Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №521/12598/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6765/26

Справа № 521/12598/22

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург» на ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2026 року у складі судді Гуревського В.К.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , по оплаті щомісячних внесків за період з січня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 34107,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 4752,71 грн, 3% річних у розмірі 1601,97 грн, а всього 40462,50 грн, та судові витрати які становлять: 2481,00 грн - сплата судового збору за подання позовної заяви, 10000,00 грн - сплата за надання правової допомоги.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову по цій справі, у якій просила вжити заходи щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург», в тому числі у користуванні інженерним обладнанням будинків, інженерними мережами будинків, ліфтами, а також вчиняти інші дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург», до вирішення спору. Виконання ухвали про забезпечення позову покласти на голову Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург».

Заява обґрунтована тим, що 02 квітня 2026 року ОСББ «ЖК «Люксембург» надіслало відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 повідомлення за № 312, в якому зазначило, що у неї наявна заборгованість по сплаті внесків ОСББ понад 3 місяці у зв`язку із чим згідно Статуту ОСББ з 13 квітня 2026 року її буде обмежено у користуванні ліфтами до повного погашення заборгованості. Таким чином, оскільки на сьогоднішній день, у зв`язку із наявністю у відповідачки за первісним позовом за даними позивача за первісним позовом заборгованості зі сплати внесків ОСББ понад 3 місяці, що вбачається з первісного позову, ОСББ «ЖК «Люксембург» обмежило з 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 у користуванні ліфтами за попередньо безпідставно встановленою системою контролю та управління доступом до ліфтів (СКУД), адже встановлення такої системи не було погоджено на Загальних зборах співвласників «ЖК «Люксембург». При цьому, квартира АДРЕСА_2 перебуває на 16 поверсі, а отже без можливості користування ліфтом будинку, потрапити позивачу до своєї квартири є надто складним та з урахуванням постійних обстрілів та ворожих атак з боку рф проти України, та неодноразових атак ворожих бойових припасів до будинку, зокрема до корпусу № 4, що мало місце 29 грудня 2024 року, який був частково зруйнований, неможливість користування ліфтами в період дії повітряної тривоги та як наслідок неможливості вчасно прибути до укриття ставить під загрозу життя та здоров`я позивачки та її сім`ї.

Позиція позивача в суді першої інстанції

Представник ОСББ «ЖК «Люксембург» Коваль Наталія Миколаївна надала до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких просила відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке.

Чинним Статутом ОСББ передбачено право ОСББ обмежувати у користуванні спільним майном в тому числі у користуванні інженерним обладнанням Будинку, інженерними мережами та інші обмеження спільним майном співвласників, які не виконують рішення Загальних зборів Об`єднання, завчасно, за 10 днів, шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) відповідному Співвласнику (за адресою належного йому житлового або нежитлового приміщення у Будинку), попередивши їх про дату початку такого обмеження, якщо це не заборонено діючим законодавством України (п. 3.1.17) та право правління вживати заходи з обмеження співвласників у користуванні спільним майном та внутрішньо будинковими мережами, у разі наявності заборгованості співвласника перед ОСББ зі сплати цільових, щомісячних внесків та інших платежів у розмірі не менш трьох місячного щомісячного внеску відносно загальної площі нерухомого майна належного співвласнику на праві власності (п. 4.33.9).

Поряд з цим, Статутом також передбачено, що несвоєчасна сплата внесків та інших платежів, встановлених законодавством та статутними органами Об`єднання (більше трьох місяців), наявність іншої заборгованості власника приміщення перед Об`єднанням вважається добровільною відмовою (без подання про це письмової заяви) власника приміщення від технічної можливості користуватись внутрішньо будинковими інженерними мережами і системами, ліфтами, іншим спільним майном Об`єднання (п. 7.5.9).

У розглядуваній справі у позовній заяві ОСББ просить стягнути заборгованість за період з січня 2019 року по лютий 2022 року, тобто за період заборгованості, який значно перевищує 3 місяці. При цьому, подання позову про стягнення заборгованості не позбавляє ОСББ можливості вживати інші заходи, встановлені Статутом, для налагодження режиму сплати внесків співвласниками.

ОСОБА_1 не зазначено та не надано доказів тому, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСББ вчиняти дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург», в тому числі у користуванні інженерним обладнанням будинків, інженерними мережами будинків, ліфтами, а також вчиняти інші дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном співвласників ОСББ, до вирішення спору, призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову навіть якщо буде проведено перерахунок розміру заборгованості.

Заява про забезпечення позову ОСОБА_1 свідчить лише про незгоду із чинними положеннями Статуту, який регулює діяльність ОСББ, у тому числі щодо обов`язків співвласників, та небажанням їх виконувати, а також спрямована на обмеження прав ОСББ при виконанні своїх повноважень.

Оскільки заява не містить обґрунтованих доводів про те, яким чином рішення суду, в разі задоволення позову, не зможе бути виконаним або будуть труднощі по його виконанню, ОСББ вважає, що правові підстави для необхідності вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 – відсутні.

Неможливо забезпечити позов шляхом заборони обмеження ОСОБА_1 користування ліфтами, оскільки таке обмеження вже застосовано у відповідності до норм чинного законодавства та Статуту.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та мотивування її висновків

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено: заборонено ОСББ «ЖК «Люксембург» вчиняти дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном ОСББ «ЖК «Люксембург», в тому числі у користуванні інженерним обладнанням будинків, інженерними мережами будинків, ліфтами, а також вчиняти інші дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном співвласників ОСББ «ЖК «Люксембург», до виконання рішення суду.

Ухвала суду мотивована тим, що між сторонами існує спір, предметом якого є заборгованість відповідача за комунальні послуги, відповідачем до суду подана зустрічна позовна заява, існує прямий зв`язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки в разі не доведення позивачем розміру заборгованості за комунальні послуги безпідставним є застосування заборони на користування ОСОБА_2 інженерним обладнанням будинків, інженерними мережами будинків, ліфтами тощо, що є спільним майном співвласників ОСББ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСББ «ЖК «Люксембург» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даній справі ОСББ «ЖК «Люксембург» зазначає істотних обмежень, тоді як позивач не довів реальності загрози порушення його прав. У цій справі позовні вимоги стосуються: нарахування внесків; припинення нарахування; перерахунку платежів. Однак заборона ОСББ вчиняти будь-які дії щодо порядку користування спільним майном: не забезпечує можливості виконання рішення про перерахунок внесків; не впливає на вирішення питання законності нарахувань та не має функціонального зв`язку із предметом спору.

Оскаржуваною ухвалою суд заборонив ОСББ «ЖК «Люксембург»: «…вчиняти дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном, в тому числі у користуванні інженерним обладнанням будинку, інженерними мережами, а також вчиняти інші дії щодо обмеження…». Така заборона не є локальною або точковою, а стосується сфери здійснення ОСББ його статутних управлінських функцій, що суперечить правовій природі об`єднання співвласників. Більше того, оскаржувана ухвала є прямим втручанням у статутну діяльність ОСББ. Наслідки постановлення ухвали виходять далеко за межі спору між двома сторонами і впливають на права всього колективу співвласників багатоквартирного будинку.

Явка учасників справи в апеляційній інстанції

В судовому засіданні представник ОСББ «Люксембург» - адвокат Коваль Н.М., підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Бочевара М.П. 02.07.2026 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів відхиляє заяву адвоката Бочевара М.П. про відкладення розгляду справи, подану у зв`язку з хворобою представника, з огляду на таке.

Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, та застосовується лише за наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють розгляд справи.

Посилання заявника на хворобу адвоката саме по собі не свідчить про неможливість розгляду справи.

Крім того, сторона є самостійним учасником процесу та не позбавлена можливості особисто брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, підтримувати свої доводи та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися,зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом позовної заяви по даній справі є – стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Крім того, відповідачка звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, одночасно подала зустрічний позов про визнання протиправними дії ОСББ «ЖК «Люксембург» щодо нарахування внесків та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що вжитий судом захід забезпечення позову порушує права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку, є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Сам по собі обраний судом захід забезпечення позову не вирішує спір по суті та має виключно тимчасовий характер, спрямований на збереження існуючого становища сторін до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Заборона ОСББ вчиняти дії щодо обмеження ОСОБА_1 у користуванні спільним майном, у тому числі інженерним обладнанням, інженерними мережами будинків, та ліфтами, не позбавляє ОСББ права у разі відмови в задоволенні зустрічного позову реалізувати передбачені законом способи захисту своїх прав та законних інтересів.

При цьому апелянтом не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про те, яким саме чином вказаний захід забезпечення позову обмежує права інших співвласників будинку, не надано доказів завдання їм будь-яких збитків чи створення перешкод у користуванні спільним майном. Посилання апелянта мають припущений характер та ґрунтуються виключно на власному суб`єктивному тлумаченні наслідків постановленої ухвали.

Навпаки, невжиття заходів забезпечення позову могло б призвести до фактичного припинення доступу відповідачки до спільного майна та інженерного обладнання будинку у даний час, ще до вирішення спору по суті, що у разі задоволення зустрічного позову істотно ускладнило б поновлення її порушених прав та не відповідало б меті інституту забезпечення позову.

Крім того, обраний судом захід забезпечення позову є співмірним із заявленими зустрічними позовними вимогами. Предметом зустрічного позову є оспорювання правомірності нарахування внесків та пов`язаних із цим дій ОСББ, тоді як забезпечення позову спрямоване виключно на недопущення вчинення дій, про можливість застосування яких ОСББ прямо повідомило відповідачку. Отже, між заявленими вимогами та застосованим заходом забезпечення існує безпосередній зв`язок, а сам захід не виходить за межі, необхідні для забезпечення ефективного судового захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановлення ухвали про забезпечення позову є втручанням суду у самоврядну діяльність ОСББ як юридичної особи, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, забезпечення позову є процесуальним інструментом, спрямованим на гарантування ефективного захисту прав особи та забезпечення реального виконання можливого судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд реалізує надані йому законом повноваження, а не здійснює управління діяльністю юридичної особи чи втручається у її внутрішню діяльність.

Ухвалою суду не вирішено питання щодо правомірності діяльності ОСББ, не скасовано рішень його органів управління, не обмежено повноважень загальних зборів або правління, а лише тимчасово заборонено вчиняти конкретні дії стосовно заявниці до вирішення спору по суті.

Такий захід забезпечення позову має виключно тимчасовий характер, є співмірним із заявленими зустрічними позовними вимогами та спрямований на збереження існуючого становища сторін і недопущення можливого порушення прав заявниці, яке у разі задоволення зустрічного позову могло б ускладнити або зробити неможливим їх ефективне поновлення.

Отже, сама по собі тимчасова заборона ОСББ вчиняти певні дії щодо конкретного співвласника на підставі ухвали суду не може бути розцінена як втручання у самоврядну діяльність ОСББ, оскільки є наслідком реалізації судом конституційної функції здійснення правосуддя та процесуальних повноважень, прямо передбачених Цивільним процесуальним кодексом України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди апелянта з постановленою ухвалою та не містять належних правових чи фактичних аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм процесуального права або помилковість висновків щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург» є безпідставними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скаргиОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург», у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, після її перегляду в апеляційному порядку, може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Люксембург» залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе