліментів на дитину, яка народилась у шлюбі із відповідачкою. Разом з тим позивачем не надано до суду доказів щодо розміру фактичного грошового забезпечення (помісячно) за 12 місяців до звернення до суду, та на цей час; відсутності доходів дружини позивача ОСОБА_6 ; розміру пенсії батька позивача ОСОБА_7 ; відсутності соціальних виплат на дитину – інваліда ОСОБА_5 . Тільки шляхом дослідження сукупного доходу сім`ї позивача, про що він має надати докази, можна зробити висновок про його дійсне матеріальне становище. На цей час ця обставина позивачем не доведена, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідачка зазначала, що відповідно до відомостей, наявних у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, річний дохід позивача за 2024 рік склав 425 120 грн. (у середньому за місяць 35 426,67 грн., а не 24 300 грн., як зазначено у позові). Крім того позивач має у власності автомобіль вартістю на момент придбання 171 000 грн, зберігає готівку у розмірі 300 000 грн, а його дружина має у власності квартиру вартістю 697 159 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Заочним рішенням Пересипського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 травня 2016 року, по справі № 523/2135/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 частини всіх видів доходу щомісяця на 1/6 частини всіх видів доходу щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною, повнолітнього віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду мотивоване тим, що стороною позивача доведено позовні вимоги належними доказами.

Ухвалою цього ж суду від 09 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2025 року відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, щосудом були порушені норми процесуального права, зокрема: суд не відклав підготовче судове засідання у зв`язку з першою неявкою відповідачки, яка не з`явилась до суду у зв`язку із неповідомленням її про час та місце розгляду справи, не отримувала копію позову із додатками; суд не мав законних підстав проводити та закривати підготовче засідання; суд не мав права ухвалювати заочне рішення у зв`язку із надходженням відзиву, а мав повернутись до стадії підготовчого засідання із наданням можливості позивачу надати відповідь на відзив, при цьому, суд не оцінював наявність поважних причин несвоєчасного подання відзиву, не приймав процесуального рішення про його повернення; позивач ніяким чином не висловлювався про заочний розгляд справи.

Доводи скарги також мотивовані тим, що судом неправильно були застосовані і норми матеріального права. Так, сам по собі факт народження дітей у новому шлюбі, інвалідність дитини, не може бути підставою для зменшення призначених судом аліментів на дитину у попередньому шлюбі. Такий позов може бути задоволений тільки якщо позивач доведе, що його майновий стан погіршився настільки, що не дозволяє сплачувати аліменти у призначеному судом розмірі. Разом з тим, позивачем не надано доказів таких обставин: розмір фактичного грошового забезпечення (помісячно) за 12 місяців до звернення до суду та на цей час; відсутності доходів дружини позивача ОСОБА_6 ; розмір пенсії батька позивача ОСОБА_7 ; відсутності соціальних виплат на дитину – інваліда ОСОБА_5 . Тільки шляхом дослідження сукупного доходу сім`ї позивача, на підтвердження чого він має надати докази, можна зробити висновок про його дійсне матеріальне становище. На цей час ця обставина позивачем не доведена, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Скаржниця зазначає, що як свідчать відомості з відкритих джерел, позивач власноруч зазначив у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що:

-його річний дохід за 2024 р. складає 425 120 грн. (у середньому за місяць 35 426,67 грн., а не 24 300 грн., як зазначено у позові);

-він має у власності автомобіль вартістю на момент придбання 171 000 грн;

-його дружина має у власності квартиру вартістю 697 159 грн.;

-зберігає готівку у розмірі 300 000 грн.

При цьому, позивачем не зазначено у декларації, що його батько перебуває на утриманні та розмір його доходу.

При дослідженні відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з`ясувалось, що у позивача наявне у власності таке нерухоме майно:

-1/3 двокімнатної квартир загальною площею (кв.м): 52,7 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 16.10.2007;

-житловий будинок загальною площею 380.4 кв. м, житловою площею 172.4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано 14.05.2010;

-земельна ділянка з кадастровим номером 5123580400:01:003:0224, площею 1.6 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Одеська обл., Миколаївський р., с/рада Олексіївська, право власності зареєстровано 10.02.2014;

-3/4 закінченого будівництвом житлового будинку садибного типу, загальною площею 52.5 кв. м, житловою площею 25 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , право власності зареєстровано 17.09.2025.

Дружина позивача також має у власності об`єкти нерухомості, зокрема однокімнатну та двокімнатну квартири в м.Одесі. Таким чином, майновий стан позивача не є таким поганим, щоб страждала дитина від попереднього шлюбу, батьком якого є позивач, а матір`ю відповідачка. Докази цих обставин додані до відзиву, яким суд мав надати правову оцінку.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 25.06.2026 сторони не з`явився, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

12.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8 надійшла заява, у якій представник просить суд розглянути справу без участі ОСОБА_2 та її представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2016 року по справі №523/1041/16-ц було розірвано.

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 травня 2016 року по справі №523/2135/16-ц, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання спільного сина - ОСОБА_2 , щомісячно по 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2016 і до досягнення дитиною повноліття, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11.06.2021 позивач уклав шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8)

ІНФОРМАЦІЯ_7 у позивача народилися дві доньки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , (а.с.9-10) при цьому донька ОСОБА_5 являється особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 . (а.с.11).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 03 грудня 2025 року ухвалено в порядку заочного розгляду відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції порядку ухвалення заочного рішення, колегія суддів виходить із такого.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, за відсутності хоча б однієї із вищезазначених умов ухвалення заочного рішення у справі не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 05 травня 2025 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 05 червня 2025 року (а.с. 17).

05 червня 2025 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 24).

Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачці копії позовної заяви з доданими до неї документами. Надіслані судом судові повістки про виклик у судове засідання, призначене на 23 вересня 2025 року, повернулися до суду без вручення із відміткою поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 32-35).

12 листопада 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Федоренко Ю.М. звернувся до суду із заявою, в якій повідомив, що відповідачка не отримувала копію позовної заяви та доданих до неї документів, у зв`язку із чим просив надати доступ до матеріалів справи, відкласти її розгляд та надати строк для подання відзиву (а.с. 38).

У подальшому відповідачкою через представника було подано через підсистему «Електронний суд» 25 листопада 2025 року відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 27 листопада 2025 року (а.с. 46-71), тобто до ухвалення рішення у справі.

Разом із тим, ухвалюючи 03 грудня 2025 року заочне рішення, суд першої інстанції сам зазначив, що від представника відповідачки надійшов відзив, у якому остання заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні. Однак, незважаючи на це, дійшов висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 161/7335/21 зазначив, що заочне рішення може бути ухвалене лише за одночасного існування усіх умов, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України, а відсутність хоча б однієї із них виключає можливість застосування процедури заочного розгляду. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що якщо справа розглянута за наявності поданого відповідачем відзиву, сукупність умов, визначених статтею 280 ЦПК України, відсутня, а тому рішення не може вважатися ухваленим із дотриманням вимог процесуального закону.

Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду, в яких наголошено, що передбачені статтею 280 ЦПК України умови є взаємопов`язаними та мають існувати одночасно, а процедура заочного розгляду є винятком із загальних правил цивільного судочинства і підлягає суворому дотриманню.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши факт подання відповідачкою відзиву на позовну заяву, був позбавлений процесуальних підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки одна із обов`язкових умов, визначених п.3 ч.1 ст. 280 ЦПК України, була відсутня.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідачка була позбавлена можливості своєчасно реалізувати свої процесуальні права, оскільки матеріали справи не містять належних доказів вручення їй копії позовної заяви з доданими до неї документами, а після вступу її представника у справу останній заявив відповідне клопотання про надання часу для підготовки відзиву, яке фактично було реалізовано шляхом подання такого відзиву ще до ухвалення рішення.

За таких обставин застосування судом першої інстанції процедури заочного розгляду не відповідало вимогам статей 280, 281 ЦПК України, що призвело до порушення принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та права відповідачки на ефективну реалізацію права на захист, а тому є істотним порушенням норм процесуального права, яке відповідно до положень ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті спору, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, саме на позивача, який звернувся до суду із вимогою про зменшення розміру аліментів, покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами існування обставин, з якими закон пов`язує можливість зміни встановленого судом розміру аліментів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився його сімейний стан, а саме: у другому шлюбі народилося двоє дітей, одна з яких є особою з інвалідністю з дитинства; дружина не працює, оскільки здійснює постійний догляд за дитиною; його батьки є пенсіонерами, а батько є особою з інвалідністю II групи, у зв`язку із чим він надає їм періодично матеріальну допомогу.

Разом із тим наведені обставини самі по собі не свідчать про істотне погіршення матеріального становища позивача та не підтверджують неможливість виконання ним обов`язку щодо утримання дитини у визначеному судом розмірі, з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 зазначив, що сам по собі факт народження у платника аліментів дітей в іншому шлюбі, а також перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною чи здійснення догляду за дитиною з інвалідністю не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Такі обставини мають оцінюватися у сукупності з доказами, які підтверджують істотне погіршення матеріального становища платника аліментів. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Встановлено, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, а саме у відзиві на позов та в поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_2 зазначала, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів свого фактичного матеріального становища, зокрема не підтвердив розмір свого доходу за період, який передував зверненню до суду, та на час розгляду справи, не надав доказів щодо доходів або їх відсутності у своєї дружини, розміру пенсійного забезпечення батька, а також отримання чи неотримання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити сукупний дохід сім`ї позивача, співвідношення її доходів та витрат і, як наслідок, дійти обґрунтованого висновку про істотне погіршення матеріального становища позивача.

Колегія суддів вважає доводи відповідачки про недоведеність позивачем підстав для зменшення розміру аліментів обґрунтованими.

Так, із щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2024 рік убачається, що річний дохід позивача ОСОБА_1 становив 425 120 грн, що в середньому складає 35 426,67 грн на місяць. Крім того, згідно із зазначеною декларацією 23 лютого 2024 року позивач набув у власність автомобіль Kia, 2008 року випуску, вартістю 171 000 грн, а також задекларував готівкові кошти у розмірі 300 000 грн. (а.с. 63-71).

Також із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що після звернення до суду з цим позовом, а саме 17 вересня 2025 року, за позивачем зареєстровано право власності на 3/4 частки житлового будинку садибного типу загальною площею 52,5 кв. м. (а.с. 54-60).

Хоча наведені обставини самі по собі не свідчать про відсутність у позивача права на звернення до суду із вимогою про зменшення розміру аліментів та не є безумовною підставою для відмови у позові, однак вони підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі та не узгоджуються з доводами позивача про істотне погіршення його матеріального становища.

Фактично доводи позивача ґрунтуються лише на зміні його сімейного стану, тоді як належних і допустимих доказів зміни саме його матеріального стану, яка відповідно до статті 192 СК України є юридично значущою підставою для зменшення розміру аліментів, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що підстави для задоволення позову про зменшення розміру аліментів відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 сплатила 1453,44 грн судового збору, згідно квитанції про сплату №8839-2996-2345-4683 від 24.03.2026.

Апеляційну скаргу задоволено, відтак, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК Украйни, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України)

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Пересипського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) 1453,44 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2026.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе