Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №523/5480/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1609/26

Справа № 523/5480/23

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», в інтересах якого діє адвокат Гортолум Вікторія Сергіївна

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 15 січня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору про споживчий кредит недійсним (нікчемним)

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про визнання договору про споживчий кредит №321610209002 від 17.02.2023р. нікчемним. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на наступні обставини.

17.02.2023 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (надалі по тексту Позичальник) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10015/0536 філії-Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10015/0536 м. Одеса (Код ЄДРПОУ: 09328601) (надалі по тексту Банк) оформлено Договір про споживчий кредит № 321610209002 (надалі по тексту Договір № 321610209002 від 17.02.2023 року) відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 30 000 грн та відсотки строком на 60 місяців.

Позивач вважає, що Договір № 321610209002 віл 17.02.2023 року є нікчемним.

Так, спірний Договір № 321610209002 віл 17.02.2023 року оформлено із Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10015/0536 філії-Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10015/0536 м. Одеса ОСОБА_2 на підставі довіреності № 28 від 12.01.2021 року (Код ЄДРПОУ: 09328601).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за номером 09328601 значиться юридична особа, найменування якої є «ФІЛІЯ-ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ».

Крім того, Бондаренко С.В. підписано заяву про приєднання № 71521316/281219 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) зазначено наступне: - Найменування банку: AT «Ощадбанк» Одеське РУ, код ЄДРПОУ 09328601 Представник банку є Гайдєдєєва О.К., яка діє на підставі довіреності № 28 від 12.01.2021 року.

Позивач вважає, що вищевказані дані не відповідають даним згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Крім того, назва заяви про приєднання № 71521316/281219 містить посилання на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), при цьому такий договір ОСОБА_1 не було надано, із змістом договору останній не ознайомлений.

Згідно п. 2.2. Договору № 321610209002 віл 17.02.2023 року кредит надається в загальному розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень на строк 60 (шістдесят) місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше «17» лютого 2028 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору.

В порушення зазначених вимог спірного договору, позивач отримав 28 500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривен, що підтверджує банківська виписка з карткового рахунку.

Крім того, з цієї ж банківської виписки вбачається, що кошти позивач отримав до того, як було підписано спірний договір № 321610209002 від 17.02.2023 року, а саме 27.02.2023 року о 00:00 годин, при цьому смс-повідомлення про нарахування коштів позивач отримав 27.02.2023 року о 12:39 годині. Подальші транзакції співпадають смс-повідомлення з банківською випискою.

Між тим, 17.02.2023 року позивач разом із своєю жінкою ОСОБА_3 прибули у відділення банку за адресою в АДРЕСА_1 за телефонним запрошенням працівників відповідача з метою отримати грошові кошти у кредит.

Працівник відповідача - менеджер ОСОБА_4 супроводжувала позивача у всій підготовці та оформленні Договору № 321610209002 від 17.02.2023 року, а саме: отримавши від позивача оригінал паспорту та коду з метою зробити їх копії надала йому на підпис Договір № 321610209002 від 17.02.2023 року.

Позивачем було підписано зазначений Договір № 321610209002 від 17.02.2023 року, після чого останній запитав у ОСОБА_4 про розмір відсотків за зазначеним Договором № 321610209002 від 17.02.2023 року. ОСОБА_4 повідомила позивачу про розмірі відсотків, які він повинен буде сплачувати за Договором № 321610209002 від 17.02.2023 року. Позивачу розмір відсотків здалися завеликими, та на що він відмовився від оформлення Договору № 321610209002 від 17.02.2023 року.

Того ж дня й часу, позивач вимагав від адміністрації банку прийняти від нього заяву про відмову від договору про споживчий кредит. Зазначена заява була датована 17.02.2023 року, але саморуч ОСОБА_4 виправила дату 17.02.2023 року на 20.02.2023 року, після чого змусила позивача написати нову таку ж заяву, але датою 20.02.2023 року, та повідомила його про те, що зазначена заява буде прийнята вже у понеділок 20.02.2023 року, при цьому не надавши пояснень, чому саме адміністрація банку не може прийняти заяву про відмову договору про споживчий кредит саме цього ж дня, коли й було підписано Договір № 321610209002 від 17.02.2023 року.

Далі працівники банку: менеджер ОСОБА_4 , керуючий (адміністратор) ОСОБА_2 та інші стали просили позивача не відмовлятись оформлювати Договір № 321610209002 від 17.02.2023 року.

При цьому, ОСОБА_4 повідомила позивача про те, що заява про відмову від договору про споживчий кредит може бути прийнята та задоволена у випадку сплати мною грошових коштів у розмірі 1700 грн. на картковий рахунок, який відкрито із оформленням Договору № 321610209002 від 17.02.2023 року, що позивачем й було зроблено того ж дня о 15:41 годині.

Отже, відповідач не ознайомив ОСОБА_1 із умовами погашення споживчого кредиту, а саме про розмір відсотків, які позивач повинен сплачувати за користування грошовими коштами, таким чином не виконав вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не надало їй інформації про реальну процентну ставку та розмір абсолютного подорожчання кредиту, орієнтовну сукупну вартість кредиту, про можливі валютні ризики, внаслідок чого її було введено в оману щодо істотної умови договору - його ціни.

Крім того, ще 15.02.2023 року менеджер ОСОБА_4 повідомила позивача, якщо останній бажає отримати кредит він повинен відкрити рахунок та провести проплати у розмірі 500 (п`ятсот) гривень, на рахунок, що ОСОБА_5 й зробив (підтверджує банківська виписка із рахунку). При цьому, карту з нового рахунку позивач так і не отримав.

Із банківських виписок вбачається три рахунки які відкрито на ім`я позивача: перший рахунок - пенсійний, два інших є кредитними.

Отже, один із кредитних рахунків відкрито 15.02.2023 року, на який позивачем перераховано з пенсійного рахунку 500 грн. з метою отримання кредиту у розмірі 30000 грн., так повідомила менеджер банку ОСОБА_4 , при цьому остання й провадила всі фінансові операції на мобільному телефоні позивача.

Умовами спірного договору не передбачено зазначеної вище дії з боку позивача, що також порушує права позивача при отриманні споживчого кредиту.

На підставі викладеного, позивач вважає, що договір був укладений в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а саме включення у договір несправедливих умов, неможливості ознайомлення зі всіма умовами договору перед його укладенням, неповідомлення можливі ризики укладення договору, сукупної вартості кредиту та ін.

На підставі викладеного, позивач первісно просив: визнати нікчемним договір про споживчий кредит №321610209002 від 27.02.2023р., який оформлений між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ №10015/0536 – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк». (Т.1.,а.с. 1-8)

17 травня 2023р. позивач подав заяву в порядку ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої просив:

1. Визнати нікчемним договір про споживчий кредит №321610209002 від 27.02.2023р., який оформлений між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ №10015/0536 – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»;

2. Визнати нікчемною заяву про приєднання 71521316/281219 від 01.12.2022р. до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платежу, оформлену між сторонами, відповідно до якої нараховано ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 15000 гривень. (Т.1, а.с. 50-58)

Ухвалою від 15.08.2023р. суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. (Т.1, а.с. 123)

07.11.2023р. надійшла заява від позивача відповідно до якої позивач просив:

1.Визнати недійсним Договір про споживчий кредит № 321610209002 від 17.02.2023 року.

2.Зобов`язати AT «Державний ощадний банк України» повернути ОСОБА_1 сплачені кошти за Договором про споживчий кредит № 321610209002 від 17.02.2023 року картковий рахунок НОМЕР_2 у розмірі 29500 грн., 1700 сплачених 17.02.2023 року, загалом 31200 грн.

3.Визнати заяву про приєднання № 71521316/281219 від 01.12.2022 року, відповідно до якої AT «Державний ощадний банк України» відкрив картковий рахунок НОМЕР_3 із кредитним лімітом у 15000 грн. недійсним.

4.Зобов`язати AT «Державний ощадний банк України» закрити картковий рахунок НОМЕР_3 із кредитним лімітом 15000 грн. із анулюванням боргу станом на день прийняття рішення суду у справі. (Т.1, а.с. 203-207)

Ухвалою суду від 06.12.2023р. суду було поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подачі заяви про зміну предмету позовних вимог. Судом було прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позовних вимог позивача ОСОБА_1 , яка була подана до суду 07.11.2023р.. (Т.1, а.с. 220-222)

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Суворовським районним судом м. Одеси рішенням від 15 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», щодо:

визнання недійсним договору про споживчий кредит № 321610209002 від 17.02.2023 року;

визнання заяви про приєднання № 71521316/281219 від 01.12.2022 року, відповідно до якої AT «Державний ощадний банк України» відкрив картковий рахунок НОМЕР_3 із кредитним лімітом у 15000 грн недійсним;

зобов`язання AT «Державний ощадний банк України» закрити картковий рахунок НОМЕР_3 із кредитним лімітом 15000 грн із анулюванням боргу станом на день прийняття рішення суду у справі – залишено без задоволення.

Стягнуто з AT «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму сплаченої комісійної винагороди у розмірі 1500 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» щодо зобов`язання AT «Державний ощадний банк України» повернути суму коштів у розмірі 29500 грн, та 200 гривень – залишено без задоволення.

Стягнуто з AT «Державний ощадний банк України» на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Державний ощадний банк України» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду, постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати в частині стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суми сплаченої комісійної винагороди у розмірі 1500 гривень та судового збору на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України у розмірі 1211 гривень 20 копійок. Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах щодо зобов`язання АТ «Ощадбанк» повернути ОСОБА_1 суму сплаченої комісійної винагороди за Договором про споживчий кредит № 321610209002 від 17.02.2023 у розмірі 1500,00 гривень. Стягнути судові витрати за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт зазначав, що судом першої інстанції безпідставно було поновлено строк на подачу заяви про зміну предмету позовних вимог та прийнято її до розгляду. Судом не було враховано, що ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Позивач ознайомився з умовами договору, розумів, що бере на себе кредитні зобов`язання, підписав його, а відтак погодився з умовами даного Договору, в тому числі пунктом 2.5.1. Договору, яким передбачено сплату Банку комісійної винагороди в розмірі 1 500,00 грн. Ні умовами договору, ні приписами чинного законодавства не передбачено повернення суми комісійної винагороди позичальнику при повному достроковому поверненні заборгованості. Крім того, апелянт звертав увагу, що судом безпідставно було стягнуто судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

ОСОБА_1 правом на подачу відзиву до апеляційного суду не скористався. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судові повістки надіслані відповідачам повернулись з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 була підписана Заява про приєднання №71521316/281219, згідно п. 3.1 якої шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору, Клієнт беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї Заяви про приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку vw.oschadbank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.

Пунктом 3.2. вищезазначеної Заяви, відповідно до умов Договору, Банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу за дебетовою-кредитною схемою.

Відповідно до П.П. 3.4.1 .-3.4.2. Заяви, Банк на підставі наданих Клієнтом, йому поточний рахунок:

НОМЕР_3 в гривні України на умовах тарифного пакету «МІЙ КОМФОРТ» та надав платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН -конверт до неї. (Т.1, а.с. 164-165)

У подальшому, 01 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10015/0536 дії Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» на підставі Заяви про приєднання 71521316/281219 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (надалі - «ДКБО», «Договір»), який містить в собі, в тому числі елементи Кредитного договору, умови якого викладені в Розділі XXII цього Договору.

Згідно п. 3.1 Заяви про приєднання (надалі - «Заява»), шляхом підписання цієї заяви про приєднання до Договору, Клієнт беззастережно приєднується до Договору в редакції 22.11.2022 р.), яка на день 07.06.2022р. підписання цієї Заяви про приєднання розміщена на інтернет сторінці Банку www.oschadbank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, Кредитного договору, умови надання інших послуг, та підтверджує своє ознайомлення з умовами Договору.

Відповідно до П.П. 3.6.1.-3.6.2; Заяви Банк на підставі наданих Клієнтом, Банк відкрив йому поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні України на умовах тарифного пакету «Море».

ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №71521316/281219 до Договору про комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) з Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

На підставі даної заявки Банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4 у гривнях на умовах тарифного пакету «Мій рахунок». (Т.1, а.с. 72-75)

15.02.2023р. ОСОБА_1 подав до АТ «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10015/0536 кредитну заяву 3216102090 на отримання кредиту у розмірі 30000 гривень. (Т.1, а.с. 141-142)

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив той факт, що він дійсно 15.02.2023р. звернувся до АТ «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10015/0536 з приводу можливості отримання кредиту для придбання обладнання.

У матеріалах кредитної справи також є інформація про банківський продукт «Кеш кредит» Fico OMDM, в якому були визначені умови надання кредиту, процентна ставка, строк кредитування, витрати за кредитом, реальна процента ставка, графік платежів.

Вищевказана інформація була надана ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом. (Т.1. , а.с.143-149)

Так 17.02.2023 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (надалі по тексту Позичальник) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10015/0536 філії-Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10015/0536 м. Одеса ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 12.01.2021, посвідченої 12.01.2021р. приватним нотаріусом Ламан А.І. за реєстровим №28 було укладено Договір про споживчий кредит № 321610209002 (надалі по тексту Договір № 321610209002 від 17.02.2023 року).

Відповідно до п. 2.1. договору Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплати проценти за користування Кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 2.2. договору кредит надається в загальному розмірі 30000 гривень на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 17 лютого 2028р., якщо інший термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору встановлювались розмір процентів за користування кредитом.

Згідно п. 5.3.3 Договору Позичальник підтверджує, що до моменту підписання цього Договору Банк надав йому інформацію, визначені в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків та фінансових послуг». Надана Позичальнику інформація є повною та зрозумілою, вона забезпечує правильне розуміння суті фінансових послуг, які отримує Позичальник відповідно до цього Договору, без нав`язування Банком її придбання.

Пунктом 5.3.6 Договору встановлює, що Позичальник належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями цього Договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків Сторін за цим Договором і Позичальник не має будь-яких заперечень щодо виконання його умов.

Відповідно до п. 5.3.8 Договору Позичальник засвідчує, що до моменту укладення Договору йому був наданий Паспорт споживчого Кредиту, у тому числі він був проінформований у письмовій формі про надання супровідних послуг третіми особами, які є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються Банком.

Згідно п. 5.3.10 Договору Позичальник засвідчує, що перед укладенням Договору:

1 Він самостійно ознайомився з розміщеною на офіційному веб-сайті Банку www.oschadbank.uaінформацією, необхідною для отримання Кредиту для прийняття усвідомленого рішення;

2. На виконання та відповідно до вимог Закону про споживче кредитування Банк надав безоплатно Позичальнику у письмовій формі (а на його вимогу додатково на належному Позичальнику електронному носії або електронною поштою) Паспорт споживчого кредиту, за формою, встановленою Законом про споживче кредитування, у зв`язку з чим Банк визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частинами третьою та сьомою статті 9 Закону про споживче кредитування;

3. Банком виконано вимоги частини дев`ять статті 9 Закону про споживче кредитування щодо безоплатного надання на вимогу Позичальника як споживача та за його вибором копії проекту Договору про споживчий кредит;

4. Банком на вимогу Позичальника надано пояснення, роз`яснення, інформація в належному та зрозумілому вигляді, а Позичальник ознайомився з наданими Банком поясненнями, роз`ясненнями, інформацією з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано Договір до його потреб та фінансового стану, зокрема роз`ясненнями інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону про споживче кредитування, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для Позичальника як споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за Договором. (Т.1, а.с. 12-20)

У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 321610209002 від 17.02.2023 року була надана таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. (Т.1, а.с. 20-21)

В судовому засіданні в суді першої інстанції також встановлено, що 15.02.2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №71521316/281219 до Договору про комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) з Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

На підставі даної заявки Банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях на умовах тарифного пакету «Мій комфорт».

Окрім того, за даним рахунком № НОМЕР_2 на підставі заяви про встановлення відновленої кредитної лінії (кредиту) встановлювався розмір можливого кредитного ліміту, розмір процентної ставки, комісійної винагороди, порядок погашення кредиту. (Т.1, а.с. 26)

З виписки по рахунку № НОМЕР_2 убачається, що на даний рахунок 17.02.2023 року о 00.00 відбулось зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору № 321610209002 від 17.02.2023 року у розмірі 28500 гривень, тобто за мінусом 1500 гривень, які Банк утримав, як комісійну винагороду.

17.02.2023р. о 15.41 на даний рахунок надійшли кошти у розмірі 1700 гривень, як переказ від ОСОБА_6

18.02.2023р. о 09.34 на даний рахунок надійшли кошти у розмірі 15000 гривень, як переказ від ОСОБА_6

18.02.2023р. о 09.37 на даний рахунок надійшли кошти у розмірі 1180 гривень, як переказ від ОСОБА_6

18.02.2023р. о 09.38 з даного рахунку був здійснений переказ коштів у розмірі 24500 гривень через послугу UKR KYIV MOBILE BANKING ,

18.02.2023р. о 09.39 з даного рахунку був здійснений переказ коштів у розмірі 21400 гривень через послугу ОСОБА_7 (Т.1, а.с. 31-32)

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 , який був відкритий на ім`я позивача ОСОБА_1 у АТ «Державний ощадний банк України» убачається, що на даній картці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 гривень.

15.02.2023р. о 10.59 з даної картки був здійснений розрахунок у торгово-сервісній мережі у розмірі 500 гривень;

17.02.2023р. о 10.03 на даний рахунок надійшли кошти у розмірі 500 гривень, як переказ від ОСОБА_6

18.02.2023р. о 09.34 з даного рахунку був здійснений переказ коштів у розмірі 15000 гривень через послугу ОСОБА_7 (Т.1, а.с. 30)

Отже, якщо порівняти операції за вищевказаними рахунками, то кошти у розмірі 15000 гривень, які були наявні на рахунку НОМЕР_3 були переказані через послугу UKR KYIV MOBILE BANKIN на рахунок НОМЕР_2 , який також належав позивачу ОСОБА_1 ..

Позивачу також належав рахунок НОМЕР_4 у АТ «Державний ощадний банк України», на який здійснювалось зарахування пенсійних виплат.

З виписки по картковому рахунку НОМЕР_4 убачається, шо 17.02.2023р. о 10.03 з даного рахунку був здійснений переказ коштів у розмірі 500 гривень через послугу UKR KYIV MOBILE BANKING.

17.02.2023р. о 15.41 з даного рахунку був здійснений переказ коштів у розмірі 1700 гривень через послугу UKR KYIV MOBILE BANKING.

18.02.2023р. о 09.37 з даного рахунку був здійснений переказ коштів у розмірі 1180 гривень через послугу ОСОБА_7 (Т., а.с. 78)

Отже, якщо порівняти операції за вищевказаними рахунками, то кошти у розмірі 500, 1700, та 1180, які були наявні на рахунку НОМЕР_4 були переказані через послугу UKR KYIV MOBILE BANKIN на рахунок НОМЕР_2 , який також належав позивачу ОСОБА_1 ..

Отже фактично на рахунку НОМЕР_2 спочатку кошти накопичувались, а після цього були переведені через послугу UKR KYIV MOBILE BANKING.

Судом встановлено, що всі вищевказані договори були укладені між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10015/0536 філії-Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ № 10015/0536 м. Одеса Гайдєдєєвої О.К., яка діяла на підставі довіреності від 12.01.2021, посвідченої 12.01.2021р. приватним нотаріусом Ламан А.І. за реєстровим №28.

Постановою правління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 149 від 12.03.2023 затверджено положення про філію - Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - «Положення»).

Це Положення визначає загальні правові та економічні основи організації та діяльності філії - «Одеського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Пунктом 1.2. Розділу 1 Положення зазначено, що філія - Одеське обласне управління (далі - «Управління») є відокремленим підрозділом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що не має статусу юридичної особи і здійснює на території Одеської області від імені та в інтересах Банку діяльність згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» на підставі положення та відповідно до Статуту Банку. (Т.1., а.с. 101-111)

Таким чином, Договір № 321610209002 від 17.02.2023 було укладено між Позичальником та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеське обласне управління (код за ЄДРПОУ: 09328601), яка діє на території Одеської області від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» була видана довіреність, яка посвідчена 12.01.2021р. приватним нотаріусом Ламан А.І. за реєстровим №28, відповідно до якої АТ «Державний ощадний банк України» уповноважив Гейдєдєву О.К. представляти інтереси АТ «Державний ощадний банк України» з правом укладати договір банківського рахунку, кредитні договори. (Т.1, а.с. 139-141)

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до апеляційної скарги Банком оскаржується рішення лише в частині стягнення комісійної винагороди та судового збору з Банку, в решті рішення суду не оскаржено та апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Банк посилався на те, що судом було порушено вимоги ст. 49 ЦПК України.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи апеляційної скарги щодо порушення судом ч. 3 с. 49 ЦПК неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 31.03.2023 року Суворовський районний суд м. Одеси відкрив спрощене провадження у справі та розгляд справи було призначено на 17.05.2023 року о 12.00, однак судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою сторін та відсутністю повідомлення про вручення судових повісток.

Наступне судове засідання відбулось 15.08.2023 року за участю представника позивача адвоката Шкода В.М. та представника відповідача Кипаренко Н.Ю.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, яка була подана позивачем 17 травня 2023 року.

У зв`язку з прийняттям до розгляду змінених позовних вимог розгляд справи було відкладено на 20.09.2023 року.

В судовому засіданні 20.09.2023 року були присутні представник позивача адвокат Шкода В.М. та представник відповідача Кипаренко Н.Ю., в процесі розгляду справи представник позивача просила оголосити перерву в судовому засіданні, оскільки вона не була ознайомлена з відзивом у справі.

У зв`язку з чим, у справі було оголошено перерву та наступний розгляд справи було призначено на 09.11.2023 року о 12.00.

07.11.2023 року представником позивача була подана заява про зміну позовних вимог.

Судове засідання 09.11.2023 року не відбулось у зв`язку із зайнятістю судді в розгляду іншого провадження.

Необхідно визначити, що у заяві про зміну позовних вимог позивач фактично змінює предмет позовних вимог, а саме із визнання договору нікчемним та недійсним.

Представником позивача також подана заява про поновлення строку на звернення із заявою про зміну позовних вимог. У заяві представник позивача посилається на те, що існує кримінальне провадження щодо обставин на які позивач посилається у позовних вимогах, а тому частина фактів позивачу стало відомо нещодавно, що й обумовило необхідність зміни заявлених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За таких обставин підстав вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ч. 2 ст. 49, ст. 127 ЦПК України, не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду про стягнення комісійної винагороди, колегія суддів виходить з наступного.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 11,18 Закону України “Про захист прав споживачів” цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України “Про споживче кредитування”. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

17 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ №10015/0536 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» укладено договір про споживчий кредит № 3216910209002 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору, а Позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.2.2. Договору Кредит надається в загальному розмірі 30 000,00 грн на строк 60 (шістдесят) місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 17 лютого 2028 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.5.1. Договору передбачено, що за надання кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду в розмірі 1 500,00 грн протягом одного Банківського дня з моменту підписання цього Договору.

Розділом 3 Договору визначено порядок його виконання. За умовами Договору Банк надає кредит протягом одного Банківського дня з моменту виконання Позичальником всіх та кожної з наведених нижче умов: сплати позичальником комісійної винагороди за надання Кредиту в розмірі 1 500.00 грн протягом 1 (одного) Банківського дня з моменту підписання Договору; Банк здійснює договірне списання комісійної винагороди з Поточного рахунку Позичальника одночасно із зарахуванням на Поточний рахунок суми Кредиту, для чого Позичальник зобов`язаний забезпечити наявність на Поточному рахунку коштів, що надійшли у вигляді Кредиту, у зв`язку з чим сума коштів ( в тому числі отриманих у вигляді Кредиту), що буде доступна йому для використання на Поточному рахунку після списання комісійної винагороди зменшиться на розмір комісійної винагороди Банку.

Згідно вказаних положень, на картковий рахунок НОМЕР_2 , який було відкрито на ім`я ОСОБА_1 для зарахування кредитних коштів згідно п. 3.2.1. Договору було зараховано 28 500,00 грн.

Відповідно до порядку надання Кредиту, що зазначено в п. 3.2. Договору Банк здійснює надання Кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на Поточний рахунок Позичальника.

Того ж дня, 17.02.2023 року, після укладення договору між сторонами, позивач виявив бажання відмовитися від наданого кредиту.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит.

Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг, що були визначені як обов`язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов`язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові та/або супутні послуги, не пізніше як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, як встановлено матеріалами справи фактично позивач в день укладення договору виявив бажання відмовиться від договору про споживчий кредит (тобто протягом 14 календарних днів), але йому працівниками Банку було повідомлено, що він окрім того, отриманих коштів за кредитним договором, а саме 30000 гривень, повинен додатково повернути кошти суму комісії у розмірі 1500 гривень та відсотки у розмірі 200 гривень за користування кредитом.

Вказані обставини не заперечувались сторонами спору.

Позивач перерахував на рахунок Банку, на який зараховувались кошти за кредитним договором у розмірі 1500 гривень та 200 гривень.

Однак, як вірно було зазначено судом першої інстанції вимоги Банку про повернення суми комісії у розмірі 1500 гривень були неправомірними, оскільки споживач, згідно 4 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016р. № 1734-VIII не повинен був це робити.

Частково обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з банку судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем було подано позов 23.03.2023 та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684,00 грн, таким чином позивачем підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги, апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Однак, стягуючи судовий збір у розмірі 1211,40 грн, судом першої інстанції не було враховано, що позовні вимоги було задоволено частково, та судом не вірно було обрано ставку судового збору на час звернення до суду з позовною заявою.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивачем оскаржувалась заборгованість в розмірі 31200 грн, а позовні вимоги судом було задоволено судом на 1500 грн.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягав стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог (4,8 % від заявлених), судовий збір за звернення до суду з позовом, який підлягає стягненню з Банку становить 51,53 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», в інтересах якого діє адвокат Гортолум Вікторія Сергіївна задовольнити частково, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 15 січня 2025 року змінити в частині стягнення судового збору, в решті рішення суду в оскарженій частині залишити без змін.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», в інтересах якого діє адвокат Гортолум Вікторія Сергіївна, задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 15 січня 2025 року змінити в частині стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України судового збору, змінивши його розмір з 1211,2 грн на 51,53 грн.

В решті рішення суду в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький